Рішення

від 22.07.2015 по справі 915/1043/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2015 року Справа № 915/1043/15

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", бульвар Тараса Шевченка, 18, м. Київ, 01601 (код ЄДРПОУ 21560766)

адреса для листування: ПАТ "Укртелеком"/Миколаївська філія, вул. Адміральська, 27/3, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 22437619)

до відповідача Миколаївського виробничо-навчального комбінату при автогосподарстві УМВС України в Миколаївській області, вул. Маршала Василевського, 63, м. Миколаїв, 54008 (код ЄДРПОУ 37585204)

про стягнення заборгованості в сумі 10 812, 46 грн., в тому числі: 8 311, 38 грн. - заборгованості з орендної плати; 207, 23 грн. - суми заборгованості з відшкодування витрат за використану електроенергію; 2 202, 71 грн. - пені; 91, 14 грн. - інфляційних втрат; 59, 02 грн. - 3% річних

за участю представників сторін:

від позивача: Васильєва С.О., довіреність № 4082 від 03.11.2014 року;

від відповідача: Семенов Ю.С., довіреність від 27.04.2015 року.

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами до відповідача Миколаївського виробничо-навчального комбінату при автогосподарстві УМВС України в Миколаївській області про стягнення заборгованості в сумі 10 812, 46 грн., в тому числі: 8 311, 38 грн. - заборгованості з орендної плати; 207, 23 грн. - суми заборгованості з відшкодування витрат за використану електроенергію; 2 202, 71 грн. - пені; 91, 14 грн. - інфляційних втрат; 59, 02 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 22.06.2015 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи в судовому засіданні призначено на 08.07.2015 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 08.07.2015 року розгляд справи було відкладено на 20.07.2015 року.

В судовому засіданні 20.07.2015 року оголошено перерву до 22.07.2015 року.

В судовому засіданні 22.07.2015 року судом відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

14.07.2015 року до господарського суду Миколаївської області від позивача Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій позивач просив суд зменшити розмір позовних вимог та стягнути з відповідача Миколаївського виробничо-навчального комбінату при автогосподарстві УМВС України в Миколаївській області: 8 311, 38 грн. - суми основного боргу; 207, 23 грн. - суми заборгованості з відшкодування витрат за використану електроенергію; 2 138, 52 грн. - пені; 91, 03 грн. - інфляційних втрат; 59,02 грн. - 3 % річних (арк. 51).

В судовому засіданні 20.07.2015 року представник позивача подану заяву підтримав та просив суд прийняти її до розгляду.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до ч. 6 ст. 22 ГПК України господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Розглянувши заяву про зменшення розміру позовних вимог, судом встановлено, що підставою для зменшення розміру позовних вимог є здійснення перерахунку розміру штрафних санкцій, у зв'язку з допущенням арифметичних помилок в первісному розрахунку. Судом встановлено, що подана заява відповідає вимогам чинного законодавства та не порушує чиї-небудь права. Враховуючи вищевикладене, заява прийнята судом до розгляду, про що зазначено в протоколі судового засідання від 20.07.2015 року. Позовні вимоги розглядаються судом з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні 22.07.2015 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив наступне.

01.02.2013 року між ПАТ "Укртелеком" в особі Миколаївської філії ПАТ "Укртелеком" (орендодавець) та Миколаївським виробничо-навчальним комбінатом при автогосподарстві УМВС України в Миколаївській області (орендар) укладено Договір № 21-6/29 оренди нерухомого майна товариства (комерційні приміщення ) .

Відповідач умови Договору належним чином не виконував, у зв'язку з чим виникла заборгованість з орендної плати за квітень 2014 року, липень 2014 року - лютий 2015 року (включно) у розмірі 8 311, 38 грн., а також заборгованість з відшкодування витрат за використану електроенергію (комунальні послуги) за період з лютого 2013 року по жовтень 2014 року у розмірі 207, 23 грн.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем умов договору, позивачем була нарахована відповідачу 2 138, 52 грн. - пені; 91, 03 грн. - інфляційних втрат; 59,02 грн. - 3 % річних.

Із посиланням на вищевикладене, на приписи ст. 526, 530, 625, 629, 759, 762, 795 ЦК України, ст. 193 ГК України та на умови Договору позивач просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача Миколаївського виробничо-навчального комбінату при автогосподарстві УМВС України в Миколаївській області в судовому засіданні 22.07.2015 року зазначив, що позов визнає частково в частині обов'язку з оплати орендних платежів за квітень 2014 року, липень-вересень 2015 року, вказуючи, що у зв'язку з невнесенням орендних платежів орендодавець на підставі п. 12.4.3 та п. 12.7.6 Договору не позбавлений був права розірвати договір оренди. Представник відповідача, вказуючи також на скрутне матеріальне становище, просив суд відмовити в частині штрафних санкцій та відстрочити виконання рішення суду, про що відображено в протоколі судового засідання від 22.07.2015 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

01.02.2013 року між Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Миколаївської філії ПАТ "Укртелеком" (далі - орендодавець) та Миколаївським виробничо-навчальним комбінатом при автогосподарстві УМВС України в Миколаївській області (далі - орендар) було укладено Договір № 21-6/29 оренди нерухомого майна товариства (комерційні приміщення) (далі - Договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар бере у строкове платне користування частину приміщення (далі-Майно), розташованого за адресою Миколаївська область, смт. Веселинове, вул. Леніна, 9, площею 31, 2 кв.м. (п. 1.1 Договору) (арк. 7-10).

Даний Договір підписано сторонами та скріплено печатками сторін.

В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі Договору виникли зобов'язальні відносини.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічного змісту норма закріплена в ст. 283 ГК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 283 ГК України об'єктом оренди може бути, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

Відповідно до ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 1.2 Договору сторони домовляються про те, що на їхні договірні відносини не поширюються норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786 "Про Методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна".

Відповідно до п. 2.1 Договору передача орендареві майна в користування здійснюється одночасно з підписанням повноважними представниками сторін Акта приймання-передачі майна (додаток 1) , вказаного в п. 1.1 цього договору. При цьому ризик випадкового знищення або пошкодження майна переходить до орендаря з відповідними наслідками.

Відповідно до п. 12.1 Договору цей договір укладено на період з 01.02.2013 року до 01.01.2016 року. Сторони зобов'язані протягом 20 днів після закінчення строку дії цього договору здійснити остаточні розрахунки за ним.

Відповідно до п. 12.7.2 Договору дія Договору припиняється в разі дострокового розірвання за згодою Сторін.

Судом встановлено, що на виконання умов договору оренди нерухомого майна позивач передав, а відповідач прийняв у орендне користування нежитлові приміщення, площею 31, 2 кв.м., що розташовані за адресою Миколаївська область, смт. Веселинове, вул. Леніна, 9, про що між сторонами було складено та підписано Акт приймання-передачі майна від 01.02.2013 року (Додаток № 1 до Договору) (арк. 10 на звороті).

Позивачем виконано свій обов'язок з надання майна в оренду відповідачу.

Додатковою угодою № 48С000/11-18 від 13.02.2015 року до Договору сторони дійшли згоди, що Договір оренди нерухомого майна товариства (комерційні приміщення) № 21-6/29 від 01.02.2013 року, згідно п. 12.7.2 припиняє свою дію з моменту підписання акту прийому-передачі об'єкту оренди (додаток № 4 до договору оренди № 21-6/29 від 01.02.2013 року), а саме з 13.02.2015 року (п. 1. Додаткової угоди) (арк. 14).

На виконання умов Додаткової угоди № 48С000/11-18 від 13.02.2015 року відповідач передав (повернув), а позивач прийняв нежитлові приміщення, площею 31, 2 кв.м., що розташовані за адресою Миколаївська область, смт. Веселинове, вул. Леніна, 9, про що між сторонами було складено та підписано Акт приймання-передачі майна від 13.02.2015 року (Додаток № 4 до Договору) (арк. 14 на звороті).

Відповідно до ч. 1-2, ч. 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Умовами Договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 3.1 Договору (в редакції Додаткової угоди № 217/257 від 01.10.2013 року до Договору) орендна плата встановлюється орендодавцем у розмірі 825, 82 грн. (з ПДВ) за 31, 2 кв.м. (ар. 13).

Умови вищевказаної Додаткової угоди поширюються на відносини між сторонами з 01.10.2013 і діють до закінчення терміну дії Договору (п. 3 Додаткової угоди).

Відповідно до п. 3.3 Договору витрати на утримання Майна, відшкодування земельного податку включено до розміру фіксованої орендної плати.

Відповідно до п. 3.5 Договору Орендодавець станом на останній календарний день розрахункового місяця складає акт про надані послуги, та не пізніше 17 числа місяця, наступного за розрахунковим, разом з рахунком та податковою накладною надає його Орендарю. Орендар протягом двох робочих днів з дати отримання підписує та повертає Орендодавцю перший примірник акта про надані послуги.

Відповідно до п. 3.6 Договору орендна плата перераховується Орендарем у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок Орендодавця не пізніше 27 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються Орендодавцем не пізніше 17 числа місяця, наступного за розрахунковим та надаються Орендарю разом з актом про надані послуги та податковою накладною.

Відповідно до п. 3.7 Договору щомісячна сума, яка підлягає оплаті, визначається у розмірі 100% орендної плати та витрат на утримання за попередній місяць та збільшується (зменшується) на суму заборгованості (переплати) за фактично надані послуги попереднього місяця, яка утворилась на 1 число розрахункового місяця.

Відповідно до п. 3.9 Договору у разі закінчення строку дії Договору чи його дострокового розірвання орендна плата за останній місяць розраховується Орендодавцем з урахуванням фактичного періоду використання, визначеного відповідно до Акта передачі-приймання орендованого майна, та фактичних витрат на його утримання за поточний період. У разі відсутності на дату повернення майна з оренди даних про фактичні витрати на його утримання вартість таких витрат розраховується на підставі чинних тарифів за середнім рівнем споживання або пропорцій до розміру займаної орендарем загальної площі. Орендна плата за останній місяць сплачується Орендарем на підставі рахунку, який складається Орендодавцем на дату підписання Акта передачі-приймання майна та підлягає оплаті протягом 20 календарних днів.

Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє Орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою та іншими платежами, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції (пені, штрафи та інше).

Відповідно до п. 5.1.1 Договору орендодавець має право вимагати своєчасної оплати оренди майна.

Відповідно до п. 6.1.2 Договору Орендар зобов'язаний укласти окремий Договір з ПАТ ЕК «Миколаївобленерго». До моменту відокремлення своїх електричних мереж, встановлення розрахункових засобів та укладання договору з електропостачальною компанією ПАТ ЕК «Миколаївобленерго» Орендар відшкодовує Орендодавцю витрати за спожиту електроенергію за показниками приладів обліку або в обсязі встановленої потужності за тарифами електропостачальної компанії, крім цього відшкодовує витрати за спільне користування електричних мереж, які є власністю Орендодавця.

Відповідно до п. 6.1.4 Договору орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі передбачені Договором.

Розділом 13 Договору сторони погодили, що передбачені цим договором права і обов'язки ПАТ "Укртелеком", у тому числі проведення розрахунків, виконуються Миколаївською філією товариства.

Судом встановлено наступне.

На виконання умов Договору оренди за період користування майном за квітень 2014 року, за період з липня 2014 року по лютий 2015 року включно відповідачу нараховано орендну плату в розмірі 8 311, 38 грн., а також витрати за використану електроенергію за період з лютого 2013 року по жовтень 2014 року в розмірі 207, 23 грн., що підтверджується поданими суду рахунками, які наявні в матеріалах справи (арк. 15-24). Факт направлення позивачем відповідачу рахунків підтверджується поданими суду реєстрами відправлення листів та фіскальними чеками та поясненнями позивача (арк. 29-36, 41, 47-50).

Детальний розрахунок заборгованості за оренду приміщення та з відшкодування витрат за використану електроенергію наявний в матеріалах справи (арк. 25).

Відповідачем не проведено оплату за оренду приміщення за квітень 2014 року, за період з липня 2014 року по лютий 2015 року включно в розмірі 8 311, 38 грн., а також оплату за витрати за використану електроенергію за період з лютого 2013 року по жовтень 2014 року в розмірі 207, 23 грн. Доказів зворотнього суду не подано.

Відповідно до ст. ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Станом на день розгляду справи суду не подано доказів сплати вказаної заборгованості, строк оплати якої настав, як і не спростовано факту наявності вказаної заборгованості.

Щодо посилань відповідача на п. 12.4.3, п. 12.7.6 Договору щодо права однієї із сторін на розірвання договору у випадку, зокрема, порушення орендарем строків внесення орендної плати більше, ніж на 3 місяці або невнесення її в повному обсязі, то слід зазначити, що вищевказаними положеннями передбачено саме право, а не обов'язок орендодавця на розірвання договору у зв'язку з невиконанням орендарем своїх обов'язків. Крім того, невикористання орендодавцем свого права на розірвання договору у зв'язку з порушенням орендарем своїх обов'язків за договором, не є підставою для звільнення останнього від оплати за орендними та іншими платежами.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за оренду приміщення в сумі 8 311, 38 грн. та заборгованості з відшкодування витрат за використану електроенергію в сумі 207, 23 грн. є обґрунтованими, підставними та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення пені в сумі 2 138, 52 грн., то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до п. 8.2 Договору у разі наявності заборгованості по орендній платі, платі за комунальні послуги та іншим витратам за договором за попередній місяць станом на 27 число поточного місяця, Орендарю нараховується пеня від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з 28 числа поточного місяця до дати погашення заборгованості.

Відповідно до ч. 4 ст. 631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Перевіривши розрахунок розміру пені, судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування пені за прострочення орендних платежів з квітня 2014 року, липня 2014 року по лютий 2015 року та відшкодувань з витрат за використану електроенергію з лютого 2013 року по жовтень 2014 року на суму 2 138, 52 грн. Нарахування пені здійснено позивачем за період з 28.05.2014 року по 17.06.2015 року. Розрахунок пені у сумі 2 138, 52 грн. здійснено позивачем арифметично правильно відповідно до вимог чинного законодавства та умов Договору. Нарахування здійснено позивачем, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Період нарахування визначено позивачем правильно. Детальний розрахунок пені наявний в матеріалах справи (арк. 53, 59). Отже, нарахування пені в сумі 2 138, 52 грн. є обґрунтованим та підставним. В цій частині позов підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних у сумі 59, 02 грн. та 91,03 грн. - індексу інфляції, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Верховного Суду України від 23.01.2012 року по справі № 37/64).

Позивачем нараховано відповідачу 59, 02 грн. - 3 % річних від суми заборгованості за період з 28.03.2015 року по 17.06.2015 року за прострочку оплати орендних платежів з квітня 2014 року, липня 2014 року по лютий 2015 року та відшкодувань витрат за використану електроенергію з лютого 2013 року по жовтень 2014 року.

Розрахунок суми 3 % річних у сумі 59, 02 грн. є арифметично правильним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи. Розгорнутий розрахунок трьох відсотків річних наявний в матеріалах справи (арк. 28). Відповідачем жодним чином не спростовано правомірності нарахування трьох відсотків річних, як і не подано суду доказів спростування самого розрахунку (не подано контррозрахунку). Отже, три проценти річних входять до складу грошового зобов'язання, не є санкціями, а відтак три проценти річних правомірно нараховані позивачем та підлягають стягненню.

Позивачем нараховано відповідачу 91, 03 грн. - індексу інфляції за прострочення оплати відшкодувань з витрат за використану електроенергію з лютого 2013 року по жовтень 2014 року. Нарахування індексу інфляції здійснено позивачем за період з листопада 2014 року по квітень 2015 року. Перевіривши нарахування індексу інфляції, судом встановлено, що позивачем правильно застосовано індекси інфляції, нарахування здійснено відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, детальний розрахунок наявний в матеріалах справи (арк. 52). Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність вимоги про стягнення індексу інфляції в розмірі 91, 03 грн. В цій частині позов підлягає задоволенню.

Щодо усного клопотання представника відповідача про відстрочку виконання рішення суду, то слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Суд оцінює докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК України і лише за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право відстрочити чи розстрочити виконання рішення.

Враховуючи неподання відповідачем жодних доказів в обґрунтування заявленого клопотання, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови в задоволенні клопотання про відстрочку виконання рішення суду.

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позову, оскільки вимоги позивача підтверджені належними і допустимими доказами у справі та є обґрунтованими.

Судовий збір в сумі 1 827 грн. відповідно до ст. 49 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 22, 33, 34, 43, 49, ст. 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

задовольнити позов.

Стягнути з відповідача Миколаївського виробничо-навчального комбінату при автогосподарстві УМВС України в Миколаївській області, вул. Маршала Василевського, 63, м. Миколаїв, 54008 (код ЄДРОПОУ 37585204) на користь позивача Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", бульвар Тараса Шевченка, 18, м. Київ, 01601 (код ЄДРПОУ 21560766) (відомості про банківські реквізити: одержувач ПАТ "Укртелеком"/ Миколаївська філія, код ЄДРПОУ 22437619, банк одержувача АТ "Райффайзен Банк Аваль" в м. Києві, МФО банку 380805, р/р 26006440521):

- 8 311, 38 грн. (вісім тисяч триста одинадцять грн. 38 коп.) - суми заборгованості з орендної плати;

- 207, 23 грн. (двісті сім грн. 23 коп.) - суми заборгованості з відшкодування витрат за використану електроенергію;

- 2 138, 52 грн. (дві тисячі сто тридцять вісім грн. 52 коп.) - пені;

- 91, 03 грн. (дев'яносто одна грн. 03 коп.) - інфляції;

- 59, 02 грн. ( п'ятдесят дев'ять грн. 02 коп.) - 3 % річних;

- 1 827 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повне рішення складено 27.07.2015 року.

Суддя Е.М. Олейняш