Постанова

від 25.03.2009 по справі 20/306-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

 25 березня 2009 р.                                                                                   

№ 20/306-08 

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:

Н. Дунаєвської, І. Воліка

(доповідача),  Н. Мележик,

суддів:

розглянувши матеріали  касаційної скарги

Комунального підприємства

(КП)  Білоцерківської міської ради

"Білоцерківтепломережа"

на постанову

від 22-26.12.2008

Київського міжобласного

апеляційного господарського суду

у справі

№ 20/306-08

за позовом

Комунального підприємства

Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа"

до

1)          Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про

стягнення 22 922,94 грн.

В судове засідання прибули представники сторін:

позивача -

Колесник Т.А. (дов. від

05.01.2009 № 4);

відповідача -

не з'явились;

В С Т А Н О В

И В:

У жовтні 2008 року Комунальне

підприємство Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа"

звернулось до господарського суду Київської області з позовом до фізичної особи

- підприємця ОСОБА_1про стягнення донарахованої орендної плати за користування

приміщенням згідно договору оренди від 01.01.2006 у розмірі 22 922, 94 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що

Контрольно-ревізійним відділом у м. Біла Церква проведена планова ревізія

фінансово-господарської діяльності КП Білоцер-ківської міської ради

"Білоцерківтепломережа" та встановлено, що розмір орендної плати

встановлений за договором оренди від 01.01.2006 не відповідає Методиці

розрахунку та порядку використання плати за оренду майна комунальної власності

територіальної громади м. Білої Церкви, затвердженої рішенням 2-ї сесії міської

ради ХХІV скликання № 12 від 16.02.2002, у зв'язку з чим було занижено орендну

плату на загальну суму 22 922,94 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на

підставі                ст. ст. 526, 626,

629, 632 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду

Київської області від 14.11.2008 у справі                  № 20/306-08 (суддя Бабкіна

В.М.) в позові відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що вимога

щодо оплати донарахованої суми орендної плати є безпідставною, оскільки

відповідачем належним чином виконувались зобов'язання за договором оренди від

01.01.2006. Крім того, донарахування орендної плати здійснене позивачем не

відповідає вимогам Закону України "Про оренду державного та комунального

майна".

Постановою Київського міжобласного

апеляційного господарського суду від      

22-26.12.2008 у справі № 20/306-08 (колегія суддів: Стахурський М.Ф. -

головуючий, Зеленіна Н.І., Мазур Л.М.) рішення господарського суду Київської

області залишено без зміни з тих же підстав.

У касаційній скарзі позивач,

посилаючись на порушення та неправильне застосування судовими інстанціями норм

матеріального та процесуального права, а саме: ст. 19 Закону України "Про

оренду державного та комунального майна", Методики розрахунку і порядку

використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою КМУ

України № 786 від 04.10.1995, ст. 47, 33, 34, 43 ГПК України,

просить рішення та постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким

задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи і

доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм

матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів

вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму

Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 № 11

"Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши

всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини,

вирішив справу у відповідності з нормами матеріального та процесуального права,

що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в

якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи,

висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними,

відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у

судовому засіданні.

Постанова зазначеним вимогам  відповідає.

Як встановлено попередніми судовими

інстанціями та підтверджується матеріалами справи, 01.01.2006 між позивачем та

відповідачем був укладений договір оренди, згідно пункту 1.1 якого позивач

передав, а відповідач прийняв у строкове платне володіння і користування об'єкт

оренди: приміщення котельної з технічною майстернею у м. Біла Церква по вул.

Польова, 84, площею 215, 4 кв. м. (а. с. 11-12).

Відповідно до пункту 4.1 договору

оренди встановлено, що цей договір укладається з 01.01.2006 та діє до моменту

викупу об'єкта оренди.

Пунктом 4.2 договору оренди

визначено, що його умови чинні на весь строк його дії і у випадку, якщо

законодавчо будуть встановлені правила, які погіршують стан орендаря.

Згідно з пунктом 5.1 договору

оренди орендна плата встановлюється в розмірі           2 239, 42 грн. на місяць та

сплачується позивачу один раз в місяць не пізніше 10 числа наступного місяця

шляхом безготівкового розрахунку.

Розрахунок орендної плати було

здійснено на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за

оренду майна комунальної власності територіальної громади м. Білої Церкви,

затвердженої рішенням 2-ї сесії міської ради ХХІV скликання № 12 від

16.02.2002.

У пункті 5.2 договору визначено, що

розмір орендної плати може змінюватися лише за згодою сторін.

Нарахування позивачем орендних

платежів здійснювалося з урахуванням індексу інфляції, які відповідач своєчасно

сплачував, не допускаючи заборгованості.

21.08.2006 рішенням Білоцерківської

міської ради № 75 було затверджено нову Методику розрахунку та порядку

використання плати за оренду майна комунальної власності територіальної громади

м. Білої Церкви, якою встановлено орендна ставка для авторемонтних майстерень у

розмірі 25 %.

Судами встановлено, що відповідно

до нової Методики перерахунок орендної плати не здійснювався, зміни з цього

приводу до договору оренди не вносились.

В 2008 році Контрольно-ревізійним

відділом в м. Біла Церква і Білоцерківському районі було проведено ревізію

фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства Білоцерківської

міської ради "Білоцерківтепломережа" за період з 01.09.2006 по

01.04.2008, за результатами якої складено Акт № 11-31/24 від 18.07.2008 (а. с.

20 - 24).

За наслідками проведеної ревізії

було встановлено, що у період з вересня 2006 року по вересень 2007 року

(включно) підприємством занижено розмір орендної плати на загальну суму 22 922,

94 грн. відповідно до Методики розрахунку та порядку використання плати за

оренду майна комунальної власності територіальної громади   м. Білої Церкви № 75 від 21.08.2006.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України

"Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що річна

орендна плата за користування цілісним майновим комплексом підприємства, його

структурним підрозділом не може перевищувати десяти відсотків вартості

орендованого майна.

Відповідно до ст. 526 Цивільного

кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов

договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за

відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або

інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 193

Господарського кодексу України 

встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських

відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно

до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог

щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно

ставляться.

З урахуванням обставин справи та

норм матеріального права, суди дійшли обґрунтованого висновку, що відповідач

належним чином виконував зобов'язання по договору оренди від 10.01.2006,

своєчасно та в повному обсязі сплачував орендну плату у відповідності до Закону

України "Про оренду державного та комунального майна" та Методики

розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна,

затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995, якими

визначено, що розмір орендної плати встановлюється договором оренди між

орендодавцем та орендарем.

З огляду на викладене, висновки

апеляційного суду про необґрунтованість позовних вимог ґрунтуються на

матеріалах справи, відповідають наведеним вимогам закону.

З даними висновками апеляційного

господарського суду повністю погоджується судова колегія Вищого господарського

суду України, оскільки вони відповідають матеріалам справи, встановленим судом

обставинам та нормам матеріального права.

Твердження скаржника про порушення

і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального

та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження.

Таким чином, з урахуванням меж

перегляду справи у касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час

розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судом апеляційної

інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих

доказів, висновки суду відповідають цим обставинам справи і їм дана належна

юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального

права, тому підстав для зміни або скасування 

оскаржуваної постанови немає.

Враховуючи наведене та керуючись

ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111

Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

-                                        

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального

підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа"

залишити без задоволення.

Постанову Київського міжобласного

апеляційного господарського суду 

від                 22-26.12.2008

у справі № 20/306-08 залишити без змін.

Головуючий:                                                                                                 

Н. Дунаєвська

Судді:                                                                                                 І.

Волік

Н.Мележик