Рішення

від 18.11.2008 по справі 11/39-688

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" листопада 2008 р.

Справа № 11/39-688

Господарський суд Тернопільської

області

у складі   судді Сидорук

А.М.            

Розглянув справу

за позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільінструмент", вул.

Оболоня,2 м. Тернопіль.

до відповідача:

Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, с. Байківці

Тернопільського району Тернопільської області.

За участю представників сторін:

позивача:      Колодій С.Б. - представник

відповідача:  ОСОБА_1. -підприємець, ОСОБА_2.

-адвокат.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тернопільінструмент", вул.

Оболоня,2 м. Тернопіль звернулося до господарського суду Тернопільської області

з позовною заявою до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи

ОСОБА_1, с. Байківці Тернопільського району Тернопільської області про

відшкодування збитків в сумі 32 370 грн. 00 коп., із них 5370 грн. 00 коп.

збитків, спричинених витратами на юридичну допомогу та 27 000 грн. 00 коп.

збитків у вигляді упущеної вигоди, спричинених внаслідок незаконного займання

приміщень торгівельних кіосків.

Відповідач у відзиві на позовну

заяву позовні вимоги не визнає, посилаючись на те, що ні в 2006 ні в 2007 роках

підприємницькою діяльністю не займався і не займав торгівельного кіоску №108,

не перебував з позивачем в будь-яких правових відносинах щодо використання

нежитлових приміщень. Що стосується стягнення збитків, понесених позивачем

внаслідок оплати витрат на правову допомогу, то ці вимоги не відповідають

ст.ст.44,49 ГПК України, оскільки законодавством України передбачений

спеціальний порядок відшкодування судових витрат у господарському процесі, такі

витрати не можуть бути відшкодовані на підставі загальних норм цивільного

права. Позивачем в обгрунтування своїх позовних вимог не додані будь-які

розрахунки, які підтверджують сам факт надання правової послуги по справах за

участю відповідача, перелік цих послуг, розрахунок їх вартості і докази

пред'явлення цих вимог у конкретному судовому процесі.

В розпочатому судовому засіданні

представнику позивача, відповідачу та його представнику роз'яснено належні

сторонам права та обов'язки, передбаченні ст. ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи,

заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні у справі докази,

судом встановлено наступне:

ОСОБА_1, ідентифікаційний номер

НОМЕР_1, проживає с. Байківці Тернопільського району Тернопільської області

зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа

Тернопільською районною державною адміністрацією 12.03.2001 р.

30 грудня 2006 року між Товариством

з обмеженою відповідальністю "Тернопільінструмент", вул. Оболоня,2 м.

Тернопіль /надалі Орендодавець/ та фізичною особою -підприємцем ОСОБА_3 /надалі

Орендар/ був укладений договір оперативної оренди майна -приміщення торгових

кіосків на першому та другому поверхах ( площа відповідно 218 кв.м. та 212

кв.м.) торгового комплексу за адресою м. Тернопіль, вул. Оболоня,2 загальною

площею 430 кв.м.

Відповідно до п.2.1. вищезазначених

договорів метою оренди майна є його використання Орендарем у господарській

діяльності, пов'язаній із здаванням майна в піднайм (суборенду) фізичним та

юридичним особам відповідно до цільового призначення майна.

Факт прийняття Орендарем ОСОБА_3 в

тимчасове платне користування частину приміщення торгових кіосків критого

торговельного комплексу за адресою м. Тернопіль, вул. Оболоня,2 підтверджується

Актом передачі-приймання об'єкту оренди від 01.01.2007р.

Відповідно до додатку № 1 до

договору від 30.12.2006р., укладеного між ТОВ фірмою „Тернопільінструмент” та

підприємцем ОСОБА_3 01 березня 2007р., дію договору оперативної оренди майна

продовжено по 30 квітня 2007р.

Відповідно до Свідоцтва про право

власності, наявного в матеріалах справи, будівля критого торгівельного

комплексу під літ. „Б” загальною площею 2097,1 кв.м., яка розташована за

адресою м. Тернопіль, вул. Оболоня,2 належить Товариству з обмеженою

відповідальністю „Тернопільінструмент” на праві приватної власності.

28 лютого 2008 року між приватним

підприємцем ОСОБА_3 та підприємцем ОСОБА_1. був укладений договір оренди №32

відповідно до умов яких Орендар ОСОБА_1. прийняв у користування для торгівлі

промисловими товарами торговий кіоск №108.

Пунктами 1.2., 1.3. укладеного

договору за здане в оренду приміщення Орендар сплачує орендну плату в розмірі

1000 грн.; розмір орендної плати змінюється орендодавцем в односторонньому

порядку у випадках, пов'язаних з господарською діяльністю орендодавця,

інфляцією грошей, змінами в розмірі централізованих цін та тарифів, змінами в

складі переданого в оренду майна та в інших випадках, передбачених чинним

законодавством України, про що орендодавець повідомляє орендаря.

Згідно п.2.2. зазначених договорів

орендар зобов'язаний, зокрема, не надавати площу в суборенду.

Відповідно до п.6 укладеного

договору термін дії договору з 01 березня 2007 року по 30 квітня 2007р.

В зв'язку із закінченням терміну

дії договору оперативної оренди від 30.12.2006р. орендар ОСОБА_3 передала

орендодавцю ТОВ фірмі „Тернопільінструмент” приміщення торгових кіосків на

першому та другому поверсі, площею відповідно 218 кв.м. та 212 кв.м. критого

торговельного комплексу за адресою м. Тернопіль, вул. Оболоня,2 що

підтверджується актом передачі-приймання об'єкту оренди від 30 квітня 2007р.,

наявним в матеріалах справи.

Відповідно до ст.774 Цивільного

кодексу України строк договору піднайму не може перевищувати строку договору

найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Починаючи з 01 травня 2007 року

відповідач продовжував займати приміщення торгового кіоску №108 критого

торговельного комплексу за адресою м. Тернопіль, вул. Оболоня,2, що спонукало

позивача до звернення з позовом до господарського суду.

Рішенням господарського суду

Тернопільської області від 06 серпня 2007р. у справі № 17/147-2596 визнано

незаконним займання підприємцем ОСОБА_1 (с. Байківці Тернопільського району

Тернопільської області, ідентифікаційний код НОМЕР_1) торгового кіоску №108,

площею 3,9 кв.м., що знаходяться в критому торгівельному комплексі по вул.

Оболоня, 2 в м. Тернополі; зобов'язано суб'єкта підприємницької діяльності

фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 звільнити у примусовому порядку займане

нежитлове приміщення -торговий кіоск №108, площею 3,9 кв.м., який розташований

в будинку №2 по вул. Оболоня в місті Тернополі та передати його по акту

прийому-передачі Товариству з обмеженою відповідальністю

"Тернопільінструмент", (м. Тернопіль, Оболоня,2, ідентифікаційний код

14055252).

Постановою Львівського апеляційного

господарського суду від 13 листопада 2007 року рішення господарського суду

Тернопільської області від 06.08.2007р. у справі № 17/147-2596 залишено без

змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Постановою Вищого господарського

суду України від 25 березня 2008 року в задоволенні касаційної скарги суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_1. -відмовлено; постанову Львівського

апеляційного господарського суду від 13.11.2007р. у справі №17/147-2596

залишено без змін.

Отже, починаючи з 01 травня 2007р.

відповідач незаконно займав приміщення торговельного кіоску, що належать

позивачеві, рішення господарського суду від 06.08.2007р. не виконав в

добровільному порядку, в зв'язку з чим ТОВ "Тернопільінструмент"

зазнало значних збитків, які полягають в неотриманні орендної плати за

користування торгівельним кіоском за 9 місяців.

Крім того, для судового захисту

своїх порушених прав позивач був змушений звернутись за юридичною допомогою.

Витрати на юридичну допомогу зумовлені також зверненням відповідача до суду з

позовом до позивача про визнання права власності на частину критого

торгівельного комплексу, що належить позивачеві. Для представництва своїх

інтересів в судовій справі з відповідачем ТОВ „Тернопільінструмент” сплатило

станом на 21.02.2008р. 5370 грн.

Викладене стало підставою для

звернення позивача з позовом до суду.

Оцінивши зібрані по справі докази,

суд прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення позову,

виходячи з наступного:

Відповідно до статті 11 Цивільного

кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі

щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання,

які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.

Відповідно до ст.22 Цивільного

кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її

цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа

зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати,  які особа зробила або мусить робити для

відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа  могла б реально одержати за звичайних

обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Матеріали справи свідчать, що між

позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Тернопільінструмент”

та відповідачем суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 не існує

договірних відносин, які б породжували для сторін юридичні наслідки, тому на

спірні правовідносини поширюються норми права, які регулюють позадоговірні

відносини, тобто зобов'язання, які виникають внаслідок заподіяння шкоди.

Отже, предметом даного позову є

відшкодування шкоди у вигляді збитків, заподіяних відповідачем внаслідок його,

на думку позивача, протиправних дій, які полягають в неотриманні орендної плати

за користування торгівельним кіоском.

Згідно ст.1166 Цивільного кодексу

України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю

особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода,

завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному

обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди,

звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її

вини.

Названа норма регулює позадоговірні

зобов'язання, підставою яких є неправомірні юридичні дії -делікти, на відміну

від ст.623 ЦК України, яка визначає підставою виникнення договірного

зобов'язання у вигляді відшкодування збитків -правомірний юридичний факт

-договір.

Як вбачається з положень ст.1166 ЦК

України, підставою для настання цивільно-правової відповідальності за

заподіяння шкоди є правопорушення, що включає в себе певні елементи: шкода;

протиправність поведінки особи, яка завдала шкоду; причинний зв'язок між ними;

вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає

настання відповідальності, передбаченої ст.1166 ЦК України.

При цьому, протиправною поведінкою

у цивільних правовідносинах є, зокрема, порушення особою вимог правової норми,

тобто здійснення заборонених дій, оскільки за принципом генерального делікту,

кожному заборонено заподіювати шкоду майну або особі та будь-яке заподіяння

шкоди іншому вважається протиправним.

Під час розгляду справи і вирішення

спору по суті заявлених вимог, судом встановлено, що після закінчення терміну

дії договору суборенди №32 від 28.02.2007р., тобто з 01 травня 2007 року по 16

січня 2008 року (відповідно до Акту державного виконавця  1-го відділу державної виконавчої служби

Тернопільського міського управління юстиції від 16.01.2008р.), відповідач по

справі суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1. без законних підстав займав

приміщення торгівельного кіоску №108.

Відповідно до ст.319 Цивільного

кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на

власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не

суперечать закону.

Як встановлено в судовому засіданні,

власник будівлі критого торгівельного комплексу по вул. Оболоня,2 -позивач по

справі ТОВ „Тернопільінструмент” після закінчення терміну дії договору

оперативної оренди з підприємцем ОСОБА_3 мав намір здати торгівельний кіоск

№108 іншим суб'єктам підприємницької діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи,

05 червня 2007 року та 15 червня 2007р. до Товариства з обмеженою

відповідальністю "Тернопільінструмент” з письмовими заявами звернулися

підприємці ОСОБА_4. та ОСОБА_5. з проханням надати в оренду в торговому

комплексі по вул. Оболоня,2 два торгових кіоски /ОСОБА_4./ та три торгових

кіоски /ОСОБА_5./ із сплатою орендної плати в розмірі 3000,00 грн. в місяць за

один торговий кіоск.

Листами №8 від 08.06.2007р., №9 від

20.06.2007р. ТОВ „Тернопільінструмент” повідомило підприємців ОСОБА_4. та

ОСОБА_5., що станом на 08.06.2007р. та відповідно 20.06.2007р. договори про

оренду торговельних кіосків №№ 7, 35, 82, 102, 108 не укладено, оскільки

вказані торговельні кіоски незаконно займаються підприємцями ОСОБА_6., ОСОБА_7.

та ОСОБА_8., в зв'язку з чим підприємство звернулося до суду з позовами до

підприємців про звільнення приміщень перелічених кіосків.

Для всебічного розгляду справи по

суті, ухвалою господарського суду від 28.10.2008р. було зобов'язано позивача

надати господарському суду оригінали або належним чином засвідчені копії

договорів оренди на всі торгові площі в критому торгівельному комплексі по вул.

Оболоня,2 в м. Тернополі, які ТОВ „Тернопільінструмент” надавало в оренду в

2007-2008р.р.; оригінали або належним чином засвідчені копії платіжних

документів, що засвідчують перерахування орендної плати; оригінали договорів

оренди між ТОВ „Тернопільінструмент” та приватними підприємцями ОСОБА_9.,

ОСОБА_3, ОСОБА_10., ОСОБА_4., ОСОБА_11. та іншими за 2007р., перше півріччя

2008р., а також оригінали документів, що підтверджують перерахування орендарями

орендної плати.

Як вбачається із представлених

позивачем на вимогу суду документів, 10 січня 2007 р. та 01 лютого 2008 року

між орендодавцем ТОВ фірмою „Тернопільінструмент” та підприємцем ОСОБА_5. були

укладені договори оренди  торгових

кіосків № 1-76 та відповідно № 108 в критому торгівельному комплексі за адресою

вул. Оболоня,2 із щомісячною сплатою орендарем орендної плати в розмірі 3000,00

грн.; 01 вересня 2008 року між ТОВ фірмою „Тернопільінструмент” та підприємцем

ОСОБА_12. був укладений договір оренди торгового кіоску № 1-107 в критому

торгівельному комплексі за адресою вул. Оболоня,2 в м. Тернополі, відповідно до

п.1.2. договору за надане в оренду приміщення орендар сплачує орендну плату в

розмірі 3000,00 грн. щомісячно; 01 вересня 2008р. та 10.09.2008р. між позивачем

та підприємцем ОСОБА_13. було укладено договори оренди торгових кіосків № 1-47

та № 1-117 відповідно із сплатою орендної плати в розмірі 3000,00 грн.

щомісячно.

Відповідно до п.2.2. вищезазначених

договорів орендар зобов'язаний не надавати площу в суборенду.

Факт сплати підприємцем ОСОБА_5.

орендної плати в розмірі 3000 грн. підтверджується прибутковими касовими

ордерами  №№ 90 від 29.07.2007р., 102 від

18.06.2007р., 114 від 10.07.2007р., 128 від 06.08.2007р., 156 від 14.09.2007р.,

93 від 30.04.2008р., 108 від 27.05.2008р., № 117 від 06.06.2008р., 133 від

27.06.2008р., 143 від 08.07.2008р., 156 від 25.07.2008р., 165 від 11.08.2008р.,

факт сплати підприємцем ОСОБА_12. орендної плати в розмірі 3000 грн.

підтверджується прибутковим касовим ордером 

№ 191 від 17.09.2008р.; факт сплати підприємцем ОСОБА_13. орендної плати

в розмірі 3000 грн. підтверджується прибутковим касовим ордером  № 190 від 17.09.2008р. Факт сплати суб'єктами

підприємницької діяльності ОСОБА_5., ОСОБА_12., ОСОБА_13. орендної плати в

розмірі 3000 грн. підтверджується також оригіналом касової книги ТОВ

„Тернопільінструмент”, яка оглянута судом в судовому засіданні та позивачем

надано суду копії аркушів касової книги Товариства.

Отже, як встановлено судом при

розгляді даної справи, відповідач по справі підприємець ОСОБА_1. за період з

01.05.2007 року (закінчення договору суборенди) по 16.01.2008 року (примусове

виселення з орендованого приміщення) фактично використовував спірне приміщення

без будь -яких законних підстав, при цьому позивач, як встановлено судом,

обґрунтовано міг розраховувати на отримання прибутків у вигляді орендної плати

шляхом передачі спірного приміщення в оренду іншому суб'єкту господарювання.

Визначаючи обсяг упущеної вигоди,

господарський суд виходить з розрахунку, що включає орендну плату за період

після закінчення дії договору суборенди з підприємцем ОСОБА_8. Відповідно до

ст.762 Цивільного кодексу України договором або законом може бути встановлено

періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Враховуючи наведене, господарський

суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю

"Тернопільінструмент" в частині стягнення 27 000 грн. 00 коп. збитків

у вигляді упущеної вигоди, спричинених внаслідок незаконного займання приміщень

торгівельного кіоску обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

За загальними правилами судового

процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як

на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 ГПК України). Виходячи з цього,

позивач довів в судовому засіданні наявність збитків і неправомірної поведінки,

безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням збитків,

розмір відшкодування.

В свою чергу, відповідач повинен

був доводити відсутність своєї вини. Твердження відповідача про те, що він не

займав приміщення торговельного кіоску та підприємницькою діяльністю не

займався, спростовуються рішенням господарського суду Тернопільської області

від 06.08.2007р. у справі № 17/147-2596 про відмову в зустрічному позові про

визнання права власності на 1/524 частки критого торгівельного комплексу під

літерою „Б” по вул. Оболоня,2 м. Тернополя та задоволення первісного позову про

зобов'язання звільнити займане приміщення; матеріалами перевірки прокуратури м.

Тернополя про відмову в порушення кримінальної справи за скаргою членів

Тернопільської міської громадської організації „Ініціатива” ОСОБА_1., ОСОБА_7.,

ОСОБА_6. по факту залучення коштів підприємців для будівництва критого

торгівельного комплексу по вул. Оболоня,2 у м. Тернополі (Зокрема, з пояснень,

наданих підприємцем ОСОБА_8. при проведенні перевірки вбачається що відповідач

здійснював підприємницьку діяльність з торгового місця №108, критого

торгівельного комплексу що знаходиться у м. Тернополі по вул. Оболоня,2).

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК

України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких

господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи

відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також

інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського

спору.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна

сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу

своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками

судового процесу.

Розглянувши позовні вимоги ТОВ

фірми „Тернопільінструмент” в частині стягнення збитків в сумі 5370 грн. 00

коп., спричинених витратами на юридичну допомогу, судом встановлено наступне:

02 липня 2007 року між Товариством

з обмеженою відповідальністю „Тер Аудит” та ТОВ „Фірмою Тернопільінструмент”

був укладений договір, відповідно до п.1.1. якого виконавець зобов'язується

надати замовнику визначені цим договором юридичні послуги щодо захисту

інтересів останнього в суді та інших органах з питань взаємовідносин замовника

і підприємців ОСОБА_6., ОСОБА_1., ОСОБА_7і відшкодування завданих замовнику

збитків, а замовник зобов'язується оплатити такі послуги.

Згідно п.п. 3.1., 3.2. договору

вартість робіт відповідно до р.1 даного договору в розрахунку на календарний

місяць становить 1100,00 грн. Замовник до 10 числа місяця, який підлягає

оплаті, проводить попередню оплату шляхом перерахування коштів на розрахунковий

рахунок виконавця чи готівкою.

Відповідно до додатку № 1 до

договору від 02.07.2007р., укладеного між сторонами 01 серпня 2007 року,

вартість робіт відповідно до 3.1 даного договору в розрахунку на календарний

місяць становить 1500,00 грн.

Відповідно до додатку № 2 до

договору від 02.07.2007р., укладеного між сторонами 01 серпня 2007 року,

виконавець зобов'язується надати замовнику послуги з правового забезпечення

прийняття управлінських рішень щодо легітимності господарських операцій та

взаємовідносин замовника з приватними підприємцями ОСОБА_6., ОСОБА_1.,

ОСОБА_7та відшкодування завданих замовнику збитків.

Відповідно до свідоцтва

Аудиторської палати України від 26.01.2001р. Товариство з обмеженою

відповідальністю „Тер Аудит” внесено до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів,

які одноособово надають аудиторські послуги.

На виконання укладеного між

сторонами договору ТОВ фірма „Тернопільінструмент” сплатило ТОВ „Тер Аудит”

16100 грн., про що свідчать копії платіжних доручень №№ 152 від 31.07.2007р.,

245 від 12.11.2007р., 261 від 03.12.2007р.. 283 від 21.12.2007р., 302 від

28.12.2007р., 17 від 05.02.2008р.

При визначенні суми збитків,

пов'язаних з оплатою послуг ТОВ „Тер Аудит” позивач виходив з того, що сплачена

сума 16100 грн. в однакових частках включала оплату вартості консультування по

взаємовідносинах позивача з підприємцями ОСОБА_6., ОСОБА_1., ОСОБА_7.

Предметом позовних вимог у даній

справі є стягнення 5370 грн. збитків у вигляді понесених витрат на юридичні

послуги.

Відповідно до вимог ст. 623

Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати

кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням

зобов'язання, доказується кредитором. Статтею 22 ЦК України передбачено, що

особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має

право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі

знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить

зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які

особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було

порушене (упущена вигода).

Дослідивши докази, подані позивачем

в обґрунтування своїх позовних вимог, господарський суд прийшов до висновку, що

віднесення позивачем до складу збитків витрат на юридичну допомогу суперечить

вимогам закону, зокрема положенням ст.ст. 22, 611, 623 Цивільного кодексу

України, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру. Крім того, судом

встановлено відсутність причинно-наслідкового зв'язку між поведінкою

відповідача та збитками позивача у вигляді суми оплати наданих позивачу

юридичних послуг.

В судовому засіданні 15.10.2008

року відповідач заявив клопотання про призначення почеркознавчої експертизи на

вирішення якої поставити наступне питання: Чи вчинений підпис на другій

сторінці договору оренди від 31.02.2007 року №32 під текстом «ОРЕНДАР»ОСОБА_1

громадянином ОСОБА_8.

Розглянувши дане клопотання суд

вважає його таким, що до задоволення не підлягає, оскільки предметом розгляду в

даній справі є відшкодування збитків спричинених внаслідок незаконного займання

підприємцем ОСОБА_8. приміщення торгівельного кіоску № 108 в критому

торгівельному комплексі по вул. Оболоня,2 у м. Тернополі, а не визнання

договору оренди № 32 від 28.02.2008р. /а не від 31.02.2007р., якого не існує в

природі/, недійсним.

Крім того, факт незаконного

займання приміщення торгівельного кіоску № 108 суб'єктом підприємницької

діяльності ОСОБА_8. підтверджено рішенням господарського суду від 06 серпня

2007р. у справі № 17/147-2596 та при розгляді даної справи відповідачем не

ставилося питання про визнання договору оренди торгівельного кіоску № 108

недійсним.

Відповідно до ст. 34 Господарського

процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які

мають значення для справи.

18.11.2008 року до господарського

суду Тернопільської області надійшло клопотання від відповідача по справі про

витребування у позивача усіх договорів на оперативну оренду всієї торгівельної

площі за період з 01.05.2007 по лютий 2008 років. Розглянувши дане клопотання,

суд вважає його не обґрунтованим та таким, що до задоволення не підлягає,

оскільки судом витребувано матеріали перевірки проведеної прокуратурою м.

Тернополя за скаргою членів Тернопільської міської громадської організації

„Ініціатива” ОСОБА_1., ОСОБА_7., ОСОБА_6. по факту залучення коштів підприємців

для будівництва критого торгівельного комплексу по вул. Оболоня,2 у м.

Тернополі в яких знаходяться договори оренди на торгові площі критого

торгівельного комплексу, крім того представником позивача в попередніх судових

засіданнях було надано суду копії договорів оренди торгових місць, а також

докази сплати підприємцями орендної плати, які були дослідженні та оцінені судом.

Таким чином, дослідивши матеріали

справи у їх сукупності, господарський суд вважає позовні вимоги Товариства з

обмеженою відповідальністю "Тернопільінструмент" в частині стягнення

27 000 грн. 00 коп. збитків у вигляді упущеної вигоди, спричинених внаслідок

займання приміщень торгівельних кіосків обґрунтованими та такими, що підлягають

до задоволення в повному обсязі, а в частині стягнення 5370 грн. збитків у

вигляді понесених витрат на юридичні послуги необґрунтованими та такими, що не

підлягають до задоволення.

Згідно ст.49 ГПК України при

частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони

пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись

ст.ст. 33,43,49,77,82,84,85 Господарського процесуального кодексу України;

ст.ст.22, 611,623,774,1166 Цивільного кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Суб'єкта

підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, с. Байківці,

Тернопільського району, Тернопільської області, 

ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою

відповідальністю "Тернопільінструмент", вул. Оболоня,2, м. Тернопіль

ідентифікаційний код 09338427 - 27000 грн. 00 коп. заподіяних збитків; 270 грн.

00 коп. в повернення сплаченого державного мита та 98 грн. 42 коп. в повернення

витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання

рішенням суду законної сили.

3. В решті частині позову

відмовити.

4. На рішення господарського суду,

яке не набрало законної сили, сторонами може бути подано апеляційну скаргу

протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання) через місцевий

господарський суд.

Суддя                                                                                         

А.М. Сидорук