Ухвала

від 09.07.2015 по справі 2а-3782/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2015 року м. Київ К/9991/79003/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Маринчак Н.Є.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 вересня 2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року

у справі № 2а-3782/12/2670

за позовом Підприємства «Сервіс» Української спілки інвалідів

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сав-Дістрибьюшн»,

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 вересня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року, адміністративний позов Підприємства «Сервіс» Української спілки інвалідів (далі - Підприємство «Сервіс» УСІ; позивач) до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС; відповідач) задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000062280 від 02 березня 2012 року. Зобов'язано Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві стягнути на користь Підприємства «Сервіс» УСІ судові витрати в розмірі 1 040,19 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 вересня 2012 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Підприємства «Сервіс» УСІ з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість в частині відображення податкового кредиту при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Сав-Дістрибьюшн» за період з 01 листопада 2011 року по 25 листопада 2011 року за податковою накладною № 546/004 від 25 листопада 2011 року, за результатами якої складено акт № 66/1-23-30-16481020 від 17 лютого 2012 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000062280 від 02 березня 2012 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 104 019,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення товариством пункту 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 104 018,92 грн. на підставі податкової накладної № 546/004 від 25 листопада 2011 року, яка не зареєстрована продавцем (ТОВ «Сав-Дістрибьюшн») в Єдиному реєстрі податкових накладних, без подання відповідної скарги на постачальника в порядку пункту 201.10 статті 201 ПК України.

Задовольняючи адміністративний позов повністю, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до абзацу 1 пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з абзацами 2, 9 пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку-продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

В свою чергу, пунктом 11 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України передбачено, що реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість-продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

Як з'ясовано судами, в листопаді 2011 року ТОВ «Сав-Дістрибьюшн» виписано на адресу позивача податкову накладну № 546/004 від 25 листопада 2011 року на суму податку на додану вартість у розмірі 61 187,60 грн. та податкову накладну № 547/004 від 26 листопада 2011 року на суму податку на додану вартість у розмірі 42 831,32 грн., які відповідно до пункту 11 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України не підлягали реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, а не одну податкову накладну № 546/004 від 25 листопада 2011 року на суму податку на додану вартість у розмірі 104 018,92 грн., як наголошує відповідач.

Однак, при заповненні розділу ІІ «Отримані податкові накладні» Реєстру виданих та отриманих податкових накладних за листопад 2011 року Підприємством «Сервіс» УСІ допущено технічну помилку та відображено податкову накладну № 546/004 від 25 листопада 2011 року на суму податку на додану вартість у розмірі 104 018,54 грн., яку в подальшому виправлено відповідно до пункту 1 Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2010 року № 1002 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

А відтак, враховуючи виправлення підприємством зазначеної помилки та ненадання відповідачем жодних доказів на підтвердження існування податкової накладної № 546/004 від 25 листопада 2011 року на суму податку на додану вартість у розмірі 104 018,92 грн., судові інстанції дійшли цілком обґрунтованого висновку про протиправність оскаржуваного акту індивідуальної дії.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 вересня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 вересня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Маринчак Н.Є.