Постанова

від 17.07.2006 по справі 10/4пд-ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/4пд-ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

17.07.06                                                                                 Справа № 10/4пд-ад.

          Суддя господарського суду Луганської області Мінська Т.М. розглянувши матеріали справи  № 10/4пд-ад за позовом

Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська

до  1. Приватного підприємства "Спецторгсервіс", м. Луганськ

             2. Малого приватного підприємства "Діамант - Сервіс", м. Луганськ

про визнання договору купівлі –продажу недійсним

Представники сторін:

від позивача –Юрченко О.М. - нач.юр.відділу, довіреність № 7712/10 від 13.06.06,  представник Крівченко М.В. - заст.нач.відділу, довіреність №3857/10 від 27.03.06; Ушаков А.В. - опероуповн.сект.обслуг, довіреність № 8513/10 від 27.06.06.

від І відповідача –не прибув

від ІІ відповідача – не прибув.   

Відповідно до ст. 60 КАСУ  з метою захисту інтересів держави  у  справу  вступив  прокурор  Жовтневого району  м. Луганська.  У судовому засіданні  прийняла участь  Максимова Ю.В.

ВСТАНОВИВ:

 Суть спору: позивачем заявлені вимоги:

- про визнання договору купівлі –продажу № 5/20 від 20.05.2003р. укладений між МПП ВКФ "Діамант –Сервіс" та ПП "Спецторгсервіс", недійсним на підставі ст. 49 ЦК УРСР, як такий, що скоєно з метою, завідомо противоправною інтересам держави та суспільства та застосувати до сторін правові наслідки, передбачені цією статтею, а саме стягнути з МПП ВКФ "Діамант –Сервіс" на користь ПП "Спецторгсервіс" суму перерахованих коштів у розмірі 411412 грн. 00 коп., а з ПП "Спецторгсервіс" на користь держави вартість отриманого товару  в сумі 3706128 грн. 00 коп.

          17.07.2006.  позивачем заявлено клопотання,  яким  уточнено підстави позову -позивач просить:

  Визнати недійсним господарське зобов'язання  між МПП ВКФ "Діамант –Сервіс" та ПП "Спецторгсервіс"    на підставі ч.  1 ст. 207 ГК України,   та застосувати до сторін правові наслідки, передбачені ч. 1 ст. 208 ГК України, а саме стягнути з МПП ВКФ "Діамант –Сервіс" на користь ПП "Спецторгсервіс" суму перерахованих коштів у розмірі 411412 грн. 00 коп., а з ПП "Спецторгсервіс" на користь держави вартість отриманого товару  в сумі 3706128 грн. 00 коп.

Також 17.07.2006. позивач надав  клопотання про забезпечення відповідно до ст.ст. 117, 118  Кодексу адміністративного судочинства України  адміністративного позову  шляхом  заборони здійснювати розрахункові операції ПП   «Спецторгсервіс» на розрахункових  рахунках, за винятком операцій з надходження коштів  до  остаточного розгляду справи.  

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представника позивача , суд                        

в с т а н о в и в:

Приватне  підприємство "Спецторгсервіс" і.к.32419638 зареєстроване управлінням державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради 09.04.2003 року за №25370169ю004.

Засновником ПП "Спецторгсервіс" є Іванов Станіслав Олександрович.

Юридичне місцезнаходження підприємства згідно установчих документів - м. Луганськ, кв. Комарова, 4/46.

Підприємство взято на податковий облік як платник податків до ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська 24.04.2003 року за №5141. Відповідно до ст.9 ЗУ „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР, підприємство, що перевірялось, зареєстроване платником ПДВ 29.04.2003р. та отримало свідоцтво платника ПДВ №17155851, індівідуальний податковий номер юридичної особи 324196312340.

За період фінансово-господарської діяльності в травні-жовтні 2003 року ПП "Спецторгсервіс" мало взаємовідносини з МПП ВКФ „Діамант-Сервіс".          

МПП ВКФ „Діамант-Сервіс" і.к.32473590 зареєстроване відділом управління державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради 23.04.2003 року за №25370169ю0043285.

Згідно даних, які маються у справі МПП ВКФ „Діамант-Сервіс", засновником, директором та головним бухгалтером підприємства є Писаренко Сергій Васильович.

Взято на податковий облік як платник податків до ДПІ у Жовтневому районі м .Луганська 30.04.2003 року за №3145. Зареєстроване як платник ПДВ, свідоцтво №17155894, ІПН 324735912341. Свідоцтво одержано 13 травня 2003 року Писаренко С.В.

Юридична адреса підприємства: м. Луганськ, вул. Тухачевського, буд.9.

За юридичною адресою м. Луганськ, вул. Тухачевського, 9 - підприємство не знаходиться (згідно акту обстеження юридичної адреси підприємства від 10.04.2006р., складеного працівниками ГВПМ ДПІ в м. Луганську, яким встановлено, що МПП ВКФ „Діамант-Сервіс" за адресою - м. Луганськ, вул. Тухачевського, 9 - не знаходиться).

30.11.2004 року Артемівським судом м. Луганська було винесено рішення №2-5030/2004р. по справі про визнання статутних документів МПП ВКФ „Діамант-Сервіс" недійсними, оскільки підприємство було зареєстроване на підставну особу без мети займатися підприємницькою діяльністю за грошову винагороду. Позов було задоволено в повному обсязі, визнані недійсними статутні документи МПП ВКФ „Діамант-Сервіс" з моменту реєстрації, тобто з 23.04.2003 року.

Згідно пояснень Писаренко С.В., який був відповідачем у даній справі, він пояснив, що приблизно в квітні 2003 року він познайомився з чоловіками Сергієм та Олександром, місце мешкання яких він не знає. Вони запропонували Писаренко за грошову винагороду в розмірі 500,00 грн. Зареєструвати на своє ім'я підприємство. Відповідач погодився, йому на підприємстві треба було тільки значиться. В кінці квітня - на початку травня Сергій та Олександр возили Писаренко С.В. по всім необхідним інстанціям для реєстрації підприємства. Після реєстрації МПП ВКФ „Діамант-Сервіс" всі документи, печатку та штамп він передав Сергію та Олександру, отримав 500,00грн. Після чого він більше з ними не зустрічався та їх не бачив. Відповідач Писаренко С.В. підтвердив, що до діяльності МПП ВКФ „Діамант-Сервіс" не має ніякого відношення, ніяких документів не підписував, де знаходяться Сергій та Олександр з документами, печаткою та штампом підприємства - йому невідомо.

Вироком Жовтневого суду м. Луганська від 07 жовтня 2004 року з кримінальної справі про обвинувачення Писаренко Сергія Васильовича, 29.04.1972 р.н., в здійсненні злочину, передбаченого ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України  Писаренка  С.В. визнано винним в здійсненні злочину, передбаченого ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України.  

Виконуючи обов'язки по спірному договору МПП ВКФ „Діамант-Сервіс" поставило товар на адресу ПП "Спецторгсервіс" згідно податкових накладних:

-     податкової   накладної   №0758-1    від   28.07.03р. поставило товар на загальну суму 1898496,73грн., в т.р. ПДВ на суму 316416,12грн.

-     податкової   накладної   №0856   від   26.08.03р. поставило товар на загальну суму  58567,44грн., в т.р. ПДВ на суму 9761,24грн.

-     податкової   накладної   №28/08-С   від   28.08.03р. поставило товар на загальну суму 332450,02грн., в т.р. ПДВ на суму 53741,67грн.

-     податкової   накладної   №10/06-1   від   06.10.03р. поставило товар на загальну суму  1036355,74грн., в т.р. ПДВ на суму 172725,96грн.

-     податкової   накладної   №10/18-2   від   18.10.03р. поставило товар на загальну суму 380258,35грн., в т.р. ПДВ на суму 63376,39грн.

Загальна сума по договору №5/20 від 20.05.2003р. склала 3706128,00грн.

Розрахунки за товар між підприємствами проводились в безготівковій формі з поточного рахунку ПП „Спецторгсервіс" згідно платіжних доручень:

-     платіжного доручення від 02.09.2003р. на загальну суму з ПДВ 250000,00грн.

-     платіжного доручення №193 від 02.09.2003р. на загальну суму з ПДВ 127286,96грн.

-     платіжного доручення від 02.09.2003р. на загальну суму з ПДВ 6050,00грн.

           -  платіжного доручення №185 від 02.09.2003р. на загальну суму з ПДВ 28075,35грн.

Всього на розрахунковий рахунок МПП ВКФ „Діамант-Сервіс" від ПП „Спецторгсервіс" надійшло 411412,00 грн.

Оцінивши доводи сторін в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог з огляду на наступне.

          1.  Пункт  11 статті 10 Закону України “Про  державну  податкову службу  в Україні” однією із функцій Державних  податкових  інспекцій  зазначає подання до судів і господарських судів  позовів  до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних  ними  за такими  угодами.           Згідно ст.49 ЦК  УРСР,  що  діяв  до 01.01.2004.   угода може бути визнана недійсною якщо вона укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

          Відповідно  до  ст. 207  Господарського  Кодексу  України  (надалі –ГК України)    господарське  зобов'язання,   вчинене  з  метою,   яка  завідомо  суперечить  інтересам  держави  і  суспільства,  може  бути  на  вимогу  однієї із  сторін  або  відповідного  державного  органу  влади  визнано  недійсним  повністю або  частково.    

          В п.11 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.99р. № 02-5/ІІІ із змінами і доповненнями внесеними  Роз'ясненням Президії Вищого господарського суду України від 26.04.2002р. № 04-5/491 вказано, що до угод, які мають метою порушення інтересів держави відносяться і угоди, спрямовані на ухилення від оподаткування.

          Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона) виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеної угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

У відповідності з п. 7.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.07.2002р. “Про заходи щодо забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про податки” доказами спрямованості умислу суб'єкта підприємницької діяльності на укладення угоди, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, тобто які порушують основні принципи існуючого суспільного ладу у вигляді приховування від оподаткування прибутку та доходів, можуть бути –відомості про відсутність підприємства, організації (сторони угоди) за юридичною та фактичною адресою, про неподання податкової звітності до органів державної податкової служби, про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, визнання установчих документів підприємства недійсними.

Умисел ІІ-ого  відповідача доведено  сукупністю  таких  доказів:  Вироком Жовтневого суду м. Луганська від 07 жовтня 2004 року з кримінальної справі про обвинувачення Писаренко Сергія Васильовича, 29.04.1972 р.н., в здійсненні злочину, передбаченого ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України  (при  розгляді  кримінальної справи  встановлено,  що МПП    ВКФ „Діамант-Сервіс"  приховало від оподаткування, занизивши  податкові зобов'язання  з ПДВ на загальну суму  1 308 877 грн.  за період з  липня по серпень 2003 року,  рішенням від 30.11.2004 Артемівського суду м. Луганська  2-5030/2004р. по справі про визнання статутних документів МПП ВКФ „Діамант-Сервіс" недійсними,  висновком  про  надання  податкової  звітності  МПП    ВКФ „Діамант-Сервіс",  згідно якого останній раз  податкова  звітність надана  2.09.2003.    

Відповідно  до  ст. 216  ч.3  ЦК  України встановлено,  що  правові  наслідки  передбачені частинами  1 і 2  цієї  статті,  застосовуються,  якщо  законом не  встановлені  особливі  умови  їх  застосування  або  особливі  правові  наслідки  окремих  видів  недійсних  правочинів.  Особливі  умови  застосування  наслідків   окремого  виду  недійсного  правочину  встановлено  ст.  208  Господарського  кодексу  України. Визначення  поняття  “правочину”  в  ст.  202  ЦК  України  співпадає  з  поняттям   “угоди”,   визначеним  ст.  41  ЦК  УРСР.          

Відповідно  до  ст. 208  Господарського  Кодексу  України  (надалі –ГК України)    якщо  господарське  зобов'язання  визнано   недійсним,  як  таке,  що  вчинено  з  метою,  яка  завідомо  суперечить  інтересам  держави  і  суспільства,   то  за  наявності   наміру  в  обох  сторін –у  разі  виконання  зобов`язання    обома  сторонами –в  доход  держави  за  рішенням    суду  стягується  все  одержане  ними  за  зобов`язанням,  а  у  разі  виконання  зобов`язання   однією  стороною  з  другої  сторони  стягується  в  доход  держави  все  одержане  нею,  а  також  все  належне  з  неї  першій  стороні  на  відшкодування  одержаного.   У  разі  наявності наміру  лише  у  однієї  із  сторін  усе  одержане  нею  повинно  бути  повернено  другій  стороні,  а  одержане  останньою  або  належне  ій  на  відшкодування  виконаного  стягується  за  рішенням  суду  в  доход  держави.   Поняття    “намір”  в  контексті  ст. 208  ГК  України    і  поняття  “умисел”  в  розумінні  ЦК  УРСР  співпадають.  

Оскільки  договір купівлі –продажу № 5/20 від 20.05.2003р. укладений між МПП ВКФ "Діамант –Сервіс" та ПП "Спецторгсервіс" не виконаний в повному  обсязі,  до нього  згідно  Прикінцевих і перехідних положень  Господарського  Кодексу  України  застосовуються норми цього Кодексу.

За неможливості повернути майно в натурі за змістом п. 18 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.99р. № 02-5/111 “Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з визнанням угод недійсними”, набувач повинен відшкодувати вартість майна.

Суд також  вважає,  що наявні  підстави для застосування заходів забезпечення позову  за клопотанням  позивача,  до  набрання  даним судовим рішенням законної сили.  

Оцінивши  всі  вищевикладені  обставини,   суд  закінчив розгляд справи в судовому засіданні  17.07.2006.  і  постановив   задовольнити позов повністю.        

Відповідно до ст. 94 КАСУ з ІІ-ого відповідача в доход Державного бюджету України стягуються судові витрати в сумі 3 грн. 40 коп.

          Згідно  ст.   160 ч. 3  Кодексу адміністративного судочинства  України  в судовому засіданні  17.07.2006. проголошено вступну і резолютивну частини постанови.

          На  підставі  викладеного та,    керуючись ст.ст.  18, 117, 118, 158 –163,  254  Кодексу адміністративного судочинства  України,  суд

п о с т а н о в и в:

1.          Позов задовольнити повністю.

  2.  Визнати недійсним господарське зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі –продажу № 5/20 від 20.05.2003р., укладеного між  МПП ВКФ "Діамант –Сервіс" (ідентифікаційний код  32473590)  та ПП "Спецторгсервіс" (ідентифікаційний код  32416938)    на підставі ч.  1 ст. 207 ГК України.   

3.  Стягнути з МПП ВКФ "Діамант –Сервіс"  (ідентифікаційний код 32473590), м. Луганськ, вул. Тухачевського, 9,  р/р  26008228250 в ЛФ № 3 АБ «Укркомунбанк», МФО 304988    на користь ПП "Спецторгсервіс"  (ідентифікаційний код  32416938), м. Луганськ, кв. Комарова, 4/46, р/р 26009228248 в АБ «Укркомунбанк», МФО 307988   суму перерахованих коштів у розмірі 411412 грн. 00 коп.

4.  Стягнути  з ПП "Спецторгсервіс"  (ідентифікаційний код  32416938), м. Луганськ, кв. Комарова, 4/46, р/р 26009228248 в АБ «Укркомунбанк», МФО 307988   на користь держави вартість отриманого товару  в сумі 3 706 128 грн. 00 коп.

5. Стягнути з МПП ВКФ "Діамант –Сервіс"  (ідентифікаційний код 32473590), м. Луганськ, вул. Тухачевського, 9,  р/р  26008228250 в ЛФ № 3 АБ «Укркомунбанк», МФО 304988      в доход Державного бюджету України на поточний рахунок  31111095600006, МФО 804013, ОКПО 24046582, одержувач –Відділення Державного казначейства у Ленінському районі м. Луганська, банк –Управління Державного казначейства в Луганській області, код бюджетної класифікації 22090200 державне мито в сумі 3 грн. 40 коп.

          6. Заборонити ПП «Спецторгсервіс»здійснювати розрахункові операції на розрахункових  рахунках, за винятком операцій з надходження коштів  до  набрання  судовим рішенням по даній справі  законної сили.

    Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.  Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк встановлений КАС України,  постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.  У разі подання  апеляційної скарги постанова набирає законної сили,  якщо її не скасовано, після закінчення апеляційного розгляду скарги.  

Про апеляційне оскарження постанови спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.  

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга  подаються  до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції,  який ухвалив оскаржувану  постанову. Копії апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.        

Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти  днів  з дня складення  постанови в повному обсязі.   Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти  днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Згідно  ст. 160 ч. 3  Кодексу адміністративного судочинства  України постанова в повному обсязі складена  24.07.2006.

Суддя                                                                                       Т.М. Мінська