Рішення

від 21.07.2015 по справі 923/774/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2015 р. Справа № 923/774/15

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ярошенко В.П. при секретарі Дудар І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 с.Антонівка, м.Херсон

до: Національного природного парку "Олешківські піски", с.Раденськ Цюрупинського району Херсонської області

про стягнення 46418 грн. 90 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - уповноважена особа ОСОБА_2, довір. № 10/06-15 від 10.06.2015 р. уповноважена особа ОСОБА_3, довір. № 11/06-15 від 11.06.2015 р.

від відповідача - уповноважена особа Уманський С.А., довір. б/н від 03.11.2014 р.

Фізична особа підприємець ОСОБА_1 (позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з Національного природного парку "Олешківські піски" (відповідач) суму основного боргу в розмірі 25340 грн., пеню в розмірі 6230,23грн.., інфляційні витрати в розмірі 14848,66 грн.

03.07.2015 року від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України, якою позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 25340 грн., пеню в розмірі 4230,23 грн., інфляційні витрати в розмірі 14848,66 грн. Оскільки вищевказана заява не суперечить законодавству, не зачіпає інтересів інших осіб і не порушує охоронювані законом їх права, суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи вищезазначену заяву позивача.

З огляду на викладене, має місце нова ціна позову - 44418грн. 89коп. , в межах якої розглядається справа.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав зазначених у позові.

В судовому засіданні представник відповідача заявив клопотання про витребування у ГУДКСУ Цюрупинського району Херсонської області інформації щодо причин несвоєчасної оплати виконаних позивачем робіт з поточного ремонту на суму 96000 грн., посилаючись на те, що прострочка платежів виникла не з вини відповідача, який є бюджетною установою, а у зв'язку з затримкою платежів органами державного казначейства України.

Позивач заперечує проти клопотання та зазначає, що правомірно нарахував відповідачу інфляційні витрати в розмірі 14848,66 грн. та несвоєчасне перерахування грошових коштів органами ДКУ не звільняють відповідача від сплати вищевказаних нарахувань.

Беручи до уваги доводи сторін та надавши їм правову оцінку, суд відхиляє заявлене відповідачем клопотання, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 ГК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до вимог договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Також, за змістом ч. 1 ст. 229 ГК України та ч. 1 ст. 625 ЦК України, за невиконання грошового зобов'язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Відповідальність боржника означає можливість стягнення за рахунок майна боржника суми невиконаного грошового зобов'язання, тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання за будь-яких обставин.

Згідно ч. 2 ст. 218 ГК України - відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх зобов'язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів, тому, є помилковим посилання скаржника на відсутність бюджетних коштів як на підставу для відмови у задоволення позову, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК України відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Таким чином, саме відповідач відповідно до вищезазначених норм закону, зобов'язаний вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання ним обов'язків за договором, внаслідок чого протилежні доводи відповідача не можуть бути прийнятими до уваги.

З огляду на викладене, несвоєчасні перерахування коштів органами державної казначейської служби не виправдовує невиконання обов'язків відповідачем та не є підставою для звільнення його від здійснення розрахунків.

Ці висновки суду ґрунтуються на матеріалах справи, нормах чинного законодавства та сформованій судовій практиці, зокрема, рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Юліус проти України" від 18.10.2005р. та постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 року по справі №11/446, яка відповідно до ст. 111-26 ГПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень.

Відповідач в судовому засіданні та відповідно до відзиву позов визнав в частині стягнення основного боргу в сумі 25340 грн. Просив застосувати строк позовної давності щодо вимог по сплаті пені в розмірі 4230,23 грн.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

в с т а н о в и в:

Між сторонами 13.09.2012 р. було укладено договір підряду № 13/09 (далі договір), за умовами якого (п.1.1.) позивач зобов'язався за дорученням відповідача у відповідності до умов договору виконати роботу по поточному ремонту службових приміщень НПП "Олешківськім піски" та службових приміщень НДПВ "Раденське" НПП "Олешківські піски". Відповідач у свою чергу зобов'язався прийняти вище вказану роботу та оплатити її вартість.

Пунктом 5.1. договору, сторони узгодили, що розмір робіт по поточному ремонту, згідно кошторису, що складає 96000 грн. У разі виконання додаткових робіт, непередбаченим цим договором або відсутності розцінок на окремі види робіт, розрахунки проводяться на підставі узгодженої калькуляції з врахуванням фактично виконаних обсягів робіт та вартості витрачених матеріалів та людино-годин (п.5.2. договору.).

Відповідно п. 6.1. договору, відповідач зобов'язався здійснювати оплату робіт позивача після підписання акту здачі-прийому робіт протягом п'яти банківських днів шляхом перерахунку суми поетапно на розрахунковий рахунок позивача.

Позивач зазначає, що виконуючи умови здійснив ремонтних робіт на загальну суму 96000 грн.

Як вбачається з матеріалів справи 20.12.2013 р. та 28.04.2014 р. за додатковими угодами до договору № 13/09 було зменшено вартість виконаних робіт за цим договором на 802 грн. та 1000 грн.

Як зазначено в позові та не спростовується відповідачем, що в загальний обсяг робіт за договором увійшли роботи виконані за актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 р. на загальну суму 48387 грн. та акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 р. на загальну суму 8470 грн.

Позивач зазначає, що відповідач провів оплату в розмірі 70660 грн., тим самим частково погасив суму заборгованості, залишивши частково несплачені виконані роботи за актом № 1 про приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 р. на суму 48387 грн. та актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 р. на суму 8470 грн., що також не заперечується відповідачем.

Таким чином, відповідач погасив лише частину боргу виконані роботи та не виконав зобов'язання щодо оплати у повному обсязі, у зв'язку з чим заборгованість складає 25340грн.

Відповідно до ст. 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається, а тому несплата відповідачем заборгованості є порушенням господарських зобов'язань за вказаним договором.

У відповідності до п.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 4230,23 грн. за період з 18.12.2012 р. по 19.06.2013р.

Відповідно до пункту 12.4. договору передбачено, що за порушення строку розрахунку за виконані роботи замовник сплачує підряднику пеню у розмірі 0,1% від вартості непроплачених робіт за кожен день затримки, а затримку понад 30 днів з замовника додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми несплати, з урахуванням індексу інфляції.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського Кодексу України зазначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За приписом ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 2 ст. 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України", що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі загальної подвійної облікової ставки.

В судовому засіданні та у відзиві представник відповідача заявив клопотання про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення пені в сумі 4230,23 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення.

Згідно з п. 6.1. договору, відповідач зобов'язався здійснювати оплату робіт позивача після підписання акту здачі-прийому робіт протягом п'яти банківських днів шляхом перерахунку суми поетапно на розрахунковий рахунок позивача.

Акти за грудень 2012 року підписані відповідачем 10.12.2012року, тому з урахуванням п. 6.1 договору, право на нарахування пені у позивача виникло 18.12.2012року.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

З огляду на викладене, відповідно п.1 ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність щодо пені сплинула в даному випадку 18.12.2013 р.

Таким чином позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 4230,23 грн. задоволенню не підлягають.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував відповідачу інфляційних втрат за період з 01.01.2013 р. по 30.04.2015 р. в сумі 14848,66 грн., однак дослідивши наданий розрахунок, господарський суд зауважує, що він має помилки та додає свій розрахунок виконаний відповідно до вимог чинного законодавства:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі 01.01.2013 - 30.04.2015 25340 1.721 18265.82 43605.82 Таким чином, сума втрат від інфляції за договором в сукупності складає 18265,82 грн. Оскільки від позивача не надійшло клопотання про вихід за межі позовних вимог, суд задовольняє заявлені до стягнення втрати від інфляції в сумі 14848,66 грн.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи документи свідчать про часткову обґрунтованість позовних вимог.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню.

Понесені позивачем витрати зі сплати судового збору відшкодовуються йому за рахунок відповідача пропорційно задоволеній сумі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Національного природного парку "Олешківські піски" (75113, Херсонська область, Цюрупинський район, с. Раденськ, вул. Заводська, 1В, р/р 26007051404134 в ПАТ КБ "ПриватБанк" м. Херсон, МФО 352479, код ЄДРПОУ 37929917) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в ПАТ "УкрСиббанк" м. Харків, МФО 351005) суму основного боргу у розмірі 25340 грн.00коп., інфляційні втрати в розмірі 14848,66 грн. та 1653грн. 00коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 27.07.2015р.

Суддя В.П.Ярошенко