Постанова

від 21.07.2015 по справі 908/6330/14

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

21.07.2015 справа №908/6330/14

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Зубченко І.В., Бойченко К.І., Радіонова О.О. за участю представників: від позивача:не з'явився ; від відповідача : від третьої особи:не з'явився ; не з'явився ; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк», м.Дніпропетровськ на рішення господарського суду Запорізької області від 16.04.2015р. (повний текст підписано 21.04.2015р.) у справі№908/6330/14 (головуючий суддя Гончаренко С.А., судді Алейникова Т.Г., Серкіз В.Г.) за позовомПублічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк», м.Дніпропетровськ до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаТовариства з обмеженою відповідальністю «Сфера», м.Запоріжжя Товариство з обмеженою відповідальністю «Пума 2000», м.Полтава простягнення 90999,52 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк», м.Дніпропетровськ , позивач, звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Сфера», м.Запоріжжя , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Пума 2000», м.Полтава про стягнення 90999,52грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 16.04.2015р. (повний текст підписано 21.04.2015р.) у справі №908/6330/14 відмовлено у задоволенні позовних вимог, вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не доведено факту викрадення майна та безпосередньої вини відповідача.

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Запорізької області від 16.04.2015р. (повний текст підписано 21.04.2015р.) у справі №908/6330/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сфера» на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» 90999,52грн.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для справи; невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник зазначив, що внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору № 958 від 15.03.2013р. щодо надання послуг з фізичної охорони об'єктів позивача спричинена шкода в сумі 90999,52 грн. вартості викраденого майна. В обґрунтування своїх вимог посилається на акти від 07.05.2014р., які складені по факту відсутності обладнання, та на дані бухгалтерського обліку основних засобів банку, які визначають загальну суму викраденого майна.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 08.06.2015р. апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» прийнята до провадження, розгляд скарги призначено на 21.07.2015р.

Відповідач та третя особа відзиву на апеляційну скаргу суду не надали.

Представники сторін у судове засідання 21.07.2015р. не з'явилися. Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать матеріали справи. Про наявність поважних причин неявки у судове засідання апеляційної інстанції уповноважених представників сторони суд не повідомили, своїми правами, передбаченими ст.22 ГПК України, не скористалися.

Враховуючи викладене, та те, що явка сторін не була визнана обов'язковою, а апеляційна інстанція, відповідно до ст. 101 ГПК України, переглядає справу за наявними в ній доказами і не зв'язана доводами апеляційної скарги, судова колегія вважає можливим розглянути апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» за відсутністю представників сторін.

Відповідно до ст. 81-1 складено протокол судового засідання.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

15.03.2013р. між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Приватбанк» (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сфера» (далі - виконавець) укладено Договір № 958, відповідно до умов якого виконавець прийняв на себе зобов'язання надати за плату послуги з фізичної охорони об'єктів, перерахованих у дислокації, що охороняються (додаток № 1 до цього договору).

Пунктом 5.1.1 договору визначено, що виконавець зобов'язаний організувати охорону та недоторканість об'єктів замовника, прийнятих під охорону шляхом проведення заходів охорони, зазначених у п. 1.2 договору.

Відповідно до п. 1.2 договору, фізична охорона - безпосередні дії персоналу охорони за місцезнаходженням об'єкту, спрямовані на виявлення, запобігання та припинення: не санкціонованих замовником (власником) проникнень на об'єкт (на територію, у приміщення); перебування на об'єкті осіб, яким замовник (власник) не надав відповідних повноважень; протиправного використання майна на об'єкті; заподіяння замовнику (власнику) збитків шляхом умисного пошкодження або знищення майна, а також протиправних посягань на особисту безпеку фізичних осіб, їх недоторканість.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Пунктом 2 цієї статті передбачено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За приписами ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Отже, між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Приватбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сфера» на підставі договору № 958 від 15.03.2013р. виникли певні права та обов'язки.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Вимоги позивача обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 958 від 15.03.2013р. щодо надання послуг з фізичної охорони об'єктів позивача, внаслідок чого позивачу була спричинена шкода в сумі 90999,52 грн. вартості викраденого майна. До складу викраденого майна позивач включив 4 плазмові панелі та системні блоки до них, які 30.04.2014р. були демонтовані співробітниками підрядної організації - Товариства з обмеженою відповідальністю «Пума 2000» з двох відділень Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк». За твердженнями скаржника, вказане майно було передано на зберігання співробітнику Товариства з обмеженою відповідальністю «Сфера» Смирнову С.М. за адресою: м. Донецьк, вул. Центрально-заводська, буд. 12, але 07.05.2014р. з'ясувалося, що вказане майно зникло.

За умовами п. 7.4. договору відшкодування замовнику завданих з вини виконавця збитків (шкоди) здійснюється після надання замовником відповідних документів органів дізнання, слідства, або вироку суду, що встановив факт крадіжки, грабежу, розбою, а також факт знищення, або пошкодження майна сторонніми особами, які проникли на об'єкт з вини працівників виконавця, що здійснюють охорону об'єкта.

Проте, як вірно зазначено судом першої інстанції позивач не надав жодного доказу передачі майна на зберігання відповідачу, а також самого факту зникнення майна.

Посилання скаржника на те, що саме відповідач відповідно до п.7.3 договору повинен був повідомити в чергову частину органу внутрішніх справ та замовнику про факт порушення цілісності об'єкта або завдання збитків (шкоди), не може вплинути на результат розгляду справи, оскільки факт завдання збитків заперечується відповідачем і не є доведеним позивачем.

Відповідно до п. 7.5. договору розмір збитків, повинен бути підтверджений позивачем відповідними бухгалтерськими документами та розрахунком вартості викрадених, знищених або пошкоджених товарно-матеріальних цінностей, складеними за участю виконавця та звіреними з бухгалтерськими даними.

Згідно з п. 7.11.6 договору виконавець звільняється від відповідальності за збитки, розмір яких визначено замовником самостійно без участі відповідальних працівників виконавця, при відсутності письмового повідомлення останнього про час визначення розмірів збитків та зняття залишків товарно-матеріальних цінностей.

Господарським судом Запорізької області вірно встановлено, що у матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення відповідача про час визначення збитків та зняття залишків товарно-матеріальних цінностей. Наявність лише даних бухгалтерського обліку основних засобів банку, на які посилається заявник апеляційної скарги, не відповідає вимогам п.7.5 договору.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на акти від 07.05.2014р. як на акти, що підтверджують факт відсутності обладнання є невірним, оскільки це акти приймання-передачі (демонтажу) обладнання, які були укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю «Пума 2000» та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Приватбанк». Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сфера» жодного відношення до укладення цих актів не мав, і, відповідно, вони не можуть свідчити про визнання відповідачем факту відсутності обладнання.

Розділом 4 договору визначений порядок прийняття послуг та оплати за них, а саме - на підтвердження факту надання виконавцем замовнику послуг до 5 (п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим, складається відповідний акт та надається замовнику. Замовник повинен підписати наданий виконавцем акт в тижневий строк. У випадку, якщо замовник не повертає акт в тижневий строк або не надає обґрунтовану відмову від його підписання, цей акт вважається прийнятим.

Надані відповідачем послуги у травні 2014 року були прийняті позивачем у повному обсязі, без жодних заперечень, що підтверджується актом надання послуг №641 від 31 травня 2014р. Разом з тим, позивач у повному обсязі перерахував відповідачу оплату за надані послуги, що свідчить про відсутність претензій до якості наданих послуг. Це спростовує доводи апеляційної скарги стосовно того, що акт від 31.05.2014р. свідчить лише про те, що послуги з охорони дійсно надавалися, але не є доказом відсутності шкоди, завданої позивачу.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України , ст. ст. 33 , 34 ГПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Позивачем не доведено факт викрадення майна та вини відповідача.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарською суду дійшла висновку, що висновок рішення господарського суду Запорізької області від 16.04.2015р. (повний текст підписано 21.04.2015р.) у справі №908/6330/14 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті державною мита за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк», м.Дніпропетровськ на рішення господарського суду Запорізької області від 16.04.2015р. (повний текст підписано 21.04.2015р.) у справі №908/6330/14 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 16.04.2015р. (повний текст підписано 21.04.2015р.) у справі №908/6330/14 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам у справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий суддя І.В. Зубченко

Судді К.І. Бойченко

О.О. Радіонова

Надруковано 7 примірників: 2 - позивачу; 1 - відповідачу; 1 - третій ос.; 1 - до справи; 1 - ДАГС; 1 - ГСЗО