Постанова

від 07.04.2009 по справі 38/202-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

 07 квітня 2009 р.                                                                                   

№ 38/202-08 

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів

:

головуючого     

Овечкіна В.Е.,

суддів

Чернова Є.В., Цвігун В.Л.,

за   участю   представників:

позивача  

- Кунець С.В.,

відповідача

- не з'явився,

розглянувши у відкритому

 судовому   засіданні  касаційну скаргу

 Комунального шляхово-експлуатаційного

підприємства №2 м.Харкова

на постанову

Харківського апеляційного

господарського суду від 10.12.2008     

у справі

№38/202-08

за  позовом

АТЗТ "СК "Велта"

до

Комунального шляхово-експлуатаційного

підприємства №2 м.Харкова  (далі - КШЕП

№2 м.Харкова)

про 

стягнення 32575,92 грн.

виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу

ВСТАНОВИВ:

             Рішенням господарського суду

Харківської області від 15.08.2008 (суддя Жельне С.Ч.), залишеним без змін

постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.12.2008 (судді:

Погребняк В.Я., Афанасьєв В.В., Бухан А.І.), позов задоволено -на підставі

ст.ст.993,1166 ЦК України стягнуто з відповідача на користь страховика 32575,92

грн. виплаченого страхувальнику (гр-ну Привалову О.В.) страхового

відшкодування. Рішення мотивоване доведеністю заподіяння шкоди

страхувальнику  внаслідок ДТП

(потрапляння застрахованого автомобіля у вибоїну на дорозі), що сталася на

вул.Мироносицькій у м.Харкові з вини відповідача, та наявністю причинного

зв'язку між завданою шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, яка

полягала в бездіяльності щодо підтримання належного йому на праві

господарського відання майна у придатному для цільового використання стані.

КШЕП №2 м.Харкова у поданій

касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення

про відмову в позові, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм

матеріального та процесуального права, а саме ст.993 ЦК України, ст.ст.17,19-21

Закону України "Про автомобільні дороги", ст.ст.6,14,24 Закону

України "Про дорожній рух", ст.27 Закону України "Про

страхування" та ст.ст.27,33,34,43 ГПК України. Зокрема, скаржник вважає,

що судом не залучено до участі у справі належного відповідача -Харківської

міської ради, на яку статтею 21 Закону України "Про автомобільні

дороги" прямо покладено відшкодування збитків користувачам вулиць і доріг

міст та інших населених пунктів, що виникли через їх незадовільний стан.

Колегія суддів, перевіривши

фактичні обставини справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судом та

заслухавши пояснення присутнього у засіданні представника позивача, дійшла

висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані

рішення та постанова -скасуванню з передачею справи на новий розгляд до

господарського суду Харківської області з наступних підстав.

У відповідності до вимог ст.1166 ЦК

України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи

бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також

шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному

обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч.1 ст.1191, ст.993 ЦК

України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право

зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування,

якщо інший розмір не встановлений законом. До страховика,  який виплатив 

страхове  відшкодування  за договором майнового страхування, у межах

фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що

одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані

збитки.

Для застосування такої міри

відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів

складу цивільного правопорушення.

1) протиправної  поведінки;

2) шкоди;

3) причинного зв'язку між

протиправною поведінкою заподіювача шкоди та шкодою;

4) вини.

За відсутності хоча б одного з цих

елементів цивільна відповідальність не настає.

Згідно зі статтею 22 Цивільного

кодексу України збитками є:

1)          втрати, яких особа зазнала у зв'язку

зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або

мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2)          доходи, які особа могла б реально

одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена

вигода).

Важливим елементом доказування

наявності упущеної вигоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною

поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що

протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли

у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Наведеної правової позиції

дотримується Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових

рішень у справах про відшкодування збитків (постанова Верховного Суду України

від 30.05.2006 у справі № 42/266 -6/492).

В результаті розгляду даного

господарського спору судами прийнято рішення та постанову, що безпосередньо

стосуються прав та обов'язків юридичної особи, яка не була залучена до участі у

справі, а саме Харківської міської ради, як власника доріг в м.Харкові. Це

обумовлено наступними обставинами.

Відповідно до ст.ст.16,17,21 Закону

України "Про автомобільні дороги" вулиці і дороги міст та інших

населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є

комунальною власністю. Управління функціонуванням та розвитком вулиць і  доріг 

міст та  інших населених пунктів

здійснюється відповідними органами місцевого самоврядування, у віданні яких

вони знаходяться. Органи місцевого самоврядування, що управляють

функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, відповідають

за:

1) стан вулиць і доріг міст та інших населених пунктів відповідно до

діючих норм, у тому числі щодо безпеки руху транспортних засобів і пішоходів;

2) якість робіт з проектування, будівництва, реконструкції, ремонту та

утримання вулиць і доріг міст та інших населених пунктів;

3) розміщення технічних засобів організації дорожнього руху, об'єктів

дорожнього сервісу та рекламоносіїв;

4) відшкодування збитків користувачам вулиць і доріг міст та інших

населених пунктів, що виникли через їх незадовільний стан, у порядку,

визначеному законом.

Водночас згідно зі ст.14 Закону

України "Про дорожній рух" учасниками дорожнього руху є особи, які

використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця,

призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою

транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири

транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.

Статтею 24 Закону України "Про

дорожній рух" також встановлено, що власники доріг, вулиць та залізничних

переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення

безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що

знаходяться у їх віданні. Власники доріг, вулиць та залізничних переїздів,

керівні працівники дорожньо-експлуатаційних організацій несуть відповідальність,

в тому числі і кримінальну, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася з їх

вини.

Отже, Законами України "Про

автомобільні дороги" та "Про дорожній рух" обов'язок по

відшкодуванню збитків користувачам вулиць і доріг міст та інших населених

пунктів, що виникли через їх незадовільний стан, покладено на органи місцевого

самоврядування, які є власниками зазначених вулиць і доріг. Відповідним органом

місцевого самоврядування у м.Харкові є Харківська міська рада.

Вказані закони не містять

застережень щодо перекладання на відповідні комунальні дорожньо-експлуатаційні

організації відповідальності органів місцевого самоврядування по відшкодуванню

збитків користувачам вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, що виникли

через їх незадовільний стан.

У зв'язку з цим касаційна інстанція

вважає за необхідне на підставі ст.11112 ГПК України доручити суду

першої інстанції при новому розгляді справи врахувати вимоги ст.24 ГПК України

щодо залучення іншого відповідача (Харківської міської ради), повинного

відповідати за цим позовом.

В свою чергу, відповідно до

приписів ст.1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі

незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу

влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при

здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною

Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих

органів.

Слід зазначити, що завдана шкода

відшкодовується не безпосередньо органами державної влади, органами влади

Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування, а за рахунок

державного бюджету.

Наведене вказує на необхідність

залучення до участі у даній справі відповідного територіального відділення

Державного казначейства України в якості іншого відповідача, оскільки саме

органи Державного казначейства України виконують судові рішення про стягнення

коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та

місцевих бюджетів або з бюджетних установ (ч.2 ст.9 Закону України "Про

виконавче провадження").

Дійсно, згідно з абзацом 10 пункту

11 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних

переїздів, правила користування ними та їх охорони, затверджених постановою

Кабінету Міністрів України від 30.03.1994р. №198, власники дорожніх об'єктів

або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов'язані

відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам

транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок

незадовільного утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів.

Тобто згаданою постановою КМ

України розширено перелік суб'єктів відповідальності за шкоду, завдану

користувачам доріг у зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди внаслідок

незадовільного утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів, а саме віднесено

до таких суб'єктів дорожньо-експлуатаційні організації.

Проте, як зазначено вище, Закони

України "Про автомобільні дороги" та "Про дорожній рух" не

містять жодних застережень щодо перекладання на комунальні

дорожньо-експлуатаційні організації відповідальності саме органів місцевого

самоврядування по відшкодуванню користувачам вулиць і доріг міст та інших

населених пунктів збитків, що виникли через незадовільний стан доріг, а

відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України господарський суд не застосовує акти

державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Адже, відповідно до п.2 ч.4 ст.4 ЦК

України якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням

цього Кодексу або іншому закону, застосовуються відповідні положення

цього Кодексу або іншого закону.

Окрім того, судами попередніх

інстанцій залишено поза увагою та не надано належної правової оцінки умовам п.1

додатку №2 до договору про передачу майна в повне господарське відання від

28.07.1997р. №629 (а.с.23 том 2), укладеного між Представництвом ФДМ України в

м.Харкові та  державним комунальним

шляхово-експлуатаційним підприємством №2 м.Харкова (правопопередник

відповідача), згідно якого підприємство виконує роботи, надає послуги в межах

фінансування з міського та районного бюджету за замовленням уповноваженого

власником органу за регульованими цінами і тарифами. Зокрема, суди не дослідили

тих обставин, чи проводилося фінансування з міського чи районного бюджету

ремонтних робіт на вул.Мироносицькій у м.Харкові на момент настання ДТП із

належним гр-ну Привалову О.В. автомобілем на вказаній вулиці (30 квітня 2008

року), та чи обумовлено несвоєчасне виконання відповідачем вказаних робіт

незалежними від останнього причинами (відсутність бюджетного фінансування

тощо).

Згідно з ч.2 ст.11 ЦК України

цивільні права та обов'язки виникають, зокрема, з підстав завдання майнової

шкоди іншій особі.

Однак, відповідно до ч.6 ст.78 ГК

України комунальне унітарне підприємство, яким є відповідач, не несе

відповідальності за зобов'язаннями власника та органу місцевого самоврядування,

до сфери управління якого воно входить.

Відповідно до вимог п.3 ст.1119

та п.3 ч.2 ст.11110 ГПК України 

касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право

скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції

і передати справу на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що

стосуються прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі у справі.

Вищенаведені обставини свідчать про наявність підстав для застосування Вищим

господарським судом України згаданих статей до спірних правовідносин, оскільки

відсутність залучення Харківської міської ради та відповідного територіального

відділення Державного казначейства України в якості інших відповідачів при

прийнятті оскаржуваних рішення та постанови істотно зачіпає їх права та

обов'язки, а, відтак, перешкоджає правильному об'єктивному та всебічному

вирішенню даного спору з врахуванням прав та охоронюваних законом інтересів

всіх учасників спірних майнових правовідносин. При цьому судова колегія

враховує, що згідно з ч.2 ст.11110 ГПК України  викладені вище обставини є в будь-якому

випадку достатньою окремою підставою для скасування рішення та постанови і

подальшого нового розгляду справи судом першої інстанції.

Враховуючи викладене та

керуючись  ст.ст.1115,1117,1118,

п.3 ст.1119, п.3 ч.2 ст.11110, ст.ст.11111,11112

Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального

шляхово-експлуатаційного підприємства №2 м.Харкова задовольнити частково.

            Рішення господарського суду

Харківської області від 15.08.2008 та постанову Харківського апеляційного

господарського суду від 10.12.2008 у справі №38/202-08 скасувати з передачею

справи на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

            Доручити господарському суду

Харківської області вжити відповідних процесуальних заходів для залучення до

участі у справі Харківської міської ради та відповідного територіального

відділення Державного казначейства України в якості інших відповідачів.

Головуючий, суддя                                                                                        

В.Овечкін

Судді:                                                                                                   

Є.Чернов

В.Цвігун