Рішення

від 18.06.2009 по справі 6/107-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/107-09

                          ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"18" червня 2009 р.                                                                          Справа № 6/107-09

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді                                                                     Маляренка А.В.

при секретарі                                                                                Поліщук О.Д.

розглянувши справу № 6/107-09

за позовом          Клавдієвського сільського споживчого товариства, смт. Клавдієво, Бородянський район

до Новозаліської сільської ради, с. Нове Залісся, Бородянський район

про стягнення  22 857,00 грн.

Представники сторін:

від позивача: Кіктенко В.В. (посвідчення  № 1111/10 від 28.11.1996 року);

                         Ігумнов С.О. (витяг з протоколу від 28.03.2009 року)

від відповідача: Буржимська О.О. (довіреність № б/н від 05.05.2009 року)

обставини справи:

         Клавдієвське сільське споживче товариство звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Новозаліської сільської ради про відшкодування збитків - 17 857,00 грн. та моральної шкоди - 5 000,00 грн., а також витрати на юридичні послуги в розмірі - 3 000,00 грн., витрати по оплаті державного мита - 229,00 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу –118 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в особі селищного голови Голубенка В.В. в 2005 році на протязі дев'яти з половиною місяців перешкоджав позивачу належно використовувати приміщення магазину з обладнанням по вул. Залізничній, 2 б в с. Нове Залісся. В наслідок неправомірних дій відповідача позивач вважає, що йому заподіяно матеріальні збитки у вигляді втраченої вигоди. Крім того, враховуючи тривалість неправомірної поведінки відповідача, обсяг негараздів в користуванні своїм майном, які негативно впливали на діяльність позивача, обсяг втраченої товариством ділової репутації, Клавдієвське ССТ просить суд стягнути з відповідача моральну шкоду, розмір заподіяної моральної шкоди оцінює у 5 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.04.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 28.05.2009 року.

В порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу в судовому засіданні 28.05.2009 року було оголошено перерву на 18.06.2009 року. Про час, дату та місце засідання господарського суду сторони належним чином повідомлені.

Представник позивача під час судового засідання позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні про ти позову заперечував з підстав викладених у відзиві на позовну заяву № б/н, б/д, а саме відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову Клавдієвському сільському  споживчому товариству у зв'язку з тим, що сільська рада жодного рішення про недопущення Клавдієвського ССТ до його майна не приймала. Отже на думку відповідача, Клавдіївське ССТ повинно звертатись з позовом до колишнього голови Голубенка В.В., а не до Новозаліської сільської ради.

        Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 1988 року на виконання розпорядження Київського облвиконкому за №1-33-151-ДСП від 10 серпня 1988 року та рішення виконкому Бородянської районної Ради народних депутатів за №206 від 13 грудня 1988 року новозбудовані магазини, які розташовані в селі Нове Залісся, вул. Дружби Народів, 3б та по вул. Залізничній, 2б, були передані безкоштовно у власність Бородянському районному споживчому товариству.

В зв'язку з реорганізацією Бородянського районного споживчого товариства, обидва вищезазначені магазини були передані на баланс новоствореного Клавдієвського сільського споживчого товариства.

Як вбачається з позовної заяви позивач досить тривалий час використовує вищезазначені два магазини та несе затрати на їх утримання. Також позивач зазначає, що деякий час приміщення магазинів передавались в оренду іншим структурам.

Позивач просить суд стягнути з відповідача матеріальні збитки у вигляді втраченої вигоди, як наслідок неправомірних дій відповідача в особі селищного голови Голубенка В.В., який в 2005 році перешкоджав позивачу належно використовувати приміщення магазину з обладнанням по вул. Залізничній, 2 б в с. Нове Залісся. Збитки позивач нарахував згідно договору здачі в оперативну оренду основних засобів від 25.01.2000 року. З розрахунку відповідача вбачається, що орендна плата за користування приміщення магазину за період з 14.09.2005 року по 03.07.2006 року складає 4 142,00 грн. упущеної вигоди. А також позивач просить стягнути з відповідача 13 715,00 грн. реальних збитків.

Позивач просить суд стягнути з відповідача всього 17 857,00 грн. майнової шкоди, проте, згадана  вимога позивача не може бути задоволена з огляду на наступне:

          Вимогами статті 1166 Цивільного кодексу України передбачені загальні підстави відповідальності за завдану шкоду, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

          Під шкодою розуміється зменшення або втрата певного особистого чи майнового блага. Зменшення чи втрата майна тягне за собою відшкодування майнової шкоди в натурі або у вигляді збитків (стаття 1192 Цивільного кодексу України).

          Відповідно до частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

          Приписи вказаних статей є спеціальною нормою, тобто передбачають особливості відшкодування шкоди, які відрізняють її від загальних правил деліктної відповідальності.

          Отже, предметом доказування згаданої позовної вимоги є факти неправомірних дій (бездіяльності) відповідача, виникнення шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями (бездіяльністю) відповідача і заподіяння ним шкоди.

          Обов'язок доказування відповідно до п. 4 частини третьої ст.129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують  його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який мав довести наявність таких обставин, на підставі яких ним заявлені позовні вимоги.

Зокрема, відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

          Однак, позивачем не надано доказів завдання йому шкоди, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження фактів викладених в позові, зокрема ні договору оренди ні будь яких інших доказів стосовно заявленої до стягнення суми збитків (упущеної вигоди) суду не надано.           

          І як наслідок, визначена позивачем сума не отриманого доходу не може розглядатися судом як збитки завдані позивачеві внаслідок неправомірних дій (бездіяльності) відповідача, оскільки позивачем не доведено того факту, що саме неправомірні дії (бездіяльність) відповідача - Новозаліської сільської ради унеможливлювали отримувати позивачу прибуток внаслідок здачі приміщення магазину в оренду.

          За наведених обставин, доводи позивача викладені в позовній заяві господарський суд вважає непереконливими, оскільки наявні в матеріалах справи докази та встановлені на їх підставі обставини справи не підтверджують сукупність необхідних складових для притягнення відповідача до цивільної відповідальності, і відповідно для задоволення згаданої позовної вимоги.

Таким чином, оскільки для застосування таких правових наслідків  порушення зобов`язання як стягнення  збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, які в даному випадку відсутні, позовні вимоги про стягнення збитків сумі 17 857,00 грн. задоволенню не підлягають.

         Позивачем також заявлена вимога про стягнення з відповідача 5 000,00 грн. моральної шкоди. Зазначена вимога не підлягає задоволенню з огляду на наступне:

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Підставою для відшкодування моральної шкоди є факт заподіяння особі фізичного болю та страждань або душевних  страждань, або приниження честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Разом з тим, позивачем не доведено наявність підстав для відшкодування моральної шкоди у сумі 5 000,00 грн. Так, позивач при обґрунтуванні вимог для відшкодування моральної шкоди в позовній заяві, не наводить жодних обставин та доказів, які б підтверджували факт приниження честі, гідності а також ділової репутації, стверджуючи лише, що тривалість неправомірної поведінки відповідача призвела до втрати позивачем ділової репутації на території Бородянського району Київської області. Будь-яких інших доказів в обґрунтування своїх позовних вимог позивач суду не надав. Окрім цього, не надано доказів на підтвердження душевних розладів та приниження ділової репутації позивача.  

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 5 000,00 грн., є безпідставною, а відтак задоволенню не підлягає.                    

         Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

         Згідно із ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.         

  Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 ГПК України мито, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, при відмові в задоволенні позову покладається на позивача.

 На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 623, 1166, 1167 ЦК України ст. ст. 82-85, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 86  ГПК України, господарський суд, -

                                              вирішив:

     В задоволенні позовних вимог –відмовити повністю.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

           Суддя                                                               Маляренко А.В.