Постанова

від 22.07.2015 по справі 924/201/15

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2015 року Справа № 924/201/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Мамченко Ю.А.

судді Саврій В.А. ,

судді Дужич С.П.

при секретарі Німчук А.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Косань В.Л. (довіреність від 01.12.2014 року)

від відповідача: Куц В.В. (довіреність №б/н від 27.02.2015 року)

від третьої особи: Баран М.Ф. (довіреність №7 від 05.01.2015 року)

розглянувши апеляційну скаргу відповідача фізичної особи-підприємця Марущак О.В. на рішення господарського суду Хмельницької області від 16.04.2015 року у справі №924/201/15 (суддя Музика М.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Старокостянтинівський гарнізонторг" м. Старокостянтинів

до Фізичної особи-підприємця Марущак Олени Валентинівни

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Концерн "Військторгсервіс"

про стягнення 35 593,36 грн.

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Хмельницької області (суддя Музика М.В.) від 16 квітня 2015 року у справі №924/201/15 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Старокостянтинівський гарнізонторг» (надалі - позивач) до Фізичної особи-підприємця Марущак Олени Валентинівни (надалі - відповідач) про стягнення 35593,36 грн. задоволено частково /а.с. 82-85/. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Марущак Олени Валентинівни (Хмельницька область, м.Старокостянтинів, вул.Софіївська, буд.21, кв.37, ідентифікаційний код 2525800226) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Старокостянтинівський гарнізонторг" (Хмельницька область, м.Старокостянтинів, вул.Ессенська, 6, код ЄДРПОУ 33650929) 29194,94 грн. (двадцять дев'ять тисяч сто дев'яносто чотири грн. 94 коп.) боргу, 1909,44 грн. (одна тисяча дев'ятсот дев'ять грн. 44 коп.) втрат від інфляції, 1864, 29 грн. (одна тисяча вісімсот шістдесят чотири грн. 29 коп.) пені, 2307,81 грн. (дві тисячі триста сім грн. 81 коп.) штрафу, 1810,73 грн. (одна тисяча вісімсот десять грн. 73 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Вказане рішення обґрунтовано тим, що матеріалами справи підтверджується невиконання відповідачем належним чином зобов'язань щодо повного та своєчасного внесення встановлених умовами Договору суборенди платежів та наявність заборгованость за період з 29.06.2014 року по 31.01.2015 року в сумі 29194,94 грн..

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач - Фізична особа-підприємець Марущак Олена Валентинівна звернулась до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити /а.с. 95-96/. Обґрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Хмельницької області норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з'ясування всіх обставин справи. Зокрема, апелянт зазначає, що позивачем по іншій справі №924/235/15 надано Додаткову угоду про внесення змін та доповнень до Договору про спільну діяльність №140/5/877 від 25.07.2005 року. Відповідно до умов пункту 1 цієї Додаткової угоди, у тексті Договору про спільну діяльність, ТОВ «Інтерінвестгруп» замінюється на ТОВ «ДПА Компані». При цьому, відповідно до пункту 6 додаткової угоди, вона набирає чинності з 01 квітня 2013 року і діє до моменту припинення чи розірвання Договору про спільну діяльність. На підставі цієї угоди було укладено новий Договір оренди №1/04/13 від 01.04.2013 року того ж майна, проте орендодавцем в договорі виступає ТОВ «ДПА Компані», а орендарем залишилось ТОВ «Старокостянтинівський гарнізонторг». Саме цей договір оренди пізніше був визнаний судом недійсним і на виконання рішення суду ТОВ «Старокостянтинівський гарнізонторг» повернув майно, одержане за цим договором для ТОВ «ДПА Компані» 31.07.2014 року, а не для ТОВ «Інтерінвестгруп». Таким чином, з 31.07.2014 року у позивача спірне майно не перебувало ні в оренді, ні в іншому користуванні, тому і вимога щодо сплати за користування майном після 31.07.2014 року не підлягає задоволенню. Судом встановлено, що договір оренди пролонговувався до 01.11.2014 року, оскільки до закінчення дії договору 19.09.2014 року позивачем було направлено повідомлення про його розірвання. Разом із тим, всупереч своїм же висновкам, судом задоволено позов щодо стягнення орендної плати та інших витрат, які могли б виникнути вже після розірвання (припинення) договору оренди, тобто після 01.11.2014 року. Крім того, позивачем не надано жодного доказу та не обґрунтовано розмір плати заявленої до стягнення.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 20 травня 2015 року у справі №924/201/15 було поновлено строк на апеляційне оскарження, прийнято до провадження апеляційну скаргу відповідача та призначено дату судового засідання на 03 червня 2015 року /а.с. 93-94/.

Від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Староконстянтинівський гарнізонторг» надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін /а.с. 104-106/. В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що зауваження апелянта, що спірне майно, об'єкт оренди за договором оренди №2/4/11 та за договором суборенди №18 від 01.11.2011 року не перебуває ні в оренді, ні в іншому користуванні є помилковим та необґрунтованим, оскільки акту приймання-передачі (повернення) приміщення по вул.Есенська, 2 у м.Старостянтинів від ТОВ «Старокостянтинівський гарнізонторг» до ТОВ «Інтерінвестгруп» не існує. В разі закінчення терміну дії договору оренди (розірвання), орендар зобов'язаний сплатити орендну плату, заборгованість з орендної плати, пені та штрафні санкції за весь період оренди по день фактичної передачі майна орендодавцю на підставі акту передачі-приймання.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 03 червня 2015 року у справі №924/201/15 розгляд апеляційної скарги відповідача було відкладено на 08 липня 2015 року /а.с. 115/.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 08 липня 2015 року у справі №924/201/15 було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Концерн "Військторгсервіс».

В судовому засіданні 08 липня 2015 року оголошувалась перерва до 22 липня 2015 року.

08 липня 2015 року представником відповідача - Фізичної особи-підприємця Марущак О.В. було подано клопотання про зупинення розгляду справи у справі №924/201/15 до моменту розгляду позовної заяви Концерну «Військторгсервіс» господарським судом Хмельницької області про визнання недійсним нікчемного договору оренди №2/4/11 від 01.04.2011 року укладеного ТОВ «Інтерінвестгруп» з ТОВ «Старокостянтинівський гарнізонторг» на підставі якого позивач передав майно в суборенду відповідачу.

Частиною 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Колегією суддів клопотання відхилене з огляду на наступне: реалізація права сторони на звернення до суду з позовом про визнання недійсним нікчемного договору оренди №2/4/11 від 01.04.2011 року не є підставою для зупинення провадження у даній справі, оскільки до клопотання не додано доказів розгляду іншим судом справи, а саме лише подання позовної заяви не є безумовним доказом того, що судом буде прийнято дану заяву до провадження.

22 липня 2015 року представником відповідача - Фізичної особи-підприємця Марущак О.В. було подано клопотання про зупинення розгляду справи у справі №924/201/15 до моменту розгляду господарським судом Хмельницької області справи №924/1099/15 про визнання недійсним нікчемного договору оренди №2/4/11 від 01.04.2011 року укладеного між ТОВ "Інтерінвестгруп" та ТОВ "Старокостянтинівський гарнізонторг" на підставі якого позивач передав майно в суборенду відповідачу.

Відповідно до частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Пунктом 3.16. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року визначено, що ст.79 ГПК встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду необхідно у кожному конкретному випадку з'ясовувати: як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи. Пов'язаність справ полягає в тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиційне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи. Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

Колегія суддів не вбачає підстав для зупинення провадження у справі, оскільки реалізація права сторони на звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору оренди №2/4/11 від 01.04.2011 року, не є безумовною підставою для зупинення провадження у даній справі. Суд не позбавлений права при постановлені рішення за результатами розгляду позовної заяви та апеляційної скарги у даній справі, відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 83 ГПК України, надати оцінку фактам, що мають преюдиційне значення у справі №924/1099/15, а також відповідно до статті 112 ГПК України - переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, у разі їх наявності.

22 липня 2015 року від представника позивача - ТОВ "Староконстянтинівський гарнізонторг" надійшли письмові пояснення, у яких останній зазначає, що акт приймання-передачі (повернення) приміщення по вул.Есенська, 2 у м.Старокостянтинів від ТОВ "Старокостянтинівський гарнізонторг" до ТОВ "Інтерінвестгруп" відповідно до договору №2/4/11 від 01.04.2011 року не існує. Судом першої інстанції було встановлено, що доказів припинення або недійсності договору оренди №2/4/11 від 01.04.2011 року суду не надано. Крім того, позивачем було надано колегії суддів копії рахунків, які виставлялися за спірний період, копія акту звіряння від 01.11.2014 року та копія розрахунку заборгованості.

22 липня 2015 року від третьої особи - Концерну "Військторгсервіс" надійшли письмові пояснення від 21.07.2015 року відповідно до яких, останній зазначає, що об'єкт, що переданий ТОВ "Інтерінвестгруп" в оренду ТОВ "Старокостянтинівський гарнізонторг", який останнім передано в суборенду ФОП Марущак О.В. належить державі Україна в особі Міністерства оборони України та перебуває на праві господарського відання в Концерні "Військторгсервіс". Договір оренди на підставі якого ТОВ "Старокстянтинівський гарнізонторг" передав в суборенду державне майно є нікчемним та таким, що суперечить інтересам держави і суспільства, з огляду на відсутність надходження до державного бюджету та державного підприємства.

Безпосередньо в судовому засіданні представники відповідача, третьої особи та позивача повністю підтримали вимоги і доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі, письмових поясненнях та у відзиві на неї.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї та письмових пояснень, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерінвест Груп" (орендодавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Старокостянтинівський гарнізонторг" (орендар) уклали 01.04.2011 року договір оренди №2/4/11, згідно умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно - нежитлові приміщення, в тому числі, торговий центр за адресою: м. Старокостянтинів, вул. Ессенська, 2, що перебуває у спільній діяльності згідно договору №140/5/877 від 25.07.2005 року (із змінами та доповненнями) (пункт 1.1. Договору).

Орендар, відповідно до пункту 6.2. Договору, має право за згодою Орендодавця здавати майно в суборенду.

Договір діє з моменту його укладення і до 24.07.2020 року включно (пункт 10.1. Договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений їхніми печатками. Доказів недійсності або розірвання договору судам не надано.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Старокостянтинівський гарнізонторг" (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Марущак Оленою Валентинівною (орендар) 01.11.2011 року укладено договір суборенди №18, згідно пункту 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування (суборенду) окреме індивідуально визначене нерухоме майно (майно) площею 52,2 кв.м., розміщене за адресою: 31100, вул. Ессенська, 2, м. Старокостянтинів Хмельницької області.

Майно, як передбачено пунктом 1.2. Договору, передається в оренду з метою торгівлі непродовольчими товарами.

Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання Сторонами цього Договору та акта приймання-передавання Майна (пункт 2.1. Договору).

У разі припинення цього договору майно повертається Орендарем Орендодавцю. Майно вважається повернутим Орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі. Обов'язок по складанню акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає Майно іншій стороні Договору (пункти 2.4., 2.5. Договору).

Орендна плата визначається на підставі вільного волевиявлення Сторін і становить за перший місяць оренди - листопад 2011 року 825, 25 грн. (пункт 3.1. Договору).

Орендна плата, у відповідності до пункту 3.3. Договору, за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Орендна плата перераховується орендодавцю в розмірі 50% не пізніше 5 числа за поточний місяць оренди, решта орендної плати у розмірі 50% сплачується орендарем до 28 числа за поточний місяць оренди (пункт 3.6. Договору).

У пункті 3.7 Договору сторони погодили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується орендодавцем відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше, ніж один місяць, орендар також сплачує штраф у розмірі 7% від суми заборгованості (пункт 3.8. Договору).

У разі припинення (розірвання) Договору суборенди Орендар сплачує подвійну орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії Договору суборенди не звільняє Орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, з урахуванням встановлених цим Договором та актами законодавства України санкцій (пункт 3.11. Договору).

Орендар, згідно пункту 4.3 Договору, зобов'язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Окрім того, орендар зобов'язується здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна, зокрема, понад орендну плату орендар щомісячно не пізніше 30 числа місяця за поточний місяць відшкодовує орендодавцю загальноексплуатаційні витрати, комунальні та інші витрати орендодавця, пов'язані з утриманням орендованого майна (у тому числі відшкодування частини податку за землю пропорційно орендованої площі) згідно з виставленим орендодавцем рахунком, що становить не менше, ніж 1470,00 грн. Орендар також сплачує вартість спожитої електроенергії на підставі виставлених рахунків. Несвоєчасне або не в повному обсязі виконання орендарем зобов'язань, визначених цим пунктом Договору, протягом більш, ніж один календарний місяць надає право орендодавцю: вимагати від орендаря відшкодування таких витрат з урахуванням штрафних і фінансових санкцій, визначених цим Договором та актами законодавства України; виступати з ініціативою про дострокове розірвання цього Договору (пункт 4.11. Договору).

Сторони у пункті 9.1 передбачили, що Договір діє до 01.11.2012 року включно. У разі відсутності заяви однієї із Сторін про припинення цього Договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід'ємною частиною Договору при обов'язковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти об'єктом оренди (пункт 9.4. Договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений печаткою ТОВ "Старокостянтинівський гарнізонторг".

На виконання умов договору згідно акту передавання-приймання приміщення в суборенду від 01.11.2011 року, ТОВ "Старокостянівський гарнізонторг" передав, а ФОП Марущак О.В. прийняла в суборенду нежитлове приміщення загальною площею 52,2 кв.м., розташоване за адресою: м. Старокостянтинів, вул. Ессенська, 2.

Акт підписаний комісією представників ТОВ "Старокостянтинівський гарнізонторг" та ФОП Марущак О.В.

Як вбачається колегією суддів із рахунку №314 від 24.06.2014 року, виставленого ТОВ "Старокостянтинівський гарнізонторг" для оплати ПП Марущак, орендна плата за червень 2014 року за приміщення площею 52,2 кв.м. складає 883,42 грн., інфляційні - 33,57 грн., загальноексплуатаційні витрати - 1470,00 грн., електроенергія - 933,78 грн., загалом на суму 3984,92 грн. Відповідачем було здійснено оплату вказаного рахунку згідно квитанції №64 від 05.07.2014 року на суму 1 653,77 грн.

Відповідно до рахунку №373 від 25.07.2014 року, до сплати ФОП Марущак О.В. за липень 2014 року підлягає 5572,04 грн., з яких 916,99 грн. - орендна плата, 9,17 грн. - інфляційні, 2870,00 грн. - загальноексплуатаційні витрати та 847,21 грн. - електроенергія. Квитанцією №264 від 29.07.2014 року стверджується, що ФОП Марущак О.В. здійснила оплату на суму 1408, 23 грн., проте, за твердженням відповідача, вказаний платіж був повернутий.

Позивачем адресовано відповідачу претензію №1 від 21.08.2014 року, у якій просить останнього у строк до 01.09.2014 року сплатити заборгованість зі сплати орендної плати за червень-липень 2014 року в сумі 5144,96 грн. Окрім того, у претензії вказано, що у зв'язку із порушенням ФОП Марущак О.В. умов Договору, ТОВ "Старокостянтинівський гарнізонторг" повідомляє про відмову від договору і пропонує повернути орендоване майно - нежитлове приміщення загальною площею 52,2 кв.м., розташоване за адресою: вул.Ессенська, 2, м.Старокостянтинів за відповідним актом у встановлені пунктом 9.9. Договору строки - три робочі дні з дня припинення Договору, який є припиненим з дня отримання цієї претензії.

ТОВ "Старокостянтинівський гарнізонторг" повторно адресувало ФОП Марущак О.В. претензію №18/09-14 від 19.09.2014 року, у якій вимагає від відповідача сплати суми основного боргу в розмірі 10721,44 грн., 33,49 грн. - 3% річних, 273,77 грн. пені, 136,88 грн. - процентів за користування чужими коштами, 750,50 грн. - штрафу, 41,16 грн. - інфляційних втрат у термін до 24.09.2014 року.

Одночасно із претензією позивач направив на адресу відповідача згідно опису вкладення від 19.09.2014 року та фіскального чеку від 19.09.2014 року №3873, повідомлення про розірвання договору з вимогою про звільнення майна №17/09-14 від 19.09.2014 року. У вимозі позивач, посилаючись на пункт 4.11. Договору суборенди №28 від 01.11.2011 року, та враховуючи тривалу несплату орендної плати та відшкодування загальноексплуатаційних, комунальних послуг та вартості спожитої електроенергії відповідачем, що призвело до заборгованості в розмірі 10721,44 грн., повідомляє ФОП Марущак О.В. про дострокове розірвання договору. Датою розірвання Договору, як вказує позивач у претензії, є дата отримання даного повідомлення.

Зважаючи на викладене, ТОВ "Старокостянтинівський ганзіонторг" вимагає у відповідача повернути орендоване майно - нежитлове приміщення загальною площею 52,2 кв.м., розташоване за адресою: вул. Ессенська, м. Старокостянтинів, протягом трьох робочих днів з дня отримання вказаного повідомлення за відповідним актом.

Наведена вище претензія, згідно відмітки на рекомендованому повідомленню про вручення поштового відправлення, вручена відповідачу 23.09.2014 року.

В матеріалах справи міститься акт від 01.11.2014 року, складений приватними підприємцями Ісаєва Н.О., Бондар В.В., Довгань Л.В., директором та головним бухгалтером ТОВ "Старокостянтинівський гарнізонторг" у присутності продавця Трохимчук Л.Ф., про те, що під час обстеження місця провадження господарської діяльності фізичною особою-підприємцем Марущак О.В. на території нежитлового приміщення загальною площею 52, 2 кв.м., що розташоване за адресою: вул. Ессенська, буд. 2, м. Старокостянтинів Хмельницької області, встановлено, що у вказаному торговому місці невідомою особою було здійснено установку однофазного лічильника електричної енергії (заводський номер 0325591) з початковим показником 00490 разом, а також пластикової коробки із автоматичним вимикачем в післяобліковому розриві (устаткування). Згідно акту місце, де було установлено устаткування, займає ФОП Марущак О.В., яка була відсутня під час проведення обстеження. При цьому, продавець Трохимчук Л.Ф. зазначила, що вона здійснює торгівлю товарами у вказаному торговому місці від імені ФОП Марущак О.В.

Акт підписано всіма учасниками огляду, окрім продавця Трохимчук Л.Ф., яка від підпису відмовилась.

Враховуючи вищевикладене, несплату відповідачем заборгованості в добровільному порядку, позивач звернувся з даним позовом до суду, у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за Договором суборенди за період з червня 2014 року по січень 2015 року на суму 35593,36 грн., з яких 29194,94 грн. основного боргу, 1909,44 грн. втрат від інфляції, 2160,44 грн. пені та 2328, 54 грн. штрафу згідно поданого розрахунку.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.2011 року між позивачем та ТОВ "Інтер Інвест Груп" укладено договір оренди №2/4/11, на підставі якого ТОВ "Старокостнятинівський гарнізонторг" передано у строкове платне користування нежитлові приміщення, в тому числі, торговий цент у м. Старокостянтинів, вул. Ессенська, 2. Пунктом 6.2 вказаного договору надано право позивачу здійснювати передачу орендованого майна в суборенду. Договір оренди №2/4/11 від 01.04.2011 року діє (пункт 10.1 Договору) до 24.07.2020 року. Доказів його припинення або недійсності суду не надано.

Статтею 288 Господарського кодексу України передбачено, що Орендар державного або комунального майна має право передати окремі об'єкти оренди в суборенду, якщо інше не передбачено законом або договором оренди.

01.11.2011 року між позивачем (Орендодавець) та відповідачем укладено Договір суборенди №18, на підставі якого та згідно акту передавання-приймання від 01.11.2011 року, Орендодавцем передано, а Орендарем прийнято в строкове платне користування (суборенду) окреме індивідуально визначене нерухоме майно площею 52, 2 кв.м., розміщене за адресою: 31100, вул. Ессенська, 2, м. Старокостянтинів Хмельницької області в термін до 01.11.2012 року.

Пунктом 9.4 Договору передбачено, що Договір може бути пролонгований за відсутності заперечень будь-якої із сторін шляхом підписання додаткового договору, який є невід'ємною частиною Договору суборенди при обов'язковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти об'єктом оренди. Позивач стверджує, що Договір суборенди пролонговувався до 01.11.2014 року за мовчазної згоди сторін. Відповідач проти пролонгації Договору також не заперечує.

Колегією суддів приймається до уваги, що зі змісту статей 759, 763 і 764 Цивільного кодексу України, частини другої статті 291 Господарського кодексу України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Аналогічна правова позиція викладена в пункті 4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" від 29.05.2013 року. Як вірно встановлено судом першої інстанції, сторонами не спростовано, а матеріалами справи стверджується, що сторони не заперечували проти продовження строку дії договору, тому Договір суборенди №18 від 01.11.2011 року пролонговувався.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 283 Господарського кодексу України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Умовами договору передбачено, що орендна плата становить 825,25 грн. та визначається на кожний наступний місяць шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Орендна плата перераховується Орендодавцю в розмірі 50% не пізніше 5 числа за поточний місяць, решта 50% сплачується до 28 числа за поточний місяць оренди. Окрім того, на орендаря умовами договору покладено обов'язок здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна, зокрема, відшкодовувати Орендодавцю загальноексплуатаційні, комунальні та інші витрати згідно виставленого рахунку, але не менше 1470,00 грн., а також додатково оплачувати вартість спожитої електроенергії. Наведеним спростовується твердження відповідача, що заборгованість за червень та липень 2014 року повинна становити лише суму визначеної в договорі орендної плати в розмірі 825,25 грн.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (частина 1 статті 629 Цивільного кодексу України).

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, матеріалами справи підтверджується, що відповідач належним чином не виконує свої зобов'язання щодо повного та своєчасного внесення встановлених умовами Договору суборенди платежів та має заборгованість за період з 29.06.2014 року по 31.01.2015 року в сумі 29194,94 грн.

Твердження апелянта (з посиланням на преюдиційність обставин, встановлених у рішенні господарського суду Хмельницької області від 09.12.2014 року у справі №924/1793/14) про відсутність правових підстав для сплати орендної плати позивачу після 31.07.2014 року колегією суддів не приймається до уваги, оскільки предметом спору по справі №924/1793/14 було повернення майна, орендованого ТОВ "Старокостянтинівський гарнізонторг" на підставі договору оренди №1/04/13 від 01.04.2013 року. В даному випадку позивачем передано в суборенду відповідачу майно, яке ТОВ "Старокостянтинівський гарнізонторг" набув за договором оренди №2/4/11 від 01.04.2011 року, що не був предметом розгляду у справі №924/1793/14. Окрім того, як вбачається із рішення суду у справі №924/1793/14, згідно акту приймання-передачі (повернення) основних фондів від 31.07.2014 року, ТОВ "Старокостянтинів гарнізонторг" здійснило передачу (повернення) основних фондів, отриманих за договором оренди №1/04/13 від 01.04.2013 року, а не за договором оренди 2/4/11 від 01.04.2011 року.

За таких обставин, місцевий суд правомірно задоволив вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості з оплати орендної плати за червень 2014 року - січень 2015 року та заборгованості по інших, передбачених Договором суборенди, платежах в сумі 29194,94 грн..

Позивач також просив стягнути з відповідача на підставі статті 625 Цивільного кодексу України суму інфляційного збільшення боргу в розмірі 1909,44 грн.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегією суддів перевірено розрахунок інфляційних втрат та встановлено, що їх нараховано в межах суми, можливої до стягнення, а відтак господарським судом Хмельницької області правомірно стягнуто з відповідача 1909,44 грн.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач також просив суд стягнути з відповідача на свою користь штраф у розмірі 7% від суми заборгованості в розмірі 2328,54 грн. та пеню в сумі 2160,44 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина 4 статті 549 Цивільного кодексу України).

Сторони у пунктах 3.7 та 3.8 договору передбачили, що у випадку перерахування несвоєчасно або не в повному обсязі орендної плати, Орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати, а у випадку, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить більше, ніж один місяць, Орендар також сплачує штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

Колегія суддів, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми пені, прийшла до висновку, що позивачем дійсно було невірно вказано розмір подвійної облікової ставки НБУ за період до 12.11.2014 року, а також здійснено нарахування пені за червень та липень 2014 року поза межами шестимісячного строку, передбаченого статтею 232 Господарського кодексу України. Відтак, місцевий господарський суд правомірно стягнув з відповідача 1864,29 грн. пені, а у стягненні 296,15 грн. пені було відмовлено. Враховуючи наведене, розмір штрафу правомірно зменшено до 2307,81 грн., у стягненні 20,73 грн. штрафу обґрунтовано відмовлено.

Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до частини 4 статті 631 Цивільного кодексу України, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Так, за змістом частин 2, 3 статті 653 Цивільного кодексу домовленість сторін про розірвання договору не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов'язаннями, що виникли до розірвання договору, у тому числі застосування заходів майнової відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань з урахуванням умов договору. (Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 19 грудня 2011 року у справі N 3- 136гс11).

Постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17 грудня 2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" також передбачає, що відповідно до частин другої і третьої статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором. Зі змісту цих норм випливає, що домовленість сторін про розірвання договору не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов'язаннями, що виникли до розірвання договору, в тому числі застосування заходів майнової відповідальності за невиконання (неналежне виконання) грошових зобов'язань.

Відтак, колегія суддів зазначає, що припинення Договору суборенди не звільняє відповідача від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (до його розірвання) та не позбавляє права позивача застосувати до відповідача заходи майнової відповідальності за невиконання (неналежне виконання) договору, зокрема, у вигляді стягнення простроченої заборгованості за договором та штрафу за порушення строків оплати орендної плати та інших передбачених договором платежів.

Інші доводи скаржника не заслуговують на увагу, оскільки їм була надана вичерпна правова оцінка судом першої інстанції на підставі наданих сторонами доказів, які відповідно до статей 33, 34 ГПК України засвідчують певні обставини і на яких ґрунтується висновок суду.

Відповідно до пункту 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Хмельницької області від 16.04.15 р. у справі №924/201/15 залишити без змін, апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Марущак Олени Валентинівни - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 924/201/15 повернути господарському суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Дужич С.П.