Ухвала

від 30.09.2010 по справі 3074/10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2010 р.справа № А36/162

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Юхименка О.В.

суддів: Мірошниченка М.В. Семененка Я.В.

при секретарі судового засідання: Красоті А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного підприємства «Стіллекс»,

на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.07

у справі № А36/162

за позовом Приватного підприємства «Стіллекс»,

вул. Єсеніна, 1/21, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, 50027;

до відповідача ОСОБА_1 міжрайонної

Державної податкової інспекції у м. Кривому Розі,

пр. Металургів, 16, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, 50006;

про скасування акта, -

встановив: Приватним підприємством «Стіллекс»подано позов до ОСОБА_1 міжрайонної Державної податкової інспекції у м. Кривому Розі про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000082301/2 від 27.04.2006р.

Господарський суд Дніпропетровської області (суддя Кожан М.П.) своєю постановою від 02.04.2007р. у позові відмовив.

Постанова суду мотивована відсутністю первинних документів, якими підтверджуються валові витрати Підприємства. Отже, висновок фахівців контролюючого органу про заниження податку на прибуток за перевірений період є обґрунтованим.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, у поданій апеляційній скарзі Приватне підприємство «Стіллекс», Позивач, вказує на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У підприємства в наявності всі первинні документи, які подавались і для проведення судово-бухгалтерської експертизи, що підтверджують суму валових витрат підприємства.

Договори з Товариствами «Вікант»та «Волиньіндустрія», суми передплат по взаємовідносинам з якими віднесені до складу валових витрат, недійсними не визнані. Підприємства з Єдиного державного реєстру не виключені.

Крім того, з Акту перевірки неможливо означити порушення, які стали підставою для визначення суми податкового зобов'язання у розмірі саме 39.100,00 грн.

Просить постанову господарського суду Дніпропетровської області скасувати та ухвалити нове рішення. Позов задовольнити.

ОСОБА_1 міжрайонна Державна податкова інспекція у м. Кривому Розі, Відповідач, скаргу оспорив. В запереченнях на апеляційну скаргу вказував на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно даних журналу-ордеру по рахунку 711 «Розрахунки по виданим авансам»Приватне підприємство «Стіллекс»має дебіторську заборгованість ТОВ «Вікант»у розмірі 109.000,00 грн., та ТОВ «Волиньіндустрія»у розмірі 76.800,00 грн., відповідно.

Письмові договори з ТОВ «Вікант»та ТОВ «Волиньіндустрія»не укладались.

Витрати відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, не підтверджені.

Відповідно до протоколу розподілу справу розглядає колегія у складі -головуючий суддя Юхименко О.В., суддів Мірошниченко М.В., Семененко Я.В.

Судовий розгляд адміністративної справи здійснювався з повним фіксуванням судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу «Камертон».

Сутність спору: В період з 05.12.2005р. по 30.12.2005р., уповноваженими фахівцями держподаткінспекції проведена виїзна планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності Приватного підприємства «Стіллекс», код за ЄДРПОУ 33264913, з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 30.01.2005р. по 30.09.2005р.

За результатами перевірки 30.12.2005р. складений Акт № 252/231/33264913.

В Акті перевірки вчинено записи про порушення підпункту 5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР, в редакції Закону N 283/97-ВР від 22.05.97р. (334/94-ВР).

Так, перевіркою встановлено:

згідно даних журналу-ордеру по рахунку 711 «Розрахунки по виданим авансам», станом на 01.10.2005р. Приватне підприємство «Стіллекс»має дебіторську заборгованість ТОВ «Вікант»у розмірі 109.000,00 грн., та ТОВ «Волиньіндустрія»у розмірі 76.800,00 грн., відповідно.

Письмові договори з ТОВ «Вікант»та ТОВ «Волиньіндустрія»не укладались.

Витрати відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, не підтверджені.

На підставі Акту перевірки, та в результаті апеляційного узгодження податкового зобов'язання, в порядку, визначеному пунктом 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року N 2181-III, керівником ОСОБА_1 МДПІ у м. Кривому Розі 27.04.2006р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000082301/2.

Згідно з підпунктом 4.2.2 б) пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року N 2181-III, відповідно до підпункту 4.1 статті 4, підпункту 11.2.3 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР, в редакції Закону N 283/97-ВР від 22.05.97р. (334/94-ВР), на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року N 2181-III, Приватному підприємству «Стіллекс»визначено суму податкового зобов'язання за платежем НОМЕР_1, податок на прибуток, у розмірі 46.920,10 грн. В їх числі 39.100,00 грн. основного платежу та 7.820,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000082301/2 від 27.04.2006р. стало предметом судового позову.

Колегія суддів, заслухавши представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесені оскарженої постанови, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

За позицією заявника апеляційної скарги, про що зазначено вище, договори з Товариствами «Вікант»та «Волиньіндустрія»на постачання металопродукції були укладені в усній формі, що діючому законодавству не суперечить. А у підприємства в наявності всі первинні документи, що підтверджують суму валових витрат підприємства.

Така позиція особи, яка подала апеляційну скаргу, видається колегії суддів недоведеною в силу наступного.

З огляду на приписи абзацу 4 підпункту 5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(334/94-ВР) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

При цьому, згідно з пунктом 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(334/94-ВР) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

А відповідно до вимог підпункту 5.2.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(334/94-ВР) до складу валових витрат включаються:

суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції

Таким чином, пункт 5.1 пов'язує віднесення до складу валових витрат із призначенням таких витрат для використання у господарській діяльності.

А термін «у зв'язку з», що вживається у підпункті 5.2.1 Закону, вимагає застосовувати цю норму не до необмеженого переліку витрат, оскільки пов'язаність із підготовкою, організацією, веденням виробництва є фактом, що підлягає встановленню.

Процес реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень є бухгалтерським обліком, на даних якого ґрунтується податкова звітність.

Як встановлено фахівцями контролюючого органу, згідно даних журналу-ордеру по рахунку 711 «Розрахунки по виданим авансам», станом на 01.10.2005р. Приватне підприємство «Стіллекс»має дебіторську заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікант»у розмірі 109.000,00 грн., та Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньіндустрія»у розмірі 76.800,00 грн., відповідно.

Водночас, будь-яких первинних бухгалтерських документів як щодо самих витрат, так і пов'язаності витрат з господарською діяльністю підприємства, не надавалось ні фахівцям контролюючого органу, ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції в ходу судового розгляду.

При цьому, Приватне підприємство «Стіллекс»- заявник апеляційної скарги помилково ототожнює відомості про державну реєстрацію контрагентів-постачальників з його обов'язком підтвердити валові витрати документально, та довести їх (витрат) пов'язаність з власною господарською діяльністю.

Документи, які надавались у справу супровідним листом, (т. 1 а. с. 45), та на чому наполягає заявник апеляційної скарги, не є первинними бухгалтерськими документами, що унеможливило надання висновку судово-економічної експертизи.

Щодо порушення порядку оформлення результатів перевірки.

З матеріалів справи є очевидним, що підставою для визначення суми податкового зобов'язання у розмірі саме 39.100,00 грн. *(основного платежу) стали виявлені фахівцями контролюючого органу факти:

завищення валових витрат по сумам дебіторської заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікант»у розмірі 109.000,00 грн., та Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньіндустрія»у розмірі 76.800,00 грн., відповідно;

та заниження суми валового доходу у розмірі 1.600,00 грн. (пункт 2.1 Акту перевірки).

Зазначені обставини досліджені судом першої інстанції.

В межах апеляційної скарги підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Стіллекс»залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2007р. у справі № А36/162 -без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складення судового рішення у повному обсязі.

Ухвалу складено у повному обсязі 04.10. 2010р.

Головуючий суддя О.В.Юхименко

Суддя М.В.Мірошниченко

Суддя Я.В.Семененко