Рішення

від 21.09.2009 по справі 17/135

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/135

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

21.09.09 р.                                                                                     Справа № 17/135                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Татенко В.М. розглянув у відкритому судовому засіданні справу, порушену

за позовом: Державного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерговуглепром», м . Донецьк

про стягнення 12'116,04 грн.

За участю представників сторін

від позивача: Лебеда В.П. – довіреність, Лапко Л.Г. - довіреність

від відповідача: Волочай Л.П. – довіреність, Подколзін В.Т. – довіреність.

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство «Донецька залізниця» звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерговуглепром» про стягнення 12'116,04 грн., у тому числі: плати за користування вагонами у розмірі 3'597,12 грн. збору за зберігання вантажів у розмірі 3'714,24грн. та збору за подачу та забирання вагонів у розмірі 4804,68 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що вагони з вантажем №№ 68445832, 67879239, 67916742, 66762121, 60052511, 65883233, 67866202, 67895268, які надійшли на адресу відповідача, з його вини тривалий час простоювали на станції в очікуванні подач, у зв'язку з чим позивачем були складені акти загальної форми №№ 16 від 19.03.09р., 71 від 21.03.09р., 73 від 22.03.09р. та на підставі відомостей плати за користування вагонами №№ 190390001, 210390002, 220390003, 230390004 відповідно до ст..119 Статуту залізниць України, «Правил користування вагонами і контейнерами» як за час затримки, так і за час знаходження вагоні під вантажними операціями була нарахована плата за користування вагонами. На підставі ст..46 Статуту залізниць України за час затримки вагонів із вантажем понад нормативно встановлений термін безоплатного зберігання, що перевищує одну добу, за накопичувальними картками №№ 21039004 та 22039005 був нарахований збір за зберігання вантажів.  Крім того, за подачу та забирання вагонів позивач нарахував збір. Як плата, так і збори відповідач не сплатив, що змусило позивача звернутися до суду з відповідним позовом.

Відповідач позовні вимоги в суми збору за зберігання (3'714,24грн) та частини плати за користування вагонами (3'322,8 грн.) не визнає у зв'язку із необґрунтованістю їхнього нарахування. В іншій частині (5'079,00 грн.) вважає що цієї заборгованості перед позивачем у нього не існує, оскільки під час розгляду спору вона була погашена шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

На вимогу суду позивач надав додатковий розрахунок збору за зберігання відповідно до приписів Розділу 2 Тарифного керівництва №1 затвердженого Наказом Міністерства транспорту України № 551 від 15.11.1999р. (далі – «Тарифне керівництво»).

Розгляд справи був закінчений 07.09.2009р. У судовому засіданні оголошувалась перерва до 21.09.2009р. для підготовки рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 19.01.2009р. (а.с. 13-14), залишеним без змін Постановами Донецького апеляційного господарського від 25.02.2009р. та Вищого господарського суду України від 23.06.2009р. у справі № 17/211пн, порушеній за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерговуглепром» до Державного підприємства «Донецька залізниця» про зобов'язання виконати певні дії, - встановлено, що у період 12 – 25 листопада 2008 року на станцію Торез Донецької залізниці на адресу позивача у 8 залізничних вагонах надійшов вантаж – пиломатеріали. У тому числі прибули:

-          вагон №  68445832 – 12.11.08р. о 510;

-          вагон № 67879239 – 13.11.08р. о 645;

-          вагони №№ 67916742, 66762121 – 15.11.08р. о 1145;

-          вагони №№ 60052511, 65883233, 67866202 – 24.11.08р. о 1438;

-          вагон № 67895268 – 25.11.08р. о 1225

Однак, під вивантаження зазначені вагони позивачем подані не були через їх затримку станцією у зв'язку з ніби то наявністю дебіторської заборгованості відповідача перед залізницею за послуги, що попередньо надавалися залізницею позивачу стосовно інших вагонів з вантажем, що раніше надходили на адресу позивача..

Згаданим рішенням господарський суд, визнавши дії позивача незаконними – зобов'язав його видати відповідачу вантаж, який надійшов на його адресу на станцію Торез Донецької залізниці у період 12 – 25 листопада 2008 року у залізничних вагонах №№ 68445832, 67879239, 67916742, 66762121, 60052511, 65883233, 67866202, 67895268.

Фактично зазначені вагони були подані відповідачу під вивантаження 18-21.03.2009р.

25.11.2002р. сторонами був укладений договір № 5/53 «Про подачу та забирання вагонів Товариству з обмеженою відповідальністю «Енерговуглепром» при станції Торез Донецької залізниці» (далі – «Договір 5/53», а.с. 16-19). За обопільною згодою сторін строк дії Договору 5/53 був продовжений з 18.03.09р. до 31.03.09р. За приписами п. 3 Договору 5/53 сторони обумовили, що вагони подаються відповідачем позивачу за повідомленнями, не пізніш ніж за 2 години до подачі. Повідомлення передаються черговим по станції Торез менеджеру позивача по телефону із записом у книзі повідомлень. Пунктами 4, 5 Договору 5/53 було передбачено, що вагони подаються відповідачу локомотивом залізниці з розстановкою їх по фронтах навантаження, вивантаження. Здавання вагонів здійснюється у місцях завантаження у відповідності з Правилами. Максимальна кількість вагонів, яка може здаватися однією партією здаватися залізницею та зараховуватись в користування відповідачу – 2 вагони

01.01.2008р. сторонами був укладений договір за № 512/295 «про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги» (далі – «Договір 512/295», а.с. 20-22), строк дії якого був визначений – до 31.12.2009р..

Пунктом 2 цього договору встановлено, що залізниця зобов'язується приймати до перевезення вантажі Вантажовласника, для чого подавати під навантаження вагони (контейнери), згідно із затвердженими планами і заявками Вантажовласника та надавати Вантажовласнику додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається у додатку до цього договору.

Залізниця зобов'язується здійснювати розрахунки безготівкові та готівкові з Вантажовласником за перевезення вантажів і надані додаткові послуги, згідно з діючими тарифами.

Згідно п.3 договору плата за перевезення визначається у відповідності до розділу 4 Тарифного керівництва з урахуванням коефіцієнтів, оголошених Укрзалізницею. Плата за додаткові послуги за регульованими тарифами визначається у відповідності до розділу 2 Тарифного керівництва з урахуванням коефіцієнтів. Розмір плати за користування вагонами та контейнерами наданими на під'їзній колії, Вантажовласник сплачує згідно з правилами користування вагонами та контейнерами.

Облік часу перебування вагонів на станції та на під'їзній колії відповідача здійснювався станцією Торез за відомостями плати за користування вагонами №№ 190390001, 210390002, 220390003, 230390004 відповідно до яких позивачем була нарахована плата за користування вагонами у розмірі 3'597,12 грн. У тому числі: за час знаходження на коліях відповідача – 274,32 грн., за час знаходження на станції Торез – 3'322,80 грн. Обґрунтовуючи нарахування плати за час знаходження на коліях станції позивач посилається на те, що згадані вагони через зайнятість фронтів вивантаження відповідача – вагони затримувались, що підтверджено акти загальної форми №№ 16 від 19.03.09р., 71 від 21.03.09р., 73 від 22.03.09р. Проте, з таким твердженням погодитись не можна, виходячи з наступного.

Виходячи зі ст. 119 Статут залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.

Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства.

Порядок розрахунків та перелік операцій з вагонами (контейнерами), за час виконання яких не стягується плата, встановлюється Правилами.

Пунктом 8 «Правил користування вагонами та контейнерами» (далі – «Правила користування») передбачено, що у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

З актів загальної форми №№ 16 від 19.03.09р., 71 від 21.03.09р., 73 від 22.03.09р. не вбачається, що спірні вагони були затримані станцією. Акти містять лише припис, що спірні вагони простоюють на станції, що не є тотожнім «затриманню».

Підпунктом «б» п. 16 Правил користування встановлено, що вантажовласник звільняється від внесення плати, зокрема, у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником. У п. 5 Договору № 5/53 зазначено, що максимальна переробна спроможність визначається саме цим пунктом, тобто – 2 вагони. Таким чином, зарахування в користування відповідачу вагонів, що знаходились на станції в той час, коли на коліях відповідача під вивантаженням вже знаходились 2 вагони з боку позивача було безпідставним та таким, що порушує як умови згаданого договору, так і Правил користування.

Відтак, сума плати за користування вагонами 3'322,80 грн. стягненню не підлягає.

Крім того за час знаходження згаданих вагонів із вантажем понад нормативно встановлений термін безоплатного зберігання, що перевищує одну добу, залізницею був нарахований збір за зберігання вантажів у розмірі 3'714,24грн за накопичувальними картками №№ 21039004 та 22039005. На підставі ст..46 Статуту залізниць України, п. 4 та абзацу 5 п. 8 «Правил зберігання вантажів», затверджених Наказом Мінтрансу України від 21.11.00р. № 644 (далі – «Правила зберігання»), термін безоплатного зберігання  вантажу обчислювався з часу початку затримки вагонів, який вказаний в актах загальної форми. Збір за зберігання вантажу нараховувався за період, який перевищував безоплатну добу, з застосуванням тарифів, визначених Тарифним керівництвом.

Зважаючи на те, що:

-          згідно ст. 46 Статуту залізниць України вантажоодержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години  дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом;

-          відповідно до п.3 договору № 512/295 плата за додаткові послуги за регульованими тарифами визначається у відповідності до розділу 2 Тарифного керівництва № 1 з урахуванням коефіцієнтів, оголошених Укрзалізницею;

-          відповідно до п.3 договору № 512/295 розмір плати за користування вагонами та контейнерами наданими на під'їзні колії  Компанія сплачує згідно з Правилами користування вагонами та контейнерами;

-          стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами;

-          сторони не вносили змін до договору № 512/295. Отже, сторони добровільно конкретизували у договорі умови щодо нарахування плати за зберігання вантажу саме відповідно до п. 2.3 розділу 2 Тарифного керівництва № 1; Відтак, сплата відповідачем збору за зберігання вантажу повинна відбуватись саме на підставі Тарифного керівництва № 1 розділом 2 п.2.3. якого передбачено, що термін безоплатного зберігання визначається з 24-ї години дати повідомлення одержувача про прибуття вантажу.

-          розділом 2 Тарифного керівництва №1 передбачено, що за зберігання у вагонах вантажів, що мають вивантажуватись на місцях загального і незагального користування, але не подані під вивантаження з вини одержувача збір справляється після закінчення терміну безоплатного зберігання, що визначається з 24-ї години дати повідомлення одержувача про прибуття вантажу,

господарський суд дійшов висновку про те, що сторони добровільно конкретизували у договорі умови щодо нарахування плати за зберігання вантажу саме відповідно до розділу 2 Тарифного керівництва № 1, а збір за зберігання вантажів у даному випадку, виходячи із розрахунку, зробленого позивачем, не повинен нараховуватись. До того ж нарахування цього збору на підставі того, що вагони були затримані є не обґрунтованим, адже факт затримання вагонів не підтверджується актами загальної форми

Збір за подачу та забирання вагонів нарахований позивачем обґрунтовано та у відповідності до вимог діючого законодавства. Проти цього відповідач не заперечує.

Таким чином, нараховані позивачем суми збору за зберігання вантажу – 3'714,24 грн. та плати за користування вагонами – 3'322,80 грн. стягненню не підлягають.

15.07.2009р. відповідач заявою № 13 повідомив позивача про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 1'922'901,34 грн., в порядку ст. 601 ЦК України, ст. 203 ГК України.

Надана позивачем заява за своїм змістом відповідає вимогам ст. 601 ЦК України, ст. 203 ГК України, та свідчить про спрямованість волевиявлення відповідача на припинення боргових зобов'язань щодо оплати суми 5'079,00 грн.

За змістом п. 2 ст. 601 ЦК України зарахування зустрічних однорідних вимог являє собою односторонній правочин та має своїм наслідком припинення зобов'язань.

Припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог можливе  за наявності таких умов: вимоги сторін мають бути зустрічними та однорідними.

Зустрічними є такі вимоги, що випливають з двох різних зобов'язаннях, де кредитор в одному зобов'язанні одночасно є боржником  в іншому.

Однорідність вимог випливає з правової природи зобов'язань та характеризується еквівалентністю предмету зобов'язань.

Зазначена заява відповідача за своєю правовою природою є одностороннім правочином.

Відповідно до встановленої ст. 204 ЦК України презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним,  якщо його  недійсність  прямо  не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За таких умов, зважаючи на те, що зобов'язання по оплаті позивачу суми 5'079,00 грн. під час розгляду справи припинилося, зазначений правочин позивач не оскаржив, він не визнаний судом недійсним – провадження у справі у цій сумі підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору (п. 11 ст. 80 ГПК України).

Судові витрати пропорційно сумі 5'079,00 грн. відносяться на відповідача, в іншій частині – на позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 80 (п. 11), 82-84 ГПК України, господарський суд,

   ВИРІШИВ:

Провадження у справі в частині вимог щодо стягнення суми 5'079,00 грн. припинити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерговуглепром» (83004, м. Донецьк, вул.. Треньова 1, ЄДРПОУ 30546703, рахунок 26002301611969 у Калінінській філії АКБ «Національний кредит», МФО 335720) на користь Державного підприємства «Донецька залізниця» (83000, м. Донецьк, вул. Артема, 68, ЄДРПОУ 01074957, рахунок 260050100118 у ДНФ АБ «Експрес-банк», МФО 335838) 50,79 грн. – на відшкодування витрат по сплаченому держмиту; 131,00 грн. – на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Суддя