Рішення

від 16.12.2013 по справі 910/18593/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18593/13 16.12.13 За позовом Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція "Житлобудсервіс"

про стягнення 32 143,31 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Гутій І. В. - представник за довіреністю

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція "Житлобудсервіс" заборгованості за комунальні послуги в розмірі 32143,31 грн., в тому числі 29292,72 грн. основного боргу, 917,28 грн. збитків від інфляції, 1933,31 грн. 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач згідно реєстраційного посвідчення № 026031 Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна є власником нежилих приміщень загальною площею 531,8 м 2 за адресою: м. Київ, вул. Михайлівська, 5/6, літ. В. Позивач на підставі договорів укладених з постачальниками послуг приєднав відповідача як субабонента та надав наступні послуги: холодне та гаряче водопостачання, центральне опалення, а відповідач фактично споживав послуги, але не здійснив оплату за них у розмірі 29292,72 грн. Не зважаючи на те, що між відповідачем та позивачем не має письмового договору про надання комунальних послуг, відповідач здійснює споживання житлово-комунальних послуг, чим проявляє добровільне волевиявлення і в зв'язку з фактичним споживанням житлово-комунальних послуг, тобто одностороннім правочином, виникає зобов'язання з оплати спожитих послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2013 порушено провадження по справі № 910/18593/13, розгляд справи призначено на 21.10.2013.

21.10.2013 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач зазначив, що у період часу з травня 2009 року по вересень 2010 року відповідач не отримував від позивача експлуатаційні та/або комунальні послуги чи інші. Акти звірки, які підписані відповідачем, не є документами, які підтверджують надання послуг. Акти звірки були підписані помилково, без урахування фактично наданих послуг і, відповідно, викривляють обсяги зобов'язань з їх оплати. Також відповідач просив застосувати строки позовної давності щодо оплати послуг за період з травня 2009 року по серпень 2010 року, всього на суму 16186,64 грн. З іншими вимогами разом з їх корегуванням в частині процентів відповідач погоджується.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 21.10.2013 року у зв'язку з перебуванням судді Грєхової О.А. на лікарняному та з метою дотримання процесуальних строків, справу № 910/18593/13 передано для розгляду судді Кирилюк Т.Ю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2013 справу № 910/18593/13 прийнято до провадження суддею Кирилюк Т.Ю., розгляд справи призначено на 25.11.2013.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 28.10.2013 року у зв'язку з виходом судді Грєхової О.А. з лікарняного, справу № 910/18593/13 передано для розгляду судді Грєховій О.А.

Ухвалою суду від 25.11.2013 відкладено розгляд справи на 16.12.2013.

Представник позивача в судове засідання 16.12.2013 з'явився, надав додаткові докази на підтвердження позовних вимог та підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 16.12.2013, про причини нез'явлення суду не повідомлено. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду від відповідача не надходило.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 16.12.2013 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

13.11.2003 р. між АЕК «Київенерго» та КП по утриманню житлового господарства (ЖЕК 1001) Шевченківського району укладено договір № 320056 на постачання теплової енергії у гарячій воді. Відповідно до Додатку № 6 до договору № 320056 від 13.11.2003р. нежитлова будівля з прибудовою площею 119,4 м 2 , що знаходиться за адресою: вул. Мала Житомирська, 6 (Агенство Житлобуд) опалюється від мереж АК «Київенерго».

20.04.2005р. між ВАТ «Київводоканал» та КП УЖГ Шевченківського району укладено договір № 0561/2-10 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі.

Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" відповідно до рішення Київської міської ради від 22.09.2011 року № 24/6240 "Про питання діяльності комунальних підприємств, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва" перейменоване з комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради, зареєстрованого Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 31.10.2001 р.

Відповідно до п. 2.1. Статуту підприємство створене з метою отримання прибутку від господарської діяльності, спрямованої на задоволення суспільних потреб, надання послуг населенню у сфері житлово-комунального господарства в якості виконавця цих послуг.

2.2. Основними, напрямками діяльності Підприємства є:

2.2.1. Забезпечення послугами газопостачання, водопостачання (водовідведення) та централізованого опалення до споживачів по внутрішньо будинкових мережах на підставі договорів, укладених Підприємством з виробниками послуг, а також на підставі договорів, укладених Підприємством безпосередньо зі споживачами послуг.

2.2.2. Здійснення нарахувань та виготовлення рахунків на сплату житлово-комунальних послуг для споживачів (власників, наймачів) жилих та нежилих, приміщень.

2.2.3. Забезпечення збору платежів від споживачів зазначених послуг на користь виробників послуг.

2.2.4. Здійснення комплексних заходів по підвищенню платіжної дисципліни населення.

2.2.13. Здійснення комплексного обслуговування споживачів, в тому числі проведення прийому споживачів, нарахування споживачам та збір платежів за спожиті житлово-комунальні послуги на підставі відповідних договорів (доручення, про надання послуг тощо) з виробниками житлово-комунальних послуг (ПАТ "Київенерго", ПАТ "АК "Київводоканал", ПАТ "Київгаз" тощо).

У період з квітня 2007 року по жовтень 2010 року облік, нарахування та збір платежів від власників (орендарів) нежитлових приміщень від імені КП УЖГ здійснювали КП ЖЕКи, що діяли на підставі договорів доручення.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агенція «Житлобудсервіс» (відповідач) є власником нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Михайлівська, 5/6 літ В, згідно з наявною в матеріалах справи копією реєстраційного посвідчення № 026031 Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкті нерухомого майна.

Відповідно до окремого доручення першого заступника голови Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації Пахальчук Г.Д. від 13.09.2010 року № 905 позивача було зобов'язано заключити прямі договори з орендарями та власниками нежитлових приміщень Шевченківського району та КП ЖЕКам передати КП УЖГ всю первинну документацію, провести з орендарями та власниками нежитлових приміщень, скласти акт звіряння станом на 01.10.2010 року.

На виконання окремого доручення КП «ЖЕК «Михайлівська» складено акт звіряння по споживачам комунальних послуг, в тому числі по споживачу комунальних послуг ТОВ «Агенція «Житлобудсервіс» з якого вбачається, що у відповідача в період з травня 2009 року по вересень 2010 року обліковується заборгованість по комунальним послугам в розмірі 16380,68 грн.

Наявність у відповідача заборгованості по комунальним послугам у розмірі 16380,68 грн. також підтверджується двосторонньо підписаним між КП «ЖЕК «Михайлівська» та ТОВ Агенція «Житлобудсервіс» актом звірки станом на 01.10.2010 року.

Заборгованість відповідача в розмірі 29292,72 грн., що виникла у період з 25.10.2010 року по 11.07.2013 року підтверджується двосторонньо підписаним між КП «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» та ТОВ Агенція «Житлобудсервіс» актом звірки станом на 18.07.2013 року.

Крім того, фактичне споживання відповідачем комунальних послуг за період з травня 2009 року по червень 2013 року підтверджується наявними в матеріалах справи обліковими картами (табуляграмами) ПАТ «Київенерго» та розшифровками рахунків абонента ПАТ «Київводоканал».

Матеріали справи свідчать, що відповідач частково розрахувався з позивачем за надані йому комунальні послуги в сумі 23187,15 грн., що вбачається з виписок з банківського рахунку позивача.

Спірні відносини між сторонами виникли у зв'язку з наданням комунальних послуг за період з травня 2009 р. по червень 2013 р. до приміщень за адресою: м. Київ, вул. Михайлівська, 5/6 літ В, які належать на праві власності відповідачу, за які відповідач в повному обсязі не розрахувався.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

За визначенням, наданим у ст. 1 Закону, житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг. Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг (ст. 3).

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Закон України "Про житлово-комунальні послуги" встановлює обов'язок укладення споживачем договору на надання житлово-комунальних послуг.

Сторонами доказів укладення договору про надання комунальних послуг не надано.

Разом із тим, відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, установлених статтею 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, в якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

На підтвердження фактичного споживання послуг з постачання питної води та теплової енергії відповідачем з травня 2009 р. по червень 2013р. позивач надав суду розшифровки рахунків абонента ПАТ "Водоканал" та облікові картки (табуляграмами) ПАТ "Київенерго".

Відповідач від наданих послуг у встановленому законом порядку не відмовлявся, частково їх сплачував, унаслідок чого виникла заборгованість у зазначеній позивачем сумі, що підтверджується розрахунком боргу.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було виставлено відповідачу рахунки на оплату спожитих комунальних послуг за спірний період: № 1751 від 25.10.2010, № 2919 від 30.11.2010, № 4965 від 22.12.2010, № 2495 від 25.01.2011, № 6371 від 28.02.2011, № 8353 від 28.03.2011, № 9209 від 20.04.2011, № 12930 від 13.05.2011, № 16228 від 14.06.2011, № 18557 від 19.07.2011, № 19775 від 12.08.2011, № 22091 від 15.09.2011, № 24516 від 14.10.2011, № 29058 від 04.11.2011, № 1899 від 13.01.2012, № 6040 від 14.02.2012, № 16595 від 29.03.2012, № 16595 від 29.03.2012, № 24920 від 31.03.2012, № 34596 від 30.04.2012, № 38420 від 29.05.2012, № 41240 від 31.05.2012, № 52472 від 30.06.2012, № 61182 від 31.07.2012, № 68922 від 31.08.2012, № 80610 від 30.09.2012, № 89617 від 31.10.2012, № 91203 від 12.11.2012, № 99274 від 30.11.2012, № 102765 від 29.12.2012, № 10570 від 23.01.2013, № 12569 від 31.01.2013, № 20032 від 28.02.2013, № 22497 від 27.03.2013, № 24306 від 29.03.2013, № 27033 від 30.04.2013, № 30429 від 31.05.2013, № 31330 від 27.06.2013.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) ( ст. 530 ЦК України).

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 19 Закону "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" установлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території.

Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року встановлено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг само по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України в постанові від 30.10.2013 року.

Оскільки станом на час прийняття рішення заборгованість відповідача перед позивачем за комунальні послуги за період з травня 2009 року по липень 2013 року у сумі 29292,72 грн. не погашена, розмір та наявність заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, наявність та розмір заборгованості відповідачем не спростовано, вимога позивача про стягнення з відповідача 29292,72 грн. підлягає задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань по сплаті за спожиті комунальні послуги, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати пов'язані з інфляційними процесами в сумі 917,28 грн. та 3% річних в розмірі 1933,31 грн. за період прострочення вказаний в розрахунку.

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

З огляду на вищевикладене та наявність заборгованості у відповідача перед позивачем у розмірі 29292,72 грн. суд погоджується з розрахунком 3 % річних в розмірі 1933,31 грн. та витрат пов'язаних з інфляційними процесами в сумі 917,28 грн., наданим позивачем і вважає його обґрунтованим.

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності по оплаті послуг за період з травня 2009 року по серпень 2010 року на суму 16186,64 грн. необхідно зазначити наступне.

Згідно статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У відповідності до п. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Статтею 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" передбачено, що правила переривання перебігу позовної давності (стаття 264 ЦК України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання. При цьому господарським судом слід мати на увазі таке. У дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір ; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу. Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності. Бездіяльність боржника (наприклад, неоспорювання ним безспірного списання коштів, якщо така можливість допускається за законом або договором) не свідчить про переривання перебігу позовної давності, оскільки таке переривання можливе лише шляхом вчинення дій. Визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами (п. 4.4).

Як вбачається з матеріалів справи, 18.07.2013 між позивачем та відповідачем підписано акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.09.2010 по 18.07.2013 та до матеріалів справи додано акт звірки станом на 01.10.2010р. підписаний між відповідачем та КП «ЖЕК «Михайлівська».

З огляду на зазначене, позовна давність по оплаті послуг за період з травня 2009 року по серпень 2010 року на суму 16186,64 грн. переривається та перебіг позовної давності по вказаній заборгованості починається заново.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція "Житлобудсервіс" (02009, м. Київ, вулиця Ялтинська, будинок 5-Б, ідентифікаційний код 32345336) на користь Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (03190, м. Київ, вулиця Кирпоноса, будинок 10/8, ідентифікаційний код 31731838) 29292 (двадцять дев'ять тисяч двісті дев'яносто дві) грн. 72 коп. основного боргу, 917 (дев'ятсот сімнадцять) грн. 28 коп. збитків від інфляції, 1933 (одну тисячу дев'ятсот тридцять три) грн. 31 коп. 3 % річних та 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрати по сплаті судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили - видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.12.2013

Суддя О.А. Грєхова