Рішення

від 26.05.2014 по справі 910/4844/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4844/14 26.05.14 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон Груп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІСО ДИЗАЙН"

про стягнення 356 832,72 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники:

від позивача: Карбан О. В. - представник за довіреністю, Стрілець О. С. - представник за довіреністю

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІСО ДИЗАЙН" заборгованості за Договором № ТІS-m131 від 20.06.2013 в розмірі 356 832,72 грн., 329 898,54 грн. основного боргу, 21 267,16 грн. пені, 5 667,02 грн. 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не здійснено оплату робіт виконаних позивачем відповідно до умов укладеного між сторонами договору № ТІS-m131 від 20.06.2013 щодо ремонту металоконструкцій на об'єкті замовника за адресою м. Київ, мікрорайон, вул. Промислова, 14.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2014 порушено провадження по справі № 910/4844/14, розгляд справи призначено на 14.04.2014.

У зв'язку з проведенням зборів суддів Господарського суду м. Києва судове засідання по справі № 910/4844/14 призначене на 14.04.2014 не відбулося. Розгляд справи призначено на 19.05.2014.

Ухвалою суду від 19.05.2014 продовжено строк вирішення спору.

В судовому засіданні 19.05.2014, у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 26.05.2014.

26.05.2014 через відділ діловодства суду від позивача надійшли уточнення до позовної заяви, які залучені до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 26.05.2014 підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання 26.05.2014 не з'явився, хоча про час і місце його проведення був належним чином повідомлений, про що свідчить підпис представника відповідача у розписці про оголошення перерви в судовому засіданні 19.05.2014 на 26.05.2014, яка знаходиться в матеріалах справи.

Відзив на позов відповідач не надав.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Обставини, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні судом не встановлено.

За таких обставин суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та, відповідно до ст. 75 ГПК України, здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 26.05.2014р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.06.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оріон.Груп" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТІСО ДИЗАЙН" (замовник) був укладений договір № ТІS-m131, умовами якого передбачено, що виконавець зобов'язується виконати роботи з ремонту металоконструкцій на об'єкті замовника за адресою: м. Київ, мікрорайон Бортничі, вул. Промислова, 14, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботи, відповідно до договору.

Відповідно до п. 2.1. договору орієнтовна вартість договору складає: 100000,00 грн. без ПДВ. ПДВ (20%) - 20000,00 грн. Всього 120000,00 грн. з ПДВ.

Точна вартість буде визначена на підставі підписаних табелів виконаних робіт, що буде являтися підставою для підписання актів виконаних робіт. Вартість людини-години роботи спеціаліста, матеріалів, інших видатків визначена в Додатку № 1 до даного договору (п. 2.3 договору).

Вартість людино-години роботи спеціаліста, матеріалів, інших витрат наведена в специфікації до договору та становить: людино-година роботи спеціаліста - 144,00 грн., проїзд за день (бензин)/1 автомобіль - 100,00 грн.

Згідно з п. 4 договору вартість виконання робіт буде оплачуватися наступним чином: 100% від суми, вказаної в акті виконаних робіт, протягом 5 банківських днів після підписання акту виконаних робіт та надання рахунку до оплати.

Згідно з п. 9.1 договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2013. В разі закінчення строку дії даного договору сторони не звільняються від відповідальності, яка виходить із операцій, здійснених після строку дії договору, в тому числі, з врегулювання розрахунків за надані послуги.

На підтвердження виконання робіт по договору позивач надав суду акти виконаних робіт від 17.07.2013 на суму 27284,00 грн. та від 02.08.2013 на суму 381152,00 грн.

Відповідач частково розрахувався за виконані роботи по договору на суму 27284,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з претензією № 239 від 22.11.2013, у відповідь на яку відповідач зазначив, що в акті виконаних робіт від 02.08.2013 не зазначено які саме роботи виконані замовником та не конкретизований їх обсяг, таким чином, табелі обліку не можуть бути належними доказами виконання договору. Крім того, відповідач зазначив, що в акті від 02.08.2013 вартість робіт значно перевищена від вартості передбаченої умовами договору.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті виконаних робіт, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 329898,54 грн.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, однак підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України визначено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Дослідивши укладений сторонами Договір № ТІS-m131, суд дійшов висновку про те, що за своєю правовою природою даний договір є договором підряду.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

На підтвердження виконання робіт по договору позивач надав суду підписаний в двосторонньому порядку акт виконаних робіт від 17.07.2013 на суму 27284,00 грн. та акт виконаних робіт від 02.08.2013 на суму 381142,00 грн., який підписаний та скріплений печаткою лише з боку позивача. Також на підтвердження виконання робіт по договору позивач надав суду табелі обліку робочого часу, які підписані відповідачем.

Відповідно до п. 5.1.1 договору після завершення виконання робіт по даному договору, але не менше, ніж раз в місяць, сторони підписують акт здачі-приймання виконаних робіт. Акт підписується не пізніше останнього дня календарного місяця, в якому послуги фактично надані. У разі наявності зауважень замовника, вони вносяться в акт здачі-приймання робіт із зазначенням строків їх усунення.

У випадку відмови замовника від підписання акту сторони складають двосторонній акт з переліком необхідних доопрацювань і строків їх усунення (п. 5.1.2 договору).

Замовник підписує акт здачі-приймання робіт після усунення виконавцем всіх недоліків, виявлених в процесі приймання (п. 5.1.3 договору).

На доказ отримання акту виконаних робіт від 02.08.2013 на суму 381142,00 грн. відповідачем позивач надав суду копію акту передачі-приймання документів від 09.08.2013.

Враховуючи відсутність з боку відповідача письмових зауважень або претензій до виконаних позивачем робіт, суд дійшов висновку, що роботи виконані позивачем належним чином і прийняті відповідачем без зауважень.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, п. 11.2 договору, строк виконання зобов'язання по сплаті заборгованості за виконані позивачем роботи настав.

Матеріали справи також свідчать, що позивач звертався до відповідача з претензією № 239 від 22.11.2013. На доказ направлення вимоги відповідачу позивач надав суду копію фіскального чеку № 4460 від 22.11.2013 та копію опису вкладення в цінний лист.

У відповідь на претензію відповідач зазначив, що в акті виконаних робіт від 02.08.2013 не зазначено які саме роботи виконані замовником та не конкретизований їх обсяг, таким чином, табелі обліку не можуть бути належними доказами виконання договору. Крім того, відповідач зазначив, що в акті від 02.08.2013 вартість робіт значно перевищена від вартості передбаченої умовами договору (лист від 23.08.2013).

Проте, заперечення відповідача викладене в листі від 23.08.2013 спростовується умовами спірного договору в якому сторони погодили, що орієнтовна вартість робіт становить 120 000,00 грн. з ПДВ (п. 2.1 договору), а точна вартість буде визначена та підставі підписаних табелів виконаних робіт (п. 2.4 договору).

Щодо наявності в матеріалах справи акту № 2 від 19.02.2014р., з поянень наданих представником позивача в судових засіданнях, судом встаовлено, що згідно підписаних табелів працівники позивача відпрацювали 2416,5 людино-годин за червень-липень 2013 року, витрати у липні на проїзд робочого персоналу склали 4600,99 грн. та матеріали - 4106,54 грн. Загальна вартість виконаних позивачем робіт становить суму у розмірі 357182,54 грн. 17.07.2013 відповідач підписав акт виконаних робіт на суму 27284,00 грн., 27.07.2014 здійснив оплату. Станом на 02.08.2013р. заборгованість відповідача становила 329898,54 грн. По закінченню виконоання всіх робіт, позивачч на підстав підписаних табелів обліку робочого часу склав акт № 2 від 02.08.2013 на суму 381142,00 грн. та надав на підписання його відповідачу. Оскільки позивачем при складанні акту № 2 від 02.08.2013 було допущено помилку у вартості наданих послуг, позивач відкорегував суму акту № 2, датував його 19.02.2014р. та направив відповідчу для погодження та підписання.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача на підставі договору. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 329898,54 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 21267,16 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 01.09.2013 по 28.02.2014.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Згідно зі ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини перші і третя статті 549 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Як вбачається з пункту 7.1 договору визначено, що при несплаті робіт більше 30 днів з моменту підписання акту виконаних робіт замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,3% від несвоєчасно оплаченої суми за кожний день прострочки.

Враховуючи вищенаведене, вимога про стягнення пені є обґрунтованою, однак такою, що підлягає частковому задоволенню у розмірі 20209,67 грн. відповідно до розрахунку суду, оскільки при перевірці наданого позивачем розрахунку пені судом встановлено, що позивачем не враховано умови договору щодо порядку оплати робіт та порядку передачі робіт.

Позивач заявив про стягнення з відповідача 5667,02 грн. 3% річних нарахованих у період з 10.08.2013 по 06.03.2014.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки позовних вимог про стягнення 3 % річних суд встановив, що при розрахунку 3% річних позивачем не враховано умови договору щодо оплати робіт та порядку передачі робіт, а відтак суд дійшов висновку, що вимоги є обґрунтованими, однак такими, що підлягають частковому задоволенню у розмірі 4826,46 грн. відповідно до розрахунку суду.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 42, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІСО ДИЗАЙН" (03150, м. Київ, вулиця Ямська, 72, ідентифікаційний код 36959097), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон Груп" (01021, м. Київ, вулиця Інститутська, 15/5, Н/П № 2, ідентифікаційний код 23495725) 329898,54 грн. (триста двадцять дев'ять тисяч вісімсот дев'яносто вісім гривень 54 коп.) боргу, 20209,67 грн. (двадцять тисяч двісті дев'ять гривень 67 коп.) пені, 4826,46 грн. (чотири тисячі вісімсот двадцять шість гривень гривні 46 коп.) 3% річних, 7098,70 грн. (сім тисяч дев'яносто вісім гривень 70 коп.) судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання: 29.05.2014

Суддя О.А. Грєхова