Рішення

від 22.07.2015 по справі 202/9651/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3230/15 Справа № 202/9651/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Мороз В. П. Доповідач - Романюк М.М.

34Категорія

22 липня 2015 року м. Дніпропетровськ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі :

головуючого Романюк М.М.

суддів Котушенко С.П., Петренко І.О.

при секретарі Порубай М.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Мед-сервіс Групп" та ОСОБА_2 на рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 17 грудня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Радегаст-Сервіс" до ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю "Мед-сервіс Групп", ОСОБА_3, третя особа - приватне акціонерне товариство Науково-виробниче об'єднання "Созидатель" про відшкодування шкоди внаслідок залиття, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з зазначеним вище позовом 23 вересня 2014 року. В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що 22 березня 2014 року сталося залиття офісного приміщення 4 розташованого у будинку 4 по вул.Сєрова у м.Дніпропетровську, яке належить позивачу на праві власності. Залиття сталося з вини відповідача ТОВ "Мед-сервіс Групп", який орендує приміщення, що знаходиться над приміщенням позивача. У 2008 році зазначений відповідач провів відключення від централізованого опалення. Демонтаж та монтаж системи був проведений ним самостійно.

З урахуванням того, що власником приміщення, розташованого на другому поверсі будинку, є ОСОБА_2, орендарем - ТОВ "Мед-сервіс Групп", який на момент спричинення шкоди, займав приміщення, а ОСОБА_3 є поручителем, просить стягнути з відповідачів солідарно на відшкодування матеріальної шкоди 36 126 грн. 98 коп. на відшкодування моральної шкоди 5 000 грн., витрати за наданням правової допомоги в розмірі 2 000 грн. та судові витрати.

Рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 17 грудня 2014 року позовні вимоги задоволено частково: стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ТОВ "Мед-сервіс Групп" на користь позивача на відшкодування матеріальної шкоди 36 126 грн. 98 коп., витрати на послуги адвоката в розмірі 2 000 грн. та вирішено питання судових витрат. В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційних скаргах відповідачі ОСОБА_2, ТОВ "Мед-сервіс Групп" посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заявлених вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, колегія суддів, дійшла до висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково на таких підставах.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення суми на відшкодування шкоди з відповідачів ОСОБА_2 та ТОВ "Мед-сервіс Групп" суд першої інстанції виходив з доведеності та законності зазначених вимог.

З даним висновком судова колегія не погоджуються з наступного.

Судом встановлено, що позивачу на праві власності належить нежитлове приміщення №4 в адміністративному будинку літ.Б-5, 6 на першому поверсі по АДРЕСА_1.

Відповідач ОСОБА_2 є власником нежитлових приміщень № 7 поз.2-52, V на другому поверсі адміністративної будівлі літ.Б-5-6, будинку АДРЕСА_1.

Згідно акту про залиття від 24 березня 2014 року в будинку 4 по вул.Сєрова 22 березня 2014 року сталося залиття приміщення яке належить позивачу.

Згідно ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Звертаючись з даним позовом до відповідачів ОСОБА_2 та ТОВ "Мед-сервіс Групп" позивач посилався на те, що ОСОБА_2 несе матеріальну відповільність за завдану шкоду оскільки є власником приміщення, а відповідач ТОВ "Мед-сервіс Групп" оскільки є орендарем нежитлових приміщень і з його вини сталося залиття.

Згідно ст.322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як зазначив в судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2, остання уклала з ТОВ "Мед-сервіс інвест" договір оренди належного їй нежитлового приміщення, а ТОВ "Мед-сервіс інвест" уклав відповідні договори суборенди з іншими підприємствами.

Як вбачається з умов договору оренди №01/02 від 01 лютого 2013 року укладеному між ОСОБА_2 та ТОВ "Мед-сервіс інвест" відповідальність за цілісність об'єкту, його експлутаційно - технічний стан несе орендар.

Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув, не прийняв до уваги, що умовами укладеного договору оренди відповідальність за можливо завдану шкоду покладено на орендаря, а тому дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог про відшкодування шкоди з ОСОБА_2

З урахуванням зазначеного судова колегія дійшла до висновку, що рішення суду щодо солідарного стягнення з ОСОБА_2 розміру завданої шкоди підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заявлених вимог щодо ОСОБА_2

Щодо позовних вимог заявлених до ТОВ "Мед-сервіс груп" судова колегія дійшла до наступного.

Як роз'яснено в абзаці 1 пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції", вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на вся правовідносини, що виникають у державі, а за частинами 1 і 2 статті 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) або ГПК України (статті 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Абзацом 3 пункту 15 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 роз'яснено, що вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути об'єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов'язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об'єднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову. Не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно ст.1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Суд першої інстанції відкриваючи провадження по справі на зазначене уваги не звернув та відкрив провадження за позовом юридичної особи до юридичної особи.

З урахуванням зазначеного та приймаючи до уваги, що вимоги до відповідачів не є такими, які нерозривно пов'язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших, згідно законодавства вони не несуть солідарну відповідальність, рішення суду в частині задоволення позовних вимог до ТОВ "Мед-сервіс групп" підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі відносно даного відповідача.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог до неї у зв'язку з недоведеністю заявлених вимог, а тому рішення суду в цій частині підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.205, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Мед-сервіс Групп" та ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 17 грудня 2014 року в частині задоволених позовних вимог - скасувати.

У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Радегаст-Сервіс" до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди внаслідок залиття - відмовити.

Провадження у справі в частині позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Радегаст-Сервіс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Мед-сервіс Групп" про відшкодування шкоди внаслідок залиття - закрити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя М.М.Романюк

Судді С.П.Котушенко

І.О.Петренко