Рішення

від 22.09.2009 по справі 1/98

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

1/98

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.09                                                                                           Справа№ 1/98

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Ферозіт-Альфа”, с.Солонка Пустомитівський район Львівська область  

до відповідача: Приватного підприємства „Шато плюс”, м.Львів

про стягнення  заборгованості  в сумі 4006,68 грн.

                                                                                                                             Суддя  Гулик Г.С.                                                                                     

                                                                                                                  при секретарі  Брик І.С.

Представники сторін:

Від позивача: Шевцова І.П. –помічник юрисконсульта (довіреність №32 від 26.01.2008р. дійсна до 31.12.2009р.);

Від відповідача: не з'явився

       Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю „Ферозіт-Альфа” звернулося із позовом до Приватного підприємства „Шато плюс” про стягнення  заборгованості  в сумі 4006,68 грн.

       Ухвалою суду від 07.09.2009р. порушено провадження у справі, справу призначено до розгляду на 22.09.2009р.  

       У позовній заяві позивачем було заявлено клопотання про накладення арешту на кошти, які знаходяться на рахунках відповідача, та на його майно.

       В судовому засіданні 22.09.2009р. представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просить суд позов задоволити повністю та стягнути з відповідача заборгованість в сумі 4006,68 грн. (в т.ч. 3014,19 грн. –основний борг, 282,05 грн.  –пеня; 72,34 грн. - інфляційні втрати, 35,26 грн. –3% річних за користування чужими коштами та штраф в сумі 602,84 грн.).

        В судове засідання відповідач явки уповноваженого представника не забезпечив, відзиву на позов не подав, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце слухання справи. Зважаючи на письмове клопотання позивача про розгляд справи без участі представника відповідача, оскільки останній умисно ухиляється  від сплати боргу  за отриманий ним товар, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст.75 ГПК України, за наявними у ній матеріалами.

        Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши  наявні в матеріалах справи докази судом встановлено таке.

        05.01.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Ферозіт-Альфа” (Постачальник) та Приватним підприємством „Шато плюс” (Покупець) було укладено договір поставки товарів  №14/01/09 від 05.01.2009р. Даний договір діяв з 05.01.2009р. до 31.12.2009р. (п.7.1 договору).    

        Відповідно до п.1.1 зазначеного договору –Постачальник  зобов”язувався поставити  і передати у власність Покупцю будівельні матеріали (далі-Товар), а Покупець зобов”язувався прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору.

       На виконання умов договору позивач (Постачальник) поставив відповідачу (Покупцю) товар на підставі видаткових накладних: №ТРН-ЛВ/ФГ0265 від 11.03.2009р. на суму 2004,73 грн. (з ПДВ); №ТРН-ЛВ/ФГ0337 від 25.03.2009р. на суму 1009,46 грн. (з ПДВ).

      Відповідачем даний товар був отриманий, що підтверджується підписами уповноваженої особи на видаткових накладних та печатками підприємства – відповідача.

      Всього позивачем поставлено відповідачу товару на суму 3014,19 грн., проте відповідач даний товар позивачу не оплатив.

      Відповідно до умов п.4.1 договору – Покупець здійснює попередню оплату, решта суми   перераховується протягом 20-ти календарних днів від дати отримання товару уповноваженою особою Покупця.

        Таким чином борг відповідача за поставлений позивачем товар склав 3014,19 грн.

        17.06.2009р. на адресу відповідача було надіслано претензію №221 про термінове погашення, у строк до 26.06.2009р., боргу у розмірі 3014,19 грн. за поставлений позивачем товар. Претензія позивача залишена відповідачем без відповіді та реагування.

        Станом на 22.09.2009р., основний борг відповідача перед позивачем становить 3014,19 грн.

         Також, згідно вимог п.5.3 договору, позивач нарахував відповідачу 602,84 грн. штрафу (розрахунок наявний в матеріалах справи).

         Зважаючи на неоплату відповідачем поставленого товару позивач, враховуючи вимоги п.5.2 договору нарахував відповідачу 282,05 грн. пені (розрахунок наявний в матеріалах справи).

        Відповідач не виконав взяті на себе зобов”язання по оплаті товару тому позивач, на підставі ст.625 ЦК України, нарахував відповідачу 3% річних у сумі 35,26 грн. за користування  чужими коштами та інфляційні нарахування у сумі 72,34 грн. (розрахунки наявні в матеріалах справи).           

        Доказів погашення основного боргу та штрафних санкцій, станом на момент прийняття рішення, відповідачем в суд не подано.

         При прийнятті рішення суд виходив з того, що відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов”язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.  

        Відповідно до  ст.712 ЦК України –за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

        Відповідно до п.1.1 зазначеного договору –Постачальник  зобов”язувався поставити  і передати у власність Покупцю будівельні матеріали (далі-Товар), а Покупець зобов”язувався прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору. Проте відповідач (Покупець) своїх зобов”язань за договором не виконав.

        Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов”язний оплатити товар після  його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Матеріалами справи, зокрема видатковими накладними, підтверджено прийняття відповідачем (Покупцем) виконання з боку позивача (Постачальника) своїх договірних зобов”язань щодо поставки товару. Однак в матеріалах справи відсутні докази проведення розрахунків з боку відповідача за поставлений йому позивачем товар.               

        Відповідно до вимог ст.509 ЦК України –зобов”язанням є правовідношенням, в якому одна сторона (боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися  від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку.  Зобов”язання виникають з підстав,  встановлених  статтею 11 цього Кодексу. Зобов”язання має ґрунтуватися  на засадах  добросовісності, розумності та справедливості.        

       Статтею 530 ЦК України встановлено - якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає  виконанню  у цей строк (термін).

        Згідно із ч.7 ст.193 ГК України – не допускається одностороння відмова від виконання зобов”язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов”язання другої сторони за іншим договором  не було виконано  належним чином.

       Відповідно до вимог ст.610 ЦК України –порушенням зобов”язання є його невиконання  або виконання з порушенням умов, визначених  змістом зобов”язання. Статтею 611 ЦК України передбачені наслідки  порушення  зобов”язання.

       Згідно з ст.525 ЦК України –одностороння відмова від зобов”язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.  

       Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов”язковим для  виконання сторонами.

        Відповідно до умов п.5.3 договору поставки товарів визначено, що у випадку  прострочення оплати вартості  поставленого товару  більше ніж на двадцять календарних днів, Покупець сплачує  Постачальнику  штраф у розмірі 20% від суми неоплаченого товару.

        Згідно з п.5.2 договору  -  у випадку порушення  строків передбачених даним договором, винна сторона  сплачує іншій пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день  прострочення.

        Відповідно до ст.625 ЦК України – боржник не звільняється від відповідальності за неможливість  виконання ним  грошового зобов”язання. Боржник, який прострочив  виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням  встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений  договором або законом.  

        Суд ухвалив відмовити в задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти, які знаходяться на рахунках відповідача, та на його майно, оскільки  позивачем не надано суду доказів того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання  рішення господарського суду.

        В судовому засіданні 22.09.2009р., за письмовою згодою представника позивача, проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст складений та підписаний 24.09.2009р.

        Виходячи із змісту наведених норм, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

        Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача судові витрати понесені позивачем повністю покладаються на відповідача.

        На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 611, 625, 629,  692, 712 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст. 3, 12, 44, 47-1, 49, 66, 67, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,  суд, -

                                                                            ВИРІШИВ:

1.  Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства „Шато плюс” (місцезнаходження: 79000, м.Львів, вул.Газова, 28, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 32053095) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Ферозіт-Альфа” (місцезнаходження: 81131, Львівська область, Пустомитівський район, с.Солонка, вул.Людкевича, 40; фактична адреса: 79002, м.Львів, вул.Шевченка, 317/в; поштова адреса: 79002, м.Львів, а/с 10880, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 30543304) 3014 грн.19 коп. –основного боргу, 282 грн. 05 коп.  –пені; 72 грн.34 коп. - інфляційних втрат, 35 грн. 26 коп. –3% річних за користування чужими коштами, 602 грн.84 коп. –штрафу; 102 грн. 00 коп. державного мита; 236 грн.00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.  Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

         Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів до Львівського апеляційного господарського суду.

         Рішення набирає законної сили  в порядку і в строки передбачені ст. 85 ГПК України.  

Суддя                                                                                             Гулик Г.С.