Постанова

від 19.03.2015 по справі 804/20194/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2015 р. Справа № 804/20194/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1, секретаря судового засіданняОСОБА_2, за участю: представника позивачаОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, визнання протиправним та скасування рішення від 03.11.2014 № НОМЕР_1, визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 03.11.2014 № Ф - НОМЕР_2,

ВСТАНОВИВ:

08 грудня 2014 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 03.11.2014: № НОМЕР_3 (форми «Р»), № НОМЕР_4 (форми «Р»), рішення № НОМЕР_1 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 03.11.2014, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 03.11.2014 № Ф - НОМЕР_2.

Мотивуючи заявлений позов позивачем зазначено, що Новомосковською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області було проведено планову виїзну документальну перевірку Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 (рнокпп НОМЕР_5) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт від 08.09.2014 № 476/173/НОМЕР_5. Позивач зазначив, що в ході перевірки відповідач необґрунтовано дійшов висновків про нереальність господарських операцій позивача із ТОВ «ОСОБА_6 - ОСОБА_4» та ТОВ «Ювелірне підприємство «Фешн Стоун», оскільки господарські операції були фактично здійснені, придбані у вказаних контрагентів товари та послуги позивачем використовувалися у власній господарській діяльності; податкові накладі, отримані позивачем від ТОВ «Ювелірне підприємство «Фешн Стоун» та ТОВ «ОСОБА_6 - ОСОБА_4», оформлені належним чином. Разом з тим, оскільки позивач є платником, який нараховує єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та враховуючи те, що фізичній особі - підприємцю ОСОБА_5 за результатами перевірки збільшено суму оподаткованого доходу, податковим органом проведено донарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 46541, 91 грн. та застосовані штрафні санкції у сумі 2642, 56 грн. на підставі рішення № НОМЕР_1 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 03.11.2014. Позивач категорично не погоджується із оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями від 03.11.2014: № НОМЕР_3 (форми «Р»), № НОМЕР_4 (форми «Р»), рішенням № НОМЕР_1 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 03.11.2014 та вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 03.11.2014 № Ф - НОМЕР_2, вважає їх протиправними та просить суд скасувати їх повністю.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.12.2014 відкрито провадження по адміністративній справі № 804/20194/14 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 13.01.2015. Останнє судове засідання відбулося 19.03.2015.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов, які містяться в матеріалах справи. Відповідач зазначив, що Новомосковською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області було проведено планову виїзну документальну перевірку Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 (рнокпп НОМЕР_5) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, в ході якої досліджені господарські взаємовідносини позивача із ТОВ «ОСОБА_4 - ТД» (попередня назва - ТОВ «ОСОБА_6 - ОСОБА_4») та ТОВ «Ювелірне підприємство «Фешн Стоун» і встановлено заниження податку на додану вартість на суму 26825, 31 грн. Окрім того, до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області надійшли акти про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача: ТОВ «ОСОБА_4 - ТД» та ТОВ «Ювелірне підприємство «Фешн Стоун», у зв'язку із тим, що підприємства не знаходяться за юридичною адресою. Отже, в ході перевірки встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів ( робіт, послуг) Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_5 від ТОВ «ОСОБА_4 - ТД» за період: липень 2013 року - листопад 2013 року та відсутність реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг) Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_5 від ТОВ «Ювелірне підприємство «Фешн Стоун» за період: жовтень 2012 року - листопад 2012 року. З огляду на зазначене, відповідач вважає податкові повідомлення - рішення від 03.11.2014: № НОМЕР_3 (форми «Р»), № НОМЕР_4 (форми «Р»), рішення № НОМЕР_1 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 03.11.2014 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03.11.2014 № Ф - НОМЕР_2 правомірними, обґрунтованими, у зв'язку із чим просить суд відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог в повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав повністю, просив задовольнити його в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення заявлених позовних вимог заперечив з підстав, викладених в письмових запереченнях та просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджується наявними матеріалами справи, ОСОБА_5 (рнокпп НОМЕР_5) зареєстрована Виконавчим комітетом Новомосковської міської ради Дніпропетровської області як фізична особа - підприємець 06.05.2004, номер запису про реєстрацію № 22290170000001420, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця Серія В 00 № 516095, належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи.

Судом встановлено, що Новомосковською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області було проведено планову виїзну документальну перевірку Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 (рнокпп НОМЕР_5) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, результати якої оформлені актом від 08.09.2014 № 476/173/НОМЕР_5.

В ході перевірки перевіряючими податкового органу досліджені господарські відносини Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 із підприємствами: ТОВ «ОСОБА_4 - ТД» (код ЄДРПОУ 36093917) та ТОВ «Ювелірне підприємство «Фешн Стоун» (код ЄДРПОУ 34296930) та зроблено висновок про відсутність реальної можливості поставок товарів вказаними підприємствами на адресу позивача, що призвело до завищення оподатковуваного доходу за результатами річного декларування на суму у розмірі 134126, 55 грн., заниження податку на додану вартість на суму у розмірі 26825,31 грн. та заниження єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму у розмірі 46541,91 грн.

Судом під час розгляду справи встановлено, що заперечення на акт перевірки від 08.09.2014 №476/173/НОМЕР_5 позивачем до податкового органу не надавалися.

На підставі акту перевірки від 08.09.2014 № 476/173/НОМЕР_5 відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення від 03.11.2014:

- № НОМЕР_3 (форми «Р»), за яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму у розмірі 33531, 63 грн., з яких за основним платежем на суму 26825, 31 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 6706, 32 грн.;

- № НОМЕР_4 (форми «Р»), за яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 25148, 72 грн., з яких за основним платежем на суму у розмірі 20118, 98 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 5029,74 грн.

Новомосковською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області прийнято рішення № НОМЕР_1 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нараховано єдиного внеску від 03.11.2014, за яким донараховано 46541,91 грн. єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та застосовані штрафні санкції у розмірі 2642, 56 грн. та сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 46541, 91 грн.

Зі змісту означеного акту встановлено, що податковим органом зроблено висновок про нереальність господарських операцій позивача із його контрагентами - ТОВ «ОСОБА_4, -ТД» (попередня назва - ТОВ «ОСОБА_6 - ОСОБА_4» та ТОВ «Ювелірне підприємство «Фешн Стоун», виходячи з наступного.

В акті перевірки від 08.09.2014 № 476/173/НОМЕР_5 зазначено, що ТОВ «ОСОБА_4 -ТД» (попередня назва - ТОВ «ОСОБА_6 - ОСОБА_4») не знаходиться за податковою адресою, протягом 2012 - 2013 рр. не подавало додаток АМ до декларації з податку на прибуток, що вказує на відсутність основних фондів, складських приміщень та транспортних засобів, відсутність у штаті достатньої кількості робітників.

ТОВ «Ювелірне підприємство «Фешн Стоун» також відсутнє за податковою адресою, у його штаті обліковується один працівник, остання податкова звітність з ПДВ подавалася у січні 2013 року; у вказаного підприємства відсутні основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби.

Дослідивши надані сторонами докази та фактичні обставини справи, суд погоджується із позицією податкового органу щодо нереальності господарських операцій між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 та ТОВ «ОСОБА_4 - ТД» (попередня назва - ТОВ «ОСОБА_6 - ОСОБА_4)» у перевіряємому періоді, у зв'язку з наступним.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України ( далі - ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі, в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг, або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст.1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 ( далі - Положення).

Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Положення, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з п. 2.4 Положення, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам.

Отже, облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників податків здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення), а не про правочини (господарські зобов'язання).

Факт вчинення певних господарських операцій та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Таким чином, з наведених положень законодавства вбачається, що підставою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання робіт/послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судом встановлено, що між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 (покупцем) та ТОВ «ОСОБА_6 - ОСОБА_4» (постачальником) укладено договір від 07.05.2013 № 070501, за умовами якого постачальник зобов'язався передати у визначений строк у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах вказаного договору ( далі - Договір).

Згідно п. 2.1 Договору, кількість товару, що постачається та його асортимент визначається в накладних, які є невід'ємною частиною Договору. Пунктом 2.2 Договору визначено, що транспортування товару здійснюється транспортом покупця.

Згідно п. 3.1 Договору загальна вартість робіт за даним договором складає 270000,00 тис. грн. (в т.ч. - ПДВ).

Постачання товару здійснювалося на підставі видаткових накладних: накладні № РН-0000766 від 01.07.2013, № РН - 0000689 від 10.07.2013, № РН-0000767 від 30.07.2013, № РН-0000930 від 29.08.2013, № РН - 001051 від 09.09.2013, № РН - 01102 від 01.10.2013, № РН - 01103 від 10.10.2013, № РН - 01256 від 04.11.2013, № РН-1497 від 02.12.2013, № РН-1498 від 10.12.2013. З вказаних накладних видно, що позивачем у вказаного підприємства придбавалися товари продовольчої групи: продукти харчування, овочі, фрукти, крупи, соки, чай, кавові напої та інші.

Оплата за придбані товару проведена у сумі 187147, 46 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку. Заборгованість перед постачальником залишилася у сумі 64249, 61 грн.

Постачальником позивачеві були виписані податкові накладні: від 01.07.2013 № 9 на суму 14945,89 ( в т.ч. ПДВ - 2490, 98 грн.), від 10.07.2013 № 32 на суму 19482,78 грн. ( в т.ч. ПДВ - 3247, 13 грн.), від 30.07.2013 № 97 на суму 20659, 48 грн. (в т.ч. ПДВ - 3443, 25 грн.), від 29.08.2013 № 132 на суму 21538, 50 грн. ( в т.ч. ПДВ - 3589,75 грн.), від 09.09.2013 № 30 на суму 17214, 32 грн. ( в т.ч. ПДВ - 2869, 05 грн.), від 01.10.2013 № 6 від 13855, 88 грн. ( в т.ч. ПВД - 2309,31 грн.), від 01.01.2013 № 61 на суму 15201,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 2533,50 грн.), від 04.11.2013 № 17 на суму 16235, 64 грн. ( в т.ч. ПДВ - 2705,94 грн.), від 02.12.2013 № 14 на суму 23183, 02 грн. ( в т.ч. ПДВ - 3863, 84 грн.), від 10.12.2013 № 56 на суму 24830, 95 грн. ( в т.ч. ПДВ - 4138,49грн. ).

Як зазначено у Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно - правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь - кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Зі змісту наданих позивачем документів встановлено, що договір постачання від 07.05.2013 № 070501, податкові та видаткові накладні підписані від ТОВ «ОСОБА_6 - ОСОБА_4» однією особою ОСОБА_7

Згідно договору постачання від 07.05.2013 № 070501 встановлено, що місцезнаходження постачальника: Полтавська область, м. Кременчуг., а місцезнаходження покупця: Дніпропетровська область, м. Новомосковськ.

Згідно Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 19959929,зробленого судом, та відомостей, які розміщені на сайті Інформаційно - ресурсного центру (www.irc.gov.ua) судом встановлено, ТОВ «ОСОБА_4 - ТД» (попередня назва - ТОВ «ОСОБА_6 - ОСОБА_4») з 17.02.2012 взято на облік у Державній податковій інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області, місцезнаходження юридичної особи: Запорізька область, місто Запоріжжя, Заводський район, вул. Орджонікідзе, буд. 25.

Таким чином, встановити місце відвантаження та розвантаження товару, який начебто придбавався позивачем у ТОВ «ОСОБА_6 - ОСОБА_4» неможливо.

Позивачем надані до матеріалів справи товарно - транспортні накладні, на підтвердження транспортування товару, однак зазначені документи не беруться судом до уваги, оскільки такі документи були відсутні під час перевірки та податковому орану не надавалися, а тому у відповідності до п. 44.6 ст. 44 ПК України вважаються такими, що вони були відсутні у платника.

Надані позивачем на підтвердження походження та якості товару копії документів судом не приймаються як належні докази, оскільки зі змісту зазначених документів неможливо встановити їх предметний зв'язок із господарськими операціями, які здійснювалися між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 та ТОВ «ОСОБА_6 -ОСОБА_4» (в подальшому назва - ТОВ «ОСОБА_4 - ТД»). Зокрема, декларація постачальника/виробника на товар: «Яблуко Айдаред», видана підприємству постачальнику - ТОВ «Західний Рітейл»; сертифікат відповідності на напої розчинні видані СП «ОСОБА_4 ЛТД», посвідчення про якість макаронних виробів, видане виробнику ТОВ «Стас і К», якісне посвідчення № 24-09/11/23 на сухофрукти: яблуко, грушу, абрикос та айву, видане виробнику - ТОВ «Термінал ЛДТ» для постачальника - ПП ПКФ «Піаніт», сертифікат відповідності на какао порошок фасований виданий ТОВ «Добриня - Дар», декларація виробника № ДФ 0069663 від 07.07.2013 складена підприємством ПрАТ «Оріль - лідер» на продукцію з курятини.

Разом з тим, суд відзначає, що в матеріалах справи наявний акт Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 23.07.2014 № 63/08-25-22-012/36093917 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ОСОБА_4 - ТД» (код ЄДРПОУ 36093917) щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин із ТОВ «С.Т.С - Січ» (код ЄДРПОУ 32638303) за період: вересень, листопад, грудень 2012 року». В означеному акті встановлено, що зазначене підприємство не знаходиться за податковою адресою; у взаємовідносинах з придбання товарів вказане підприємство виступало виключно у якості посередника. Проаналізувавши звітність вказаного підприємства податковий орган у акті зазначив, що у нього відсутні основні фонди, засоби, складські приміщення , транспортне та торгівельне обладнання.

Також, судом встановлено, що між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 (замовник) та ТОВ «Ювелірне підприємство «Фешн Стоун» (виконавцем) укладено договір про виконання робіт від 24.09.2012 № 24094, за умовами якого ТОВ «Ювелірне підприємство «Фешн Стоун» взяло на себе зобов'язання організувати розвантажувально - завантажувальні роботи у погоджений сторонами термін, забезпечити збереження товару в момент виконання робіт.

Зазначеним договором встановлено, що такі роботи здійснюються на підставі заявок замовника ( п.3.2.1 договору від 24.09.2012 № 24094).

Реквізити сторін, зазначені у договорі: ТОВ «Ювелірне підприємство «Фешн Стоун» : м. Київ, вул. Молодогвардійська, 11; ФОП ОСОБА_5: Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, провул. Піщаний, 17.

ТОВ «Ювелірне підприємство «Фешн Стоун» були виставлені рахунки на оплату від 23.10.12 № 2310/2 на суму 6818,40 грн., в якому в графі: «одиниця виміру» вказана кількість всього 3788 кг та рахунок на оплату від 27.11.2012 № 2711/6 на суму 15000,00 грн., кількість - 8333, 33 кг.

Між сторонами підписані акти здачі - приймання робіт (надання послуг) від 23.10.2012 № 23102 та від 27.11.2012 № 27116.

Виконавцем складені на адресу ФОП ОСОБА_5 податкові накладні від 23.02.2012 № 23102 на суму 6818,40 ( в т.ч. ПДВ - 1136, 40 грн.) та від 27.11.2012 № 2716 на суму 15000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 2500,00 грн.).

На користь виконавця позивачем було сплачено за організацію навантажувально -розвантажувальних послуг 21818, 40 грн.

Заявки на проведення навантажувально - розвантажувальних робіт та документи на підтвердження транспортування товару позивачем під час перевірки податковому органу не надавалися.

З наданих документів неможливо встановити місце проведення навантажувально - розвантажувальних робіт.

Зі змісту актів виконаних робіт неможливо встановити, який товар навантажувався (розвантажувався), яким чином вираховувалася кількість відвантаженого товару.

Позивачем до матеріалів справи надана заявка (а.с. 189, т. 1), на проведення навантаження та розвантаження товару на протязі листопада 2012 року, яка датована від 31.10.2013 (вих. №16), в той час як господарські операції між позивачем та ТОВ «Ювелірне підприємство «Фешн Стоун» декларувалися у 2012 році.

Суд відзначає, що надання таких послуг вказаним підприємством неможливо було провести з огляду на те, що у штаті цього підприємства не перебувало працюючих осіб, звітність за формою 1 - ДФ у 2012 році не подавалася.

Позивачем до суду була надана цивільно - правова угода, укладена між ТОВ «Ювелірне підприємство «Фешн Стоун» та громадянином ОСОБА_6 01.09.2013, відповідно до якої вказана особа начебто виконувала навантажувально - розвантажувальні роботи на замовлення фізичної особи - підприємця ОСОБА_5

ОСОБА_6 був викликаний судом у якості свідка та допитаний судом. Свідок ОСОБА_6 по суті наданих йому питань у судовому засіданні пояснив, що перебуваючи у пошуках роботи зателефонував на ТОВ «Ювелірне підприємство «Фешн Стоун», де йому запропонували працевлаштування, примірник цивільно - правової угоди від 01.09.2012 йому був надісланий через службу кур'єрської доставки «Нова Пошта», який він підписав та направив на адресу підприємства у м. Київ. На банківську картку щомісяця отримував заробітну плату. Своїх роботодавців ніколи особисто не бачив. Пояснив, що сам власними силами здійснював завантаження продукції для фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 у кількості 12121, 33 т.

Суд при порівнянні змісту тексту цивільно - правової угоди, укладеної між ОСОБА_6 та ТОВ «Ювелірним підприємством «Фешн Стоун», наданої позивачем, від 01.09.2013 (а.с. 186, т. 1) та цивільно - правової угоди, яку надав свідок ОСОБА_6 встановив, що угода позивача датована 01.09.2013, а угода ОСОБА_6 датована - 01.09.2012; термін дії угоди у примірнику позивача встановлений до 31.12.2013, в той час як у примірнику цивільно - правової угоди, наданої свідком ОСОБА_6 зазначений термін дії до 31.12.2012, зазначені примірники угоди містять різні підписи зі сторони громадянина ОСОБА_8 Зазначене викликає сумніви щодо справжності вказаного документа, наданого до суду.

Судом також встановлено, що вказане підприємство до податкового органу не подавало звітність за формою № 1- ДФ із заповненням графи «Працювало за цивільно - правовими договорами». Така звітність у 2012 році вказаним підприємством взагалі не подавалася, відповідні відрахування з податку на доходи фізичних осіб податковим агентом - ТОВ «Ювелірним підприємством «Фешн Стоун» при нарахуванні на користь вказаного громадянина заробітної плати до бюджету не здійснювалися.

Відносно ТОВ «Ювелірне підприємство «Фешн Стоун» податковим органом був складений акт від 15.04.2013 № 827/22.2-17/34296930, в якому вказано про відсутність підприємства за податковою адресою та відсутність у підприємства трудових ресурсів, основних засобів, матеріальних ресурсів, виробничих потужностей, транспортних засобів.

Слід зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт/послуг), позаяк саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету, на суму податкового кредиту, визначеного постачальником. Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є його податковим ризиком.

Суд відмічає, що з метою підтвердження обґрунтованості заявленої податкової вигоди встановленню підлягає їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність представлених первинних документів, у тому числі щодо відомостей про учасників та умови господарських операцій.

Слід також зазначити, що за умови доведеності податковим органом, що платник при укладенні правочинів та виконанні господарських операцій діяв без належної обачливості та, виходячи з обставин такого укладення та виконання, знав або повинен був знати про порушення, допущені контрагентами, податкова вигода за такими операціями має бути визнана необґрунтованою.

Відтак, хоча з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника у сфері податкових правовідносин платник не є відповідальним за протиправні дії третіх осіб, що перебувають поза межами його впливу та контролю, однак несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності мають покладатися на особу, якою були укладені відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та здійснення необґрунтованих виплат з бюджету. Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16.04.2014 по справі № К/800/3230/13 (номер судового рішення в ЄДРСР № 38692797).

Ухвалами Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.01.2015 суд витребовув від ТОВ «ОСОБА_4 - ТД» та ТОВ «Ювелірне підприємство «Фешн Стоун» інформацію та її документальне підтвердження щодо взаємовідносин із фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 Зазначені ухвали суду були направлені на юридичні адреси означених підприємств рекомендованими листами із повідомленням про вручення, проте до суду повернулись конверти від зазначених юридичних осіб із позначкою відділень поштового зв'язку по повернення, у зв'язку із закінченням терміну зберігання.

В процесі розгляду справи судом не встановлено, а позивачем не доведено наявність руху активів в процесі господарської взаємодії фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 із ТОВ «ОСОБА_8 - ОСОБА_4» (в подальшому назва - ТОВ «ГАРАНТ - ТД») та ТОВ «Ювелірне підприємство «Фешн Стоун».

На підставі викладеного вище, суд робить висновок, що первинні документи, які містяться в матеріалах справи, надані позивачем на підтвердження здійснення правочинів із ТОВ «ОСОБА_8 - ОСОБА_4» (в подальшому назва - ТОВ «ГАРАНТ - ТД») та ТОВ «Ювелірне підприємство «Фешн Стоун» є формально складеними, а господарські операції між позивачем та вказаними підприємствами не є реальними, оскільки судом не встановленого самого факту здійснення господарських операцій.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що позивачем не підтверджено реальність здійснення господарської операції по правовідносинам із вищевказаними контрагентами, а саме факт укладення договорів, складання між сторонами податкових, видаткових накладних, актів виконаних робіт не може свідчити про реальність здійснення господарських операцій за вказаними договорами, з урахуванням вимог ст.ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

За таких обставин, позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми по взаємовідносинам із ТОВ «ОСОБА_8 - ОСОБА_4» (в подальшому назва - ТОВ «ОСОБА_4 - ТД») у розмірі 26825, 31 грн. та із ТОВ «Ювелірне підприємство «Фешн Стоун» у розмірі 3636,40 грн., в результаті чого відбулося заниження податкових зобов'язань з ПДВ.

Таким чином, податкове повідомлення - рішення від 03.11.2014 № НОМЕР_3 (форми «Р»), за яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму у розмірі 33531, 63 грн., з яких за основним платежем на суму 26825, 31 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 6706, 32 грн. є правомірним, а тому позовні вимоги про його скасування не підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що за рахунок декларування витрат по господарським операціям із ТОВ «ОСОБА_8 - ОСОБА_4» (ТОВ «ОСОБА_4 - ТД») та ТОВ «Ювелірне підприємство «Фешн Стоун» відбулося заниження оподатковуваного доходу за результатами річного декларування на суму 134126, 55 грн. що призвело до заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 20118, 98 грн.

Статтею 177 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент означених правовідносин) визначалося, що доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу (п. 177.1. ст. 177 ПК України).

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (п. 177.2. ст. 177 ПК України).

Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг) (п. 177.3. ст. 177 ПК України).

До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу (п. 177.4. ст. 177 ПК України).

Відповідно до п. 177.10 ст. 177 ПК України, фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Наведеною нормою Податкового Кодексу України чітко визначено, що витрати фізичної особи - підприємця повинні бути понесені в процесі провадження господарської діяльності останнього, в ході реальних господарських операцій та бути документально підтвердженими.

Оскільки судом не встановлено реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ «ОСОБА_8 - ОСОБА_4» (в подальшому назва - ТОВ «ОСОБА_4 - ТД»), ТОВ «Ювелірне підприємство «Фешн Стоун», а тому і витрати по таким операціям позивачем задекларовані безпідставно, що призвело до зменшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 20118, 98 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення - рішення від 03.11.2014 № НОМЕР_4 (форми «Р»), за яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму у розмірі 25148, 72 грн., з яких за основним платежем на суму - 20118, 98 грн. та за штрафними санкціями на суму - 5029, 74 грн., є правомірним та не підлягає скасуванню.

Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначені правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати, та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку ( далі - Закон).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Як визначено п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Оскільки позивачем безпідставно було включено до витрат операційної діяльності суми, за наслідками господарських операцій із контрагентами - ТОВ «ОСОБА_8 - ОСОБА_4» (в подальшому назва - ТОВ «ОСОБА_4 - ТД»), ТОВ «Ювелірне підприємство «Фешн Стоун», зазначене призвело до заниження суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 46541, 91 грн., на підставі чого податковим органом було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 46541, 91 грн.

Відповідно до п. 4 ст. 25 Закону, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Вищевказаними обставинами було обумовлено прийняття відповідачем рішення №0020461703 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нараховано єдиного внеску від 03.11.2014 на суму 46541,91 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 2642, 56 грн. та цілком правомірно сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 46541, 91 грн.

За наведених обставин, рішення № НОМЕР_1 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 03.11.2014 на суму 46541,91 грн. та нарахування штрафних санкцій у сумі 2642,56 грн., винесене відповідачем правомірно, а також обґрунтовано сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 46541, 91 грн.

З огляду на вищевикладене, заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню судом.

У відповідності до статті 94 КАС України у разі відмови у задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.

Судом встановлено, що позивач під час подання адміністративного позову сплатив судовий збір у розмірі 215, 75 грн.. Отже, позивач повинен доплатити судовий збір у розмірі 1941, 55 грн.

Керуючись статтями 11, 50, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, визнання протиправним та скасування рішення від 03.11.2014 № НОМЕР_1, визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 03.11.2014 № Ф -НОМЕР_2 відмовити повністю.

Присудити з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 на користь Державного бюджету України судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1941 (одна тисяча дев'ятсот сорок одна) грн. 55 коп.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 24 березня 2015 року.

Суддя ОСОБА_1