Рішення

від 02.07.2009 по справі 6/134-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/134-09

                          ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"02" липня 2009 р.                                                                          Справа № 6/134-09

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді                                                                          Маляренка А.В.

при секретарі                                                                                     Поліщук О.Д.

розглянувши справу № 6/134-09

за позовом          Фізичної особи –підприємця Вовк Олексія Григоровича, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Монастирський квас», м. Вишневе

про стягнення 156 875,44 грн.

Представники сторін:

від позивача: Леонтьєв Г.П. (довіреність № б/н від 21.04.2009 року)

від відповідача: не з'явився

обставини справи:

        Фізична особа –підприємця Вовк Олексій Григорович звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Монастирський квас»про стягнення заборгованості за неналежне виконання зобов'язань за договорами купівлі –продажу № 211 від 25.08.2005 року та № 28 від 02.01.2006 року у розмірі 156 875,44 грн., з яких 100 500,00 грн. –основний борг, 43,114,50 - інфляційних, 9 161,50 грн. –пені., 4 000,00 грн. –моральної шкоди, 23,24 грн. –за банківське обслуговування, 15,00 грн. –за поштові відправлення, 61,20 грн. –за користування ЄДРПОУ, крім того 1 568,75 грн. – держмита, 118,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також 2 004,00 грн. –штрафу на користь держави за порушення строків розгляду претензії.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.06.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 02.07.2009 року. Про час, дату та місце засідання господарського суду сторони належним чином повідомлені.

       Представник позивача у судовому засіданні 02.07.2009 року підтримав заявлені позовні вимоги та навів додаткові обґрунтування правомірності своїх позовних вимог.

У судове засідання 02.07.2009 року представник відповідача не з'явився, відзив на позов не подав, вимоги ухвали Господарського суду Київської області про порушення провадження у справі не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином (у справі наявне поштове повідомлення про вручення).

Оскільки, відповідачу була направлена кореспонденція про час та місце розгляду справи рекомендованим відправленням, на якому є відмітка пошти про отримання, суд дійшов висновку, що відповідач був повідомлений належним чином, а тому на підставі ст. 75 ГПК України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, -

                                                ВСТАНОВИВ:

         Між фізичною особою –підприємцем Вовк Олексієм Григоровичем (надалі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Монастирський квас»(надалі - відповідач) 25.08.2005 року та 02.01.2006 року були укладені Договори № 211 та № 28 купівлі-продажу (надалі - договори), згідно яких (п.1.1.) позивач зобов'язався передати відповідачу продукти харчування, відповідно до накладних, які є невід'ємною частиною даного договору, а відповідач зобов'язується прийняти їх та оплатити на умовах, викладених у договорі.

         Позивач передав у власність відповідачу товар на загальну суму 342 000,00 грн., що підтверджується видатковими накладними: РН-1300 від 01.09.2005р. на суму 70 000,00 грн.; РН-1305 від 01.09.2005р. на суму 70 000,00 грн., РН-1656 від 01.10.2005р. на суму 66 000,00 грн.; РН-1363 від 01.10.2005р. на суму 70 000,00 грн.; РН-1419 від 01.10.2005р. на суму 66 000,00 грн. (копії яких додані до матеріалів справи).

        Факт отримання товару підтверджується підписами уповноваженого представника відповідача на вказаних видаткових накладних.

        Відповідачем було здійснено оплату лише частково на суму 241 500,00 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача (копії яких додані до матеріалів справи).

         Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Монастирський квас», станом на час розгляду справи в суді становить 105 500,00 грн., що також підтверджується актом звірки розрахунків станом на 20.06.2008 року.

         Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов‘язків.

         Згідно ч.1 статті 509 ЦК України, зобов‘язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

         Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

         Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

         Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

         Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

         Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

         Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

         Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк для оплати товару.

         З доказів по справі вбачається, що позивач виконав свої зобов'язання в повному обсязі та належним чином, претензій щодо якості чи кількості товару від відповідача не надходило.

Відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В зв'язку з несплатою відповідачем заборгованості за поставлений товар, позивач надіслав на адресу відповідача претензію № б/н від 21.08.2008 року з вимогою оплатити заборгованість за поставлений товар, відповідно до поштового повідомлення претензія вручена 19.09.2008 року, яка залишена без відповіді та задоволення (претензія та докази її направлення наявні в матеріалах справи).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

         Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Відповідач у судове засідання не з'явився, відзиву або доказів оплати поставленого позивачем товару суду не надав.

         Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлений та по суті не оспорений відповідачем.

         Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов‘язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача основної суми заборгованості у розмірі 100 500,00 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з останнього пеню у розмірі 9 161,50 грн.

Відповідно до п. 6.3 договорів, за прострочення оплати стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня, за кожен день прострочення платежу.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня. Крім того, відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Таким чином, належна до стягнення пеня повинна бути нарахована за шість місяців виходячи із подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до ст. 55 ГПК України, суд перевірив правильність нарахування пені за заявлений позивачем період.

Відповідно до розрахунку який був зроблений судом у відповідності до вимог чинного законодавства, суд встановив, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в розмірі 12 067,94 грн. за період з 30.09.2008 року по 31.03.2009 року (за шість місяців). Оскільки позивачем заявлено до стягнення пені на суму 9 161,50 грн., і заяви про збільшення позовних вимог до суду не подавалось суд не може виходити за рамки позовних вимог та збільшувати їх розмір за таких обставин задоволенню підлягає заявлена до стягнення пеня у розмірі –9 161,50 грн.

          Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з останнього суму індексу інфляції –43 114,50 грн.

          Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Відповідно до ст. 55 ГПК України, суд перевірив правильність нарахування інфляції за заявлений позивачем період та задовольняє вимоги у цій частині у повному обсязі.

          Позивачем також заявлена вимога про стягнення з відповідача 4 000,00 грн. моральної шкоди. Зазначена вимога не підлягає задоволенню з огляду на наступне:

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Підставою для відшкодування моральної шкоди є факт заподіяння особі фізичного болю та страждань або душевних  страждань, або приниження честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Разом з тим, позивачем не доведено наявність підстав для відшкодування моральної шкоди у сумі 4 000,00 грн. Так, позивач при обґрунтуванні вимог для відшкодування моральної шкоди в позовній заяві, не наводить жодних обставин та доказів, які б підтверджували факт приниження честі, гідності а також ділової репутації. Отже ніяких доказів в обґрунтування своїх позовних вимог позивач суду не надав. Окрім цього, не надано доказів на підтвердження душевних розладів та приниження ділової репутації позивача.  

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 4 000,00 грн., є безпідставною, а відтак задоволенню не підлягає.

         Що стосується решти позовних вимог, а саме: 23,24 грн. –за банківське обслуговування, 15,00 грн. –за поштові відправлення, 61,20 грн. – за користування ЄДРПОУ, крім того 2 004,00 грн. –штрафу на користь держави за порушення строків розгляду претензії. Зазначені вимоги також не підлягають задоволенню з огляду на те, що стягнення зазначених вимог не передбачено чинним законодавством України, а ст. 9 ГПК України, на яку посилається позивач щодо стягнення 2 004,00 грн. - штрафу на користь держави за порушення строків розгляду претензії –виключена в новій редакції ГПК України.

          Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Згідно із ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.      

          Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов‘язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов‘язаних з розглядом справи.

          Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно заявленим вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», ст.ст. 11, 202, 509, 525, 526, 549,  625, 530, 612, 626, 655, 692  ЦК України, ст. 193, 230, 232  ГК України та ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 55, 75, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Монастирський квас»(08132, Київська область, Києво –Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова, 5, код  ЄДРПОУ - 32611792) на користь фізичної особи –підприємця Вовк Олексія Григоровича (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 34-а, оф. 45, ідентифікаційний код - 2961708372) 100 500,00 грн. –основного боргу, 9 161,50 грн. –пені, 43 114,50 грн. –інфляційних, а також витрати по сплаті державного мита в сумі 1 527,76 грн. та 114,91 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

         Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

           Суддя                                                               Маляренко А.В.