Ухвала

від 24.11.2015 по справі 804/20194/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

24 листопада 2015 рокусправа № 804/20194/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чабаненко С.В.

суддів: Іванова С.М. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 березня 2015 року по справі за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу, -

в с т а н о в и в:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 03.11.2014: № 002033173 (форми Р ), № 0020341703 (форми Р ), рішення № 0020461703 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 03.11.2014, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 03.11.2014 № Ф - 002051703.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 березня 2015 року в задоволені позову відмовлено повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заявник просить скасувати оскаржувану постанову, та винести нову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представники сторін в судовому засіданні підтримали свої правові позиції.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених позовних вимог, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено письмовими доказами, наявним в матеріалах справи, Новомосковською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області було проведено планову виїзну документальну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, результати якої оформлені актом від 08.09.2014 № 476/173/НОМЕР_3.

В ході перевірки перевіряючими податкового органу досліджені господарські відносини ФОП ОСОБА_1 із підприємствами: ТОВ Гарант- ТД (код ЄДРПОУ 36093917) та ТОВ Ювелірне підприємство Фешн Стоун (код ЄДРПОУ 34296930) та зроблено висновок про відсутність реальної можливості поставок товарів вказаними підприємствами на адресу позивача, що призвело до завищення оподатковуваного доходу за результатами річного декларування на суму у розмірі 134 126, 55 грн., заниження податку на додану вартість на суму у розмірі 26 825,31 грн. та заниження єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму у розмірі 46 541,91 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки, 03 листопада 2014 року Новомосковською об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області винесено податкові повідомлення-рішення № 0020331703, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму у розмірі 33 531, 63 грн., з яких за основним платежем на суму 26 825, 31 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 6 706, 32 грн.; № 0020341703, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 25 148, 72 грн., з яких за основним платежем на суму у розмірі 20 118, 98 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 5 029,74 грн.

Також відповідачем прийнято рішення № 0020461703 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нараховано єдиного внеску від 03.11.2014, за яким донараховано 46 541,91 грн. єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та застосовані штрафні санкції у розмірі 2 642, 56 грн. та сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 46 541, 91 грн.

Вирішуючи спірні правовідносини та відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не підтверджено реальність здійснення господарської операції по правовідносинам із вищевказаними контрагентами, а саме факт укладення договорів, складання між сторонами податкових, видаткових накладних, актів виконаних робіт не може свідчити про реальність здійснення господарських операцій за вказаними договорами, з урахуванням вимог ст.ст. 1, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Колегія суддів апеляційної інстанції, виходячи з фактичних обставин справи, погоджується з такими висновками суду та вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Так, надаючи оцінку обґрунтованості висновків податкового органу та правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення колегія суддів зазначає, що відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг) або дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України). Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, які підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до ч.2 ст.9 означеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судова практика вирішення податкових спорів виходить із презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість його дій, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, і достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Як вбачається з матеріалів справи, висновок податкового органу полягає в тому, що угоди, укладені між позивачем та контрагентами - ТОВ "Гарант-ТД" (попередня назва ТОВ "Мадо-Гарант") та ТОВ "Ювелірне підприємство "Фешн Стоун"", по яким сформовано податковий кредит за грудень 2013 року, не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Так, між ФОП ОСОБА_1 (покупець) та ТОВ "Мадо- Гарант" (постачальник) укладено договір від 07.05.2013 № 070501, за умовами якого постачальник зобов'язався передати у визначений строк у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах вказаного договору ( далі Договір).

Згідно п. 2.1 Договору, кількість товару, що постачається та його асортимент визначається в накладних, які є невід'ємною частиною Договору. Пунктом 2.2 Договору визначено, що транспортування товару здійснюється транспортом покупця.

Згідно п. 3.1 Договору загальна вартість робіт за даним договором складає 270000,00 тис. грн. (в т.ч. - ПДВ).

Постачання товару здійснювалося на підставі видаткових накладних: накладні № РН-0000766 від 01.07.2013, № РН - 0000689 від 10.07.2013, № РН-0000767 від 30.07.2013, № РН-0000930 від 29.08.2013, № РН - 001051 від 09.09.2013, № РН - 01102 від 01.10.2013, № РН - 01103 від 10.10.2013, № РН - 01256 від 04.11.2013, № РН-1497 від 02.12.2013, № РН-1498 від 10.12.2013.

З вказаних накладних вбачається, що позивачем у ТОВ "Мадо-Гарант" було придбано товари продовольчої групи: продукти харчування, овочі, фрукти, крупи, соки, чай, кавові напої та інші.

Оплата за придбаний товару проведена у сумі 187 147,46 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку. Заборгованість перед постачальником залишилася у сумі 64 249, 61 грн.

Постачальником були виписані податкові накладні: від 01.07.2013 № 9 на суму 14 945,89 ( в т.ч. ПДВ - 2 490,98 грн.), від 10.07.2013 № 32 на суму 19 482,78 грн. ( в т.ч. ПДВ - 3 247,13 грн.), від 30.07.2013 № 97 на суму 20 659,48 грн. (в т.ч. ПДВ - 3 443,25 грн.), від 29.08.2013 № 132 на суму 21 538,50 грн. ( в т.ч. ПДВ - 3 589,75 грн.), від 09.09.2013 № 30 на суму 17 214,32 грн. ( в т.ч. ПДВ - 2 869,05 грн.), від 01.10.2013 № 6 від 13 855,88 грн. ( в т.ч. ПВД - 2 309,31 грн.), від 01.01.2013 № 61 на суму 15 201,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 2 533,50 грн.), від 04.11.2013 № 17 на суму 16 235,64 грн. ( в т.ч. ПДВ - 2 705,94 грн.), від 02.12.2013 № 14 на суму 23 183,02 грн. ( в т.ч. ПДВ - 3 863, 84 грн.), від 10.12.2013 № 56 на суму 24 830, 95 грн. ( в т.ч. ПДВ - 4 138,49грн.).

Зі змісту наданих позивачем документів встановлено, що договір постачання від 07.05.2013 № 070501, податкові та видаткові накладні підписані від ТОВ Мадо-Гарант однією особою ОСОБА_2

Згідно договору постачання від 07.05.2013 № 070501 встановлено, що місцезнаходження постачальника: Полтавська область, м. Кременчуг, а місцезнаходження покупця: Дніпропетровська область, м. Новомосковськ.

З наявного в матеріалах справи Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців № 19959929, вбачається, що ТОВ Гарант- ТД (попередня назва - ТОВ Мадо-Гарант ) з 17.02.2012 взято на облік у Державній податковій інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області, місцезнаходження юридичної особи: Запорізька область, місто Запоріжжя, Заводський район, вул. Орджонікідзе, буд. 25.

Отже, встановити місце відвантаження та розвантаження товару, який було придбано позивачем у ТОВ Мадо- Гарант неможливо.

Також з матеріалів справи вбачається, що між ФОП ОСОБА_1 (замовник) та ТОВ "Ювелірне підприємство "Фешн Стоун" (виконавець) укладено договір про виконання робіт від 24.09.2012 № 24094, за умовами якого ТОВ Ювелірне підприємство Фешн Стоун взяло на себе зобов'язання організувати розвантажувально завантажувальні роботи у погоджений сторонами термін, забезпечити збереження товару в момент виконання робіт.

Зазначеним договором встановлено, що такі роботи здійснюються на підставі заявок замовника ( п.3.2.1 договору від 24.09.2012 № 24094).

Реквізити сторін, зазначені у договорі: ТОВ Ювелірне підприємство Фешн Стоун : м. Київ, вул. Молодогвардійська, 11; ФОП ОСОБА_1: АДРЕСА_1.

ТОВ Ювелірне підприємство Фешн Стоун були виставлені рахунки на оплату від 23.10.12 № 2310/2 на суму 6 818,40 грн., в якому в графі: одиниця виміру вказана кількість всього 3788 кг та рахунок на оплату від 27.11.2012 № 2711/6 на суму 15 000,00 грн., кількість - 8333, 33 кг.

Між сторонами підписані акти здачі - приймання робіт (надання послуг) від 23.10.2012 № 23102 та від 27.11.2012 № 27116.

Виконавцем виписано на адресу ФОП ОСОБА_1 податкові накладні від 23.02.2012 № 23102 на суму 6818,40 ( в т.ч. ПДВ - 1136, 40 грн.) та від 27.11.2012 № 2716 на суму 15000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 2500,00 грн.).

На користь виконавця позивачем було сплачено за організацію навантажувально -розвантажувальних послуг 21 818, 40 грн.

Заявки на проведення навантажувально - розвантажувальних робіт та документи на підтвердження транспортування товару позивачем під час перевірки податковому органу не надавалися.

З наданих документів неможливо встановити місце проведення навантажувально - розвантажувальних робіт.

Зі змісту актів виконаних робіт неможливо встановити, який товар навантажувався (розвантажувався), яким чином вираховувалася кількість відвантаженого товару.

Позивачем до матеріалів справи надана заявка (а.с. 189, т. 1), на проведення навантаження та розвантаження товару на протязі листопада 2012 року, яка датована від 31.10.2013 (вих. №16), в той час як господарські операції між позивачем та ТОВ Ювелірне підприємство Фешн Стоун декларувалися у 2012 році.

Позивачем до суду була надана цивільно - правова угода, укладена між ТОВ Ювелірне підприємство Фешн Стоун та громадянином ОСОБА_3 01.09.2013, відповідно до якої вказана особа начебто виконувала навантажувально - розвантажувальні роботи на замовлення ФОП ОСОБА_1

Судом першої інстанції встановлено, що вказане підприємство до податкового органу не подавало звітність за формою № 1- ДФ із заповненням графи Працювало за цивільно - правовими договорами . Така звітність у 2012 році вказаним підприємством взагалі не подавалася, відповідні відрахування з податку на доходи фізичних осіб податковим агентом - ТОВ Ювелірним підприємством Фешн Стоун при нарахуванні на користь вказаного громадянина заробітної плати до бюджету не здійснювалися.

Отже, на підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інсттації, що матеріалами справи не підтверджується реальність руху активів в процесі господарської взаємодії ФОП ОСОБА_1, та ТОВ "Мадо-Гарант" та ТОВ Ювелірний підприємство Фешн Стоун .

Посилання позивача на надані до матеріалів справи товарно-транспортні накладні, як на докази, що підтверджують транспортування товару, колегія суддів вважає неспроможними, оскільки зазначені документи не були надані контролюючому органу під час проведення перевірки, тому відповідно до приписів п.44.6 с. 44 ПК України вони вважаються такими, що були відсутні у платника податків.

З урахуванням викладеного, колегія суддів доходить висновку, що податкове повідомлення - рішення від 03.11.2014 № 0020331703, за яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму у розмірі 33531, 63 грн., з яких за основним платежем на суму 26825, 31 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 6706, 32 грн., є правомірним і скасуванню не підлягають.

Отже за рахунок декларування витрат по господарським операціям із ТОВ Мадо-Гарант та ТОВ Ювелірне підприємство Фешн Стоун відбулося заниження оподатковуваного доходу за результатами річного декларування на суму 134 126,55 грн., що призвело до заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 20 118,98 грн.

Враховуючи приписи ст. 177 Податкового кодексу України, якою визначено, що доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу (п. 177.1. ст. 177 ПК України).

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи підприємця (п. 177.2. ст. 177 ПК України).

Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг) (п. 177.3. ст. 177 ПК України).

До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу (п. 177.4. ст. 177 ПК України).

Відповідно до п. 177.10 ст. 177 ПК України, фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Колегія суддів, враховуючи те, що реального здійснення господарських операцій між ФОП ОСОБА_1 та його контрагентами - ТОВ "Мадо-Гарант" та ТОВ "Ювелірне підприємство "Фешн Стоун"" не встановлено, дійшла висновку, що витрати по таким операціям позивачем задекларовані безпідставно, що призвело до зменшення суми грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 20 118, 98 грн. А отже, податкове повідомлення-рішення від 03.11.2014 р. № 0020341703 є правомірним і скасуванню не підлягає.

Також, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Враховуючи, що позивачем безпідставно було включено до витрат операційної діяльності суми, за наслідками господарських операцій з ТОВ Мадо-Гарнат , ТОВ Ювелірне підприємство Фешн Стоун , що в свою чергу призвело до заниження суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 46 541, 91 грн., відповідно податковим органом було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 46 541, 91 грн.

Відповідно до п. 4 ст. 25 Закону, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Отже, за наведених обставин, рішення № 0020461703 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 03.11.2014 на суму 46 541,91 грн. та нарахування штрафних санкцій у сумі 2642,56 грн., винесене відповідачем правомірно, а також обґрунтовано сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 46541, 91 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 березня 2015 року є обґрунтованою та законною, а підстави

для її скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 березня 2015 року по справі № 804/20194/14 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: С.В. Чабаненко

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: А.В. Шлай