Ухвала

від 21.07.2015 по справі 823/2258/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2015 року м. Київ К/800/65750/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Амєліна С.Є., Ємельянової В.І., Мойсюка М.І.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Дельта Груп» до Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції про скасування постанови, за касаційною скаргою Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року,

в с т а н о в и л а :

22 липня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Дельта Груп» (далі - Товариство) звернулось з позовом до Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції (далі - ДВС) в якому просило скасувати постанову державного виконавця від 27 травня 2014 року про накладення штрафу (далі - спірна постанова).

В обґрунтування своїх вимог посилалось на те, що спірна постанова відповідача не узгоджується з вимогами закону, порушує права Товариства, а тому останнє просило про задоволення позову.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року позов задоволено та скасовано спірну постанову.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить ухвалені ними судові рішення скасувати та відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, в межах статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про відхилення скарги з таких підстав.

Задовольняючи позов суди на підставі наявних у справі даних встановили і правильно виходили з того, що спірна постанова відповідача не узгоджується з вимогами закону і підстав для її винесення у ДВС не було.

Судами встановлено, що постановою старшого державного виконавця Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції від 28 січня 2014 року ВП № 41806741 відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу № 5011-42/5973-2012, виданого 1 лютого 2013 року Господарським судом м. Києва (далі наказ).

3 березня 2014 року винесено вимогу державного виконавця № 175/7, якою зобов'язано Товариство припинити використання у будь-який спосіб винаходу «Похідне 1, 3, 5 - оксадіазину чи його таутомер або його сіль та інсектицидний засіб, що його містить», права на який належить компанії «Сінгента партісіпейщнз АГ» і охороняється патентом України № 41255.

Листом № 1 від 3 березня 2014 року позивач повідомив ДВС про те, що вони не в змозі виконати вимоги виконавчого документу № 5011-42/5973-2012 так, як в ньому не визначено порядку виконання, а також повідомлено, що майно яке підлягає знищенню у боржника вилучено та відсутнє.

16 червня 2014 року на адресу позивача направлена вимога державного виконавця № 24860 згідно якої відповідача зобов'язано вилучити з цивільного обороту та знищити препарат «Парус т.к.с.» в кількості 11960 літрів та діючу речовину тіаметоксам у кількості 2320 літрів, що знаходиться на зберіганні підприємства «Черкаський державний завод хімічних реактивів», за адресою: вул. Чигиринська, 21, м. Черкаси, з метою виконання рішення.

Листом № 2 від 18 червня 2014 року позивач повідомив відповідача про те, що виконати вимогу державного виконавця від 16 червня 2014 року є не можливим з огляду на те, що препарат «Парус т.к.с.» в кількості 11960 літрів та діючу речовину тіаметоксам у кількості 2320 літрів на своїх складах не має, в продажі не використовує, вищевказані речовини ними на відповідальне зберігання до ДП «Черкаський державний завод хімічних реактивів» не передавались. Додатково зазначено, що препарат «Парус т.к.с.» в кількості 11960 літрів та діючу речовину тіаметоксам у кількості 2320 літрів були вилучені у Товариства в рамках відкритого кримінального провадження № 10-26040 від 19 квітня 2011 року Слідчим відділом Шевченківського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України м. Києва, в зворотному напрямку не повертались.

За результатами розгляду вищевказаного листа відповідач роз'яснив позивачу, що на виконанні перебуває відкрите виконавче провадження з виконання наказу про вилучення з цивільного обороту та знищення препарату «Парус т.к.с.» в кількості 11960 літрів та діючу речовину тіаметоксам у кількості 2320 літрів, що належать ТОВ «»Агро-Дельта Груп» та знаходяться на відповідальному зберіганні підприємства «Черкаський державний завод хімічних реактивів». Відповідно до наказу препарат «Парус т.к.с.» в кількості 11960 літрів та діючу речовину тіаметоксам у кількості 2320 літрів підлягають вилученню з цивільного обороту та знищенню, а не передачі стягувачу, а тому у державного виконавця відсутні підстави для завершення виконавчого провадження.

27 травня 2014 року винесено оскаржувану постанову ДВС, яку одержано позивачем 17 липня 2014 року.

Так, умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-ХІV, в редакції спірного періоду).

У відповідності до частин 1, 2 статті 25 вищевказаного Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Відповідно до частини 1 статті 28 Закон № 606-ХІV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

В свою чергу, за приписами статті 89 Закону № 606-ХІV у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Таким чином, приписи вищевказаних правових норм покладають на державного виконавця обов'язок перевірити, чи здійснювались боржником усі можливі дії, спрямовані на виконання виконавчого документу, а якщо такий не виконано, встановити, чи допущено це невиконання з поважних причин, тобто з незалежних від боржника обставин, які не дають можливість самостійно, протягом встановленого і розумного строку, належним чином та у повному обсязі виконати вимоги державного виконавця.

Як правильно встановили суди попередніх інстанцій, боржник повідомляв ДВС про неможливість виконати вимоги державного виконавця з огляду на відсутність у нього препаратів та речовин, які згідно наказу необхідно знищити, а також доступу до них, оскільки такі були вилучені співробітниками органів внутрішніх справ, в рамках кримінальної справи, переміщені на зберігання до іншого підприємства і до позивача, станом на день винесення вимоги державного виконавця, не повертались.

Також, позивач наголошував на тому, що ним здійснено необхідні дії для утилізації вищевказаних речовин та препаратів, а саме досягнуто попередньої домовленості з організацією, яка має відповідний дозвіл (ліцензію) на здійснення діяльності щодо їх утилізації і Товариством буде укладений відповідний договір, у разі наявної можливості та доступу до майна, яке належить знищити.

Відповідач вищевказаних обставин не перевірив, не надав їм належної оцінки на предмет визнання чи невизнання таких поважними причинами, через які боржник не має реальної можливості виконати наказ і вимоги державного виконавця, а тому спірна постанова є передчасною і підлягає скасуванню, про що правильно зазначили суди попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій надали належну правову оцінку усім обставинам справи, їх висновки ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та дотриманні норм процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, а тому підстав для скасування судових рішень колегія суддів не вбачає.

За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанцій залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції відхилити, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: С.Є. Амєлін

В.І. Ємельянова

М.І. Мойсюк