Постанова

від 03.09.2015 по справі 923/774/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2015 р.Справа № 923/774/15 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Петрова М.С.,

суддів: Разюк Г.П., Колоколова С.І.

при секретарі судового засідання: Полінецькій В.С

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином

від відповідача: не з'явився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національного природного парку В«Олешківські піскиВ»

на рішення господарського суду Херсонської області від 21.07.2015 р.

по справі № 923/774/15

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Національного природного парку В«Олешківські піскиВ»

про стягнення 46418,90 грн.

В С Т А Н О В И В :

21.05.15 р. Фізична особа підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту ФОП ОСОБА_1М.) звернувся до господарського суду Херсонської області з позовом до Національного природного парку "Олешківські піски" (далі по тексту НПП «Олешківські піски) про стягнення залишку суми основного боргу в розмірі 25340 грн. за виконані підрядні роботи, пені в розмірі 6230,23 грн. за період з 18.12.12 р. по 19.06.13 р., інфляційних витрат в розмірі 14848,66 грн. за період з січня 2013 р. по квітень 2015 р. за прострочення оплати основного боргу.

03.07.2015 року від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України, якою позивач просить стягнути з відповідача залишок суми основного боргу в розмірі 25340 грн. за виконані підрядні роботи, пеню в розмірі 4230,23 грн. за період з 18.12.12 р. по 19.06.13 р., інфляційні витрати в розмірі 14848,66 грн. за період з січня 2013 р. по квітень 2015 р. за прострочення оплати основного боргу. Оскільки вищевказана заява не суперечить законодавству, не зачіпає інтересів інших осіб і не порушує охоронювані законом їх права, суд 1 інстанції правомірно прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи вищезазначену заяву позивача.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 21.07.2015р. по справі (суддя Ярошенко В.П.) позов ФОП ОСОБА_1 задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто суму основного боргу у розмірі 25340 грн. 00 коп., інфляційні втрати в розмірі 14848,66 грн. та 1653 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено.

Задовольняючи частково позов ФОП ОСОБА_1, суд 1 інстанції виходив з того, що позивачем доведено належними доказами факт виконання підрядних робіт за договором підряду №13/09 від 13.09.12 р. та несплати відповідачем залишку боргу у сумі 25340 грн.

Позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 про стягнення з відповідача пені, судом 1 інстанції залишено без задоволення з огляду на те, що позивач пропустив строк позовної давності щодо вказаних позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, НПП «Олешківські піски» через господарський суд Херсонської області звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду в частині стягнення 14848,66 грн. інфляційних втрат, оскільки зазначене рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та неповним з'ясуванням обставин, що мають істотне значення для розгляду справи.

В обґрунтування апеляційної скарги НПП «Олешківські піски» посилається на те, що суд 1 інстанції при прийнятті оскарженого рішення безпідставно залишив без задоволення клопотання НПП «Олешківські піски» про витребування у ГУДКСУ Цюрюпинского району Херсонської області інформації щодо причин несвоєчасної оплати виконаних позивачем робіт. Вказана інформація підтвердила би доводи НПП «Олешківські піски» щодо відсутності його вини у сплаті основного боргу позивачу, оскільки несплата основного боргу позивачу пов'язана із відсутністю коштів на єдиному казначейському рахунку. Враховуючи відсутність вини у несплаті основного боргу НПП «Олешківські піски» вважає, що суд 1 інстанції невірно застосував норми матеріального права (на ч.1 ст.96, 193, ч.2 ст.218 ГК України, ст.ст.525,526, ч.2 ст.617 ЦК України) та безпідставно стягнув з нього інфляційні втрати.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав. Позивач та відповідач в судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце судового засідання належним чином повідомлені, про причини неявки не повідомили, клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги не заявляли, тобто без поважних причин не скористалися своїм правом на участь у судовому засіданні, тому апеляційна скарга розглянута за відсутністю їх представників.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки судом першої інстанції встановлених фактичних обставин справи і застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія приходить до наступного.

Відповідно до приписів ст.101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

13.09.2012 р. між позивачем та відповідачем укладено договір підряду № 13/09 (далі договір), за умовами якого (п.1.1.) позивач зобов'язався за дорученням відповідача у відповідності до умов договору виконати роботу по поточному ремонту службових приміщень НПП "Олешківськім піски" та службових приміщень НДПВ "Раденське" НПП "Олешківські піски". Відповідач у свою чергу зобов'язався прийняти вище вказану роботу та оплатити її вартість.

Пунктом 5.1. договору, сторони узгодили, що розмір робіт по поточному ремонту, згідно кошторису, що складає 96000 грн. У разі виконання додаткових робіт, непередбаченим цим договором або відсутності розцінок на окремі види робіт, розрахунки проводяться на підставі узгодженої калькуляції з врахуванням фактично виконаних обсягів робіт та вартості витрачених матеріалів та людино-годин (п.5.2. договору.).

Відповідно п. 6.1. договору, відповідач зобов'язався здійснювати оплату робіт позивача після підписання акту здачі-прийому робіт протягом п'яти банківських днів шляхом перерахунку суми поетапно на розрахунковий рахунок позивача.

Позивач зазначає, що виконуючи умови здійснив ремонтних робіт на загальну суму 96000 грн.

Як вбачається з матеріалів справи 20.12.2013 р. та 28.04.2014 р. за додатковими угодами до договору № 13/09 було зменшено вартість виконаних робіт за цим договором на 802 грн. та 1000 грн.

Згідно із позовною заявою ФОП ОСОБА_1 в загальний обсяг робіт за договором увійшли роботи виконані за актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 р. на загальну суму 48387 грн. та акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 р. на загальну суму 8470 грн., що не спростовується відповідачем.

Позивач зазначає, що відповідач провів оплату в розмірі 70660 грн., тим самим частково погасив суму заборгованості, залишивши частково несплачені виконані роботи за актом № 1 про приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 р. на суму 48387 грн. та актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 р. на суму 8470 грн., що також не заперечується відповідачем.

Таким чином, відповідач погасив лише частину боргу за виконані роботи та не виконав зобов'язання щодо оплати у повному обсязі, у зв'язку з чим заборгованість складає 25340 грн., що підтверджується підписаним обома сторонами актом звірки взаєморозрахунків.

Відповідно до ст. 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається, а тому несплата відповідачем заборгованості є порушенням господарських зобов'язань за вказаним договором.

У відповідності до п.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що суд 1 інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 щодо стягнення з відповідача основного боргу у сумі 25340 грн.

Правомірним є й висновок суду 1 інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 про стягнення з відповідача пені в розмірі 4230,23 грн. за період з 18.12.2012 р. по 19.06.2013р., з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 12.4. договору передбачено, що за порушення строку розрахунку за виконані роботи замовник сплачує підряднику пеню у розмірі 0,1% від вартості не проплачених робіт за кожен день затримки, а затримку понад 30 днів з замовника додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми несплати, з урахуванням індексу інфляції.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського Кодексу України зазначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За приписом ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 2 ст. 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України", що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі загальної подвійної облікової ставки.

В судовому засіданні та у відзиві представник відповідача заявив клопотання про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення пені в сумі 4230,23 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення.

Згідно з п. 6.1. договору, відповідач зобов'язався здійснювати оплату робіт позивача після підписання акту здачі-прийому робіт протягом п'яти банківських днів шляхом перерахунку суми поетапно на розрахунковий рахунок позивача.

Акти за грудень 2012 року підписані відповідачем 10.12.2012 року, тому з урахуванням п. 6.1 договору, право на нарахування пені у позивача виникло 18.12.2012року.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

З огляду на викладене та відповідно п.1 ч.2 ст.258 ЦК України строк позовної давності щодо пені, яка позивачем нарахована за період з 18.12.2012 р. по 19.06.2013р. сплинув, а тому ці позовні вимоги судом 1 інстанції обґрунтовано залишені без задоволення.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, позивач нарахував відповідачу інфляційних втрат за період з 01.01.2013 р. по 30.04.2015 р. в сумі 14848,66 грн., однак дослідивши наданий розрахунок, господарський суд 1 інстанції правильно встановив, що він має помилки та додав свій розрахунок виконаний відповідно до вимог чинного законодавства та згідно якого сума втрат від інфляції за договором в сукупності складає 18265,82 грн.

Однак, при цьому суд 1 інстанції правомірно стягнув з відповідача 14848,66 грн., не виходячи за межі позовних вимог ФОП ОСОБА_1

Судова колегія не приймає до уваги доводи скаржника про те, що за відсутністю його вини у несплаті основного боргу, суд 1 інстанції повинен був відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат, оскільки відповідно із ст.625 ЦК України, яка передбачає стягнення інфляційних втрат з боржника у випадку прострочення грошового зобов'язання, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи вищенаведене, апеляційна скарга НПП "Олешківськім піски" підлягає залишенню без задоволення, а рішення господарського суду Херсонської області від 21.07.15 р. - без змін.

Згідно із ст.49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Національного природного парку «Олешківські піски» залишити без задоволення, рішення господарського суду Херсонської області від 21.07.15 р. - без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 04.09.2015р.

Головуючий суддя Петров М.С.

Суддя Разюк Г.П.

Суддя Колоколов С.І.