Постанова

від 09.07.2015 по справі 817/1711/15

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2015 року 16 год. 10 хв. Справа № 817/1711/15 м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М. розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі Рівненської області до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Іква» про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах.

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов Управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі Рівненської області (далі іменується - позивач) до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Іква» (далі іменується - відповідач), в якому позивач з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог просить суд стягнути на його користь суму заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах, пенсіонерам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 за період з січня по травень 2015 року у загальному розмірі 14121 грн. 85 коп.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що відповідно пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі іменується - Закон України №1058-IV), підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду України плату, що покриває витрати на виплату і доставку пенсій відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі іменується - Закон України №1788-XII), проте такого обов'язку відповідач не виконує. Відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України №1058-IV у розмірі 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій. Позивач зазначає у позові, що відповідач не виконує вказані зобов'язання, в результаті чого витрати за нараховані та виплачені пенсії колишнім працівникам підприємства, за період з грудня 2014 року по травень 2015 року у розмірі 14121 грн. 85 коп., залишились невідшкодованими.

Ухвалою судді від 22.06.2015 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Сторони, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання, призначене на 09.07.2015, не прибули, проте подали до суду клопотання про розгляд справи за відсутності їх уповноважених представників.

Крім того, відповідач подав заперечення на адміністративний позов, в якому зазначив, що відповідно до абз.5 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплата пенсій особам, пенсії яким призначені відповідно до, зокрема, пунктів «в» та «ж» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Оскільки особам, зазначеним у розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, надісланому відповідачу, пільгові пенсії призначені відповідно до пунктів «в» та «ж» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», то виплата таких пенсій здійснюється за рахунок Державного бюджету України. А тому, на думку відповідача, на підприємство не покладається обов'язок відшкодовувати такі витрати Пенсійному фонду України. Крім того, відповідач зазначає, що в Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України №21-1 від 19.12.2003, вказано, що відшкодуванню підлягають саме витрати Пенсійного фонду на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам. Крім того, Інструкція взагалі не містить норм щодо відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених згідно пунктів «в»-«е» та «ж» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідач зазначає, що законодавством передбачено звільнення від обов'язку відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій роботодавців, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку. Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» №71 від 28.12.2014, який 01.01.2015 набрав чинності, та яким внесено зміни до Податкового кодексу України, а саме з переліку загальнодержавних податків і зборів виключено фіксований сільськогосподарський податок, фактично трансформовано фіксований сільськогосподарський податок в єдиний податок четвертої групи, платником якого являється СВК «Іква». Тому, згідно з позицією відповідача, він також звільнений від сплати таких витрат на виплату і доставку пільгових пенсій. Відтак, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог Управлінню Пенсійного фонду України у Дубенському районі Рівненської області.

Керуючись частиною четвертою статті 122 КАС України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, зміст і обсяг яких достатній для вирішення спору по суті.

На підставі частини 6 статті 12 та статті 41 КАС України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарський виробничий кооператив «Іква» пройшов процедуру державної реєстрації, а відтак набув правового статусу суб'єкта господарювання в розумінні статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 №755-IV.

З матеріалів справи вбачається, що колишній працівниці відповідача ОСОБА_1 призначена та виплачується пенсія відповідно до пункту «ж» статті 13 Закону України №1788-XII, а пенсіонерам ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - відповідно до пункту «в» статті 13 Закону України № 1788-ХІІ, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями протоколів про призначення пенсій, довідок про характер і стаж роботи.

У Розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі іменується - Розрахунок), які надіслані позивачем відповідачу, містяться відомості:

щодо ОСОБА_1: дата призначення пенсії: 31.12.2003; дата досягнення особою пенсійного віку: 21.09.2016;

щодо ОСОБА_2: дата призначення пенсії: 31.12.2010; дата досягнення особою пенсійного віку: 30.12.2015;

щодо ОСОБА_3: дата призначення пенсії: 08.12.2014; дата досягнення особою пенсійного віку: 16.04.2018.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України №1058-IV.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України №1058-IV, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди, вказаним особам, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України №1788-XII. При цьому, зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом України №1058-ІV, порядок покриття витрат на виплату і доставку пенсій регулювався Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 №400-97-ВР (далі іменується - Закон України №400-97-ВР). Також застосовувалися положення Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України №4-6 від 03.06.1999, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України № 436/3729 від 05.07.1999, та Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України №16-6 від 19.10.2001, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України №998/6189 від 29.11.2001, які наразі втратили свою чинність.

Тобто, механізм відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, був врегульований та закріплений на законодавчому рівні ще до набрання чинності Законом України №1058-ІV.

Відповідно до абзацу 4 пункту 1 статті 2 Закону України №400/97-ВР, об'єктом оподаткування є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України №1788-XII до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України №1788-XII.

Статтею 13 Закону України №1788-ХІІ визначено категорії працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, а також до 2000 року врегульовано порядок внесення підприємствами та організаціями плати до пенсійного фонду, що покривала витрати на виплату і доставку пенсій, призначених у відповідності до пунктів «б»-«з» цієї статті.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України» від 17.02.2000, порядок внесення плати на покриття фактичних витрат на виплату і доставку пенсій змінено, зокрема, порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій визначено шляхом введення окремого виду збору на обов'язкове державне пенсійне страхування Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», яким передбачено, що платники збору на обов'язкове державне пенсійне страхування повинні сплачувати такий збір у розмірах, встановлених статтею 4 цього Закону.

Відповідно до Закону України №400/97-ВР, суб'єкти підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи повинні сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у 100% розмірі від об'єкта оподаткування, яким є фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»- «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Разом з тим, в пункті 6.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України №21-1 від 19.12.2003, зазначено, що відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в таких розмірах: для роботодавців (крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку) - 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах; для роботодавців - фактичні витрати на виплату і доставку пенсій працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім працівників, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, в диференційованих розмірах та залежно від року призначення та/або виплати пенсії.

Поряд з цим, відповідно до абзацу 5 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України №1058-IV, виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в»-«е» та «ж» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Виходячи із системного аналізу вимог пункту 2 Прикінцевих положень Закону України №1058-IV, суд дійшов висновку, що законодавцем чітко розмежовано джерела виплати пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, особам пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в»-«е» та «ж» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до і після 1 січня 2005 року та іншим особам, які отримують пенсію на пільгових умовах.

Таким чином, законодавець, прописавши дану норму, безпосередньо вказав на джерело виплат пенсій вказаній категорії громадян.

Отже, особи, які отримують пенсію, зокрема, на підставі пункту «в» та пункту «ж» статті 13 Закону України №1788-XII, отримують її за рахунок Державного бюджету до досягнення ними пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Відповідно до пункту «в» статті 13 Закону України №1788-XII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі. За відсутності встановленого стажу роботи, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи в диференційованих розмірах та залежно від року призначення та/або виплати пенсії.

Згідно з пунктом «ж» статті 13 Закону України №1788-XII, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають жінки, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей, незалежно від віку і трудового стажу в порядку, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок призначення пенсій на пільгових умовах жінкам, які працюють в сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей» №244 від 16 травня 1992 року, жінкам, які працюють в сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро або більше дітей до 14-річного віку, в тому числі усиновлених, пенсії на пільгових умовах призначаються незалежно від віку та наявного трудового стажу. Право на пенсію на вказаних у пункті 1 цієї постанови пільгових умовах мають жінки, які зайняті на постійній роботі у сільськогосподарському виробництві у колгоспах, державних господарствах, міжгосподарських підприємствах, кооперативах, орендних колективах, а також в фермерських та інших господарствах незалежно від форми власності та господарювання.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що на призначення пенсії на пільгових умовах мають право жінки, які зайняті на постійній роботі у сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро або більше дітей до 14-річного віку.

Пенсіонерка ОСОБА_1 працювала у СВК «Іква». При цьому вона, як мати, що виховала п'ятеро і більше дітей та працювала у сільськогосподарському виробництві, набула права на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до пункту «ж» статті 13 Закону України №1788-XII.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 як трактористи-машиністи, які були безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції і працювали у СВК «Іква», отримують пільгову пенсію, призначену відповідно до пункту «в» статті 13 Закону України №1788-XII.

На момент отримання пільгових пенсій пенсійний вік, передбачений статтею 26 №1058-IV, зазначеними пенсіонерами не досягнутий, що підтверджено даними Розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій (а.с. 11-12). Відтак, вказані пенсіонери отримують пільгові пенсії за рахунок Державного бюджету України.

Таким чином, витрати по виплаті пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в»-«е» та «ж» статті 13 Закону України №1788-XII, не є витратами Пенсійного фонду в розумінні пункту 6.1 Інструкції, і не підлягають відшкодуванню в визначеному нею порядку.

В свою чергу, Пенсійному фонду України, як органу, наділеному владними повноваженнями в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, делеговано виключно повноваження з виплати пільгових пенсій, які в майбутньому здійснюватимуться згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача щодо трансформації фіксованого податку в єдиний податок, що є фактично підставою для звільнення підприємства - платника четвертої групи єдиного податку від відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пунктів «в»-«е» та «ж» статті 13 Закону України №1788-XII, судом до уваги не беруться з огляду на наступне.

Так, відповідно до статті 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» для платників збору, які сплачували фіксований сільськогосподарський податок, фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначені відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України №1788-XII до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України №1058-IV, не були об'єктом оподаткування збором на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» №71 від 28.12.2014, який 01.01.2015 набрав чинності, внесено зміни до Податкового кодексу України, а саме виключено з переліку загальнодержавних податків і зборів фіксований сільськогосподарський податок, платники (суб'єкти підприємницької діяльності), які перебували на фіксованому сільськогосподарському податку, віднесені до платників єдиного податку 3 та 4 групи.

Судом встановлено, що Сільськогосподарський виробничий кооператив «Іква» був платником фіксованого сільськогосподарського податку. З 1 січня 2015 року підприємство стало платником єдиного податку 4 групи. Для платників єдиного податку виключень щодо визначення фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій об'єктом оподаткування збором на обов'язкове державне пенсійне страхування, чинним законодавством не передбачено.

Однак, передумовою того, щоб фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України №1788-XII до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України №1058-IV, стали об'єктом оподаткування для платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, є виплата таких пенсій за рахунок коштів Пенсійного фонду.

Виплата ж пільгових пенсій, призначених відповідно до пунктів «в» та «ж» статті 13 Закону України №1788-XII, за рахунок Державного бюджету України на підставі норми абзацу 5 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України №1058-IV, виключає підстави включення фактичних витрат на виплату і доставку таких пільгових пенсій до об'єкту оподаткування збором на обов'язкове державне пенсійне страхування, а тому і відшкодування таких витрат підприємством. Факт перебування відповідача на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності (платник єдиного податку 4 групи) ніяким чином не впливає на підстави для покладення обов'язку чи звільнення від відшкодування виплат пільгових пенсій, призначених відповідно до пунктів «в» та «ж» статті 13 Закону України №1788-XII.

Питання щодо розподілу судових витрат не підлягає вирішенню судом, оскільки відповідно до пункту 18 частини 1 статті 5 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір», позивач звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 11, 17, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання копії постанови, складеної у повному обсязі, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Суддя К.М. Недашківська