Рішення

від 17.09.2009 по справі 2489.1-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

2489.1-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

17.09.2009Справа №2-2/2489.1-2009

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства “Біо-Тест-Лабораторія” (01042, м. Київ, Печерський район, бульвар Дружби народів, 7, кв. 49; 03151, м. Київ, вул. Ушинського, 25-А, ідентифікаційний код 18094674)

До відповідача Племінного птахівничого товариства з обмеженою відповідальністю “Птицекомплекс” (97034, Красногвардійський район, с. Котельникове, вул. Совєтська, 1-А; 95001, м. Сімферополь, вул. Леніна, 23/1, ідентифікаційний код 30025422)

Про стягнення  65 621,60 грн.                 

                                                                                                         Суддя Толпиго В.І.

Представники сторін:

Від позивача : Сахно - предст, довір у справі

Від відповідача : не з'явився.

Суть спору:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство “Біо-Тест-Лабораторія” звернулося до Господарського суду АР Крим з позовом до Племінного птахівничого товариства з обмеженою відповідальністю “Птицекомплекс” про стягнення 75 621,60грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання умов укладеного між сторонами договору поставки №25/05/06 від 25.05.2006 р. відповідачеві за накладною №000011 від 02.01.2008 р. був переданий у власність товар на суму 67 151,34 грн., який оплачений не був. Таким чином, позивач просить стягнути з Племінного птахівничого товариства з обмеженою відповідальністю “Птицекомплекс” заборгованість у зазначеному розмірі, а також 5 784,21 грн. пені, 2 686,05 грн. річних.

Клопотанням б/н від  03.9.2008 року позивач  зменшив позовні вимоги та простить суд стягнути з відповідача 57 151грн34коп боргу, 5 784грн.21коп пені та 2 686грн.05коп річних, оскільки сума боргу у розмірі 10 000,00грн була погашена відповідачем.

Відповідач у своєму відзиві №6-210 від 19.9.2008р на позовну заяву зазначив, що суми пені та річних не підлягають стягненню, оскільки у момент поставки товару за накладною №000011 від 02.01.2008р між сторонами не існувало договірних відносин.

Рішенням  ГС АР Крим від 22.9.2008 р. по справі №2-7/8404-2008 р. позов задоволено та стягнено з відповідача на користь позивача суму заборгованості у розмірі 57 151,34 грн., пеню у сумі 5 784,21 грн., 10% річних у розмірі 2 686,05 грн., 756,22 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.11.2008р. апеляційна скарга Племінного птахівничого товариства з обмеженою відповідальністю “Птицекомплекс” залишена без задоволення; рішення  ГС АР Крим  від 22.9.2008 р. по справі №2-7/8404-2008 р. залишено без змін.

Постановою Вищого Господарського суду України від 01.4.2009р касаційна скарга  Племінного птахівничого товариства з обмеженою відповідальністю “Птицекомплекс” задоволена частково; рішення ГС АР Крим  від 22.9.2008 р  та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.11.2008р.  у справі №2-7/8404-2008 скасовані, а справа передана  на новий розгляд  до ГС АР Крим.

Ухвалою Верховного суду України  від 04.6.2009 р.  відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду  постанови Вищого господарського суду України від 01.4.2009 р.

Ухвалою ГС АРК від 15.7.2009р  справа №2-7/8404-2008 була прийнята до розгляду, справі привласнений номер 2-2/2489.1-2009 та справа за позовом ТОВ НВП “Біо-Тест-Лабораторія” до ПП ТОВ  “Птицекомплекс”  призначена  до слухання на 17.9.2009р.

7 вересня 2009рорку до суду від позивача надійшов супровідний лист №435/ю від 03.9.2009р з клопотанням про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якого позивач на підставі ст..22 ГПК України просить суд зменшити розмір позовних вимог на суму пені та річних, та просить суд стягнути з відповідача лише суму основного боргу у розмірі 57 151грн34коп., а провадження у справі у частині стягнення 5 784,21 грн. пені та  2 686,05 грн. річних припинити.

16 вересня 2009 року від відповідача до суду надійшло клопотання №6-161 від 16.9.2009р про відкладення розгляду справи у зв'язку з відрядженням представника ПП ТОВ “Птицекомплекс”.

17 вересня 2009року у судовому засіданні представник позивача надав суду клопотання, відповідно до якого, на підставі ст..22 ГПК України,  змінює підстави позовної заяви та просить суд  стягнути з відповідача суму боргу у розмірі   57 151грн34коп. за поставлений за видатковою накладною №000011 від 02.01.2008р  та не повністю оплачений товар.

Представник  відповідача  у судове засідання не з'явився, витребувані судом документи, у тому рахунку відзив на позовну заяву, не надав,  хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, рекомендованою кореспонденцією.

Тим самим, судом згідно статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України було надано можливість відповідачу захищати свої інтереси, але відповідач своїми правами не скористався.  

Відповідно до абз.3,4,6 п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України”№02-5/289 від 18.09.1997р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі , якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. У разі не виявлення його відповідача за викликом господарського суду, суд має право відкласти розгляд справи (стаття 77 ГПК), вжити заходів, передбачених пунктом 5 статті 83 ГПК або статтею 90 ГПК, чи прийняти рішення за відсутності цього представника.

Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази,  заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові  рішення   ухвалюються  судами  іменем  України  і   є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства  є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами   виникнення   цивільних  прав  та  обов'язків є договори та інші правочини.  

Частина 1ст. 14  ЦК України передбачає, що цивільні  обов'язки  виконуються  у  межах,  встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 2 ст.205 ЦК України встановлено, що правочин для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч.1 ст.639 ЦК України сторони вправі самостійно обирати будь-яку форму договору (усну, письмову, нотаріально посвідчену), якщо вимоги щодо його форми не встановлені законом.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення.  Зобов'язанням є  правовідношення,  в  якому  одна  сторона (боржник)   зобов'язана   вчинити   на   користь   другої  сторони (кредитора) певну дію (передати  майно,  виконати  роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав,  встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до ст.  526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до  звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).  

Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Частиною  1 ст.530 ЦК України якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо  строк  (термін)  виконання  боржником  обов'язку  не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен  виконати такий обов'язок у семиденний строк від  дня  пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України  покупець  зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або  прийняття  товаророзпорядчих  документів   на   нього,   якщо договором  або  актами  цивільного  законодавства  не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи, у сторін склалися правовідносини,що витікають з поставки, відповідно до яких  позивач за видатковою накладною №РНк-000011 від 02.01.2008 р.  здійснив відповідачу поставку товару на загальну суму 67 151,34 грн. (з ПДВ).

Товар у повному  об'ємі, вказаному у накладній, було отримано представником відповідача за довіреністю серії ЯОА №796190 від 24.12.2007 р.. Скачновой А.О., про що  також свідчить печатка та підпис уповноваженої особи відповідача в рядку “отримав” зазначеної видаткової накладної.

Племінним птахівничим товариством з обмеженою відповідальністю “Птицекомплекс”  оплата отриманого товару проведена не була та позивач спрямував на адресу відповідача лист №260/ю від 02.6.2008р. з вимогою  про сплату боргу, який був отриманий відповідачем відповідно до повідомлення 10.6.2008р.

Але сума боргу у розмірі 67 151,34грн за поставлений товар відповідачем на момент звернення позивача з позовом до суду (відповідно до штемпелю на конверті - 07.7.2008р) погашена не була, що підтверджується матеріалами справи, у тому числі  актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2008р по 31.3.2008р.

Як вже зазначалося при попередньому розгляді спору, в процесі розгляду справи відповідачем була частково оплачена заборгованість у сумі 10 000,00 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи платіжні доручення від 01.08.2008 р. та від 14.08.2008 р.

Враховуючи подану позивачем заяву про зміну вимог, є місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Така позиція викладена в пункті 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року” від 13.08.2008 р. N 01-8/482.

Виходячи зі всього вищенаведеного, у відповідача перед позивачем на момент розгляду спору виникли зобов'язання по сплаті 57 151грн34коп заборгованості за товар, отриманий за видатковою накладною № РНк-000011  від 02.01.2008р.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський   суд   у  визначеному  законом  порядку  встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст.. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тоді як відповідачі не довели належне виконання умов договору.

Господарський   суд   оцінює   докази   за  своїм  внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Таким чином, виходячи зі змісту ст.. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості отриманий за видатковою накладною № РНк-000011  від 02.01.2008р товар у сумі 57 151грн34коп, та позивач не підтверджує надходження  вказаної суми  на його рахунок.

Таким чином, позов обґрунтований, підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Витрати по оплаті держмита, витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу  віднести на відповідача з суми 67 151грн34коп, оскільки 10 000,00грн були сплачені відповідачем 01.8.2008р та 14.8.2008р, тобто після звернення позивача з позовом до суду,оскільки відповідно до штемпелю на конверті позивач звернувся з позовом до суду 07.7.2008р.

Клопотання відповідача про відкладення справи слуханням не підлягає задоволенню у зв'язку з тим, що наявних у справі документів достатньо для розгляду спору по суті та  відрядження представника не є поважною причиною для відкладення справи слуханням, оскільки суд не запрошує для участі в судовому засіданні конкретних осіб і при зайнятості певних осіб, до суду можуть з'явитися  інші уповноважені представники.

В засіданні суду за згодою представника позивача оголошені вступна та резолютивна частини  рішення.

Рішення  оформлене та підписане 22.9.2009р.

Керуючись ст.ст. 49,75,82,84,85 ГПК України  

В И Р І Ш И В :  

1.          Прийняти клопотання позивача від 03.9.2009р про зменшення розміру позовних вимог.

2.          Позов задовольнити.

3.          Стягнути з  Племінного птахівничого товариства з обмеженою відповідальністю “Птицекомплекс” (97034, Красногвардійський район, с. Котельникове, вул. Совєтська, 1-А; 95001, м. Сімферополь, вул. Леніна, 23/1, ідентифікаційний код 30025422) на користь  Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства “Біо-Тест-Лабораторія” (01042, м. Київ, Печерський район, бульвар Дружби народів, 7, кв. 49; 03151, м. Київ, вул. Ушинського, 25-А, ідентифікаційний код 18094674) 57 151грн34коп заборгованості, 671грн.51коп державного мита, 104грн78коп. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

4.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.  

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Толпиго В.І.