Постанова

від 05.03.2009 по справі 07/220-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

 05 березня 2009 р.                                                                                   

№ 07/220-07 

Вищий 

господарський суд  України у

складі колегії  суддів:

головуючого

Грейц К.В.,

суддів :

Бакуліної С.В.,  Глос О.І.

розглянувши у відкритому судовому

засіданні матеріали касаційної скарги

Фізичної особи -підприємця

ОСОБА_1

на постанову

від 03.10.2008 року Харківського

апеляційного  господарського суду

у справі

№ 07/220-07

господарського суду

Харківської області

за позовом

Товариства з обмеженою

відповідальністю  “Аріва-Про”

до

1.          Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2;

2.          Фізичної особи -підприємця

ОСОБА_3

про

визнання договорів недійсними

та за зустрічним  позовом

Фізичної особи -підприємця

ОСОБА_1

до

ТОВ “Аріва-Про”

про

зобов'язання вчинити певні дії

в судовому засіданні взяли участь

представники :

від позивача:

не з'явились

від відповідача-1: від відповідача-2:

не з'явились ОСОБА_4 (довіреність

№ 4839 від 26.09.2008р.)

В С Т А Н О В

И В:

Рішенням Господарського суду

Харківської області (суддя Інте Т.В.) від 21.08.2008 року, залишеним без змін

постановою Харківського апеляційного господарського суду (головуючий суддя

-Шевель О.В., судді -Афанасьєв В.В., Бухан А.І.) від 03.10.2008 року, у справі

№ 07/220-07 первісний позов задоволено частково; визнано недійсним, з моменту

укладання, договір про відступлення права вимоги № У-01/0708-22 від 22.08.2007

року, укладений між ТОВ “Аріва-Про” та ФО-підприємцем ОСОБА_1; в частині

позовних вимог про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги №

59 від 16.11.2007 року, укладеного між ТОВ “Аріва-Про”та ФО-підприємцем

ОСОБА_2, провадження у справі припинено; стягнуто з відповідача-2 на користь

позивача 42,50 грн. державного мита та 59,00 грн. витрат на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В касаційній скарзі відповідач-2

просить скасувати ухвалені по справі судові акти повністю і прийняти нове

рішення, яким відмовити у первісному позові та задовольнити зустрічний позов,

посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме:

ст.139 ГК України, ст.43 ГПК України, ст.ст.190, 328 ЦК України.

Відзиву на касаційну скаргу позивач

не надіслав.

Заслухавши пояснення по касаційній

скарзі представника відповідача-2, який підтримав викладені в ній доводи,

перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної

оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого

господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не

підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх

інстанцій, 22 серпня 2007 року між ТОВ “Аріва-Про”, в особі директора Прохорова

О.Ю., та ФОП ОСОБА_1 був укладений договір №У-01/0708-22 про відступлення права

вимоги виконання зобов'язання від ВАТ “Полісся” у розмірі 84 442,75 грн., ТОВ

“Камелія” у розмірі 3735,00 грн., ТОВ “Вовчанський м'ясокомбінат” у розмірі

219401,94 грн. та від ТОВ “Бердянські ковбаси” у розмірі 900,00 грн.

Відповідно до п.6.2.4 Статуту ТОВ

“Аріва-Про”, директор товариства має право укладати від імені товариства

будь-які правочини (договори та ін.), за винятком відчуження майна товариства

на суму, що становить 50 і більше відсотків майна товариства, взяття кредитів

та надання займів, фінансової та майнової допомоги, дарування та будь-яке інше

безоплатне відчуження будь яких матеріальних цінностей товариства, відчуження

та/або ліквідація основних засобів товариства, надання в оренду майна

товариства, укладання майнової та фінансової поруки, прийняття на товариство

боргів за договорами переведення боргу. Укладання вищенаведених правочинів

здійснюється директором після отримання ним письмового уповноваження загальних

зборів учасників.

Вимоги первісного позову про

визнання вищенаведеного договору недійсним ґрунтуються саме на тому, що предмет

спірного договору перевищує зазначену в Статуті суму, отже, у директора

підприємства повноважень на укладання відповідної угоди не було. Позивачем за

первісним позовом в підтвердження відсутності у директора ТОВ “Аріва-Про”

Прохорова О.Ю. належних повноважень на укладання договору з ФОП ОСОБА_1, а саме

того факту, що сума спірного договору перевищує 50% вартості майна товариства,

надано суду фінансовий звіт ТОВ “Аріва-Про” за перше півріччя - станом на

30.06.2007 року.

Судом першої інстанції з

урахуванням того, що вирішення питання встановлення вартості майна товариства

на 22.08.2007 року є необхідним для вирішення спору по суті та потребує

спеціальних знань, призначено по справі судову бухгалтерську експертизу,

проведення якої доручено Харківському науково-дослідному інституту судових

експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса. На вирішення експерта судом було

поставлено питання визначення вартості всього майна ТОВ “Аріва-Про” (майна,

переданого в статутний фонд, основних та оборотних засобів, відображених на

балансі підприємства, грошових коштів на банківському рахунку тощо), станом на

22.08.2007 року.

Висновком судово-економічної

експертизи № 3474, складеним Харківським науково-дослідним інститутом судових

експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса, встановлено, що згідно вимог ст.13

Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від

16.07.1999 року № 996-Х1У, не передбачено складання фінансової звітності

підприємством до закінчення звітного періоду (кварталу), в зв'язку з чим,

встановити вартість всього майна ТОВ “Аріва-Про”, станом на 22.08.2007 року не

надається можливим.

Відповідним висновком встановлено,

що виходячи з даних, наведених у балансі ТОВ “Аріва-Про” станом на 30.06.2007

року та на 30.09.2007 року, вартість всього майна підприємства складає 1828,4

тис. грн. та 690,3 тис. грн. відповідно. Окрім того, дослідженням окремих

документів бухгалтерського обліку ТОВ “Аріва-Про” (обороти по рахункам: 02, 08,

09, 10, 11, 12, 13, 15, 20, 22, 28, 30, 31, 36, 37, 39, 40, 44, 46, 55, 60, 63,

64, 65, 66, 67, 68, 70, 71, 73, 74, 79, 90, 92, 93, 94, 95, 97, 98)

встановлено, що вартість всього майна підприємства складає : станом на

01.08.2007 року - 877452,81 грн., та станом на 31.08.2007 року - 793066,07 грн.

В дослідницькій частині Висновку,

до вартості всього майна підприємства включено дебіторську заборгованість за

товари, дебіторську заборгованість за розрахунками з бюджетом та іншу поточну

заборгованість, що станом на 30.06.2007 року складає 1213,5 тис. грн. та станом

на 30.09.2007 року складає 360,9 тис. грн.

Надаючи оцінку вказаному висновку

експерта, судами зазначено, що аналіз положень чинного законодавства дає підстави

вважати, що дебіторська та інша заборгованості не можуть бути віднесені до

майна товариства та включені до його вартості як зазначено у Висновку

судово-економічної експертизи, оскільки, згідно наказу Міністерства фінансів

України “Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку” №237

від 08.10.1999 року, зі змінами та доповненнями, дебіторська заборгованість

визначена як сума заборгованості юридичних та фізичних осіб, які, внаслідок

минулих подій, заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх

еквівалентів або інших активів. З огляду на це, вона не може бути зарахована до

майна товариства, так як, право власності на неї у товариства не виникає,

відповідно до ст.328 ЦК України.

За оцінкою судів, без урахування

дебіторської заборгованості вартість майна товариства на 30.06.2007 року

складає 614,9 тис. грн., а станом на 30.09.2007 року - 329,4 тис. грн. Сума ж

договору про відступлення права вимоги №У-01/0708-22 від 22.08.2007 року

складає, згідно п.1.2 - 308479,69 грн., тобто, 50,17% вартості майна

товариства, а письмового уповноваження загальних зборів учасників на укладання

такої угоди директору надано не було.

Отже, за висновком судів, зробленим

на підставі оцінки доказів, укладання спірного договору директором ТОВ

“Аріва-Про” Прохоровим О.Ю., вчинено з перевищенням наданих йому Статутом

товариства повноважень.

Колегія суддів вважає такий

висновок правомірним та зазначає, що, згідно зі ст.115 ЦК України, ст.12 Закону

України “Про господарські товариства” та п.5.1 Статуту ТОВ “Аріва-Про”,

товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність, як вклад

до статутного (складеного) капіталу; продукції, виробленої товариством в

результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого

на підставах, що не заборонені чинним законодавством України.

Стаття 139 ГК України визначає

майно у сфері господарювання, як сукупність речей та інших цінностей (включаючи

нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи

використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх

балансі або враховуються в інших, передбачених законом формах обліку майна цих

суб'єктів. Залежно від економічної форми, якої набуває майно, у процесі

здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних

фондів, оборотних засобів, коштів, товарів.

Основними фондами виробничого і

невиробничого призначення є будинки, споруди, машини та устаткування,

обладнання, інструмент, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар

та інше майно тривалого використання, що віднесено законодавством до основних

фондів. Оборотними засобами є сировина, паливо, матеріали, малоцінні предмети

та предмети, що швидко зношуються, інше майно виробничого і невиробничого

призначення, що віднесено законодавством до оборотних засобів. Коштами у складі

майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті,

призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами,

а також фінансових відносин, відповідно до законодавства. Товарами у складі

майна суб'єктів господарювання визнаються - вироблена продукція (товарні

запаси), виконані роботи та послуги. Особливим видом майна є цінні папери.

Як підстави недійсності правочину

ст.215 ЦК України визначає недодержання в момент його вчинення стороною вимог,

які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст.203 ЦК

України, особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної

дієздатності. В разі, якщо це є юридична особа, то вона, відповідно до ст.92 ЦК

України, набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи,

які діють, відповідно до установчих документів та закону.

Згідно ч.2 ст.207 ЦК України,

правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний

його сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується сторонами,

уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або

іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою.

Зважаючи на викладене, колегія

суддів вважає, що судами вірно задоволено первісний позов оскільки у директора

ТОВ “Аріва-Про” Прохорова О.Ю. були відсутні повноваження на укладання договору

про відступлення права вимоги №У-01/0708-22 від 22.08.2007 року.

Враховуючи задоволення вимог щодо

недійсності вказаного правочину, заявлений ФОП ОСОБА_1 зустрічний позов до ТОВ

“Аріва-Про” про зобов'язання відповідача передати ОСОБА_1 всі оригінали

документів, що підтверджують право вимоги виконання зобов'язання боржниками,

відповідно до п.4.1 договору про відступлення права вимоги №У-01/0708-22 від

22.08.2007 року, правомірно залишений судами без задоволення.

Щодо не прийняття до уваги

заперечень відповідача-2, що судом не визначена вартість майна станом на дату

укладання угоди, то колегія суддів погоджується з тим, що оскільки згідно зі

ст.13 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в

Україні” не передбачено складання фінансової звітності підприємством до

закінчення звітного періоду (кварталу), судом правомірно така вартість

визначена за попередній звітний період - станом на 30.06.2007 року.

Що стосується залученої до

матеріалів відповідачем довідки про вартість майна станом на 22.08.2007 року,

то суди вірно не прийняли її до уваги, оскільки викладені в ній дані не підтверджені

належними засобами доказування.

Апеляційним судом також правомірно

враховано, що уступка вимоги по спірному договору у розмірі 308479,69 грн. була

здійснена за 30000,00 грн., що спростовує твердження відповідача-2 про те, що

будь-яка дебіторська заборгованість є активом та повинна включатись до складу

майна підприємства; у даному випадку ймовірність отримання майбутніх

економічних вигод від дебіторської заборгованості можливо було б передбачити,

але фактично така можливість була втрачена.

Апеляційним судом правомірно не

прийнято у якості доказу і поданий представниками відповідача-2 протокол зборів

учасників ТОВ “Аріва-Про” від 11.12.2006 року, оскільки такий протокол не був

предметом дослідження у суді першої інстанції та відповідачем не надано належних

обґрунтувань неможливості подання його до суду першої інстанції з причин, що не

залежали від нього.

Разом з тим, надаючи відповідну

оцінку поданому додатковому доказу, суд апеляційної інстанції поставив під

сумнів наявність такого доказу станом на ту дату, що зазначена в ньому (на

11.12.2006 року). Такі висновки судом зроблені на підставі того, що відповідний

доказ не надавався для дослідження у суді першої інстанції, незважаючи на те,

що справа розглядалася майже дев'ять місяців, тобто, у відповідача було

достатньо часу для надання останнього; наявні ж у матеріалах справи письмові

пояснення Прохорова О.Ю. жодним чином не підтверджують факту складання цього

протоколу станом на 11.12.2006 року. Вірним є і те, що за наявності

відповідного протоколу станом на дату укладання оскаржуваної угоди, у Прохорова

О.Ю. не було потреби надавати, а у ОСОБА_1 не було потреби вимагати довідку про

вартість майна станом на 22.08.2007 року.

Враховуючи наведене постанова

Харківського апеляційного господарського суду є законною і обґрунтованою, а

касаційна скарга такою, що ґрунтується на помилковому тлумаченні положень

чинного законодавства України.

Керуючись ст.ст. 1115,

1117, 1118, п.1 ч.1 ст. 1119, ст. 11111

Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

-

П О С Т А Н О

В И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи

-підприємця ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного господарського суду

від 03.10.2008 року у справі № 07/220-07 залишити без задоволення, а постанову

Харківського апеляційного господарського суду від 03.10.2008 року у справі №

07/220-07 -без змін.

Головуючий-суддя                                         

К.Грейц

 С у д д і

 С.Бакуліна   

О.Глос