Ухвала

від 21.07.2015 по справі 804/1356/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

21 липня 2015 рокусправа № 804/1356/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Ленінського району м. Дніпропетровська на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Ленінського району м. Дніпропетровська до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, третя особа: Дніпропетровська міська рада про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, акту, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року у задоволенні адміністративного позову Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Ленінського району м. Дніпропетровська до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, третя особа: Дніпропетровська міська рада про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, акту - відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Ленінського району м. Дніпропетровська подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та винести нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах оскарження та доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Ленінського району (код ЄДРПОУ 20266361) перебуває на податковому обліку у ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів в Дніпропетровській області, в тому числі і як платник плати за землю.

На підставі наказу від 01 грудня 2014 року №727 ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Терцентр СО Ленінського району (код ЄДРПОУ 20266361) з питань дотримання вимог податкового законодавства при нарахуванні та сплаті орендної плати за землю за період з 01 січня 2011 року по 31 жовтня 2014 року, за результатами якої складено акт №1749/2201/2026 від 15 грудня 2014 року.

В акті перевірки податковим органом зафіксовано допущені позивачем порушення, а саме: пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України, внаслідок чого позивачем занижено податкові зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності за період з 01 січня 2011 року по 31 жовтня 2014 року у сумі 302919,11 грн..

На підставі висновків вказаного акту перевірки, відповідачем було винесене податкове повідомлення - рішення від 05 січня 2015 року №0000012201 (форми Р ), за яким позивачеві збільшено грошове зобов'язання з орендної плати за землю з юридичних осіб за основним платежем на суму 230472,00 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 57618,00 грн..

Правомірність та обґрунтованість складеного податковим органом акту перевірки позивача, а також податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі такого акту перевірки, є предметом спору, переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що ані акт перевірки, ані дії посадових осіб із включення до такого акту певних висновків не породжують правових наслідків для платника податків, тобто не змінюють стану його суб'єктивних прав та не створюють жодних додаткових обов'язків для платника податків. З урахуванням цього, включення податковим органом до акту певних висновків не можуть порушувати права платника податків. Разом з тим, судом зазначалося, що відповідачем було надано суду достатні докази, які свідчать про те, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України, обґрунтовано та правомірно, у зв'язку з чим, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для його скасування.

Суд апеляційної інстанції погоджується з даними висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

У відповідності до п. 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року №984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за №34/18772, результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до положень п. 5,6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

За приписами статті 83 Податкового кодексу України визначено матеріали, які є підставами для висновків під час проведення перевірок, а саме встановлено, що для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані, в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Як вбачається з матеріалів справи, під час здійснення перевірки податковим органом досліджувались документи первинної фінансової звітності та усі обставини для з'ясування фактів виявлення правопорушень, про що зазначено в акті перевірки.

З урахуванням викладеного, колегія суддів робить висновок про те, що дії відповідача щодо складання акту за результатами перевірки є цілком правомірними.

Разом з тим, слід врахувати те, що оскаржувані висновки відповідача не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не є нормативно-правовим актом чи актом індивідуальної дії в розумінні положень ст. 17 КАС України та не виходить за рамки компетенції контролюючого органу. Дії щодо постановки висновків є результатом аналізу конкретних обставин та норм чинного законодавства, що регулює дані правовідносини при здійсненні повноважень податкового органу щодо проведення перевірки та не мають самостійного юридичного значення, а лише є обставинами, які є підставою для відповідних наслідків оподаткування.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що вимога позивача про визнання протиправним та скасування акту перевірки №1749/2201/2026 від 15 грудня 2014 року, в межах заявленого позову є незаконною та необґрунтованою, а отже не підлягає задоволенню.

Щодо іншої частини позовних вимог позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України (далі - ПК України), який відповідно до п. 1.1 ст. 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом пп. 9.1.10 п. 9.1 ст. 9 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України є податком, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до п. 269.1 ст. 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Землекористувачі за змістом пп. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 ПК України - це особи, яким надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди. Таким чином, нормами Податкового кодексу України визначено обов'язок орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

Відповідно до пп. 14.1.136 п.14.1 ст. 14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Порядок оподаткування землі в Україні визначається розділом XIII "Плата за землю" Податкового кодексу України. Питання орендної плати за землю врегульовані статтею 288 ПК України.

Згідно до положень п.п. 288.1, 288.4 ст. 288 ПК України розмір та умови внесення орендної плати встановлюється у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХIII ПК; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати, зокрема, для інших земельних ділянок, наданих в оренду, 12% нормативної грошової оцінки (підпункт 288.5.2 зазначеного пункту).

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строках та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

З урахуванням наведених норм податкового права, колегія суддів зауважує на тому, що з набранням чинності Податковим кодексом України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПКУ та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

При цьому, слід врахувати те, що виходячи з принципу пріоритетності норм ПК України перед нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у п. 2 ст. 5 ПК України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений у пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 10 березня 2004 року між Дніпропетровською міською радою та Територіальним центром соціального обслуговування пенсіонерів, самотніх непрацездатних громадян та інвалідів Ленінського району м. Дніпропетровська було укладено договір оренди земельної ділянки, площею 0,5746 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, Ленінський район, вул. Юдіна, 17, і зареєстрована в Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 1210100000:08:427:0005 згідно з планом земельної ділянки. Державна реєстрація договору у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі здійснені 07 квітня 2004 року за №5064.

Підставою для передачі земельної ділянки в оренду стало рішення Дніпропетровської міської ради від 08 жовтня 2003 року №216/12 (п. 1.2 договору від 10 березня 2004 року).

Земельна ділянка передається до 08 жовтня 2018 року (п. 2.1 договору від 10 березня 2004 року).

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, 23 травня 2005 року між позивачем та Дніпропетровською міською радою було укладено додаткову угоду від 23 травня 2005 року №482/05 до договору оренди земельної ділянки від 10 березня 2004 року, відповідно до якої пункт 3.2 договору оренди було викладено в наступній редакції: Згідно рішень міської ради від 22 вересня 2004 року №25/20 та від 20 квітня 2005 року №7/26, встановлено розмір орендної плати за користування земельною ділянкою, зазначено у п. 1.1 цього договору у розмірі 1 (одна) грн. на рік з 22 вересня 2004 року. Підставою для укладання цієї додаткової угоди є рішення Дніпропетровської міської ради від 22 вересня 2004 №25/20 та від 20 квітня 2005 року №7/26. Ця додаткова угода до договору оренди земельної ділянки є невід'ємною частиною договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер 1210100000:08:427:0005) від 10 березня 2004 року. Державна реєстрація здійснена у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі здійснені 16 червня 2005 року за №40510400482.

Протягом дії вказаного договору та додаткової угоди до нього сторонами зміни до договору щодо розміру орендної плати не вносилися.

З податкових декларацій з орендної плати за землю, що подавалися позивачем у 2011 - 2013 роках видно, що сума річної орендної плати за земельну ділянку, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, Ленінський район, вул. Юдіна, 17, ним нарахована та задекларована у розмірі 1,29 грн. за рік.

Згідно довідки про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 19 грудня 2003 року №1445 грошова оцінка земельної ділянки у м. Дніпропетровську по вул. Юдіна, 17 (кадастровий номер 1210100000:08:427:0005) на момент укладання договору склала 812399,95 грн..

Станом на 17 листопада 2010 року за даними Державного земельного кадастру від 17 жовтня 2010 року №3131 нормативна грошова оцінка вказаної земельної ділянки склала 2634122,69 грн..

Відтак, сума річної орендної плати у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки 2634122,69 грн. - 79023,70 грн., таким чином щомісячна сума орендного платежу за вказану земельну ділянку становить 6585,31 грн..

Отже, колегія суддів зазначає, що у зв'язку зі зміною розміру орендної плати за земельну ділянку згідно з пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України, позивач повинен був самостійно розрахувати розмір орендних платежів на поточний рік, з урахуванням вимог, встановлених чинним Податковим кодексом України.

З огляду на викладені обставини справи та вказані норми податкового права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що відповідачем було правомірно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, на підставі встановлених порушень податкового законодавства позивача, у зв'язку з чим порушення прав позивача, на які посилається позивач, відсутні, відтак, позовні вимоги позивача є необґрунтованими та неправомірними, а тому в їх задоволенні слід відмовити.

Враховуючи обставини, які були встановлені судом під час розгляду даної адміністративної справи та приймаючи до уваги наведені норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, що виникли між сторонами у даній справі, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи було повно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано норми чинного матеріального та процесуального права, а тому в задоволенні апеляційної скарги позивача необхідно відмовити, а постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі - залишити без змін.

Керуючись ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Ленінського району м. Дніпропетровська - залишити без задоволення .

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року - залишити без змін .

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів .

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко