УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа №275/343/15-ц Головуючий у 1-й інст. Грищенко М. В.
Категорія 54 Доповідач Заполовський В. Й.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого судді Заполовського В.Й.,
суддів: Талько О.Б., Шевчук А.М.,
за участю секретаря судового засідання Гарбузюк Ю.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега-Ладон», третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Міністерство оборони України, за участю прокурора Брусилівського району Житомирської області, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега-Ладон» на заочне рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 23 липня 2015 року , -
в с т а н о в и л а :
У червні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду даним позовом.
В обґрунтування позову зазначав, що з 01.04.2014 року перебував у трудових відносинах з ТОВ «Мега-Ладон» та працював на посаді охоронника. Відповідно до Указу Президента України від 22.07.2014 року №607/2014 «Про часткову мобілізацію» 08.08.2014 року його було призвано на військову службу, про що повідомив роботодавця ТОВ «Мега-Ладон». Однак останній, нехтуючи моральними принципами та вимогами закону, а саме ст. 119 КЗпП та п.2 ст. 39 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу», наказом № 23 від 01.09.2014 року незаконно звільнив його із займаної посади на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України. Тобто за прогули без поважних причин. Незаконним звільненням з роботи порушені його трудові права та заподіяна моральна шкода.
За наведених обставин, ОСОБА_1 просив визнати незаконним та скасувати наказ відповідача № 23 від 01.09.2014 року про його звільнення з роботи; поновити його на роботі на посаді охоронника ТОВ «Мега-Ладон»; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.09.2015 року по день винесення судового рішення; стягнути з відповідача 50 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 23 липня 2015 року позов задоволено.
Визнано незаконним наказ № 23 від 01 вересня 2014 року директора ТОВ «Мега-Ладон» про звільнення з роботи ОСОБА_1, охоронника, з 01 вересня 2014 року за прогули без поважних причин на підставі п.4 ст.40 КЗпП України та скасовано вказаний наказ.
Поновлено на роботі ОСОБА_1 на посаді охоронника в ТОВ «Мега-Ладон».
Стягнуто з ТОВ «Мега-Ладон» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 13 800,15 грн. без урахування утримання податків та інших обов'язкових платежів та 50 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Вирішено питання судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду ТОВ «Мега-Ладон» подало апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позивачу відмовити у задоволенні позовних вимог.
Зокрема зазначає, що позивач не надав підприємству жодного документа на підтвердження його мобілізації, що було б підставою для його увільнення від роботи в порядку ст. 119 КЗпП. Натомість, про факт призову позивача на військову службу до військової частини № 1586 стало відомо лише в березні місяці 2015 року з листа громадської організації «Український союз», до якого було долучено копію повідомлення військового комісара Коростишівського ОМВК Житомирської області від 12.03.2015 року.
Крім того, позивач у травні місяці 2015 року особисто отримував заробітну плату за серпень 2014 року та будь-яких документів про перебування на військовій службі не надав, претензій щодо звільнення не пред'являв.
Також зазначає, що судом при вирішенні спору не правильно визначено розмір середньомісячної заробітної плати у сумі 2700 грн., яка фактично становила 1247 грн.
Разом з тим, позивач не обґрунтував підстави та мотиви заподіяння йому моральної шкоди та її розмір, а суд безпідставно задовольнив позов в цій частині, хоча їх вина у заподіянні позивачу моральної шкоди відсутня.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах визначених ст. 303 ЦПК України колегія суддів визнає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач по справі ОСОБА_1 був прийнятий на роботу в ТОВ «Мега-Ладон» на посаду охоронника згідно з наказом за № 7 від 01 квітня 2014 року (а.с.4).
Наказом відповідача № 23 від 01 вересня 2014 року позивач був звільнений з роботи за прогули без поважних причин з 01 вересня 2014 року на підставі п.4 ст.40 КЗпП України (а.с. 4, 9).
Також, як встановив суд першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 на виконання Указу Президента України від 22.07.2014 року №607/2014 «Про часткову мобілізацію» 08 серпня 2014 року був призваний на військову службу та з цієї ж дати перебував на військовій службі по 28.05.2015 року (в лютому-травні 2015 року перебував на обстеженні і лікуванні в військовій частині А1065 ВМКЦ Центрального Регіону) (а.с.5-7, 10-12, 14-16).
Про призов на військову службу ОСОБА_1 за допомогою телефонного зв'язку повідомив керівництво роботодавця, тобто ТОВ «Мега-Ладон», про що визнано представником даного товариства в судовому засіданні апеляційного суду.
Статтею 40 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» встановлено, що гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.
Призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу у зв'язку з мобілізацією та звільнення з військової служби у зв'язку з демобілізацією проводяться в порядку, визначеному Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (ст. 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»).
Указами Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 року № 303/2014, від 06.05.2014 року № 454/2014, від 22.07.2014 року №607/2014, затвердженими Законами України від 17.03.2014 року № 1126-VII, від 06.05.2014 року № 1240-VII та від 22.07.2014 року №1595-VII, оголошена та проводиться часткова мобілізація.
З 08.06.2014 року набрав чинності Закон України від 20.05.2014 року №1275-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації».
Зазначеним Законом № 1275 - У11 внесено зміни до ряду діючих законодавчих актів України, у тому числі Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), Кодексу України про адміністративні правопорушення, Податкового кодексу України, Законів України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про військовий обов'язок і військову службу», «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» тощо.
Зокрема, статтею 119 КЗпП України зі змінами, внесеними Законом № 1275-У11, передбачено, що за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігаються місце роботи, посада і компенсується з бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Зазначені гарантії поширюються на всіх працівників, призваних на військову службу під час мобілізації та на працівників, які вступили на військову службу під час мобілізації за особистим бажанням.
Встановивши, що ОСОБА_1 був відсутнім на роботі по причині призову та перебування на військовій службі відповідно до Указу Президента України від 22.07.2014 року №607/2014 «Про часткову мобілізацію», суд першої інстанції обґрунтовано визнав, що звільнення позивача з роботи на підставі п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України за прогули без поважних причин проведено відповідачем з порушенням закону.
Відтак, суд обґрунтовано задовольнив позов про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. При цьому, визначаючи розмір моральної шкоди суд врахував суть неправомірних дій відповідача, характер і тривалість моральних страждань позивача, які він зазнав у зв'язку із незаконним звільненням з роботи та невиплатою заробітної плати, яку він мав право отримувати відповідно до ст.119 КЗпП України, та як наслідок вказане потягло порушення звичайного способу його життя.
Однак, вирішуючи спір про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд неправильно визначив його розмір, оскільки виходив, що середньомісячна заробітна плата позивача становила 1287,50 гривень, хоча згідно наданої відповідачем довідки розмір заробітної плати за липень, серпень 2014 року, тобто за останні два календарні місяці, що передували дню звільнення з роботи, становив 1220 грн. в місяць (а.с.110), що не оспорюється позивачем. Тобто, виходячи із наведеного та відповідно до ст. 27 Закону України "Про оплату праці" та Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить 12 823,24 грн. (1220 + 1220) : 43 х 224 (де 43 кількість робочих днів за липень, серпень; 224 - час вимушеного прогулу).
Тому доводи відповідача в частині неправильності визначення суми стягнення середнього заробітку слід визнати обґрунтованими, а рішення суду в цій частині таким, що відповідно до ст.309 ЦПК України підлягає зміні, а саме зменшенню розмір стягнення з 13 800,15 грн. до 12 823,24 грн.
У решті рішення суду постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому відповідно до вимог ст.308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не надав підприємству доказів на підтвердження його мобілізації, на правильність рішення суду не впливають, оскільки Закон не передбачає обов'язку мобілізованого повідомляти роботодавця про призов за мобілізацією на військову службу. Разом з тим, як встановлено судом, позивач за допомогою телефонного зв'язку повідомив відповідача (роботодавця ТОВ «Мега-Ладон») про призов на військову службу за мобілізацією, що визнається представником відповідача..
Не є обґрунтованими і доводи відповідача про відсутність їх вини у заподіянні позивачу моральної шкоди, оскільки матеріалами справи доведено, що позивача звільнено з роботи з порушенням вимог Закону, що відповідно до ст.237-1 КЗпП України є підставою для відшкодування моральної шкоди.
Інші доводи, а саме про те, що позивач у травні місяці 2015 року особисто отримував заробітну плату за серпень 2014 року і будь-яких документів про перебування на військовій службі не надав та не пред'являв претензій щодо звільнення з роботи, не мають правового значення при вирішенні спору та є безпідставними.
Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега-Ладон» задовольнити частково.
Заочне рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 23 липня 2015 року в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу змінити.
Зменшити розмір стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 13 800,15 грн. до 12 823,24 грн.
У решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий Судді
Суд | Апеляційний суд Житомирської області |
Дата ухвалення рішення | 27.10.2015 |
Оприлюднено | 02.11.2015 |
Номер документу | 52881880 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Дербенцева Тетяна Пилипівна
Цивільне
Апеляційний суд Житомирської області
Заполовський В. Й.
Цивільне
Апеляційний суд Житомирської області
Заполовський В. Й.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні