Рішення

від 24.07.2015 по справі 161/19579/14-ц

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/19579/14-ц

Провадження № 2/161/214/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

24 липня 2015 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді - Присяжнюк Л.М.,

за участю секретаря - Лукашевич І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання права спільної сумісної власності на набуте майно,-

ВСТАНОВИВ:

03.12.2014 року, ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2, про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання права спільної сумісної власності на набуте майно та стягнення грошової компенсації. Вказує, що з 30.01.2002 року по червень 2013 року, вона та відповідач перебували у фактичних шлюбних відносинах, зокрема дана обставина зазначена у рішенні Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30.05.2014 року у цивільній справі про стягнення аліментів. За час спільного проживання з відповідачем, протягом 2007 - 2008 рр. ними було побудовано незавершений будівництвом житловий будинок, на земельній ділянці площею 0,1000 га із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка належить відповідачу на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 16.05.2007 року. На даний час вказаний житловий будинок не прийнято в експлуатацію, спільне завершення будівництва та оформлення ними спільної власності на новостворене нерухоме майно є неможливим оскільки відповідач не допускає її до спільного майна, тривалий час зловживає спиртними напоями, його поведінка щодо неї є ворожою та агресивною. Просить встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2, як чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу за період з 30.01.2002 року по червень 2013 року. Визнати проведені будівельні роботи, матеріали, конструктивні елементи та обладнання, що були використані в процесі будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1. об'єктом спільної сумісної власності подружжя та стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію вартості ? частини проведених будівельних робіт, матеріалів, конструктивних елементів та обладнання, що були використані в процесі будівництва житлового будинку.

Представник позивача ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилася, подала на адресу суду заяву про уточнення позовних вимог, просила встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2, як чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу за період з 30.01.2002 року по червень 2013 року. Визнати проведені будівельні роботи, матеріали, конструктивні елементи та обладнання, що були використані в процесі будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1. об'єктом спільної сумісної власності подружжя та визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину проведених будівельних робіт, матеріалів, конструктивних елементів та обладнання, що були використані в процесі будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1. Просила розглядати цивільну справу за її відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечила.

Відповідач ОСОБА_2, у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча повідомлявся належним чином про час, дату та місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України суд ухвалює рішення в порядку заочного розгляду справи.

Дослідивши та оцінивши представлені у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, з врахуванням наступного.

За положеннями чч. 1, 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.

Водночас, за приписами ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Разом з тим, згідно із ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення гл. 8 цього Кодексу.

Тобто, при застосуванні ст. 74 СК України слід виходити з того, що вказана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Крім того, для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст. 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові № 6-37цс11 від 20 лютого 2012 року, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Судом встановлено, що з 30.01.2002 року по червень 2013 року, ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували у фактичних шлюбних відносинах, від спільного подружнього життя у сторін народилася одна дитина, дочка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно свідоцтва про народження дитини відповідач являється батьком останньої. Зазначена обставина встановлена рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30.05.2014 року у цивільній справі про стягнення аліментів.

Відповідно до ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до п. п. 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК).

Майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об'єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб, як сім'ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об'єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними.

У зв'язку із цим суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім'єю, слід установити не лише обставини щодо факту спільного проживання сторін у справі, а й ті обставини, що спірне майно було придбане сторонами внаслідок спільної праці.

Сам факт перебування у фактичних шлюбних відносинах без установлення ведення спільного господарства, побуту та бюджету не є підставою для визнання права власності на половину майна за кожною зі сторін.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові № 6-66цс13 від 18 березня 2013 року, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Судом встановлено, що протягом 2007 - 2008 рр. позивачем та відповідачем було побудовано незавершений будівництвом житловий будинок, за кошти отримані позивачем в кредит на суму 20 500,00 доларів США, про що свідчить Кредитний договір №268/ФКВ-07 укладений між позивачем ОСОБА_1 та ТОВ «Український промисловий банк», по якому право вимоги було відступлено АТ «Дельта» 24.05.2007 року. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором відповідач ОСОБА_2, згідно іпотечного договору №268/Zфквіп-07 укладеного між ним та ТОВ «Український промисловий банк» 24.05.2007 року, передав в іпотеку належну йому земельну ділянку на якій побудований незавершений будівництвом житловий будинок, площа земельної ділянки 0,1000 га із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка належить відповідачу на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 16.05.2007 року.

Про придбання сторонами матеріалів, обладнання, які були використанні в процесі будівництва незавершеного будівництвом житлового будинку свідчать: договір від 26.05.2007 року про купівлю брусів оциліндрованих в кількості 589 м.п. по ціні 45 грн. та досок обрізних 7,39 м.п. по ціні 1000 грн.; товарні чеки від 11.12.2007 р. - щодо купівлі вагонки, кутів, на суму 414 грн.; від. 17.10.2007 р. - щодо купівлі вікон, на суму 1400 грн.; від 20.09.2007 р. щодо купівлі вікон на суму 3000 грн.; накладна від 31.07.2008 р. . щодо купівлі щебня на суму 1188 грн.; замовлення від 24.12.2007 р. щодо купівлі підвіконників, заглушок, кронштейнів на суму 203,50 грн.; видаткова накладна, від.10.12.2007 р. щодо купівлі плитки, клею на суму 273,95 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що незавершений будівництвом житловий будинок був побудований внаслідок спільної праці позивача та відповідача та належить їм на праві спільної сумісної власності.

Згідно ст.331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, споруди, будівлі тощо) виникає з моменту завершення будівництвом (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використанні в процесі цього будівництва (створення майна).

Судом встановлено, що на даний час вказаний житловий будинок не прийнято в експлуатацію.

Таким чином, суд приходить до висновку, що враховуючи принцип рівності часток у спільному нажитому майні, позивачу та відповідачу належить на праві власності по ? частині проведених будівельних робіт, матеріалів, конструктивних елементів та обладнання, що були використані в процесі будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити, встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2, як чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу за період з 30.01.2002 року по червень 2013 року. Визнати проведені будівельні роботи, матеріали, конструктивні елементи та обладнання, що були використані в процесі будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1. об'єктом спільної сумісної власності подужжя та визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину проведених будівельних робіт, матеріалів, конструктивних елементів та обладнання, що були використані в процесі будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 88 ЦК України з відповідача на користь позивача слід стягнути 2150,50 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 10-11, 57-60, 212-215, 224-226, 360-7 ЦПК України, на підставі ст.ст. 328, 331, 368 ЦК України, ст.ст. 3, 21, 57, 61, 69, 70, 71, 74 СК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2, як чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу за період з 30.01.2002 року по червень 2013 року.

Визнати проведені будівельні роботи, матеріали, конструктивні елементи та обладнання, що були використані в процесі будівництва житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, - об'єктом спільної сумісної власності, ОСОБА_2 та ОСОБА_1.

Визнати, за ОСОБА_1, право власності на ? частину проведених будівельних робіт, матеріалів, конструктивних елементів та обладнання, що були використані в процесі будівництва житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 - 2150(дві тисячі сто п'ятдесят) грн.50 коп. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Луцького міськрайонного суду Присяжнюк Л.М.