Постанова

від 22.07.2015 по справі 826/6715/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 липня 2015 року 15:02 № 826/6715/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі судового засідання Новик В.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "СканТек" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень від 02.12.2013 року №0008272208 і 0008282208,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «СканТек» (надалі - позивач або ТОВ «СканТек») з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.12.2013 року № 0008272208 і № 0008282208, визнання протиправним акт перевірки від 14.11.2013 року № 2309/26-58-22-08-11/31404861.

Ухвалами Окружного адміністративного суду м. Києва 20.04.2015 року відмовлено ТОВ «СканТек» у відкритті провадження в адміністративній справі за поданим позовом в частині позовних вимог щодо визнання протиправним акта перевірки від 14.11.2013 року №2309/26-58-22-08-11/31404861, та водночас відкрито провадження у справі в частині решти позовних вимог, закінчено підготовче провадження та призначено дану справу до судового розгляду у судовому засіданні.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на необґрунтованість висновків Акта ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 14.11.2013 року № 2309/26-58-22-08-11/31404861 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ СканТек» (код за ЄДРПОУ 31404861) з питань дотримання вимог чинного податкового законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.09.2010 року по 31.12.2012 року при взаємовідносинах з ТОВ «БТОКБ» (код за ЄДРПОУ 33927298), ТОВ «Мілл Груп» (код за ЄДРПОУ 37227000), ТОВ «Лезир» (код ЄДРПОУ 37223116)». Натомість на переконання позивача реальність та товарність господарських операцій ТОВ «СканТек» з його контрагентами ТОВ «Мілл-Групп» (на підставі договору про надання інформаційних, маркетингових послуг від 09.12.2011 року 3 02/2011), ТОВ «Броварське територіальне об'єднання капітального будівництва» (на підставі договору про надання інформаційних, маркетингових послуг від 15.02.2011 року № 02/2011) і ТОВ «Лезир» (на підставі договору про надання інформаційних, маркетингових послуг від 15.01.2012 року № 01/2012) підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що наявні к позивача та були предметом перевірки. А тому висновки перевіряючого про відсутність у ТОВ «СканТек» належних правових підстав для формування показників валових витрат і податкового кредиту за рахунок зазначених господарських операцій, що покладені в основу прийнятих податкових повідомлень-рішень від 02.12.2013 року № 0008272208 і № 0008282208, суперечать нормам чинного законодавства.

08.06.2015 року у призначене судове засідання з'явився представник позивача, який підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання 08.06.2015 року у справі не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання. При цьому, в попередньо призначеному засіданні представником відповідача суду були надані письмові заперечення проти позову від 13.05.2015 року та копії документів. В тексті своїх заперечень відповідач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та таким, що прийняті у межах та на підставі наявних у ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві повноважень у зв'язку з виявленими під час перевірки ТОВ «СканТек» порушеннями вимог норм Податкового кодексу України.

08.06.2015 року судом у відповідності ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) було ухвалено про перехід до розгляду даної справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в справі документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

В ході судового розгляду встановлено, що в листопаді 2013 року працівником ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві згідно норм пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та на підставі наказу від 01.11.2013 року № 739 і направлення на перевірку від 01.11.2013 року була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «СканТек» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «БТОКБ» (ідентифікаційний код 33927298), ТОВ «Мілл Груп» (ідентифікаційний код 37227000), ТОВ «Лезир» (ідентифікаційний код 37223116) за період з 01.09.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складений акт від 14.11.2013 року № 2309/26-58-22-08-11/31404861 (надалі - акт перевірки).

В тексті цього акта перевірки, копія якого наявна в матеріалах справи, містяться висновки працівника податкової інспекції про завищення позивачем, в порушення норм пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, показника валових витрат за перевіряємий період на загальну суму 617 050 грн., та завищення показника податкового кредиту за місяці липень, листопад і грудень 2011 року, січень-липень 2012 року на загальну суму 112 410 грн., - в порушення норм п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4 і п. 201.6 ст. 201 цього Кодексу. Епізоди даних правопорушень відповідач пов'язує з фактом неправомірного врахування ТОВ «СканТек» при визначенні об'єктів оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість витрат на придбання послуг з пошуку та наданню інформації про наявність автотранспорту або завантаження на загальну суму 268 260 грн. (в т.ч. ПДВ - 44 709,99 грн.) у контрагента ТОВ «Мілл-Групп»» на підставі договору від 09.12.2011 року № 02/2011 та первинних документів (акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкові накладні, перелік яких міститься на стор. 4 акта перевірки у таблицях), на аналогічних послуг на у загальну суму 231 600 грн. (в т.ч. ПДВ - 38 600 грн.) у ТОВ «Лезир» на підставі договору від 15.01.2012 року № 01/2012 (акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкові накладні, перелік яких міститься на стор. 4 акта перевірки у таблицях), та аналогічних послуг на загальну суму 174 600 грн. (в т.ч. ПДВ - 29 100 грн.) у ТОВ «БТОКБ» на підставі договору від 15.02.2011 року № 02/2011 (акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкові накладні, перелік яких міститься на стор. 5 акта перевірки у таблицях). На думку перевіряючого названі підприємства мають ознаки фіктивності (що зафіксовано в ухвалі Подільського районного суду м. Києві від 02.08.2013 року по справі № 758/8076/13-к за обвинуваченням ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 358 Кримінального кодексу України, та протоколах допиту громадян ОСОБА_1 від 22.08.2012 року, ОСОБА_2 від 21.08.2012 року та ОСОБА_3 від 21.08.2012 року, копії яких надійшли від СВ ФР ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві), та тому не мали реальних можливостей для здійснення зазначених господарських операцій.

Також, в ході аналізу автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України (додатку 5 до податкової декларації з ПДВ) встановлені розбіжності на суми ПДВ 7 200 грн. (по контрагенту ТОВ «Мілл-Груп», що виникла у зв'язку з тим, що висновками акта ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 02.08.2013 року № 1148/26-57-22-04-9/37227000 такі фінансово-господарські взаємовідносини не підтверджено), 5 833,33 грн. (по контрагенту ТОВ «Лезир», що виникла у зв'язку з тим, що висновками акта Рокитнянського відділення Білоцерківської ОДПІ від 26.11.2012 року № 01075/2301/37223116 такі фінансово-господарські взаємовідносини не підтверджено).

При цьому, перевіряєме підприємство в порушення норм п. 85.2 і п. 85.4 ст. 85 Податкового кодексу України не надало до перевірки податкових накладних та актів виконаних робіт на загальну суму 66 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 11 000 грн.) по господарських операціях з ТОВ «БТОКБ», а також у випадку усіх правочинів - рахунки на оплату.

Крім того, за результатами дослідження наданих позивачем до перевірки документів по описаних вище господарських операціях з контрагентами (перелік таких наведений у п. 2.10 розд. 2 акта перевірки), перевіряючим зроблені висновки про те, що наявні акти виконаних робіт не містять інформацію про місце, час, спосіб та порядок проведення робіт, про тему інформаційно-консультаційних послуг, що відповідно не дає змоги встановити зв'язок даних послуг із господарською діяльністю ТОВ «СканТек».

За результатами проведеної документальної перевірки ТОВ «СканТек» перевіряючий дійшов висновку про безтоварність зазначених правочинів, заниження позивачем податку на прибуток за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року на загальну суму 133 591 грн. та податку додану вартість на загальну суму 112 410 грн. (в т.ч. за липень 2011 року на суму 11 867 грн., за листопад 2011 року - 4 033 грн., за грудень 2011 року - 13 200 грн., за січень 2012 року - 8 017 грн., за лютий 2012 року - 18 400 грн., за березень 2012 року - 8 033 грн., за квітень 2012 року - 10 600 грн., за травень 2012 року - 16 283 грн., за червень 2012 року - 13 033 грн. і за липень 2012 року - 8 944 грн.).

02.12.2013 року ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі вказаного акта перевірки прийняла наступні податкові повідомлення-рішення (форми «Р»):

- за № 0008282208, яким визначило ТОВ «СканТек» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 155 460 грн., в т.ч. 133 591 грн. за основним платежем, 21 869 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- за № 0008272208, яким визначило ТОВ «СканТек» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 140512,5 грн., в т.ч. 112 410 грн. за основним платежем, 28 102,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Вважаючи зазначені вище податкові повідомлення-рішення від 02.12.2013 року протиправними, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся із даним позовом до суду.

При цьому, відповідач заперечуючи проти позову ТОВ «СканТек» надав суду копії протоколів допиту підозрюваних ОСОБА_3 і ОСОБА_2 від 21.08.2012 року та ОСОБА_1 від 22.08.2012 року, незасвідчену копію ухвали Подільського районного суду м. Києва від 02.08.2013 року по справі № 758/8076/13-к про закриття кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 358 Кримінального кодексу України, та ОСОБА_3 - у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, на підставі норми п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, та без відомостей про набрання таким судовим рішенням законної сили. Зокрема, з тексту цього рішення вбачається, що в ході досудового розслідування правоохоронними органами встановлені факти вчинення ОСОБА_1 і ОСОБА_2 фіктивного підприємництва, що полягало у створенні та придбанні суб'єктів підприємницької діяльності (в тому числі ТОВ «БТОКБ», ТОВ «Лезир», ТОВ «Мілл-Групп») з метою прикриття незаконною діяльності, та факти вчинення ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 підробки первинних документів про проведення господарських операцій з продажу/придбання товарів (робіт, послуг), документів бухгалтерського та податкового обліку. В судовому засіданні у зв'язку з надходженням клопотань від трудових колективів обвинувачених з проханням передачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на поруки, останні за рішенням суду були звільнені від кримінальної відповідальності згідно ст. 47 КК України.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

В розумінні пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), який набрав чинності 01 січня 2011 року, «витрати» - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Об'єкт оподаткування цим податком визначений у ст. 134 ПК України.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Склад витрат і порядок їх визначення закріплений в ст. 138 зазначеного Кодексу.

Одночасно нормою абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім того, розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Крім того, зокрема, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України), а саме - Наказом Держаної податкової адміністрації від 21.12.2010 року № 969 «Про затвердження Порядку заповнення податкової накладної», що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696 (що діяв до 16.12.2011 року), та з 16 грудня 2011 року - Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року № 1379 «Про затвердження Порядку заповнення податкової накладної», що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071, (який був чинний станом на момент існування спірних правовідносин).

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому, у листі від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів .

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце . Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року № 1936/11/13-11).

За приписами норм п. 44.1 і п. 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин) (надалі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин) (надалі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Аналіз викладених норм Закону № 996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків , що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

При цьому, як зазначив Вищий адміністративний суд України в своїх ухвалах від 14.01.2015 року К/9991/72258/12, від 21.10.2014 року № К/800/6170/14 та від 26.08.2014 року № К/800/6501/14, «податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Також істотне значення для встановлення судом факту реальності виконання договору саме із заявленим контрагентом є фактичні обставини укладення та виконання договору, обґрунтованість вибору контрагента.

За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок довести обставини, що слугували підставою для прийняття оспорюваного акта індивідуальної дії, покладається на податкову інспекцією як на суб'єкта владних повноважень. Разом з тим, дане правило не виключає обов'язку платника довести обґрунтованість сформованих ним податкового кредиту по операціям з придбання товарів (робіт, послуг)» та «…правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах , а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податків.».

В ході судового розгляду також встановлено укладення ТОВ «СканТек» аналогічних за змістом письмових договорів про надання інформаційних, маркетингових послуг від 15.02.2011 року за № 02/2011 з ТОВ «Броварське територіальне об'єднання капітального будівництва», в особі директора ОСОБА_4, від 09.12.2011 року за № 02/2011 з ТОВ «Мілл-Групп», в особі директора ОСОБА_5, та від 15.01.2012 року за № 01/2012 з ТОВ «Лезир», в особі директора ОСОБА_6

За умовами цих договорів Виконавець (ТОВ «БТОКБ», ТОВ «Лезир», ТОВ «Мілл-Групп») надає Замовнику (позивач) платні послуги з пошуку та наданню інформації про наявність автотранспорту та завантажень. Виконавець залучає автоперевізників і вантажовідправників на умовах 100-відсоткової оплати за виконанні експедиторські послуги Замовником. Виконавець надає Замовнику рахунок на вказану суму, та за фактом оплати винагороди сторони підписують акт виконаних робіт. Вартість послуг за кожним перевезенням вантажу складається із експедиційних послуг Замовника та винагороди Виконавця. Замовник залишає за собою експедиційні послуги, що не перевищують суму еквівалентну 50 дол. США по курсу НБУ (кінцева сума визначається за актом виконаних робіт), а решта суми у вигляді винагороди перераховується Виконавцю. Оплата за даним Договором здійснюється за фактом виставлення рахунку протягом 3-х календарних днів, але не раніше, ніж оплата: вантажовідправник - експедитор - перевізник.

Зазначені договори набирають чинності з моменту їх підписання та діють до виконання сторонами своїх обов'язків за цими договорами.

На підтвердження фактів надання названими контрагентами інформаційних послуг позивач надав до суду копії наступних документів: акта виконаних робіт від 31.12.2011 року № 12 на суму 79 200 грн. (в т.ч. ПДВ - 13 200 грн.), складеного за результатами надання ТОВ «БТОКБ» «інформаційних, маркетингових послуг по знаходженню інформації про автотранспорт, необхідний для здійснення перевезень в період з 01.12 по 31.12.2011 року»; акта виконаних робіт від 27.04.2012 року № 04 на суму 19 400 грн. (в т.ч. ПДВ - 3 233,33 грн.), складеного за результатами надання ТОВ «Мілл-Групп» «інформаційних, маркетингових послуг по знаходженню інформації про автотранспорт, необхідний для здійснення перевезень в період з 01.04 по 27.04.2012 року»; акта виконаних робіт від 15.01.2012 року № 01/2012 на суму 44 200 грн. (в т.ч. ПДВ - 7 366,67 грн.), складеного за результатами надання ТОВ «Лезир» «інформаційних, маркетингових послуг по знаходженню інформації про автотранспорт, необхідний для здійснення перевезень в період з 01.04 по 30.04.2012 року»; податкової накладної від 12.12.2011 року № 6 на суму 79 200 грн. (в т.ч. ПДВ - 13 200 грн.), підписаної ОСОБА_4 і скріпленої печаткою ТОВ «БТОКБ»; податкової накладної від 27.04.2012 року № 88 на суму 19 400 грн. (в т.ч. ПДВ - 3 233,33 грн.), підписаної ОСОБА_5 і скріпленої печаткою ТОВ «Мілл Групп»; податкової накладної від 30.04.2012 року № 4 на суму 44 200 грн. (в т.ч. ПДВ - 7 366,67 грн.), підписаної ОСОБА_6. і скріпленої печаткою ТОВ «Лезир». Водночас позивач всупереч вимог п. 5 ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.04.2015 року по даній справі не надав суду до матеріалів справи оригінали та/або копії актів виконаних робіт і податкових накладних, оформлених на підставі зазначених вище договорах, на суми вартості послуг, що відповідають обсягам задекларованих ТОВ «СканТек» за перевіряємий період показникам валових витрат і податкового кредиту, або документально обґрунтованих пояснень з причин їх відсутності.

Натомість позивач надав до суду копії додатків до актів виконаних робіт № 12, датованого 31.12.2011 року на суму послуг 79 200 грн. (з ПДВ), № 04, датованого 27.04.2012 роком на суму послуг 19 400 грн. (з ПДВ), та за № 04, датованого 30.04.2012 роком на суму 44 200 грн. (з ПДВ), - де наведені відомості про дату, маршрути перевезень (найменування міст) та державні реєстраційні номери автомобілів. До яких суд ставиться вельми критично, оскільки, по-перше, зі змісту самих актів виконаних робіт, копії яких наявні в матеріалах справи, не вбачається вказівок (посилань) на оформлення жодних додатків до них. По-друге, судом враховуються приписи норми п. 44.6 ст. 44 ПК України, згідно якої у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

З тексту переліку документів, які були використані працівником ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві під час проведення документальної перевірки позивача, що наведений на стор. 3 акта перевірки, не вбачається надання ТОВ «СканТек» даних додатків до актів виконаних робіт перевіряючому. А тому як наслідок суд приходить до висновку про відсутність таких документів у позивача на момент формування показників податкового кредиту по взаємовідносинам.

Більш того, інших первинних документів та документів організаційно-розпорядчого характеру, бухгалтерського обліку, оформлених на підставі та на виконання спірних договорів про надання інформаційних, маркетингових послуг з контрагентами ТОВ «БТОКБ», ТОВ «Мілл Груп», ТОВ «Лезир», зокрема: рахунків на оплату послуг, оформлення яких визначено безпосередньо умовами договорів; розрахункових документів (платіжних доручень та ін.), банківських виписок, на підтвердження здійснення позивачем сплати вартості отриманих від зазначених підприємств інформаційних послуг, та відповідно - понесення матеріальних витрат за спірними правочинами в сумах 268 260 грн. (щодо оплати вартості послуг ТОВ «Мілл-Групп»), 231 600 грн. (щодо оплати вартості послуг ТОВ «Лезир») та 174 600 грн. (щодо оплати вартості послуг ТОВ «БТОКБ»); оборотно-сальдових відомостей по відповідним субрахункам рахунків бухгалтерського обліку, де мають бути зафіксовані результати спірних господарських операцій (певний рух активів, зміни зобов'язань чи власного капіталу товариства) для ведення податкового обліку; документації з листування між сторонами з питання надання інформації про можливість залучення конкретних учасників вантажних перевезень (перевізників, замовників вантажних перевезень), - позивач суду не пред'явив та пояснень щодо причин їхньої відсутності не надав.

Згідно письмових пояснень позивача від 12.05.2015 року № 12-05, що наявні в матеріалах справи, необхідність замовлення та придбання у ТОВ «БТОКБ», ТОВ «Мілл Груп», ТОВ «Лезир» інформаційних послуг була зумовлена специфікою господарської діяльності ТОВ «СканТек». А саме ТОВ «СканТек здійснює транспортно-експедиційну діяльність шляхом залучення до перевезень вантажів третіх осіб (перевізників), оскільки не має власних транспортних засобів. Так, зокрема, для пошуку перевізників та завантажень позивач користується послугами інших юридичних осіб (як в даному випадку послугами названих підприємств), які займаються пошуком перевізників та залучають їх до співпраці з ТОВ «СканТек».

Додатково на підтвердження зазначеного позивачем до матеріалів справи були надані наступні документи: копії міжнародних товарно-транспортних накладних, актів виконаних робіт від 12.01.2012 року, від 10.05.2012 року та від 23.05.2012 року щодо виконання ТОВ «СканТек» на користь третіх осіб (ТОВ «Тамбрандс-Україна», ТОВ з ІІ «Проктор Енд Гембл Україна») перевезень вантажів за певними маршрутами та з використанням певних автомобілів (державний реєстраційний номер).

Однак, суд критично ставиться до даних документів, оскільки безпосередньо з їх змісту та у зв'язку з ненаданням позивачем до суду безпосередньо договорів про вантажні перевезення, укладених між ТОВ «СканТек» та суб'єктами господарської діяльності-перевізниками та замовниками таких перевезень, не можливо встановити причинно-наслідковий зв'язок між спірними господарськими операціями та наведеними документами (в тому числі факт залучення перевізників завдяки зусиллям саме ТОВ «БТОКБ», ТОВ «Мілл Груп», ТОВ «Лезир»).

Враховуючи вищенаведений аналіз наявних в матеріалах справи первинних документів, що були надані позивачем, судом вбачається, що позивачем ні під час проведення документальної перевірки, ні в ході розгляду даної справи в суді, не були надані документи, зокрема, первинні, які б в дійсності підтверджували як факти реальності надання підприємствами ТОВ «БТОКБ», ТОВ «Мілл Груп» і ТОВ «Лезир» інформаційних послуг на користь позивача (в даному випадку суд зважає на відсутність документального підтвердження отримання послуг та проведення розрахунків за них, а не на посилання відповідача на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 02.08.2013 року по справі № 758/8076/13-к, протоколи допиту підозрюваних ОСОБА_3, ОСОБА_2 і ОСОБА_1, які такі що не містять відомості щодо вчинення позивачем і його контрагентами спірних правочинів та підробки конкретних первинних документів і податкової звітності), так і наявність зв'язку таких операцій з господарською діяльністю ТОВ «СканТек».

З огляду на те, що позивачем не підтверджено реальність фінансово-господарських операцій з його контрагентами належними первинними документами та зв'язок їх з його господарською діяльністю, суд дійшов висновку про правомірність висновків відповідача про завищення позивачем показників валових витрат і податкового кредиту за перевіряємий період по господарських операціях з ТОВ «БТОКБ», ТОВ «Мілл Груп» і ТОВ «Лезир», та відповідно донарахування контролюючим органом позивачу сум податку на прибуток і податку на додану вартість із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями від 02.12.2013 року № 0008272208 і № 0008282208.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, ч. 6 ст. 128, ст.ст. 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «СканТек» відмовити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СканТек» (ідентифікаційний код: 31404861, адреса: м. Київ, пр-т Повітрофлоцький, 72) судовий збір у розмірі 4 384,80 грн. (чотирьох тисяч трьохсот вісьмидесяти чотирьох грн. копійок) на р/р №31218206784007, отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача - (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача - 820019, код класифікації доходів бюджету - 22030001.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок