Рішення

від 23.07.2015 по справі 275/343/15-ц

БРУСИЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 275/343/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

23 липня 2015 року

Брусилівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого - судді Грищенка М.В.,

при секретарі - Дубчак Н.В.,

з участю: позивача - ОСОБА_1,

прокурора - Фіногенова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Брусилів Житомирської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Мега-Ладон» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

25 червня 2015 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Брусилівського районного суду Житомирської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Мега-Ладон» про визнання незаконним та скасування наказу відповідача №23 від 01.09.2014 року про його звільнення з роботи відповідно до ст.40 п.4 КЗпП України, поновлення його на роботі на посаді охоронника ТОВ «Мега-Ладон», стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01.09.2015 року по день винесення судового рішення, стягнення з відповідача 50000 гривень причиненої моральної шкоди.

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що 01.04.2014 року позивача було прийнято на роботу в ТОВ «Мега-Ладон» охороником. Відповідно до Указу Президента України від 22.07.2014 року №607/2014 «Про часткову мобілізацію» позивача 08.08.2014 року призвано на військову службу. Про призов на військову службу позивач повідомив відповідача. Відповідач, нехтуючи вимогами закону та моральними принципами наказом №23 від 01.09.2014 року звільнив позивач з посади за прогули без поважних причин відповідно до п.4 ст.40 КЗпП України. В такий спосіб відповідач порушив право позивача на працю як особи, яка стала на захист держави в особливий період. Позивач зазначає, що в даний час від проходить військову службу та перебуває на тривалому лікуванні, пов'язаному із проходженням військової служби.

Відповідно до ст.39 п.2 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», ст.119 КЗпП України за громадянами України, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігається місце роботи /посада/, середній заробіток на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування та форм власності. Відповідач зазначених вимог закону не дотримався, незаконно звільнив позивача з роботи, а тому порушені права підлягають поновленню в судовому порядку.

Позивач вказує, що стягнення моральної шкоди передбачено ст.237-1 КЗпП України, та обгрунтовує, що порушення його конституційного права на працю та оплату праці, принижує його людську гідність, потягло сильні душевні переживання, побутові незручності щодо забезпечення сім'ї, свого лікування, привело до втрати нормальних життєвих зв'язків, які вимагають додаткових зусиль для організації свого життя.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі, посив задовольнити позов повністю, додатково пояснив, що про призов на військову службу повідомив роботодаця по телефону і його запевнили, що за ним буде зберігатися робоче місце. В січні 2015 року мав телефонну розмову з заступником керівника підприємства ОСОБА_2, повідомив, що знаходиться в госпіталі, просив надати грошову допомогу. Йому перерахували на платіжну картку 1000 гривень. Про звільнення не повідомляли. В кінці травня його сину віддали трудову книжку. Звертався за допомогою до громадської організації, яка надсилала листи відповідачу.

Представник відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Мега-Ладон», який вважається належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи відповідно вимог ч.5 ст.74 ЦПК України, в судове засідання не з'явився повторно, не повідомив про причини неявки і від нього не надходило заяви про відкладення розгляду справи чи можливість розгляду справи за його відсутності.

Позивач погодився на проведення заочного розгляду справи, а тому суд, керуючись ст.224 ЦПК України, ухвалив про розгляд справи за відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів з можливістю ухвалення заочного рішення.

Прокурор, який вступив в справу за своєю ініціативою відповідно до ч.2 ст.45 ЦПК України, вважав позовні вимоги обгрунтованими і тому позов на думку прокурора підлягає задоволенню повністю.

Від представника Міністерства оборони України, яке зазначене в позовній заяві як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, надійшло письмове пояснення, за змістом якого представник Міністерства оборони України вважає позов ОСОБА_1 обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Вислухавши пояснення позивача, думку прокурора, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення повністю, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 був прийнятий на роботу відповідачем ТОВ «Мега-Ладон» на посаду охоронника згідно з наказом відповідача за № 7 від 01 квітня 2014 року, що підтверджується відповідним записом за №26 в трудовій книжці позивача. (а.с.4)

08 серпня 2014 року позивач ОСОБА_1 на виконання Указу Президента України від 22.07.2014 року №607/2014 «Про часткову мобілізацію» був призваний на військову службу до військової частини А1586, з 03.09.2014 року по 28.05.2015 року перебував на військовій службі в військовій частині В3591, перебував на обстеженні і лікуванні в лютому-травні 2015 року в військовій частині А1065, ВМКЦ Центрального Регіону, що підтверджується записами у військовому квитку позивача, довідками військових частин, повідомленням військового комісара Коростишівського ОМВК, змістом свідоцтва про хворобу №454, виписного екпікризу №1198, довідки №285 військово-лікарської комісії. (а.с.5-7, 10-12, 14 - 16).

Згідно з наказом відповідача за № 23 від 01 вересня 2014 року позивач ОСОБА_1 був звільнений з роботи за прогули без поважних причин з 01 вересня 2014 року на підставі п.4 ст.40 КЗпП України, про що відповідач вніс запис за № 27 до трудової книжки позивача.( а.с. 4, 9 )

З наказом про звільнення, внесеними записами підстав звільнення до трудової книжки відповідач позивача не ознайомлював. За поясненням позивача його трудова книжка видана відповідачем його сину в кінці травня 2015 року.

Відповідно до ч.1 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Зважаючи на те, що позивач згідно з записами у його військовому квитку по 28.05.2015 року перебував на військовій службі в військовій частині В3591, тому срок його звернення до суду з даним позовом не є пропущеним, оскільки позивач звернувся до суду в місячний строк з дня, коли він мав можливість отримати трудову книжку, яка була видана відповідачем його синові.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Статтею 40 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» встановлено, що гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.

Призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу у зв'язку з мобілізацією та звільнення з військової служби у зв'язку з демобілізацією проводяться в порядку, визначеному Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (ст. 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»).

Указами Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 р. № 303/2014, від 06.05.2014 р. № 454/2014, від 22.07.2014р. №607/2014, затвердженими Законами України від 17.03.2014 р. № 1126-VII, від 06.05.2014 р. № 1240-VII та від22.07.2014р. № 1595-VII, оголошена та проводиться часткова мобілізація.

З 08.06.2014 р. набрав чинності Закон України від 20.05.2014 р. № 1275-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації».

Зазначеним Законом № 1275 внесено зміни до ряду діючих законодавчих актів України, у тому числі Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), Кодексу України про адміністративні правопорушення, Податкового кодексу України, Законів України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про військовий обов'язок і військову службу», «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» тощо.

Крім того, п. 2 Прикінцевих положень Закону № 1275 поширено дію частин другої і третьої ст. 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», частини третьої ст. 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та частини третьої ст. 119 КЗпП України в редакції цього Закону на громадян України, які починаючи з 18 березня 2014 р. були призвані на військову службу на підставі Указу Президента України від 17.03.2014 р. № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію».

Статтею 119 КЗпП України зі змінами, внесеними Законом № 1275, передбачено, що за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігаються місце роботи, посада і компенсується з бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Зазначені гарантії поширюються на всіх працівників, призваних на військову службу під час мобілізації, та на працівників, які вступили на військову службу під час мобілізації за особистим бажанням.

Підставою для надання зазначених гарантій працівникові є повістка військового комісаріату про призов працівника на військову службу.

Таким чином, звільнення позивача, який був призваний на військову службу під час мобілізації, з роботи на підставі п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України за прогули без поважних причин, в період, коли він перебував на військовій службі, є явним та грубим порушенням вказаних правових норм, а тому позивач мав би бути поновленим на роботі шляхом скасування наказу про звільнення, внесення відповідного запису до трудової книжки та особової справи (особової картки) працівника. Про факт скасування наказу про звільнення роботодавець зобов'язаний був повідомити працівника шляхом направлення йому за місцем реєстрації (фактичного проживання) листа з долученням копії наказу.

Однак, як вбачається з матеріалів справи відповідач як після звернення громадської організації «Український Союз» (а.с8), так і після зверення позивача за даним позовом до суду не вжив будь-яких заходів для відновлення порушених прав позивача.

Зважаючи на викладене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі є обгрунованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до змісту ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більше як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100. З урахуванням цих норм і зокрема абз.3 п.2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Позивач пояснив, що йому виплачували заробітну плату в розмірі 300 гривень за зміну, що становило в місяць 2700 гривень. При вплаті заробітної плати роботодавець довідок про заробітну плату йому не надавав.

Відповідачем не були надані достовірні та належні докази на підтвердження розміру нарахованої та фактично виплаченої позивачу заробітної плати за останні два календарні місяці роботи, що передували дню звільнення ОСОБА_1 з роботи.

За таких обставин суд приймає до розрахунку дані про заробітну плату позивача, які відображені в довідці Коростишівської ОДПІ Головного управління ДФС у Житомирській області від 16.07.2015 року №684, яка була надана прокурором. Згідно з вказаною довідкою за другий квартал 2014 року ТОВ «Мега-Ладон» нараховано позивачу заробітної плати в сумі 3862,50 гривень.

Таким чином, середньомісячна заробітна плата позивача, яка була нарахована йому в ТОВ «Мега-Ладон», становить 1287,50 гривень ( 3820,50грн. : 3міс. = 1287,50грн.)

Тривалість вимушеного прогулу з 01.09.2014 року по 23.07.2015 року на дату ухвалення рішення суду про поновлення позивача на роботі становить 10 місяців 17 робочих днів.

Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу складає 13800,15 гривень (1287,50 х 10міс. + 1287,50 : 23дн. х 17дн. = 13800,15) . Вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача на підставі ч.2 ст.235 КЗпП України.

Оскільки сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначив зазначені суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів.

Крім того, враховуючи суть неправомірних дій відповідача та характер і тривалість моральних страждань позивача, які він зазнав у зв'язку із невиплатою заробітної плати, яку він мав право отримувати відповідно до ст.119 КЗпП України, незаконним звільненням з роботи та порушенням звичайного способу життя, суд вважає за необхідне на підставі ст.237-1 КЗпП України стягнути на користь позивача ОСОБА_1 із відповідача ТОВ «Мега-Ладон» 50000 гривень в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.

У відповідності до вимог ст.ст.81, 88 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача в дохід держави судовий збір пропорційно задоволених вимог майнового (стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу) та двох вимог немайнового (про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, та стягнення моральної шкоди) характеру в сумі 730,80 гривень, від сплати якого позивача було звільнено відповідно до закону при подачі позову.

.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.119, 233, 235, 237-1 КЗпП України, ст.ст.10, 11, 60, 81, 88, 209, 212 - 215, 218, 224-227 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Мега-Ладон» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди задовольнити повністю.

Визнати незаконним наказ № 23 від 01 вересня 2014 року директора товариства з обмеженою відповідальністю «Мега-Ладон», ідентифікаційний код 34980514, про звільнення з роботи ОСОБА_1, охоронника, з 01 вересня 2014 року за прогули без поважних причин на підставі п.4 ст.40 КЗпП України та скасувати вказаний наказ.

Поновити на роботі ОСОБА_1 на посаді охороника в товаристві з обмеженою відповідальністю «Мега-Ладон», ідентифікаційний код 34980514.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Мега-Ладон», ідентифікаційний код 34980514, на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 13800,15 гривень ( тринадцять тисяч вісімсот гривень 15 копійок) без урахування утримання податків та інших обов'язкових платежів.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Мега-Ладон», ідентифікаційний код 34980514, на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у сумі 50000 гривень (п'ятдесят тисяч гривень).

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Мега-Ладон», ідентифікаційний код 34980514, в дохід держави 730,80 гривень ( сімсот тридцять гривень 80 копійок) судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Житомирської області через Брусилівський районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя М. В. Грищенко