Постанова

від 27.07.2015 по справі 815/2070/15

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/2070/15

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2015 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., при секретарі Кузьменко Е.Х., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕСТА» до ДПІ в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області №0003932202 від 04.11.2014 року, -

В С Т А Н О В И В :

З позовом до суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю ВЕСТА» до ДПІ в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області №0003932202 від 04.11.2014 року.

В судовому засіданні 20.07.2015 року представником позивача були підтримані заявлені позовні вимоги з огляду на те, що підприємство правомірно сформувало показники податкового кредиту з ПДВ за березень 2014 року по взаємовідносинам з ТОВ «О.Л.Д.Транс». Представник відповідача ДПІ у Овідіопольському районі заперечив проти задоволення позовних вимог, пославшись на правомірність висновку податкового органу про безтоварність господарських операцій позивача з його контрагентами, пославшись на невідповідність наданих документів первинного бухгалтерського та податкового обліку підприємства показникам декларації підприємства за березень 2014 року.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та дослідивши наявні в справі письмові докази суд встановив наступні факти та обставини:

Відповідач ДПІ у Овідіопольському районі ГУ Міндоходів України, на підставі ст.1 Закону України «Про державну податкову службу», є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та згідно ст.ст.7,10,11 цього ж Закону здійснює повноваження щодо встановлення порушень податкового законодавства, нарахування та стягнення заборгованості з податків та зборів, штрафних санкцій, надання висновків на повернення з бюджету надмірно сплачених податків та зборів, а тому позовні вимоги щодо оскарження його актів, дій чи бездіяльності з цього приводу, на підставі положень ст.55 Конституції України, ч.1, п.1 ч.2 ст.17, ст.104 КАС України, підвідомчі адміністративним судам та повинні розглядатись у порядку адміністративного судочинства.

ДПІ у Овідіопольському райлоні Головного управління Міндоходів в Одеській області на підставі наказу керівника від 07.08.2014 року №481 (а.с.32 т.1) була проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «О.Л.Д.Транс» за березень 2014 року.

За результатами зазначеної перевірки був складений акт від 23.09.2014 року №1526/15-21-22-02/25423138 (а.с.17-31 т.1), на підставі якого було встановлено завищення показників податкового кредиту з ПДВ за березень 2014 року в розмірі 666667,00 грн., у зв'язку із порушенням позивачем положень п.44.1 ст.44, п.п.198.1,198.2,198.3,198.6, п.198 ст.198, Податкового кодексу України.

За результатами проведеної перевірки відповідачем 04.11.2014 року прийняте податкове повідомлення-рішення №0003932202 (а.с.33 т.1) про донарахування податкового зобов'язання з ПДВ на суму 666667,00 грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 333333,50 грн..

Представник позивача не погоджується з прийнятим податковим повідомленнями-рішенням оскільки вважає, що операції по поставці позивачу товарів з боку контрагента ТОВ «О.Л.Д. Транс» підтверджені наданими суду первинними бухгалтерськими документами, мали фактичний характер, а тому позивач правомірно сформував суми податкового кредиту ПДВ та отримання від постачальників податкових накладних на відповідні суми.

Представник відповідача - ДПІ у Овідіопольському районі ГУ Міндоходів в Одеській області письмових запереченнях проти позову зазначив, що хоча суми ПДВ за вказані податкові періоди й була формально сплачена та підтверджена наявними документами, але фактичних доказів поставки товарів (послуг) позивачу його контрагентами надано не було ні під час проведення перевірки ні на теперішній час, при цьому матеріали зустрічних перевірок з контрагентом позивача за господарськими операціями, підтверджують позицію посадових осіб органу ДПС щодо сумнівів товарності вказаних операцій, що позбавляло позивача право на формування та податкового кредиту з ПДВ та на бюджетне відшкодування ПДВ у відповідних податкових періодах.

Розглянувши оскаржені акти суб'єкту владних повноважень, суд виходячи з положень ч.3 ст.2 КАС України, проходить до висновку, що оскаржувані позивачем податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам закону, виходячи з наступного.

Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у

справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При визначенні суми податку на додану вартість, що підлягає включенню до податкового кредиту та подальшому бюджетному відшкодуванню, податковий орган враховував наступні норми Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пукнтом 198.6 ст.198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Так, між позивачем та ТОВ «О.Л.Д. Транс» був укладений договір № 1/03-14КП купівлі-продажу від 04.03.2014 року (а.с.55-57 т.1), відповідно до якого ТОВ «О.Л.Д. Транс» (Продавець) передало у власність ТОВ «Веста» (Покупець), а Покупець прийняв та оплати Товар згідно Специфікації (насіння соняшнику).

Фактичне виконання вказаного договору з боку Продавця ТОВ «О.Л.Д. Транс» підтверджується наступними документами первинного податкового та бухгалтерського обліку: договором № 1/03-14КП купівлі-продажу від 04.03.2014 року, специфікацією до договору № 1/03-14КП купівлі-продажу від 04.03.2014 року, видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями (а.с.63-200 т.1, а.с.26-50 т.2).

Крім цього, придбання Товару позивачем підтверджується тим, що ТОВ «Веста» придбаний за договором № 1/03-14КП купівлі-продажу від 04.03.2014 року Товар передано на зберігання, що підтверджується договором зберігання № 03/03 від 04.03.2014 року та складською квитанцією № 1598/38 від 31.03.2014 року (а.с.59-62 т.1).

Також, судом встановлено, що придбаний у ТОВ «О.Л.Д. Транс» Товар за договором № 1/03-14КП купівлі-продажу від 04.03.2014 року ТОВ «Веста» реалізовано контрагентам ТОВ «АВІ-ТРЕЙД», ТОВ «РУСТ» та ТОВ «ОСОБА_1 КБ», що підтверджується укладеними між ТОВ «Веста» та ТОВ «АВІ-ТРЕЙД», ТОВ «РУСТ» та ТОВ «ОСОБА_1 КБ» договорами купівлі-продажу № 14/11-2014А від 14.11.2014 року, № 26/11-14Р від 26.11.2014 року, № 19/11-2014У від 19.11.2014 року, специфікаціями та видатковими накладними до них (а.с.247-250 т.1, а.с.1-25 т.2).

Згідно довідки від 20.07.2015 року між ТОВ «Веста» та ТОВ «О.Л.Д. Транс» відсутня заборгованість по розрахункам за Товар, отриманий за договором № 1/03-14КП купівлі-продажу від 04.03.2014 року (а.с.149 т.2).

Представник відповідача вважає зазначені вище докази недостатніми для підтвердженням фактичного виконання договору купівлі-продажу від контрагента позивача.

Але такий висновок посадових осіб ДПІ в Овідіопольському районі ГУ Міндоходів в Одеській області є помилковим з наступних підстав:

Пунктом 2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірювач, базуються на даних бухгалтерського обліку.

Пунктом 1 ст.9 цього ж Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо же неможливо безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (надалі - Положення) під первинними документами розуміються документи, створені у письмовій або електронній формах, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п.2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральній та /або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис особи, що брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.2.5 Положення документ повинен бути підписаний особисто та підпис може бути скріплений печаткою.

Таким чином, зазначені вище документи первинного бухгалтерського та податкового обліку складені у відповідності до приписів діючого законодавства, мають всі необхідні для цього реквізити, а тому відповідають критеріям належного доказу, визначеного ст.70 КАС України.

На підтвердження своїх заперечень представник ДПІ в Овідіопольському районі ГУ Міндоходів в Одеській області посилається на неможливість здійснення ТОВ «О.Л.Д. Транс» вказаних операцій та відсутність декларування постачальником своїх податкових зобов'язань, при цьому зроблено посилання на акт Криворізької північної ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 14.07.2014 року № 78/04-83-22-01/37271547 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «О.Л.Д. Транс» (код ЄДРПОУ 37271547) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.09.2013 року по 31.05.2014 року», згідно якого неможливо було підтвердити взаємовідносини цього платника податків з його контрагентами за період з вересня 2013 року по травень 2014 року, в зв'язку із відсутністю цього підприємства за юридичною адресою, відсутністю відповідних можливостей для вирощення такої кількості сільськогосподарської продукції, відсутністю основних фондів, ліцензій та інших дозвільних документів.

Однак, вказане твердження представника відповідача є необґрунтованим, оскільки данні щодо цього підприємства станом на час укладання договору купівлі-продажу та в період, за який проводилась перевірка, перебували в ЄДР, свідоцтво про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість не було анульованим податковим органом, в зв'язку із чим, висновок щодо неможливості підтвердження факту продажу Товару за договором № 1/03-14КП від 04.03.2014 р. через відсутність платника податків за місцем своєї реєстрації та відсутності у нього фактичної можливості для продажу Товару не відповідає дійсності.

Крім цього, згідно довідки Відділу Держкомзему у Новотроїцькому районі Херсонської області (вих. № 3-0896 від 10.09.2013 року) та довідки Новомихайлівської сільської ради (вих. № 326 від 09.09.2013 року) згідно оформлених договорів суборенди на правах користування ТОВ «О.Л.Д. Транс» має 6218,00 га ріллі (а.с.60 т.2).

Відповідно до витягу - довідки Відділу Держземагентства у Жовтневому районі Миколаївської області від 04.12.2013 року №027-12/30 відповідно Книги записів реєстрації договорів оренди землі за товариством з обмеженою відповідальністю «О.Л.Д. Транс» в межах території Жовтневої райдержадміністрації Миколаївської області в оренді (суборенді) перебувають земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 6834,00 га в т.ч. ріллі 6834,00 га (а.с.62 т.2).

Також відповідно до статистичних спостережень зі статистики сільського господарства товариство з обмеженою відповідальністю «О.Л.Д. Транс» станом на 01 грудня 2012 року одержано врожай соняшнику - 26500,00 центнерів, станом на 01 вересня 2013 року зібрано врожай соняшнику - 62792 центнерів (а.с.78-96 т.2).

Таким чином, як вбачається з вищезазначених документів, ТОВ «О.Л.Д. Транс» орендувало землі сільськогосподарського призначення, у зв'язку з чим мало можливість отримати врожай соняшнику, який в подальшому поставити позивачу, а тому висновки перевіряючих про те, що фактично ТОВ «О.Л.Д. Транс» не мало відповідних можливостей для вирощення такої кількості сільськогосподарської продукції є безпідставними та спростовуються зібраними по справі доказами.

Крім цього, судова практика вирішення податкових спорів виходить із презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Подання платником податку до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

У податковому спорі податковий орган не може ставити під сумнів оподатковувану операцію, натомість повинен довести відсутність реальності такої операції в силу відсутності товарно-грошового обороту, номінального оформлення операції, її імітації з єдиною метою отримати незаконну податкову вигоду та податкову економію, тощо.

Проте, в акті перевірки №1526/15-21-22-02/25423138 від 23.09.2014 року відображено зміст акту Криворізької північної ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області №78/04-83-22-01/37271547 від 14.07.2014 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «О.Л.Д. Транс» (код ЄДРПОУ 37271547) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.09.2013 року по 31.05.2014 року» без будь-якого зазначення неправильності чи неповноти бухгалтерських документів, які надавались до перевірки ТОВ «Веста» на підтвердження фактичності взаємовідносин з ТОВ «О.Л.Д. Транс».

При цьому, недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, водночас такі докази, у порушення вимог частин 1,2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України , податковим органом не надано, та реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, не спростовано, як і не надано жодних належних доказів на підтвердження того, що ТОВ «Веста» не отримано від ТОВ «О.Л.Д. Транс» товар за договором купівлі-продажу №1/03-14КП від 04.03.14 року.

Також податкове законодавство не ставить у залежність виникнення права на податковий кредит у платника податків від наявності чи відсутності контрагента платника податків за місцем реєстрації.

Надані позивачем до перевірки та до суду первинні документи, а також наступний продаж ТОВ «Веста» придбаного у ТОВ «О.Л.Д. Транс» товару ТОВ «АВІ-ТРЕЙД», ТОВ «РУСТ» та ТОВ «ОСОБА_1 Люкс КБ» у сукупності свідчать про фактичний рух активів, а тому з урахуванням ділової мети такого руху у межах господарської діяльності ТОВ «Веста» та враховуючи принцип індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, згідно якого негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит, можуть бути застосовані саме до такого платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи, та добросовісність платника податків, а також достовірність задекларованих таким платником даних податкового обліку, що презумується податковим законодавством у пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України , за змістом якої, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано).

В судовому засіданні представником відповідача не надано додаткових доказів, які б спростовували або ставили під сумнів надані представником позивача первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, в зв'язку із чим, суд погоджується з позицією представника позивача про те, що надані ним письмові докази є достатніми для доведення факту продажу Товару його контрагентом, а тому висновок податкового органу про безтоварність такої угоди є помилковим, в зв'язку із чим, прийняте ним податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню на підставі положень ч. 2 ст. 162 КАС України.

Судові витрати розподілити у відповідності до вимог ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст.94,158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області №0003932202 від 04.11.2014 року.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 27.07.2015 року.

Суддя Єфіменко К.С.

.