Ухвала

від 21.07.2015 по справі 826/2624/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/2624/15 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

21 липня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів за участю секретаряБорисюк Л.П., Ключковича В.Ю., Петрика І.Й. Приходько К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 червня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Кімберлі-Кларк Україна» до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників про скасування податкового повідомлення-рішення від 04.02.2015 № 0000103710, -

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Кімберлі-Кларк Україна» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.02.2015 № 0000103710.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 червня 2015 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 04.02.2015 № 0000103710.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 25.12.2014 по 19.01.2015 Міжрегіональним головним управлінням Державної фіскальної служби - Центральним офісом з обслуговування великих платників було проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Кімберлі-Кларк Україна» (код ЄДРПОУ 21701474) суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань наступних звітних періодів за жовтень 2014 року.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування на загальну суму ПДВ 509 644,00 грн. за жовтень 2014 року, яка підлягає зменшенню.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 19.01.2015 № 58/28-10-37-20-217014 на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.02.2015 № 0000103710, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість в розмірі 509 644,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 254 822,00 грн.

Позивач, вважаючи, що відповідач приймаючи оскаржуване рішення, порушив його права та законні інтереси, звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексуУкраїни , датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Відповідно до абз. 1 п. 187.8 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексуУкраїни закріплено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктом 200.8 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що до податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.12 ст. 201 Податкового кодексу України, у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Згідно з п. 20 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України, митна декларація - заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури.

Відповідно до п. 206.1 ст. 206 Податкового кодексу України, під час ввезення товарів на митну територію України суми податку підлягають сплаті до державного бюджету платниками податку до/або на день подання митної декларації безпосередньо на єдиний казначейський рахунок, крім операцій, за якими надається звільнення (умовне звільнення) від оподаткування.

Системний аналіз вказаних положень податкового законодавства дає підстави колегії суддів дійти висновку, що закон зобов'язує платника податку на додану вартість сплатити такий податок при імпорті та надає йому право на відображення в податковому обліку податкового кредиту на суму фактично сплаченого податку. При цьому законодавство не містить положень про те, що необхідною умовою для виникнення права на податковий кредит є оплатне придбання платником податку матеріальних цінностей, оскільки визначальною умовою є сплата такого податку до Державного бюджету, згідно із п. 206.1 ст. 206 Податкового кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ з ІІ «Кімберлі-Кларк Україна» подано до Міжрегіонального головного управління ДФС Центральний офіс з обслуговування великих платників податкову декларацією з ПДВ за жовтень 2014 року з та додатками, в якій визначена сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань наступних звітних періодів, відображена в рядку 23.2 декларації, яку сформовано з урахуванням залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, нарахованої за попередні звітні (податкові) періоди, а саме: за вересень 2014 року, складає 5 362 428,00 грн.

Згідно акту перевірки від 19.01.2015 № 58/28-10-37-20-217014, причиною виникнення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за вересень 2014 р. у розмірі 5 362 428,00 грн. є перевищення обсягів придбання над обсягами реалізації товару.

Матеріали справи містять копії оформлених митних декларацій за вересень 2014 року (а.с.18-221 Том ІІ, а.с.8-142 Том ІІІ). Відповідно до наданих оформлених митних декларацій отримувачем товарів є ТОВ з ІІ «Кімберлі-Кларк Україна».

Згідно з даними митних декларацій підтверджується фактична сплата позивачем податку на додану вартість за ставкою 20 % за вересень 2014 року в сумі 21 921 822,64 грн.

Враховуючи, що оформлена митна декларація є достатнім доказом сплати податку на додану вартість до бюджету та документом, що посвідчує право на податковий кредит, відповідно підтверджується право позивача на податковий кредит за вересень 2014 року в сумі 21 921 822,64 грн.

Як вбачається з декларації позивача з податку на додану вартість за вересень 2014 р. (а.с.13-16 Том ІІ) позивач задекларував 20 975 341,00 грн. податкового кредиту. Тобто, позивач включив до складу податкового кредиту цих періодів менші суми, ніж фактично сплачений ПДВ згідно з митними деклараціями.

За висновком відповідача, оскільки задекларовані суми ПДВ не співпадають з даними митних декларацій, позивач повністю втрачає право на формування податкового кредиту за такими митними деклараціями. Тобто, на думку відповідача, позивач включив до складу податкового кредиту цих періодів суми менші, ніж фактично сплачений податок на додану вартість згідно із митними деклараціями.

Однак, з огляду на положення п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є правом платника податку, а не його обов'язком.

Таким чином, законодавством надано платнику податків право, у разі виникнення у нього права на формування податкового кредиту, самостійно визначати суму податкового кредиту виходячи із суми фактично сплаченої суми податку на додану вартість. Тому платник податків має законне право задекларувати меншу суму податкового кредиту, ніж фактично сплачена згідно з митними деклараціями, а відтак, у разі виникнення у платника податків права на податковий кредит, останній має можливість на власний розсуд задекларувати всю фактично сплачену суму податку на додану вартість в одному періоді або ж розбити її на менші частини. Відповідно не включення до складу податкового кредиту всієї суми податкового кредиту всієї суми фактично сплаченого податку на додану вартість не може розцінюватися як порушення податкового законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, причиною для зменшення бюджетного відшкодування за жовтень 2014 року стало декларування позивачем меншої суми податку на додану вартість у складі податкового кредиту вересня 2014 року, ніж підтверджена митними деклараціями.

Однак, висновки відповідача є помилковими, оскільки задекларована позивачем сума податкового кредиту була фактично сплачена ним до Державного бюджету при імпорті товарів. При цьому митними деклараціями підтверджується більша сума податку на додану вартість, ніж задекларована позивачем.

Щодо причин виникнення різниці між сумами фактично сплаченого та задекларованого податку на додану вартість за вересень 2014 року, колегія суддів зважає на наступне.

Згідно з пп. «в» п. 193.1 ст. 193 Податкового кодексу України, ставки податку з операцій постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів, а також медичних виробів за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України встановлюються від бази оподаткування в розмірі 7 відсотків.

За висновком позивача, при ввезенні на територію України виробів лікарського призначення у вересні 2014 року при заповненні митних декларацій позивачем було допущено помилку в частині визначення ставки оподаткування податком на додану вартість товарів (замість ставки 7% від митної вартості товару в деклараціях зазначено ставку оподаткування в розмірі 20%), що призвело до надмірної сплати податку до Державного бюджету.

Таким чином, позивачем до складу податкового кредиту в податковий деклараціях позивач включив податок на додану вартість за ставкою 7%, замість фактично сплаченого 20%. Різницю в 13% фактичного сплаченого податку на додану вартість позивач не включав до податкового кредиту вересня 2014 року.

Разом з тим, судом першої інстанції вірно не взято до уваги посилання позивача на правильність застосування стави 7% при імпорті позивачем товарів, які підпадають під визначення «медичних виробів», яка, згідно його позиції, підтверджена у постанові Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2015 року у справі № 810/7225/14 з огляду на наступне.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2015 року по справі № 810/7225/14, апеляційні скарги Київської митниці Державної фіскальної служби, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Київської міської митниці Державної фіскальної служби задоволено. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2015 року скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Кімберлі-Кларк Україна» відмовлено. Рішення набрало законної сили.

Однак, обставини, встановлені судовим рішенням у справі № 810/7225/14 не впливають на обставини, встановлені судом у справі № 826/2624/15, оскільки у справі № 826/2624/15 розглядається питання формування позивачем податкового кредиту у сумі податку на додану вартість у складі податкового кредиту вересня 2014 року меншій, ніж підтверджена митними деклараціями.

При цьому, фактична сплата податку на додану вартість за митними деклараціями наявними в матеріалах справи не заперечується відповідачем.

Таким чином, питання повернення надмірно сплаченого податку на додану вартість не впливає на вирішення даної справи.

Крім цього, за результатами перевірки за вересень 2014 року відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 14.01.2015 № 000033710, яким зменшив суму від'ємного значення з податку на додану вартість за вересень 2014 року в розмірі 509 644,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржене позивачем в судовому порядку.

Так, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 826/1455/15 від 05 березня 2015 року податкове повідомлення-рішення від 14.01.2015 № 000033710 визнано протиправним та скасовано в повному обсязі. Судове рішення набрало законної сили 21 квітня 2015 року.

Таким чином, станом на день розгляду даної справи в суді, від'ємне значення позивача за вересень 2014 року вважається сформованим у сумі 509 644,00 грн. правомірно.

З огляду на встановлення правомірності формування податкового кредиту позивачем у вересні 2014 року та підтвердження фактичної сплати податку на додану вартість до Державного бюджету України митними деклараціями, зменшення бюджетного відшкодування за жовтень 2014 року в розмірі 509 644,00 грн. здійснено відповідачем протиправно. Разом з тим, нарахування штрафних санкцій у розмірі 254 822,00 грн. є також неправомірним.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності податкового повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 04.02.2015 № 0000103710, яке підлягає скасуванню.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 червня 2015 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 червня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк В.Ю. Ключкович І.Й. Петрик

Повний текст ухвали складено та підписано - 24.07.2015

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Ключкович В.Ю.

Петрик І.Й.