Ухвала

від 07.07.2015 по справі 804/16591/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

07 липня 2015 рокусправа № 804/16591/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сафронової С.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Олійник Р.І.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2014 року у справі № 804/16591/14 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісний металоцентр Елвас" до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 29.09.14 № 000441220, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ "Сервісний металоцентр Елвас", звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.09.14 №0004412201.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2014 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська від 29.09.2014 №0004412201.

Не погодившись з вищевказаною постановою відповідач подав апеляційну скаргу, мотивуючи тим, що судом першої інстанції під час винесення судового рішення були порушені норми матеріального та процесуального права, та просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог позивача відмовити у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги за матеріалами справи та перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції , що у зв'язку з проведенням документальної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.12 по 31.12.13 директору ТОВ "СМЦ ЕЛВАС" 22.09.14 нарочно було вручено запит перевіряючого "Про надання пояснень та документальних підтверджень в ході проведення перевірки", а саме журнал - ордер по рахункам за період з 01.04.12 по 31.12.13 за кожний квартал окремо та за рік. Оскільки станом на 24.09.14 жодних документів стосовно запиту до перевірки не надано, головним державним ревізором інспектором складений відповідний акт.

Податковим органом прийнято відповідно до п.324.1 ст.324 ПКУ, на підставі акту від 24.09.14 №580/04-61-22-1/36296513, яким встановлено порушення п. 121.1 ст.121 Податкове повідомлення-рішення від 29.09.14 №0004412201, яким до позивача застосовано штраф в розмірі 510 грн.

Непогодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його у судовому порядку.

Вирішуючи спір у справі та задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів правомірність своїх висновків та винесених на їх підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідачем. Обставини, що викладені у акті від 24.09.14 №580/04-61-22-1/36296513, не підкріплені належними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

За змістом положень п. 121.1. ст.121 ПК України накладення на платника податків штрафу в розмірі 510 гривень передбачено, зокрема за ненадання таким платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом.

Такі випадки обов'язкового надання платником податків контролюючим органам документів наведені законодавцем, зокрема в пп.16.1.5 п.16.1. ст. 16 ПК України та в п.85.2. ст.85 ПК України.

Згідно з пп.16.1.5 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

Відповідно до п.85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Зазначеному обов'язку платника податків кореспондує право посадової особи органу державної податкової служби, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності) (п.85.8 ст.85 ПК України).

Крім того, приписами п. 73.3 ст. 73 ПК України також визначено, що органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що зі змісту запиту ДПІ "Про надання пояснень та документальних підтверджено в ході проведення перевірки", отриманого позивачем 22.09.14 року, вбачається, що він складений у зв'язку із проведенням документальної планової перевірки позивача, підписаний головним державним ревізором-інспектором Панковою С.С., інформація, куди та кому необхідно надати запитувані документи, відсутня. Як вбачається з матеріалів справи та визнано сторонами, проведення зазначеної в запиті документальної планової перевірки позивача розпочато на підставі наказу ДПІ від 29.08.14 №824 "Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "СМЦ Елвас" з 11.09.14 за період з 01.04.12 по 31.12.13 (а.с.23).

Положеннями п.73.3 ст.73 ПК України визначено, що письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) якщо за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; 2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок; 3) якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; 5) у разі проведення зустрічної звірки; 6) в інших випадках, визначених цим Кодексом. У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит (абз.5 п.73.3 ст.73 ПК України).

Суд також відмічає, що відповідно до пп.75.1.2 п.75.1. ст.75 ПКУ документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка; перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу, є документальною невиїзною перевіркою вважається.

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що Запит "Про надання пояснень та документальних підтверджень в ході проведення перевірки", отриманий позивачем 24.09.14, в порушення п.73.3 ст.73 ПК України підписаний не керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби - відповідача, а головними державними ревізором-інспектором. Наведене позбавляє такий запит сили письмового запиту про надання інформації, обов'язкового до виконання платником податків.

Крім того, суд зважує, що за змістом акту, на підставі якого прийнято спірне рішення, інспектор-ревізор зазначає про ненадання позивачем документів та пояснень до ДПІ. Зважуючи, що документи та пояснення запитувались відповідачем у зв'язку із проведенням виїзної перевірки позивача та враховуючи, що в запиті відсутня інформація з приводу місця подання позивачем таких документів, суд вважає необґрунтованою та безпідставною вимогу надати документи та інформацію на запит від 22.09.14 саме до приміщення ДПІ.

З приводу доводів представника відповідача Панкової С.С. щодо відсутності позивача за місцезнаходженням під час виходу до нього на перевірку, суд зазначає таке. Відповідно до Методичних рекомендацій щодо порядку організації та проведення перевірок платників податків, затверджених Наказом ДПАУ від 14.04.11 №13, у разі коли при організації документальної планової та позапланової або фактичної перевірки встановлено відсутність платника податків (посадових осіб платника податків або його законних (уповноважених) представників) за місцезнаходженням (місцем проживання), у той же день складається акт (довільної форми) щодо не встановлення місцезнаходження платника податків (посадових осіб платника податків або його законних (уповноважених) представників); акт реєструється у Спеціальному журналі реєстрації актів, який ведеться структурним підрозділом, до функцій якого віднесено реєстрацію вхідної та вихідної кореспонденції органу ДПС, за формою згідно з додатком 3 до Методичних рекомендацій (додається). Відповідачем не надано до суду відповідних доказів на підтвердження своїх доводів щодо відсутності позивача (посадових осіб позивача) за місцезнаходженням під час виходу ревізором на перевірку.

Окрім того, відповідач визнає, що листом від 24.09.14 №69 позивач надав до ДПІ на запит б/н, отриманий 22.09.14, певну інформацію на 41 арк. (а.с.30-71), але зазначає, що документи, що запитувались, позивачем не надані.

Суд відзначає, що відповідно до п.85.7 ст.85 ПК України отримання копій документів оформляється описом. Копія опису, складеного посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби, вручається під підпис платнику податків або його законному представнику. Якщо платник податків або його законний представник відмовляється від засвідчення опису або від підпису про отримання копії опису, то посадові (службові) особи органу державної податкової служби, які отримують копії, роблять відмітку про відмову від підпису. В обґрунтування доводів щодо надання позивачем не всіх документів, що запитувались податковим органом, відповідачем не надано до суду опису отриманих від позивача (наданих позивачем) копій документів, що має бути складений на виконання п.85.7 ст.85 ПКУ.

Більш того, суд зазначає, що акт від 24.09.14, з посиланням на який прийнято спірне рішення, не містить обставин порушення позивачем п.324.1 ст.324 ПКУ, відповідно до яких прийнято оскаржуване рішення. Чітких та змістовних пояснень з приводу зазначення в рішенні вказаної статті відповідачем до суду не надано, як не надано і доказів на підтвердження порушення позивачем приписів п.324.1 ст.324 ПКУ, який визначає, що об'єктом оподаткування збором є фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі, з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що наведені обставини в своїй сукупності дають підстави для висновку про відсутність правопорушення з боку позивача станом на 24.09.14, за яке положеннями п.121.1 ст.21 ПК України передбачена відповідальність у вигляді накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке б потягло за собою наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, не було встановлено, тому постанову суду першої інстанції від 04.11.2014 року у даній адміністративній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ст. п.1 ч.1 ст. 198 , 200 , 205 , 206 КАС України , колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29 травня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України

Головуючий: С.В. Сафронова

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов