Постанова

від 16.09.2009 по справі 22/106-26/21

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

22/106-26/21

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 16 вересня 2009 р.                                                                                    № 22/106-26/21  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:          

головуючого - судді                                                            Кривди Д.С.,

суддів                                                    Жаботиної Г.В., Полянського А.Г.

у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:

від позивача:        Спиридонова К.С.

від відповідача:    Крижановський Д.О.

розглянувши  касаційну  скаргу  Приватного підприємства “Наш молочник”

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2009р.  

у справі № 22/106-26/21 Господарського суду м. Києва

за позовом  Приватного підприємства “Наш молочник”

до Акціонерного комерційного банку “Аркада”

про стягнення 5122,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство “Наш молочник”  звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Акціонерного комерційного банку “Аркада” про стягнення 5122грн. різниці між вартістю об'єкта інвестування та фактичної площі отриманих квартир.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 25.06.2007р. (суддя Л.В.Прокопенко), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2007р. (судді: В.М.Коваленко, О.В.Вербицька, Л.Л.Гарник), в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями,

Приватне підприємство “Наш молочник” подало касаційну скаргу.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.12.2007р. касаційну скаргу Приватного підприємства “Наш молочник” задоволено частково, рішення Господарського суду м. Києва від 25.06.2007р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2007р. у справі № 22/106  скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

За новим розглядом справи, якій присвоєно номер № 22/106-26/21, рішенням Господарського суду м. Києва від 21.02.2008р. (суддя В.І.Пінчук) позовні вимоги задоволено, стягнуто з Акціонерного комерційного банку “Аркада” на користь Приватного підприємства “Наш молочник” 5122грн. зайво сплачених коштів, 102грн. держмита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись з рішенням Господарського суду м. Києва від 21.02.2008р., Акціонерний комерційний банк “Аркада” подав апеляційну скаргу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2009р. (судді: А.А.Верховець, В.А.Корсак, А.І.Тищенко) апеляційну скаргу Акціонерного комерційного банку “Аркада”  задоволено, рішення Господарського суду м. Києва від 21.02.2008р. у справі № 22/106-26/21 скасовано, у позові Товариства з обмеженою відповідальністю “Наш Молочник” до Акціонерного комерційного банку “Аркада” про стягнення 5 122грн., відмовлено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Наш Молочник” на користь Акціонерного комерційного банку “Аркада”  51грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

Не погодившись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2009р., Приватне підприємство “Наш молочник” подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2009р. та залишити в силі рішення Господарського суду м. Києва від 21.02.2008р. Свою вимогу Приватне підприємство “Наш молочник” мотивує тим, що господарським судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарським судом попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга Приватного підприємства “Наш молочник” не підлягає задоволенню.

Господарським судом встановлено:

16.02.2005р. між позивачем та відповідачем укладено договір № М215 про участь у фонді фінансування будівництва, за яким позивач зобов'язався передати відповідачу у довірче управління кошти з метою отримання у власність об'єкта інвестування.

25.02.2005р. між позивачем та відповідачем укладено договір № М215, яким визначено, що об'єктом інвестування є квартира № 73, що знаходиться за адресою: смт. Буча, бул. Б.Хмельницького, буд. 4 загальною площею 97,63кв.м. вартістю 205837,23грн.  

Згідно ст. 1 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" цей Закон встановлює загальні принципи, правові та організаційні засади залучення коштів фізичних і юридичних осіб в управління з метою фінансування будівництва житла та особливості управління цими коштами, а також правові засади та особливості випуску, розміщення та обліку сертифікатів фондів операцій з нерухомістю. Таким чином, загальні принципи, правові засади залучення коштів з метою фінансування будівництва житла встановлено зазначеним Законом.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" термін "вимірна одиниця об'єкта інвестування" - встановлена правилами фонду фінансування будівництва одиниця виміру об'єкта інвестування, яка визначається в метричних одиницях або в частках (відсотках) цього об'єкта інвестування як єдиного цілого. Таким чином, приписами даної правової норми встановлено, що одиниця виміру об'єкту інвестування, яка може встановлюватися в метричних одиницях або у відсотках цього об'єкту як єдиного цілого є вимірною одиницею об'єкта інвестування.

Як випливає з встановлених господарським судом обставин, об'єкт інвестування позивача було встановлено в метричних одиницях, а саме в квадратних метрах.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" термін "поточна ціна вимірної одиниці об'єкта інвестування" - встановлена на момент розрахунків ціна права вимоги на одну вимірну одиницю цього об'єкта інвестування.

Порядок закріплення за довірителем об'єкта інвестування та умови передачі коштів в управління управителю ФФБ визначений ст. 15 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю", згідно ч. 2 якої при внесенні коштів довірителем до ФФБ управитель зобов'язаний закріпити за довірителем відповідну кількість вимірних одиниць об'єкта інвестування за поточною ціною вимірної одиниці цього об'єкта інвестування та одночасно внести відповідну інформацію до системи обліку прав вимоги довірителів ФФБ. Право вимоги на відповідну кількість вимірних одиниць об'єкта інвестування виникає у довірителя з моменту передачі коштів в управління управителю ФФБ.

Таким чином, з приписів даної правової норми випливає, що за довірителем має бути закріплено відповідна кількість вимірних одиниць за поточною ціною вимірної одиниці об'єкту інвестування, а у довірителя виникає право вимоги тільки на відповідну кількість закріплених за ним вимірних одиниць.

Як вже було зазначено, за позивачем було закріплено 97,63кв.м. за ціною 205837,23грн, отже, кількість вимірних одиниць об'єкту інвестування позивача, становила 97,63кв.м. за поточною ціною цих вимірних одиниць, що дорівнює 205837,23грн.

Згідно ч. 6 ст. 15 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" поточна ціна вимірної одиниці об'єкта інвестування визначається виходячи з встановлених поточної ціни вимірної одиниці об'єкта будівництва, коефіцієнтів поверху та комфортності цього об'єкта інвестування. На підставі цих даних управитель розраховує вартість зобов'язань довірителя щодо внесення коштів до ФФБ. Таким чином, як випливає із приписів даної правової норми, цією нормою встановлено правила визначення поточної ціни вимірної одиниці об'єкта інвестування, розмір якої залежить, зокрема, від коефіцієнтів комфортності.

Господарським судом встановлено:

За проектом кв. № 73 в буд. № 4 по бул. Б. Хмельницького в смт. Буча має загальну площу 97,63кв.м. В експлікації приміщень серед інших передбачена веранда площею 7,42кв.м до якої застосовано коефіцієнт - 1.

Фактично в квартирі № 73  буд. № 4 по бул. Б. Хмельницького в смт. Буча збудовано засклений балкон.

Ірпіньське БТІ, при здійсненні інвентаризації вищезгаданої квартири, застосувало знижувальний коефіцієнт 0,3 відповідно до Інструкції про порядок проведення інвентаризації об'єктів нерухомого майна, що затверджена наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.01р. № 127, в зв'язку з чим фактична площа квартири зменшилась на 2,43кв.м., вартість яких складає 5122грн.

Згідно п. 1.1 Державних будівельних норм України "Будинки і споруди житлові будинки. Основні положення ДБН В.2.2-15-2005", затверджених Держбудом України від 18.05.2005р. № 80 ( далі ДБН В.2.2-15-2005) проектоване житло за рівнем комфорту та соціальної спрямованості поділяють на дві категорії: І і ІІ. Таким чином, житло поділяється за рівнем комфортності та соціальної спрямованості.

Згідно додатку Б до ДБН В.2.2-15-2005 термін "житло І категорії" (комерційне) –житло з нормованими нижніми і ненормованими верхніми межами площ квартир та одноквартирних житлових будинків (чи котеджів), які забезпечують рівень комфорту проживання не нижче за мінімально допустимий. Термін "житло ІІ категорії" (соціальне) –житло з нормованими нижніми і верхніми межами площ квартир та житлових кімнат гуртожитків відповідно до чинних санітарних норм, які забезпечують мінімально допустимий рівень комфорту проживання. Таким чином, з наведених термінів випливає, що за рівнем комфортності житло поділяється на житло з нормованими та ненормованими верхніми межами площ квартир.

Згідно ч. 2 додатку № 2 СНиП 2.08.01-89, що діяв на час проведення інвентаризації Ірпіньським БТІ, загальну площу квартир належить визначати як суму площ їх приміщень, вбудованих шаф, а також лоджій, балконів, веранд, терас і холодних комор, підраховуємих зі слідуючими понижуючими коефіцієнтами: для лоджій –0,5, для балконів і терас –0,3, для веранд і холодних комор –1,0.

Згідно абз. 1 додатку № 1 СНиП 2.08.01-89 термін "балкон" означає, що це є виступаюча з площини стіни фасаду огорожена площадка, що слугує для відпочинку влітку. Таким чином, із приписів даної норми не випливає, що термін "балкон" у даній нормі розуміється як засклена відповідна площадка, до якої відповідно до ч. 2 додатку № 2 СНиП 2.08.01-89 мав застосовуватися понижуючий коефіцієнт 0,3.

Проте, як вже було зазначено, балкон об'єкту інвестування позивача проектувався та споруджувався заскленим, що свідчить про більш високий рівень комфортності, який СНиП 2.08.01-89 не був передбачений, а отже і не міг бути застосований знижувальний коефіцієнт, передбачений даним СНиП, що дорівнює 0,3.

Згідно наказу Держбуду України від 15.02.05р. № 39, чинний на час виникнення спірних правовідносин, до введення в дію з другого півріччя 2005р. нової редакції ДБН "Житлові будинки. Основні положення", схваленої рішенням науково-технічної ради Держбуду від 10.12.2004р. № 69, при прийнятті в експлуатацію житлових будинків, проектною документацією яких передбачено засклення лоджій і балконів, прирівнювати їх за призначенням до "веранд" та "холодних комор" згідно зі СНиП 2.08.01-89 "Житлові будинки" і включати їх площу до загальної площі квартир з коефіцієнтом 1,0.

Оскільки, за рівнем комфортності до засклених балконів мав застосовуватися коефіцієнт 1, то загальна площа квартири № 73 буд. № 4 в буд. Б. Хмельницького в смт. Буча, яка була об'єктом інвестування позивача, становить 97,63кв.м.

За таких обставин, господарський суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку щодо відмови позивачу у задоволенні позову.

Згідно ч. 1 ст. 111-10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Оскільки апеляційним господарським судом норми матеріального та процесуального права порушено не було, то підстави для скасування даного судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Приватного підприємства “Наш молочник” залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2009р. у справі № 22/106-26/21 –без змін.

Головуючий - суддя                                                   Кривда Д.С.

судді                                                                             Жаботина Г.В.

                                                                                                 Полянський А.Г.