Рішення

від 14.09.2009 по справі 26/41

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

26/41

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

14.09.09 р.                                                                                     Справа № 26/41                               

за позовом Закритого акціонерного товариства „Торгівельний будинок „Електроснаб”,

                   м.Запоріжжя

до відповідача Державного підприємства „Донецька залізниця ”, м.Донецьк,

про стягнення 191 768 грн. 30 коп.

                                                                                          Суддя Нестеренко Ю.С.

В засіданні суду брали участь:

Представники:

від позивача: не з”явився

від відповідача: Кубрякова О.О. за довіреністю.

 СУТЬ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство „Торгівельний будинок „Електроснаб”, м.Запоріжжя, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства „Донецька залізниця”, м.Донецьк про стягнення основної  суми  боргу  у  розмірі 100 000,00грн.,  інфляційних в  розмірі  61 956,61 грн.,  3%річних  в  розмірі 12 213,89грн.,  пені  в  розмірі 17597,80грн.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за укладеним договором  №Д/НХ-08477/НЮ від 27.03.2008р. щодо оплати поставленої продукції в порядку та строки, передбачені умовами вказаного договору.

Відповідач у відзиві №НЗТ-03/1064 від 17.08.2009р. визнав суму  основного  боргу  в  розмірі 100 000,00 грн., однак  проти  стягнення  пені, інфляційних та  3% річних  заперечував.

В  судове  засідання  призначене  на  14.09.09р.  представник  позивача   не  з”явився,  про  причини  не  явки  суд  не  повідомив, хоча  був  належним  чином  повідомлений  про  час  та  місце  розгляду  справи,  через  що  суд  вважає  за  можливе   закінчити  розгляд  справи у  його  відсутності.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

27.03.2008р. між Закритим акціонерним товариством „Торгівельний будинок „Електроснаб” (далі позивач) та Державним підприємством „Донецька залізниця” (далі відповідач) був укладений договір  поставки №Д/НХ-08477/НЮ  (далі Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору  предметом договору є поставка Позивачем Відповідачу товару в асортименті та кількості згідно специфікації №1 (додаток №1), яка є невід`ємною частиною чинного Договору.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

На  виконання  умов  Договору  сторонами  було  складено  та  підписано  Специфікацію №1 (Додаток №1 до Договору),  в  якій  сторони  обумовили  асортимент, кількість  та  вартість товару, що  буде  поставлятись.

В матеріалах справи містяться заявки відповідача №2600-2/629 від 03.04.2008р., №2600-2/1650  від 18.08.2008р.  на відвантаження товару позивачем.

Згідно п.4.2 Договору  датою поставки товару вважається дата підписання накладної на приймання товару і підписання акту прийому-передачі товару обома сторонами договору або їх уповноваженими представниками.

Позивачем за видатковими накладними №15 від 07.04.2008р., №22 від 26.05.2008р., №39 від 27.08.2008р. на адресу відповідача була здійснена поставка товару на загальну суму 507 813,42 грн.

Також  на  виконання  умов  п.4.2.Договору  сторонами    були  складені  та  підписані  акти прийому-передачі товару від 07.04.2008р., від 26.05.2008р.  та від 27.08.2008р.

Крім  того,   отримання  спірного   товару  відповідачем  підтверджується  довіреностями  на  отримання  товарно-матеріальних  цінностей серії ЯПБ №268990 від 07.04.08р.,  ЯПБ №269104 від 26.05.08р. та  ЯПБ №269424 від 27.08.08р.

Листом від  22.12.08р.  відповідач  повідомив  позивача  про  зменшення  обсягу  поставки  товару  на  суму  211356 грн.,  відповідно  до  умов  п. 14.4. Договору.

Отже   матеріалами  справи  встановлено, що позивачем  відповідачу  поставлено   товар за  спірним  Договором  на  загальну  суму  507 813,42грн.

Згідно із п.п. 6.2, Договору відповідач здійснює оплату поставленого товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача протягом 30 банківських днів з дня  його отримання. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками накладної і акту прийому – передачі товару.

Відповідно  до  ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

За приписом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач  свої зобов`язання   по  оплаті   отриманого  товару  виконав  частково  сплативши 407 813,42 грн., що  підтверджується  банківськими  виписками  на зазначену  суму.  Решта  товару  на  суму  100 000 грн.   залишилась  не сплаченою   відповідачем.

Позивачем   відповідачу виставлялись рахунки №37 від 07.04.2008р., №53 від 23.05.2008р., №84  від 27.08.2008р.  для  оплати  та  претензії №1-1 від 25.07.2008р., №2 від 17.02.2009р. з вимогою оплатити заборгованість за спірним договором.

Відповідач факт   отримання  товару  за  спірним Договором    підтверджує та  визнає  суму  основного боргу  у  розмірі  100 000,00 грн.

За приписами  ст.43 Господарського  процесуального  кодексу  України господарський  суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності,  керуючись  законом.

Оскільки  відповідачем   до теперішнього часу  поставлена позивачем продукція у сумі 100 000,00 грн.  не оплачена, суд вважає вимоги позивача про  стягнення  спірної  суми  обґрунтованими та такими, що  підлягають задоволенню.

Умовами п.9.2 Договору сторони    передбачили, що  у  разі  порушення  строків  оплати товару відповідач  сплачує  позивачу  пеню  у  розмірі  облікової  ставки НБУ від  вартості  несплаченого  товару  за  кожен  день  прострочення.

На  підставі  зазначеного  пункту  Договору  позивачем   було  нараховано та пред'явлено до стягнення відповідачу пеню в сумі 17 597,80 грн. за період з 15.01.2009р. по 12.07.2009р.

Як  встановлено  матеріалами  справи,  відповідач  повинен  був   здійснити  оплату поставленого  товару  протягом  30  банківських  днів  з  дня  його  отримання, тобто  до  23.05.08р.,  08.07.08р. та  09.10.08р.  включно.

За приписами  п. 6. ст. 232  Господарського  кодексу  України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як  вбачається з  розрахунку  пені   наданого   позивачем,  цей   розрахунок   було  здійснено  не  у  відповідності   до  вимог  п.6. ст. 232 ГК України, тобто  з  порушенням  шестимісячного  строку, оскільки  нарахування  повинно  було  здійснюватись  від   дня  коли  зобов'язання мало бути виконано, а  не з  15.01.09р.

Отже  на  підставі  вищенаведеного суд  відмовляє   у  задоволенні  вимог   позивача   про  стягнення   пені  у   розмірі 17 597,80 грн.

За приписом  ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної  норми  закону за період з червня 08р. по червень 09р. позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення інфляційні в сумі 61 956,61 грн. та три проценти річних в сумі 12 213,89 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних, суд вважає його арифметично невірним, а вимоги позивача в цій частині такими, що підлягають задоволенню частково в сумі 59 996,79грн.

Вимоги   позивача  про  стягнення трьох процентів річних в  сумі  12 213,89 грн., суд вважає  обґрунтованими  та  такими,  що  підлягають  задоволенню  в  повному  обсязі.

          Заперечення   відповідача  проти  стягнення інфляційних та  3% річних  судом  до  уваги  не приймаються, оскільки їх  нарахування є  правом  позивача,  що  передбачено  законом за  прострочення  виконання грошового  зобов”язання.  

У  відповідності  до  ст. 49 ГПК України,  витрати  по  сплаті  державного  мита  та  витрати  на інформаційно-технічне  забезпечення   судового  процесу   покладаються  на  сторони  пропорційно   задоволеним  вимогам,  у  зв”язку  з  чим  з  відповідача  на  користь  позивача  підлягають  стягненню витрати  по  сплаті  державного  мита  у  розмірі  1722,10  грн. та витрати  на інформаційно-технічне  забезпечення   судового  процесу    в  розмірі 105,96  грн.

Виходячи з того, що постановою від 08.07.2009р. №693 Кабінету Міністрів України скасовано постанову Кабінету Міністрів України від 14.04.2009р. №361 (361-2009-п) „Про внесення змін до розмірів витрат з інформаційно-технічне забезпечення судових процесів, пов”язаних з розглядом цивільних та господарських справ”  позивачу  слід  повернути  надлишково сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 197 грн., оскільки  на   момент  звернення  з  позовною  заявою  до  суду   витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу складали  118 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.  525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

      ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Закритого акціонерного товариства „Торгівельний будинок „Електроснаб”, м.Запоріжжя до Державного підприємства „Донецька залізниця”, м.Донецьк про стягнення  основної  суми  боргу  у  розмірі 100 000,00грн.,  інфляційних в  розмірі  61 956,61 грн.,  3%річних  в  розмірі 12 213,89грн.,  пені  в  розмірі 17597,80грн. задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства „Донецька залізниця”, м.Донецьк на користь Закритого акціонерного товариства „Торгівельний будинок „Електроснаб”, м.Запоріжжя заборгованості за поставлений товар у розмірі 100 000,00 грн., збитки від інфляції  в  розмірі 59 996,79 грн., 3% річних в сумі 12 213,89 грн.,  витрати по сплаті державного мита в сумі 1722,10 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 105,96 грн.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повернути Закритому акціонерному товариству „Торгівельний будинок „Електроснаб”, м.Запоріжжя надлишково сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 197 грн.

Видати  довідку.

Рішення оголошено повністю в судовому засіданні 14.09.2009р.

Суддя