Рішення

від 25.11.2008 по справі 5/259-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/259-08

                          ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"25" листопада 2008 р.                                                                          Справа № 5/259-08

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Чубуки”,                      с. Стовп'яги, Переяслав –Хмельницький р-н.

до Дочірнього підприємства “Добробут” Товариства з обмеженою відповідальністю “Академія” с. Циблі, Переяслав - Хмельницький р-н.

про визнання договору недійсним

за участю представників:

позивача:Шаповалов І. В. –дов. від 25.09.2008 р.

відповідача:Канівець М. В. - директор

            суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Чубуки” (далі –Позивач) до Дочірнього підприємства “Добробут” Товариства з обмеженою відповідальністю “Академія” (далі –Відповідач) про визнання недійсним договору купівлі продажу нежитлової будівлі від 28.02.2006р., укладеного між сторонами.  

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на момент укладення спірного правочину було накладено арешт на все майно позивача, якій  було внесено до Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.  За таких умов, на думку позивача, у відповідності до ст. 92 ЦК України була обмежена цивільна дієздатність особи, що вчиняє правочин, а тому у відповідності до  ч. 1 ст. 215 та ч. 2 ст. 203 ЦК України спірний правочин повинен бути визнаний недійсним.

          До того ж, на думку позивача Дочірнє підприємство “Добробут” Товариства з обмеженою відповідальністю “Академія”, як покупець за оспорюваний правочином, могло дізнатися про наявність заборони на відчуження нежитлової будівлі, якби саме звернулося до реєстратора за відповідною інформацією, та якби пошук у Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна здійснювався за всіма атрибутами, включеними до параметрів запиту та сполученими відношенням "ТА", "АБО".

Представник позивача, присутній в судовому засіданні повністю підтримав позовні вимоги з підстав викладених в позові.

Представник відповідача присутній в судовому засіданні проти позовних вимог заперечує з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд –

встановив:

Між сторонами у справі 28.02.2006 року мало місце укладення та нотаріальне посвідчення договору купівлі продажу нежитлової будівлі, якій зареєстрований в реєстрі за № 1-619, відповідно до умов якого  Товариство з обмеженою відповідальністю “Чубуки” продало відповідачу не житлову будівлю, що знаходиться за адресою: Київська область, Переяслав –Хмельницький р-н., с. Циблі по вул. Шевченка, 3-є.

Зазначений договір купівлі продажу було зареєстровано 28.02.2006 року в Державному реєстрі правочинів за № 1170857

Право власності на зазначене нерухоме майно зареєстровано за відповідачем в Переяслав - Хмельницькому міжміському бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі № 1.

          Пунктом 5 спірного договору зазначено, що продавець (позивач) стверджує, що на момент укладення цього договору вказана вище нежитлова будівля не перебуває під арештом чи забороною, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

          Відповідно до вимог ч. 2 ст. 55 Закону України “Про нотаріат” та п. 38, 47 Наказу Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року №20/5 “Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України”, нотаріус при посвідченні угод про відчуження нерухомого майна перевіряє відсутність заборони відчуження або арешту майна за даними Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. І лише після цього угода посвідчується.

          20.03.2005 року Відділом державної виконавчої служби Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиції було винесено Постанову, якою було накладено арешт на все нерухоме майно ТОВ “Чубуки”.

          Позивач стверджує, що зазначене обмеження прав на відчуження нерухомого майна було належним чином зареєстровано в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за № 1969770, що підтверджується наданими ним Витягами з Єдиного реєстру № 13942391, виданим 15.08.2007 року приватним нотаріусом Бойко О.В., № 16835389, виданим 06.02.2008 року приватним нотаріусом Красовським О.О., № 18143197.

Таким чином позивач стверджує, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Чубуки” не мало права продавати відповідачу спірне нерухоме майно, а  відповідач  повинен був про це знати, оскільки відповідно до вимог Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”, п. 3.1. Наказу Міністерства юстиції України від 09.06.1999 року № 31/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 18.08.2004 року №85/5) “Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна” Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна не є таємним. Витяг з цього Реєстру за письмовим запитом має право отримати будь-яка фізична та юридична особа без обмежень. Також пошук заборон та арештів майна повинен був здійснюватися нотаріусом за 3 (трьома) параметрами пошуку: “Реєстраційний номер”: у реєстрі прав власності на об'єкти нерухомого майна”, “Адреса об'єкту”, та “Власник об'єкту” Товариство з обмеженою відповідальністю “Чубуки” (код 24882074) тобто за всіма вказаними атрибутами, включеними до параметрів запиту та сполученими відношенням “ТА”, “АБО”.

          Під час укладення правочину, нотаріусом Переяслав-Хмельницької районної державної нотаріальної контори Воробей О. М. відповідно до ст. 55 Закону України “Про нотаріат” перевірялася відсутність заборони відчуження або арешту майна Товариством з обмеженою відповідальністю “Чубуки”, що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 18349822 від 25.04.2008 р., який був наданий на запит суду по справі № 10/124-08 та копія якого долучена до матеріалів справи.

При дослідженні судом витягів з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за № 13942391, № 16835389 було встановлено, що на момент вчинення правочину (28.02.2006р.) був чинний запис зареєстрований 14.05.2005р. 17:02 за № 1969770 відповідно до якого  реєстратором: Переяслав-Хмельницька міська державна нотаріальна контора, підстава обтяження: постанова від 20.03.2005р. Переяслав-Хмельницька міська державна виконавча служба, об'єкт обтяження: все нерухоме майно, власник: ТОВ “Чубуки”, причина відсутності коду: інша причина.

Тобто із зазначеного запису взагалі не вбачається, що було заборонено відчуження майна саме Товариства з обмеженою відповідальністю “Чубуки”, яке знаходиться за адресою: Київська обл.,  Переяслав-Хмельницький район, с.Стовп'яги і має код в ЄДРПОУ 24882074.

Так, у відповідності до ст. 90 ЦК України юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму.

У відповідності до вищезазначених витягів з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, наданих позивачем, наявна інформація про арешт майна ТОВ “Чубуки” внесена до нього із застосуванням абревіатури “ТОВ”, тобто –ТОВ “Чубуки”.

Згідно із положеннями розділу 4 Державного класифікатора: Класифікація форм власності, ДК 001:2004, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28 травня 2004 року N 97, який містить вичерпний перелік організаційно-правових форм, що можуть бути зареєстровані, а отже є офіційними на території України, така організаційно-правова форма як “ТОВ” відсутня.

Отже, при пошуку інформації з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна нотаріус Переяслав-Хмельницької районної державної нотаріальної контори Воробей О. М. використовував повну офіційну назву відповідача 1 –Товариство з обмеженою відповідальністю “Чубуки”.

До того ж, в реєстрі відсутня будь-яка інша інформація окрім вказаної назви, яка може бути внесена до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, як то: адреса об'єкта обтяження, його реєстраційний номер, ідентифікаційний номер власника майна, місцезнаходження боржника.

Тобто, застосування неофіційних абревіатур та відсутність жодної додаткової інформації, яка могла бути внесена до вказаного реєстру про предмет арешту та власника майна унеможливила пошук даних щодо арешту майна позивача, який був би неможливим навіть у випадку звернення відповідача до іншого реєстратора або здійснення пошуку за всіма атрибутами, включеними до параметрів запиту та сполученими відношенням "ТА", "АБО".

За таких обставин, відповідач  не знав та не міг знати про наявність арешту майна саме Товариства з обмеженою відповідальністю “Чубуки”, яке знаходиться за адресою: Київська обл.,  Переяслав-Хмельницький район,               с. Стовп'яги і має код в ЄДРПОУ 24882074.

У відповідності до ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

У відповідності до ч. 1 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Як встановлено судом, за всіма обставинами відповідач  не знав та не міг знати про наявність будь-яких обмежень цивільної дієздатності особи, яка укладала оспорюваний правочин у зв'язку із наявністю арешту всього майна.

Отже, вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу             нежитлової будівлі від 28.02.2006 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “Чубуки” та Дочірнім підприємством “Добробут” Товариства з обмеженою відповідальністю “Академія” не підлягає задоволенню. Щодо вимоги позивача про застосування двосторонньої реституції, то вона може бути застосована лише як наслідок визнання недійсною угоди. За вказаних обставин, вимога позивача про застосування двосторонньої реституції також не підлягає задоволенню.

          Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

В позові відмовити повністю.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

           Суддя                                                               Подоляк Ю.В.