Ухвала

від 24.07.2015 по справі 815/4235/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/4235/13-а

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Білостоцький О. В. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

доповідача, судді - Димерлія О.О.

суддів - Романішина В.Л., Єщенка О.В.

розглянув в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2013 року за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області до малого приватного підприємства «Фірма «SWIFT» про зобов'язання нарахувати та сплатити податок на прибуток, визначений в результаті застосування звичайних цін у сумі 14 154 грн.,

ВСТАНОВИВ:

В червні 2013 року ДПІ у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до малого приватного підприємства «Фірма «SWIFT» про зобов'язання нарахувати та сплатити податок на прибуток, визначений в результаті застосування звичайних цін в сумі 14 154 грн., посилаючись на те, що в ході позапланової невиїзної перевірки не підтверджено придбання відповідачем у лютому 2012 року пральних засобів саме у ТОВ «Торговий Дім «Продсервістог-Плюс», а тому вони вважаються безоплатно отриманими товарами від невстановлених осіб. За результатами перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення №0001042210 від 09.04.2013р. про збільшення МПП «Фірма «SWIFT» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 14 154 грн., яке, у зв'язку з його оскарженням відповідачем в адміністративному порядку, вважається відкликаним, і на підставі п.п.20.1.38 п.20.1 ст.20, п.39.15 ст.39 Податкового кодексу України, у податкового органу виник обов'язок звернутися до суду з позовом про нарахування та сплату податкових зобов'язань за обставинами, пов'язаними із необхідністю застування звичайних цін.

За наслідками розгляду адміністративного позову Одеським окружним адміністративним судом 21 жовтня 2013 року ухвалено постанову про відмову в задоволенні позову ДПІ у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області.

Приймаючи означене рішення, Одеський окружний адміністративний суд виходив з того, що факт отримання МПП «Фірма «SWIFT» від підприємства-постачальника ТОВ «Торговий Дім «Продсервісторг-Плюс» товару за договором від 05.01.2012р. та сплати на адресу контрагента відповідних грошових коштів підтверджується належними чином оформленими первинними документами, зауважень до яких у податкового органу не було. Суд не взяв до уваги посилання позивача на отриману від ДПІ у Шевченківському районі м.Києва інформацію щодо нікчемності правочинів ТОВ «Торговий Дім «Продсервісторг-Плюс» з контрагентами, зазначивши, що податковий орган не наділений компетенцією для здійснення таких висновків. За висновками суду, у ДПІ взагалі не було підстав для донарахування відповідачу податкового зобов'язання з податку на прибуток саме із застосуванням вимог ст.39 ПК України , яка регулює застосування звичайних цін, оскільки під час перевірки не було встановлено обставин, які є підставою для визначення податкових зобов'язань платнику податків через необхідність застосування звичайних цін.

В апеляційній скарзі ДПІ у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове - про задоволення її позову у повному обсязі. В своїй скарзі апелянт зазначає, що судом не враховано посилання позивача на відсутність контрагента відповідача за юридичною адресою, відсутність у нього необхідних умов для здійснення задекларованих операцій, а також те, що директор та засновник ТОВ «Торговий Дім «Продсервісторг-Плюс» заперечує своє відношення до ведення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду сторони в судове засідання не прибули, а тому на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу начальника ДПІ у Приморському районі м.Одеси №664 від 01.03.2013р., відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.1, п.п.78.1.2, п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України, у період з 06.03.2013р. по 13.03.2013р. головним державним податковим ревізором-інспектором позивача було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, МПП «Фірма «SWIFT» щодо підтвердження господарських відносин із платником податків - ТОВ «Торговий Дім «Продсервісторг-Плюс» за лютий 2012 року, та визначення їх впливу на податковий облік, за результатами якої складено акт перевірки №1948/22-1/22480684 від 20.03.2013р.

У висновках акту перевірки, серед іншого, вказується на порушення МПП «Фірма «SWIFT» п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України , внаслідок чого занижено податкові зобов'язання з податку на прибуток, які підлягають сплаті до бюджету, за І квартал 2012 року на 11 323 грн.

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що в лютому 2012 року МПП «Фірма «SWIFT» декларувало здійснення господарських операцій з контрагентом ТОВ «Торговий Дім «Продсервісторг-Плюс» щодо поставки миючих засобів (договір №21П від 05.01.2012р.). При проведенні перевірки відповідачем враховано податкову інформацію, що містилась в акті ДПІ у Шевченківському районі м.Києва №609/22-40/32001026 від 19.06.2012р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Торговий Дім «Продсервісторг-Плюс» з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за період 01.01.2012р. по 30.04.2012р.», яким зафіксовано відсутність реального здійснення господарських операцій ТОВ «Торговий Дім «Продсервісторг-Плюс» з контрагентами; у підприємства відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, а саме: основні фонди, технічний персонал, виробничі потужності, складські приміщення, транспортні засоби. Крім того, в акті зазначено, що директор та засновник товариства ОСОБА_2 не здійснював фінансово-господарську діяльність підприємства, документи фінансово-господарської звітності не здавав та не підписував. У зв'язку з цим, ДПІ у Приморському районі м. Одеси дійшла висновку, що документи по взаємовідносинах із ТОВ «Торговий Дім «Продсервісторг-Плюс» щодо придбання товару (пральних засобів), що були надані відповідачем до перевірки, не підтверджують їх придбання саме у ТОВ «Торговий Дім «Продсервісторг-Плюс» та є безоплатно отриманими товарами від невстановлених осіб, а тому МПП «Фірма «SWIFT» у І кварталі 2012 року занижено доходи на вартість зазначених пральних засобів у сумі 53922 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 11323 грн.

09 квітня 2013 року, на підставі акту перевірки №1948/22-1/22480684 від 20.03.2013р., ДПІ у Приморському районі м. Одеси прийняла податкове повідомлення-рішення №0001042210, яким збільшила відповідачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 11323 грн. та застосувала штрафні (фінансові) санкції в сумі 2831 грн.

За результатами розгляду скарги МПП «Фірма «SWIFT» на вказане податкове повідомлення-рішення, Державною податковою службою в Одеській області прийнято рішення №996/10/102007 від 30.04.2013р. про результати розгляду первинної скарги, яким відповідно до п.39.15 ст.39 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення №0001042210 від 09.04.2013р. вирішено відкликати та зобов'язати керівника ДПІ у Приморському районі м.Одеси звернутися до суду з позовом про нарахування та сплату податкових зобов'язань з податку на прибуток.

Відмовляючи в задоволенні позову ДПІ у Приморському районі м.Одеси щодо зобов'язання відповідача нарахувати та сплатити податок на прибуток, визначений у результаті застосування звичайних цін, в сумі 14154 грн., суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено порушення відповідачем порядку застосування звичайних цін, що б дало можливість податковому органу, в порядку п.п.20.1.38 п.20.1 ст.20, п.39.15 ст.39 Податкового кодексу України, звернутися з даним позовом до суду. Колегія суддів погоджується з таким висновком Одеського окружного адміністративного суду. При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу , на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу , з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу .

Згідно п.135.1 ст.135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу .

Відповідно до п.135.2 ст.135 ПК України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу .

Згідно п.135.5 ст.135 ПК України інші доходи включають, зокрема, вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначену на рівні не нижче звичайної ціни.

При цьому, обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни покладається на податковий орган у порядку, встановленому законодавством.

В акті перевірки №1948/22-1/22480684 від 20.03.2013р., з посиланням на отриману від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва інформацію, викладену в акті №609/22-40/32001026 від 19.06.2012р., податковий орган дійшов висновку, що пральні та миючі засоби, які використовувались МПП «Фірма «SWIFT» у власній фінансово-господарській діяльності не могли бути придбані у ТОВ «Торговий Дім «Продсервісторг-Плюс», а оскільки факт їх наявності у підприємства був підтверджений первинними документами, перевіряючий визнав їх безоплатно отриманими від невстановлених осіб. Витрати, які поніс відповідач, сплачуючи вартість цих товарів на адресу ТОВ «Торговий Дім «Продсервісторг-Плюс», не були визнані контролюючим органом, і при донарахуванні МПП «Фірма «SWIFT» податкового зобов'язання з податку на прибуток було застосовано звичайну ціну на рівні вартості зазначених пральних та миючих засобів у сумі 53 922 грн., виходячи з того, що на підставі п.п. г) п.39.1 ст.39 ПК України це є іншим випадком, передбаченим цим Кодексом, для застосування звичайної ціни при безоплатному отриманні доходів платником податків.

Тобто, в даному випадку для правильного вирішення спору встановленню підлягає саме факт товарності господарських операцій відповідача з ТОВ «Торговий Дім «Продсервісторг-Плюс» із з'ясуванням, зокрема, обставин щодо правосуб'єктності сторін господарського договору, можливості реальної поставки товарів тощо.

При цьому, з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України , саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 , обов'язкові реквізити.

Як вбачається з матеріалів справи, основним видом діяльності, яким займалося МПП «Фірма «SWIFT» у перевіряємий період, було прання та хімічне чищення текстильних і хутряних виробів.

05.01.2012р. між ТОВ «Торговий Дім «Продсервісторг-Плюс» (Продавець) та МПП «Фірма «SWIFT» (Покупець) було укладено договір №21П, за умовами якого Продавець зобов'язується поставити Покупцю товар, а Покупець - прийняти та оплатити товар. При кожному відвантаженні товару Продавець зобов'язаний надавати Покупцю: рахунок-фактуру на оплату, накладну на відпуск товару, податкову накладну.

Вказаний договір підписаний директорами підприємств, які мали повноваження на укладення угод, їх підписи завірені відповідними печатками сторін.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Торговий Дім «Продсервісторг-Плюс» поставило відповідачу миючі та пральні засоби, в підтвердження чого в матеріалах справи містяться податкові накладні, видаткові накладні, рахунки, платіжні доручення, зауважень щодо наявності у відповідача яких та щодо правильності їх оформлення акт перевірки №1948/22-1/22480684 від 20.03.2013р. не містить.

Використання придбаного у ТОВ «Торговий Дім «Продсервісторг-Плюс» товару у власній господарській діяльності МПП «Фірма «SWIFT» підтверджується копіями звітів про списання миючих засобів.

В акті перевірки відсутні відомості щодо того, що на момент проведення перевірки позивачем не надано до перевірки податкові накладні, або податкові накладні оформлені із порушеннями ст.201 Податкового кодексу України чи ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

МПП «Фірма «SWIFT» доведено, що при укладенні договору воно переконалося у тому, що підприємство-контрагент ТОВ «Торговий Дім «Продсервісторг-Плюс» було зареєстроване у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, а також зареєстроване як платник податку на додану вартість і мало право на видачу податкових накладних.

Ані актом перевірки, ані іншими матеріалами справи не встановлено жодного фактичного порушення саме відповідачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування валових витрат.

Висновки ДПІ у Приморському районі м.Одеси щодо встановлених порушень з боку МПП «Фірма «SWIFT» базуються лише на висновках акту ДПІ у Шевченківському районі м. Києва №609/22-40/32001026 від 19.06.2012р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Торговий Дім «Продсервісторг-Плюс» з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за період 01.01.2012р. по 30.04.2012р.», без самостійної перевірки таких обставин та без наявності жодного документального підтвердження таких доводів. Більше того, сама по собі наявність або відсутність у контрагентів окремих документів, транспортних засобів, нерухомості, земельних ділянок, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю.

Варто зазначити, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки не може вважатися належними доказами допущення відповідачем порушень, так як зазначений акт взагалі не є перевіркою, а викладені в ньому висновки про порушення податкового чи цивільного законодавства платником податків є нічим іншим, як припущеннями податкового органу, які необґрунтовані належними доказами.

Відповідно до п.4.4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України 22 квітня 2011 року №236 , у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (додаток 3).

В свою чергу, додаток 3 до вказаних Методичних рекомендацій містить зразок форми акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, згідно якого такий акт повинен містити тільки загальну інформацію про платника податків та фіксувати факт неможливості проведення звірки із зазначенням причин цього і не може містити висновків про порушення цим суб'єктом податкового законодавства.

При укладені договорів головним для суб'єкта господарювання є предмет договору, цінова політика, строки та спосіб доставки (виконання) предмету договору, розрахунки по договору (угоді), а також реєстрація постачальника як суб'єкта господарювання в органах виконавчої влади та допоміжна інформація про реєстрацію платником податку на додану вартість у органах податкової служби. Тому позивач не має права наполягати на отримані додаткової інформації відповідачем від його контрагента - постачальника товарів (робіт, послуг).

Позивачем не надано суду доказів визнання правочину, укладеного між відповідачем та контрагентом - ТОВ «Торговий Дім «Продсервісторг-Плюс» у судовому порядку нікчемним, а також визнання недійними первинних бухгалтерських документів, що підтверджують його виконання. Водночас, в матеріалах справи відсутні і податковим органом не надано суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб відповідача та його контрагента.

Суд апеляційної інстанції критично ставиться до посилань апелянта на пояснення директора та засновника ТОВ «Торговий Дім «Продсервісторг-Плюс» ОСОБА_2 від 11.06.2012р., відібраних старшим оперуповноваженим головного відділу податкової міліції ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, оскільки враховує ту обставину, що 21.06.2012р. головним відділом податкової міліції ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно директора ТОВ «Торговий Дім «Продсервісторг-Плюс» ОСОБА_2 на підставі ст.6 п.2 Кримінально-процесуального кодексу України , у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч.1 ст.205 Кримінального кодексу України .

Приписами ч.4 ст.72 КАС України передбачено, що обов'язковими для висновків адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, є тільки вирок суду у кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. Разом з тим, жодних кримінальних проваджень стосовно посадових осіб відповідача чи посадових осіб його контрагента не існує.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з Одеським окружним адміністративним судом, що ДПІ у Приморському районі м. Одеси не доведено фактів безоплатного отримання МПП «Фірма «SWIFT» пральних та миючих засобів загальною вартістю 53 922 грн., від інших, ніж ТОВ «Торговий Дім «Продсервісторг-Плюс», осіб, а відтак і не доведено відсутності у відповідача підстав для формування спірної суми витрат у І кварталі 2012 року та, відповідно, заниження ним доходу на суму 11323 грн.

В апеляційній скарзі ДПІ у Приморському районі м.Одеси не спростовано висновків суду першої інстанції, що у податкового органу взагалі не було підстав для донарахування МПП «Фірма «SWIFT» податкового зобов'язання з податку на прибуток саме із застосуванням вимог ст.39 ПК України , яка регулює застосування звичайних цін.

Більше того, незважаючи на те, що відповідно до п.п.20.1.36 п.20.1 ст.20 ПК України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду лише щодо нарахування та сплати саме податкових зобов'язань у результаті застосування звичайних цін, ДПІ у Приморському районі м.Одеси, звертаючись до суду із даним позовом, заявляє вимогу про зобов'язання платника податків нарахувати та сплатити суму до якої, окрім податкового зобов'язання з податку на прибуток, також входять штрафні (фінансові) санкції, що не передбачено наведеними положеннями ПК України.

А відтак, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову є правильним. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.200 КАС України , за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 185, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2013 року за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області до малого приватного підприємства «Фірма «SWIFT» про зобов'язання нарахувати та сплатити податок на прибуток, визначений в результаті застосування звичайних цін у сумі 14 154 грн. - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Суддя-доповідач: Димерлій О.О.

Судді: Романішин В.Л.

Єщенко О.В.