Рішення

від 21.07.2015 по справі 923/676/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2015 р. Справа № 923/676/15

Господарський суд Херсонської області у складі судді Александрової Л.І. при секретарі Кудак М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Тім", м. Каховка Херсонської області

до фермерського господарства "Іолана", с. Дудчине Каховського району Херсонської області

про стягнення 1030230 грн. 37 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - Мозговий А.В., представник, дов. від 03.07.2015 року;

від відповідача - Бордун В.О., представник, дов. № 1 від 19.06.2015 року.

Строк вирішення спору продовжено до 21.07.2015 року ухвалою суду від 06.07.2015 року за клопотанням позивача.

В судовому засіданні згідно з приписами ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення після закінчення розгляду справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Грін Тім" (позивач) звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до фермерського господарства "Іолана" (відповідач), яким, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог № 115 від 02.07.2015 р. (а.с. 127-130), просить стягнути заборгованість за неналежне виконання умов договору оренди тари для зберігання сільськогосподарської продукції №0808/2014-МА від 08.08.2014 року, у сумі 1030230,37 грн., з яких: 885685,04 грн. - основного боргу, 82941,13 грн. - пені, 5927,95 грн. - 3% річних, 55676, 25 грн. - інфляційних нарахувань.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 12, 13, 15, 22, 32-37, 44, 49, 54-57 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 07.05.2015 р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 20.05.2015 р. Ухвалами суду від 20.05.2015 р., 08.06.2015 р., 22.06.2015 р. та 06.07.2015 р. розгляд справи відкладався з метою надання можливості сторонам скористатись повним обсягом процесуальних прав.

Представник позивача підтримує заявлені позовні вимоги, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимогу, у повному обсязі та просить суд їх задовольнити повністю з зазначених у позовній заяві та додаткових поясненнях підстав.

20.05.2015 р. відповідач надав суду відзив на позовну заяву (а.с. 56-57), яким просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Свої заперечення відповідач мотивував тим, що сума основної заборгованості станом на 22.04.2015 року складає 657255 грн. 65 коп.

Крім того, на даний час ситуація суттєво змінилася, оскільки 05.05.2015 року, тобто, вже після подання позивачем позову, між ФГ "Іолана", ТОВ "Грін Тім" та МПП Фірма "Ерідон" було укладено Додаткову угоду про порядок погашення заборгованості до договору оренди тари для зберігання сільськогосподарської продукції № 0808/2014-МА від 08.08.2014 року та договору поставки № 772/14/77 від 18.03.2014 року.

У зв'язку із цим, на думку відповідача, позивач не має підстав для примусового стягнення заборгованості з відповідача, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

В наданому додатковому відзиві (а.с. 82-85) відповідач також заперечує проти позовних вимог, посилаючись, що позивачем не доведений факт наявності заборгованості, оскільки додані до позову акти про надання послуг та акти звірки взаєморозрахунків не підписані відповідачем, а нарахування орендної плати залежить від здачі відповідачем на зберігання позивачу сільгоспродукції, яка зберігається в орендованій тарі.

Представник відповідача проти позову заперечує, просить суд відмовити позивачу в його задоволенні, з підстав, які вказано у відзивах на позов.

22.06.2015 р. та 21.07.2015 р. позивач надав заперечення на відзиви відповідача, в яких зазначає, що додаткова угода лише доповнює основний договір зобов'язанням відповідача, у випадку продажу свого майна (цибулі) отримані кошти направити пропорційно на оплату заборгованості перед позивачем та малим приватним підприємством Фірмою "Ерідон", проте жодним чином не звільняє від виконання зобов'язань, не дає відстрочення виконання, не встановлює нові строки виконання з основним договором. Тобто відповідач й досі зобов'язаний здійснювати оплату в порядку передбаченому умовами основного договору й може безперешкодно провести безготівкову оплату на повне погашення заборгованості перед позивачем, за винятком грошових коштів, які будуть отримані від продажу заставного майна (цибулі) до моменту погашення заборгованості перед позивачем, які повинні розподілятися пропорційно між позивачем та малим приватним підприємством Фірмою "Ерідон".

Крім того, позивач посилається, що положеннями закону, які регулюють відносини за договором оренди, пов'язують обов'язок орендаря оплатити вартість оренди за користування майном, а не за фактом передачі послуг на підставі акту.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, що прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, господарський суд

в с т а н о в и в:

08.08.2014 р. позивач уклав з відповідачем договір оренди тари для зберігання сільськогосподарської продукції № 0808/2014-МА (далі-Договір), підписаний сторонами та скріплений печатками.

У відповідності зі ст.ст. 11, 509, 759 ЦК України та ст.ст. 173-175 ГК України сторони набули права та обов'язки, обумовлені вищезазначеним Договором.

Згідно з п.п. 1.1, 1.3 Договору орендодавець надає, а орендар приймає у платне строкове (тимчасове) користування (в подальшому "оренда") контейнер дерев'яний для зберігання овочевої продукції (надалі - Тара), який зберігається при відповідних температурних умовах та умовах вологості в приміщеннях орендодавця. Тара передається в оренду для зберігання овочевої продукції орендаря, вид якої вказується у Специфікаціях.

Позивач на виконання своїх зобов'язань передав відповідачу Тару відповідно до Специфікацій до Договору.

У свою чергу, відповідач, порушуючи п. 2.3 Договору, згідно якому орендна плата сплачується орендарем в порядку оплати за наступний місяць зберігання до 25 числа поточного місяця, ст. 526, 530 ЦК України та ст. 193 ГК України частково виконав своє зобов'язання щодо внесення орендної плати.

Часткова оплата послуг підтверджується доданими до позовної заяви банківськими виписками (а.с. 20-27).

Таким чином сума основної заборгованості станом на 01.07.2015 р. становить 885685 грн. 04 коп.

У зв'язку з порушенням відповідачем строків розрахунку за оренду тари позивачем нараховано 5927 грн. 95 коп. річних у розмірі 3 % та 55676 грн. 25 коп. інфляційних втрат.

Крім того, відповідно до умов договору позивачем нараховано 82941 грн. 13 коп. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У зв'язку з цим вимога про стягнення суми основного боргу - 885685 грн. 04 коп. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаної норми позивач обґрунтовано нарахував відповідачу за прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати орендних платежів 5927 грн. 95 коп. 3% річних та 55676 грн. 25 коп. інфляційних втрат.

Суд за допомогою методики визначеної у програмно-технічному комплексі «Ліга-Закон» перевірив розрахунок нарахованих відповідачу збитків від інфляції і 3% річних та встановив, що він здійснений позивачем арифметично та методологічно вірно.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення 5927 грн. 95 коп. 3% річних та 55676 грн. 25 коп. інфляційних втрат відповідають наведеним нормам, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (далі - Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вищезгаданого Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічна норма міститься в п. 2 ст. 343 ГК України.

В даному випадку пунктом 6.2 договору сторонами було обумовлено, що у випадку прострочення внесення оплати на розрахунковий рахунок орендодавця більше ніж на 3 дні, орендатор сплачує орендодавцю неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент прострочення від суми заборгованості.

На підставі вищезазначених норм чинного законодавства та умов договору позивач нарахував відповідачу за порушення виконання зобов'язань з оплати орендних платежів 82941 грн. 13 коп. пені.

Розрахунок пені здійснено вірно. Судом перевірено.

За правилами ч. 1 ст. 32, ст. 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду зазделегіть встановленої сили.

Таким чином, дослідивши матеріали даної справи, оцінивши відповідно до вимог ст. 43 ГПК України надані сторонами докази та проаналізувавши їх згідно з вимогами діючого законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог № 115 від 02.07.2015 р. До стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 885685,04 грн. - основного боргу, 82941,13 грн. - пені, 5927,95 грн. - 3% річних, 55676, 25 грн. - інфляційних втрат.

Суд не приймає заперечень відповідача проти позову, викладені у відзивах з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктом 2.4 договору оренди сторони встановили, що вартість оренди за одиницю тари складає 120 грн., в т.ч. ПДВ 20 %, за один місяць оренди.

Пунктом 3.4.2 договору оренди сторони дійшли згоди, що орендодавець має право збільшити ціну оренди, якщо вартість електроенергії збільшиться більш ніж на 100 % від поточної вартості.

Згідно п. 2.3 договору оренди орендна плата сплачується орендарем в порядку оплати на наступний місяць зберігання до 25 числа поточного місяця.

При цьому умовами договору не встановлено, що платежі за оренду тари орендар повинен здійснювати на підставі підписаного сторонами акту виконаних робіт або виставленого орендодавцем рахунку, не встановлено такого порядку здійснення розрахунків за договором найму (оренди) майна і нормами чинного законодавства, яке регулює дані правовідносини.

Незважаючи на це, позивач на протязі усьго часу знаходження майна в оренді, щомісячно здійснював облік тари, складав акти виконаних робіт та надавав їх відповідачу разом з рахунками до оплати.

Частина цих актів відповідачем підписана, від підписання решти актів відповідач відмовився.

Суд не приймає до уваги тверджень відповідача, що акти приймання робіт йому взагалі не надавались, оскільки, по-перше, він здійснив часткові платежі за оренду тари з посиланням на номери рахунків, які надавались йому разом з актами, а по-друге, як було зазначено вище, положення закону, які регулюють відносини за договором найму (оренди) пов'язують обов'язок орендаря оплатити вартість оренди за користування майном, а не за фактом надання послуг на підставі акту.

Більше того, наявність заборгованості за оренду тари відповідач підтвердив у відзиві на позовну заяву (а.с. 56, 57).

Крім того, наявність заборгованості відповідача перед позивачем підтверджується укладеною між сторонами та МПП фірма "Ерідон" додатковою угодою про порядок погашення заборгованості до договору оренди тари № 0808/2014-МА від 08.08.2014 р., згідно пункту 1 якої відповідач визнав заборгованість перед позивачем у сумі 945508 грн. 28 коп., з яких 795291 грн. 17 коп. є заборгованість по орендній платі.

Посилання відповідача про недопуск позивачем його працівників до приміщень, де зберігається сільгоспродукція в орендованій тарі не приймається судом до уваги, оскільки це питання не має ніякого відношення до предмету даного спору.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

У пункті 4.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" висловлено правову позицію згідно якої зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача. Або у разі коли в позові відмовлено, але з обставин справи вбачається, що спір доведено до судового розгляду внаслідок ухилення відповідача від розгляду претензії позивача, якщо вона пред'являлася (статті 6 - 8 ГПК), то судовий збір також покладається на відповідача.

Згідно вказаної вище правової позиції, суд покладає судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 20604 грн. 61 коп. на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з фермерського господарства "Іолана" (74845, Херсонська область, Каховський район, с. Дудчине, вул. Будівельників, буд. 14, ідентифікаційний код 21299121) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Тім" (74800, Херсонська область, м. Каховка, Чаплинське шосе, буд. 7, ідентифікаційний номер - 37249019) - 885685,04 грн. - основного боргу, 82941,13 грн. - пені, 5927,95 грн. - 3% річних, 55676, 25 грн. - інфляційних втрат та 20604 грн. 61 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 27.07.2015 р.

Суддя Л.І. Александрова