Ухвала

від 19.11.2015 по справі 815/2070/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/2070/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Косцової І.П., Стас Л.В.

за участю секретаря - Скоріної Т.С.

представника позивача - Хлопко А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТА» до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕСТА» (далі - ТОВ «ВЕСТА») звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - ДПІ в Овідіопольському районі) про скасування податкового повідомлення-рішення №0003932202 від 04 листопада 2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 666 667,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 333 333,50 грн.

В обґрунтування позову зазначено про помилковість висновку контролюючого органу про порушення товариством вимог податкового законодавства, оскільки з контрагентом ТОВ «О.Л.Д. ТРАНС» здійснені реальні господарські операції, на підтвердження яких наявні всі первинні документи бухгалтерського та податкового обліку.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20 липня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Суд скасував податкове повідомлення-рішення №0003932202 від 04 листопада 2014 року.

В апеляційній скарзі представник ДПІ в Овідіопольському районі ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і прийняття нового рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник апелянта в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився, належним чином сповіщений про дату, час та місце судового розгляду справи.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції проти апеляційної скарги заперечила та просила рішення суду залишити без змін.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, неприбуття у судове засідання сторони, належним чином повідомленої про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню на наступних підставах.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 04 березня 2014 року між ТОВ «О.Л.Д. ТРАНС» (Продавець) та ТОВ «ВЕСТА» (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу №1/03-14 КП (а.с.55-57), відповідно до якого Продавець передав у власність Покупця товар (насіння соняшнику), а Покупець прийняв його та оплатив згідно Специфікації.

Згідно довідки від 20 липня 2015 року між ТОВ «ВЕСТА» та ТОВ «О.Л.Д. Транс» відсутня заборгованість по розрахункам за Товар, отриманий за вказаним договором (т.2 а.с.149).

Факт виконання вказаного договору підтверджується наступними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку: специфікацією до договору № 1/03-14КП купівлі-продажу від 04 березня 2014 року, видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями (т.1 а.с.63-200, т.2 а.с.26-50).

Поряд з цим, придбаний позивачем товар було передано на зберігання, що підтверджується відповідним договором № 03/03 від 04 березня 2014 року та складською квитанцією № 1598/38 від 31 березня 2014 року (т.1 а.с.59-62).

Також вказаний вище товар, який був придбаний позивачем на підставі договору №1/03-14 КП від 04 березня 2014 року, був в подальшому реалізований контрагентам-покупцям ТОВ «АВІ-ТРЕЙД», ТОВ «РУСТ» та ТОВ «УНІВЕРСАЛ ЛЮКС КБ», що підтверджується укладеними договорами купівлі-продажу, специфікаціями та видатковими накладними (т.1 а.с.247-250, т.2 а.с.1-25).

ДПІ в Овідіопольському районі в період із 10 по 16 вересня 2014 року проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ «Веста» з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «О.Л.Д. Транс» за період березень 2014 року, за результатами якої складено акт від 23 вересня 2014 року №1526/15-21-22-02/25423138 (т.1 а.с.17-31).

Із змісту цього акту вбачається, що товариством до перевірки було надано:

- договір купівлі - продажу від 04 березня 2014 року №1/03-14 КП;

- договір зберігання № 03/03 від 04 березня 2014 року;

- податкові накладні;

- видаткові накладні;

- реєстри виданих та отриманих податкових накладних.

Зазначена господарська операція була відображена в бухгалтерському обліку товариства.

Попри наявність у ТОВ «ВЕСТА» належним чином оформлених первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, ДПІ в Овідіопольському районі, використовуючи акт Криворізької північної ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 14 липня 2014 року № 78/04-83-22-01/37271547 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «О.Л.Д. Транс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 вересня 2013 року по 31 травня 2014 року», зробило висновок про порушення товариством п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 666 667,00 грн.

З огляду на встановлені порушення, ДПІ в Овідіопольському районі 04 листопада 2014 року прийняла податкове повідомлення-рішення №0003932202, яким збільшила ТОВ «ВЕСТА» суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 666 667,00 грн. та застосувала штрафну санкцію в розмірі 333 333,50 грн.

Скориставшись правом адміністративного оскарження позивач подав скарги до Головного управління ДФС в Одеській області та Головного управління ДФС України, за результатами розгляду яких, скарги залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін (т.1 а.с.34-54).

Задовольняючи позовні вимоги та відповідно скасовуючи податкове повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з того, що перевіркою контролюючого органу не встановлено факту безтоварності господарської операції з придбання позивачем товару у вищезгаданого контрагента, тому зазначені обставини дали позивачу, передбачене податковим законодавством, право для формування податкового кредиту, внаслідок придбання вказаного товару у відповідних податкових періодах.

Згідно із вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що правова позиція суду першої інстанції, яка викладена у судовому рішенні є законною та обґрунтованою, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Питання, пов'язані з формуванням позивачем податкового кредиту, врегульовано ст.198 Податкового кодексу України.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактичні здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пунктом 1 ст.9 цього ж Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Правовий аналіз наведених норм дає підстави колегії суддів апеляційного суду вважати, що юридичні наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг, підтверджені належним чином оформленими документами.

Враховуючи, що господарська операція позивача з ТОВ «О.Л.Д. Транс» підтверджена належним чином оформленими документами, її реальність необхідно оцінити з точки зору доводів податкового органу, що у контрагента позивача відсутні мінімальні необхідні ресурси для досягнення результатів господарської діяльності, декларування податкових зобов'язань та податкового кредиту з однаковим значенням.

Для здійснення такої оцінки вивченню підлягає акт Криворізької північної ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 14 липня 2014 року № 78/04-83-22-01/37271547 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «О.Л.Д. Транс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 вересня 2013 року по 31 травня 2014 року» (т.2 а.с.10-111).

Результат вивчення цього акту показав наступне.

ТОВ «О.Л.Д. Транс» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 25 лютого 2011 року, станом на 08 липня 2014 року перебувало на обліку в Криворізькій північній ОДПІ.

Свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «О.Л.Д. Транс» від 01 квітня 2013 року було анульоване 01 вересня 2013 року на підставі реєстрації суб'єктом спеціального режиму оподаткування.

Свідоцтво про реєстрацію сільськогосподарського підприємства, як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість ТОВ «О.Л.Д. Транс» отримало 01 вересня 2013 року.

У періоді, що перевірявся, згідно поданих до ДПІ звітів, ТОВ «О.Л.Д. Транс» використовувало у своєї діяльності земельні ділянки на території Нововолодимирівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області за договорами суборенди, в тому числі і рілля загальною площею 3 858га.

Для вирощування зернових та олійних культур ТОВ «О.Л.Д. Транс» уклало з СТОВ «ГОПРИ СЕРВІС - ГРУП ЛТД» 08 лютого 2013 року договір про спільну діяльність, в якому зазначило, що бере на себе обов'язок закупити посівний матеріал, дизпаливо та виконати роботи по вирощуванню олійних культур на площі 1800га, організувати збір та випуск продукції (т.2 а.с.103).

Також ТОВ «О.Л.Д. Транс» 01 квітня 2013 року були укладені договори з фізичними особами на виконання робіт по посіву, оранці, культивації, тюкуванню, збору врожаю сільськогосподарських культур, роботи по управлінню тракторами та роботи з навісною сільськогосподарською технікою та іншим навісним обладнанням для цієї техніки.

Узяв на собі обов'язки виконавця послуг за договором №11 від 01 квітня 2013 року щодо орання, культивації, посіви масляничних культур та їх збору комбайном на площі 5 990га на замовлення ТОВ «О.Л.Д. Транс» - СТОВ «ГОПРИ СЕРВІС - ГРУП ЛТД».

Перевіркою встановлено, що ТОВ «О.Л.Д. Транс» за період з 01 вересня 2013 року по 01 травня 2014 року задекларовано податкових зобов'язань на 11 497 995,53 грн., у тому числі і з ТОВ «ВЕСТА» на суму 666 666, 67 грн.

Вважаючи, що договори оренди ТОВ «О.Л.Д. Транс» не були зареєстровані у встановленому законом порядку, чисельність працюючих у цьому товаристві у ІІІ кварталі 2013 року за штатом - 3 особи, за сумісництвом - 2 особи, контролюючий орган зробив висновок, що неможливо встановити об'єкт оподаткування за спірний період у розумінні п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.187.1 Податкового кодексу України.

На підставі зазначених висновків, податкова інспекція, визначені ТОВ «О.Л.Д. Транс» податкові зобов'язання з податку на додану вартість, зменшила до « 0» та податковий кредит також встановила « 0».

Водночас, згідно довідки Відділу Держкомзему у Новотроїцькому районі Херсонської області (вих. № 3-0896 від 10.09.2013 року) та довідки Новомихайлівської сільської ради (вих. № 326 від 09.09.2013 року) на підставі оформлених договорів суборенди на правах користування ТОВ «О.Л.Д. Транс» знаходиться - 6218,00га ріллі (а.с.60 т.2).

Відповідно до витягу - довідки Відділу Держземагентства у Жовтневому районі Миколаївської області від 04 грудня 2013 року №027-12/30 відповідно Книги записів реєстрації договорів оренди землі за товариством з обмеженою відповідальністю «О.Л.Д. Транс» в межах території Жовтневої райдержадміністрації Миколаївської області в оренді (суборенді) перебувають земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 6834,00га в т.ч. ріллі 6834,00га (а.с.62 т.2).

Також відповідно до статистичних спостережень зі статистики сільського господарства товариство з обмеженою відповідальністю «О.Л.Д. Транс» станом на 01 грудня 2012 року одержано врожай соняшнику - 26500,00 центнерів, станом на 01 вересня 2013 року зібрано врожай соняшнику - 62792 центнерів (а.с.78-96 т.2).

За змістом викладених обставин, суд апеляційної інстанції має право зробити висновок про те, що контрагент позивача дійсно проводив господарську діяльність з вирощення соняшника, мав відповідні можливості для вирощення такої кількості сільськогосподарської продукції, а тому відповідно і здійснювати її продаж.

Апелянт не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції наполягає на тому, що позивачем до перевірки не був наданий обов'язковий перелік первинних документів, якими повинні підтверджуватися задекларовані показники.

Так, не були надані сертифікати якості чи лабораторні висновки для підтвердження якості товару, відповідно до положень Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні».

У складській квитанції, якою підтверджується зберігання соняшника згадується про сертифікат від 07 серпня 2013 року, виданий Державною інспекцією сільського господарства у Дніпропетровській області (т.1 а.с.62).

Як пояснив представник позивача, при подальшому продажі соняшника даний сертифікат був переданий покупцю.

Згадує також апелянт на відсутність рахунок фактур.

Проте, рахунок-фактура за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а носить лише інформаційний характер. Форма рахунку (рахунку-фактури) не належить до типових форм, що затверджується Держкомстатом, застосування її нормативно-правовими актами не передбачено.

Щодо відсутності довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, відсутність у видаткових накладних, складених на адресу позивача прізвищ осіб, які здійснили прийняття вантажу, колегія суддів зазначає, що зазначені недоліки в оформленні цих документів, не можуть свідчити про відсутність господарської операції.

Право на податковий кредит, згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, виникає на дату тієї події, яка відбулася раніше:

- на дату списання грошових коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів/послуг (на передоплату імпортного товару це правило не поширюється);

- на дату отримання платником податків товарів/ послуг, підтверджену податковою накладною.

Виходячи з цього, ствердження податкового органу, що підприємство не мало право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість тому, що в наданих платіжних дорученнях на перерахування грошових коштів контрагенту були відсутні відмітки банку про прийняття даних платіжних доручень не засновано на вищевикладеній правовій нормі.

Так, податковий кредит ТОВ «ВЕСТА» був сформований на дату отримання товару.

Обставини подальшої реалізації ТОВ «ВЕСТА» придбаного товару не були предметом перевірки контролюючого органу.

У зв'язку з чим, його зауваження в апеляційній скарзі щодо ненадання товариством первинних документів (податкові накладні, товарно-транспортні накладні, специфікації), які б підтверджували постачання товару на користь інших осіб є - недоречними.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскільки усі обставини, що входять до предмета доказування у справі, встановлені судом першої інстанції на підставі повного та всебічного дослідження наявних у справі доказів, які відповідають ознакам належності та допустимості, цим обставинам надана правильна юридична оцінка, то підстав для скасування оскаржуваного судового акту не вбачається.

Відповідно до вимог ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТА» до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту судового рішення.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя І.П. Косцова

суддя Л.В. Стас