Рішення

від 10.09.2009 по справі 27/47

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

27/47

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.09                                                                                           Справа№ 27/47

Суддя Судова –Хомюк Н.М.

    розглянула матеріали справи

за позовом:     ПП „Західноукраїнський науково-дослідний та виробничий Центр „Інтер-Консалт”, м.Львів

до відповідача –1 :  Корпорації будівельних підприємств „Карпатбуд”, м. Львів

до відповідача -2 :  ДП „Карпатбуд”, м.Львів

     про стягнення 15 073,00 грн. заборгованості за передані товарно-матеріальні цінності.

за участю представників сторін:

від позивача :     Теряєв М.Є. –директор, Карп”як М.Б. – заступник директора

від відповідача-1: Соловйов А.В. - представник

від відповідача-2: не з”явився

      Суть спору: Позовні вимоги заявлені Західноукраїнським науково-дослідним та виробничим центром „Інтер-Консалт”, м.Львів до Корпорації будівельних підприємств „Карпатбуд”, м.Львів. До участі у справі було залучено Дочірнє підприємство „Карпатбуд” Корпорації будівельних підприємств „Карпатбуд”, м.Львів в якості другого відповідача.

        Сторона позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, зазначаючи при цьому, що результатом заборгованості є розмір несплачених коштів за передані товарно-матеріальні цінності стороні відповідача -1 впродовж 2003-2007рр..   

       Представник відповідача позовні вимоги заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 04.06.2009 р.. Просить суд звернути увагу на те, що сторона відповідача –1 не може нести відповідальність за зобов”язаннями дочірнього підприємства, оскільки це не передбачено ні договором , ні законом.

     Суд, оцінивши подані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін,  всебічно та повно з”ясувавши всі обставини справи, встановив наступне :

       Між сторонами спору існували господарські відносини, які полягали у тому, що сторона позивача продавала  Корпорації будівельних підприємств „Карпатбуд”, м. Львів ряд господарських товарів, за які покупець повинен був провести розрахунок.

      Ст.655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

      Відповідно до ч.1 ст.692  ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

       01.10.2002р.  між позивачем  (продавець) та Корпорацією будівельних підприємств”Карпатбуд” (покупець) був укладений договір поставки б/н, згідно із п. 1.3. якого загальна сума договору становить 98000 грн.. Договір сторонами не розривався, однак, припинив свою чинність у зв'язку із укладенням між сторонами іншого договору.

      01.04.2003р. між позивачем (продавець) та Корпорацією будівельних підприємств

”Карпатбуд” (покупець) був укладений договір поставки б/н, згідно із п. 1.3. якого загальна

сума договору становить 200000 грн.. Цей договір сторонами не розривався, але припинив свою

чинність за спливом року та вичерпанням загальної суми договору. Зміни чи доповнення до

нього не вносились.

    Сторона позивача посилається на ще одну угоду за № 7/11-05 від 11.12.2005р., яка укладалася між сторонами.

      В судовому засіданні суд оглянув оригінали первинних документів( доручень та накладних на підставі яких відповідачі отримували матеріальні цінності ), ознайомився із змістом платіжних доручень, які підтверджують сплату коштів Корпорацією будівельних підприємств ”Карпатбуд” і приходить до висновку, що між сторонами не проводився аналіз заборгованості за конкретний договірний період, підставою платежів для сторони відповідача -1 ставав акт звірки розрахунків, але безпосередні акти звірки розрахунків сторонами не складалися, носили односторонній характер, а тому не можуть братися судом до уваги. Посилання представника відповідача-1 щодо відсутності повноважень у особи, яка підписувала угоду за № 7/11-05 від 11.12.2005р. не береться судом до уваги, оскільки при розгляді цієї судової справи досліджується наявність факту заборгованості у сторони відповідача-1 та відповідача -2.

  За період 2003-2007рр. сторона позивача поставила/продала відповідачу-1 продукцію будівельного призначення на загальну суму 612 048,81 грн., що підтверджується накладними за 2003р.за №№ 16/2,17/1, 17/2, 18,19,20,26,27,28 ; накладними за 2004р.за №№ 1,2,3, 8,9,10,19 ; накладними за 2006р.за №№ 2,4,5,6,7 ; накладними за 2007р.за №№ 8,9. Станом на 30.07.2009р.сторона відповідача-1 не провела повної сплати коштів за отриману продукцію будівельного призначення , що сприяло виникненню заборгованості у розмірі 4663,81 грн..

Накладні не містять строку платежу. Згідно із ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

        Таку вимогу про оплату позивач направляв листом №28/10-08, датованим 28.10.2008 р., отриманим стороною відповідача-1 31.10.2008 р., що підтверджується відміткою на повідомленні про вручення поштового відправлення.

     Таким чином, вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат, відсотків річних нараховані до дати надіслання вимоги є безпідставними. Суд при нарахуванні індексу інфляції на суму боргу обмежується періодом з листопада, грудня 2008р.по січень, лютий 2009р., а також використовує для проведення розрахунку Лист Верховного суду України за №62-97р. від 03.04.1997р.”Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ”.

В порядку ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

         Суд покладає на відповідача сплату інфляційних нарахувань у розмірі 373,10 грн. та трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 46,00 грн..

       Що стосується розміру пені, яку сторона позивача просить стягнути з відповідача, суд вважає нарахування пені безпідставним, оскільки спірна заборгованість виникла, як результат усних договірних  відносин, та проводилась стороною позивача по бухгалтерському обліку як загальна заборгованість без визначення факту заборгованості по окремій угоді.

      Набуття дочірнім підприємством „Карпатбуд” процесуального статусу відповідача-2 виникло з огляду на те, що первинні документи та Акт звірки від 01.07.2004р. на суму 5622,72 грн.,  завірені підписом посадової особи  дочірнього підприємства „Карпатбуд” та печаткою цього підприємства. Суд вважає безпідставним твердження сторони позивача щодо покладення відповідальності на відповідача-1, оскільки вказана сторона визнає даний вид заборгованості за дочірнім підприємством. Дочірнє підприємство „Карпатбуд” є самостійною юридичною особою. Відповідальність за зобов”язаннями дочірнього підприємства „Карпатбуд” не може нести Корпорація будівельних підприємств „Карпатбуд”, оскільки останнє не передбачено ні законом, ні договором.

До матеріалів справи долучено Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, який станом на 19.11.2008р. засвідчує про проведення реєстраційної дії припинення юридичної особи у зв”язку з визнанням її банкрутом.

З огляду на вказану обставину суд вважає, що відсутні підстави щодо стягнення  5622,72 грн. з Дочірнього підприємства „Карпатбуд”, у зв”язку з відсутністю у останнього ознак юридичної особи. Суд припиняє провадження  в частині стягнення 5622,72 грн. за відсутністю предмета спору.

      На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.20,193,224,225 Господарського Кодексу України, ст.ст. 16, 22, 625, 509, 526, ч.2 ст.530 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 32,33,34,43, 44,49,82-84 ГПК України, суд-

                                                              В И Р І Ш И В :

  1. Позовні вимоги задоволити частково.

  2. Припинити провадження в частині покладення відповідальності на Дочірнє підприємство „Карпатбуд”,м.Львів.

  3. Стягнути з Корпорації будівельних підприємств „Карпатбуд” (м. Львів, вул. Кн. Ольги, 5в, р/р 260090012513 в ЛФ Українського кредитного банку, МФО 325871, код ЄДРПОУ 30477237) на користь ПП „Західноукраїнський науково-дослідний та виробничий Центр „Інтер-Консалт” (м. Львів, вул. Мельника, 5/7, р/р №2600200011949 в ЛОФ АК УСБ м. Львова, МФО 325019, код ЄДРПОУ 02756015) 4663,81 грн. боргу, 373,10 грн. інфляційних втрат, 46,00 грн. –3% річних, 50,82 грн. держмита, 118,00 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

Суддя                                                                                             Судова-Хомюк Н.М.