Постанова

від 31.05.2007 по справі 10/4пд-ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/4пд-ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

31.05.07                                                                                 Справа № 10/4пд-ад.

          Суддя господарського суду Луганської області Мінська Т.М. по справі № 10/4пд-ад за позовом

Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими   платниками податків у м. Луганську

   до 1. Обласного комунального підприємства "Компанія "Луганськвода",

   м. Луганськ   

        2. Приватного підприємства "Сервіспостачання", м. Луганськ        

   про  визнання господарського зобов'язання недійсним  

Представники  сторін:

від позивача - Берест Н.С. - гол.держ.подат.інспектор, довіреність № 6280/10-013 від 17.04.07., Комкова Л.І. - гол.держ.подат.інспектор, довіреність № 6318/10-013 від 17.04.07.;

від 1-го відповідача - Шепіль Ю.М. - заст.нач.юр.відділу, довіреність № 200 від 10.01.07.,  Шевченко О.В. - пров.юрисконсульт, довіреність № 178 від 10.10.06.;

від 2-го відповідача - не прибув.

Суть спору: позивачем заявлені вимоги:

- про визнання недійсним господарського зобов'язання, передбачене угодою від 27.12.2005р. б/н між ОКП "Компанія "Луганськвода" та ПП "Сервіспостачання", недійсним;

- стягнути з ПП "Сервіспостачання" на користь ОКП "Компанія "Луганськвода" отримані за угодою від 27.12.2005р. № б/н грошові кошти у сумі 548514 грн. 78 коп.;

- стягнути з ОКП "Компанія "Луганськвода" на користь держави в особі СДПІ по роботі з ВВП вартість отриманого за угодою від 27.12.2005р. № б/н товару в сумі 457096 грн. 65 коп.

              Відповідач відзив на позов не надав, участь свого представника у судове засідання не забезпечив.

         Судом  встановлено такі  обставини  справи:

         Між  Обласним комунальним підприємством «Компанія  «Луганськвода»в  особі генерального директора  Скоблікова  В.В.  та ПП «Сервіспостачання» в  особі  директора  Бриль  Є.Ю.   27  грудня  2005 року  було укладено  договір  купівлі –продажу  товару.  Згідно договору  продавець -  ПП «Сервіспостачання» зобов'язався поставити  покупцю -  ОКП   «Компанія  «Луганськвода»товар, найменування  і  кількість  якого   вказується  в  специфікації, яка  є  невід'ємною частиною договору,  на  загальну  суму  548 514 грн. 78 коп.      

          На виконання  вказаної  угоди   ПП «Сервіспостачання»  поставив   ОКП   «Компанія  «Луганськвода»   товар  на  загальну  суму  без  ПДВ  457095 грн. 65 коп., крім того ПДВ  -  91419 грн. 13 коп.,  всього   з ПДВ  -  548 514 грн. 78 коп.,  про що  видано  податкову  накладну  №  650 від  28.12.2005р.  на  загальну  суму   без  ПДВ  457095 грн. 65 коп., крім того ПДВ  -  91419 грн. 13 коп.,  всього   з ПДВ  -  548 514 грн. 78 коп.,  і   товарну накладну   №  650 від  28.12.2005р.  на  видачу  через  представника   ОКП   «Компанія  «Луганськвода»Федосова  В.І.  за  довіреністю  ЯЛИ   № 876135  від  28.12.2005р.  товару    на  загальну  суму  з ПДВ  -  548 514 грн. 78 коп.     

          ОКП «Компанія «Луганськвода»платіжним дорученням від  28.12.2005р.  перерахувало  на рахунок ПП «Сервіспостачання»  грошові кошти в  сумі  548 514 грн. 78 коп. із зазначенням  в  графі  призначення  платежу:  оплата за матеріали –труби,  задвижки згідно специфікації  до  договору  б/н від 27.12.2005р.     

          23.10.2002 року  відділом ліцензування, державної реєстрації та міського реєстру  Луганської міської ради здійснено державну реєстрацію Приватного підприємства „Сервіспостачання”, ідентифікаційний код 32202217, про що того ж дня до  Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців внесено  реєстраційний запис за № 25370169Ю0032744, місцезнаходження підприємства: місто Луганськ, кв. Волкова, буд. 19, кв. 116; його засновником зареєстровано громадянина України –Берестова Олександра Костянтиновича.  

31.03.2004р. Управлінням державної реєстрації та міського реєстру Луганського міськвиконкому зареєстровані зміни до Статуту № 4187, згідно яких засновником підприємства є громадянин України Бриль Євген Юрійович, місцезнаходження підприємства –місто Луганськ, вул. Краснодонська, 1.

Позивач  на обґрунтування  своїх вимог  посилається  на Постанову  господарського суду  Луганської області  від  27.06.2006р. по  справі  №  8/403пн-ад,  якою  визнано недійсним з 28.10.2002 року Статут Приватного підприємства “Сервіспостачання”,  припинено  юридичну особу - Приватне підприємство “Сервіспостачання”, ідентифікаційний код 32202217.  

Позивач  зазначає, що вказаним рішенням суду  встановлено, що  засновник  та  директор підприємства  Берестов О.К.,  відношення до  діяльності  цього підприємства не має,  підприємство зареєстрував  за  грошову  винагороду.  

Новому  засновнику  і  директору  Брилю Є.Ю. також нічого не відомо про ПП  “Сервіспостачання”.  

           Крім  того,  позивач  надав  аналіз  банківської виписки  по  рахунку    ПП  “Сервіспостачання”,  згідно якої  у  грудні  2005 року  на  цей рахунок надійшли кошти  в  сумі  14 015 026 грн. 96 коп.,  з  них:    як  попередня  оплата  за товари, послуги за договорами, укладеними  в грудні  2005 року,  зокрема за договором № 12/12 СМ від 12.12.2005р. за цемент   -  4 000 000 грн., в тому числі  ПДВ –666 666 грн. 68 коп. Дата проводки  28.12.2005р.   Тобто,    ПП  “Сервіспостачання”  повинно було відобразити  у податковій декларації з ПДВ за грудень 2005 року  (рядок 1Б)  ПДВ  у  сумі  666 666 грн. 68 коп.   В  податковій декларації  ПП  “Сервіспостачання”   з ПДВ за грудень 2005 року  (рядок 1Б)  відображено  ПДВ  у  сумі  196 736  грн.     

          Позивач  вважає,  що  сукупність  вказаних обставин  свідчить  про  наявність  умислу  на  ухилення  від оподаткування  від  спірної  угоди  з  боку  ПП  “Сервіспостачання”.

І –ий відповідач заперечує проти  позову і  вважає,  що  відповідно до ст. 609 ЦК України  будь  - яке зобов'язання,  що випливає з оспорюваного договору,  припинилось в зв'язку з ліквідацією  ІІ –відповідача. Також І –ий відповідач посилається  на  пропуск  строку для звернення з позовом,  встановленого ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства  України,   і  пропуск  строку  встановленого  ст. 250  ГК України  для  застосування  наслідків визнання угоди недійсною,  оскільки  ці наслідки  є за своєю правовою природою адміністративно –господарськими санкціями.        

Оцінивши доводи сторін в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених вимог з огляду на наступне.

             Пункт  11 статті 10 Закону України “Про  державну  податкову службу  в Україні” однією із функцій Державних  податкових  інспекцій  зазначає подання до судів і господарських судів  позовів  до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних  ними  за такими  угодами.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

           В п.11 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.99р. № 02-5/ІІІ із змінами і доповненнями внесеними  Роз'ясненням Президії Вищого господарського суду України від 26.04.2002р. № 04-5/491 вказано, що до угод, які мають метою порушення інтересів держави відносяться і угоди, спрямовані на ухилення від оподаткування.

           Факт  заниження  податкового  зобов'язання  платником  податку  за  певний  податковий період   повинен бути  встановлений  в  порядку,  визначеному  законодавством.  Зокрема   згідно підпункту «б»  4.2.2. пункту  4.2. ст. 4  Закону  України  “Про  порядок  погашення  зобов'язань  платників  податків  перед  бюджетами та державними цільовими фондами”  від 21.12.2000.  № 2181-ІІІ контролюючий орган зобов'язаний  самостійно  визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо  дані  документальних  перевірок   результатів   діяльності платника  податків  свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.  

Згідно ст. 203 ЦК України: зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчиняться у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як вбачається з матеріалів справи, сам по собі оспорюваний  договір, укладений між сторонами, які на час укладання були зареєстровані в якості суб'єктів господарювання, надавали податкову звітність, не суперечить вимогам закону, угода містить усі необхідні істотні умови щодо договору купівлі-продажу.

           Суд  вважає,  що  визнання установчих документів  ПП  “Сервіспостачання”  недійсними   та припинення юридичної особи,  само по собі  не тягне  за  собою  недійсність  зобов'язань,   що виникли   з угод,  укладених  цією юридичною особою.   Умисел  на укладення  угоди,  що суперечить інтересам держави  і суспільства  може бути встановлений  сукупністю  обставин,   що свідчать про наявність такого умислу.   Для  вирішення даної  справи  мають  значення  не  визнання недійсними установчих документів ПП  “Сервіспостачання” та припинення юридичної особи,  а  факти  встановлені  судом  при розгляді цієї справи,   які згідно ст. 72  КАСУ  не  потребують  доказування  і  мають значення  для даної справи. Як вбачається з Постанови  господарського суду  Луганської області  від  27.06.2006р. по  справі  №  8/403пн-ад   Бриль Є.Ю.,  від  імені  якого підписано  оспорювану угоду,  не підписував ніяких документів з господарської діяльності  ПП  “Сервіспостачання”,  а  пакет  документів  і  печатку  передав  іншій особі з метою ніби то реєстрації в  Пенсійному фонді.    

Наведені  позивачем   обставини   можуть  свідчити  лише  про укладення  угоди  неповноважною  особою.   Але  дані  обставини  не свідчать  про умисел ІІ –ого відповідача  на ухилення  від оподаткування.    не досліджувався  факт  ухилення  від оподаткування  та  умисел ІІ –ого відповідача  на ухилення  від оподаткування.     

Податкові  зобов'язання з ПДВ  із  спірної  угоди  мали бути  відображені ПП  “Сервіспостачання”  в декларації  за грудень 2005 року.  Зокрема,  як вбачається  з декларації   ПП  “Сервіспостачання”  за  грудень  2005 року  відображено  операції на митній території  України в  сумі   983681 грн.,  ПДВ  -  196736 грн. Тобто обсяг  операцій  і  ПДВ  більше ніж  за  оспорюваною   угодою.    Стосовно ПП  “Сервіспостачання”  не приймались податкові повідомлення –рішення, якими б  донараховувались податкові зобов'язання,  штрафні  санкції не застосовувались.   Зробити  висновок,  що  податкові зобов'язання   саме  за оспорюваною угодою не відображені,   немає  підстав.  Визначити  за якою саме  угодою  не  відображені  податкові   зобов'язання  можна лише  при проведенні  документальної перевірки  ПП  “Сервіспостачання”.    

Доводи І-ого відповідача про припинення зобов'язань,  що випливає з оспорюваного договору,   в зв'язку з ліквідацією  ІІ –відповідача, не приймаються до уваги,  оскільки  відсутні  дані  про  проведення  ліквідаційної процедури  після  набрання  чинності  Постановою  господарського суду  Луганської області  від  27.06.2006р. по  справі  №  8/403пн-ад.  Відповідно  до ч. 2 ст. 104 ЦК України юридична особа  є такою, що припинилася,  з дня  внесення  до  Єдиного державного реєстру  запису  про  її  припинення.  А  згідно  ст.  38  Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”  передбачено,  що до  Єдиного державного реєстру  юридичних осіб і фізичних осіб –підприємців  спочатку  вноситься  запис  про  судове  рішення,   проводиться  ліквідаційна  процедура,  надаються  державному  реєстратору  необхідні  документи з припинення  юридичної особи,  потім  вноситься  запис   про припинення  юридичної  особи.  Відомості  про  проведення  ліквідаційної процедури  і    запис   про припинення  юридичної  особи  відсутні.    

       Відповідно  до  86  Кодексу адміністративного судочинства  України   суд оцінює  докази, які є у справі,  за  своїм внутрішнім переконанням,  що ґрунтується  на їх безпосередньому,  всебічному,  повному,  об'єктивному  дослідженні.      

Суд вважає  позовні  вимоги  недоведеними  позивачем.  

Оцінивши  всі  вищевикладені  обставини,   суд  закінчив розгляд справи в судовому засіданні   31.05.2007р.  і  постановив   в задоволенні  позову відмовити  повністю.        

           Згідно  ст.   160 ч. 3  Кодексу адміністративного судочинства  України  в судовому засіданні 31.05.2007р. проголошено вступну і резолютивну частини постанови.

            На  підставі  викладеного та,    керуючись ст.ст.  18,  158 –163,  254  Кодексу адміністративного судочинства  України,  суд

п о с т а н о в и в:

1.          В  задоволенні позову  відмовити повністю.  

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.  Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк встановлений КАС України,  постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.  У разі подання  апеляційної скарги постанова набирає законної сили,  якщо її не скасовано, після закінчення апеляційного розгляду скарги.  

Про апеляційне оскарження постанови спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.  

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга  подаються  до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції,  який ухвалив оскаржувану  постанову. Копії апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.        

Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти  днів  з дня складення  постанови в повному обсязі.   Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти  днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Згідно  ст. 160 ч. 3  Кодексу адміністративного судочинства  України постанова в повному обсязі складена  05.06.2007р.

         Суддя                                                                                    Т.М.Мінська