Рішення

від 22.07.2015 по справі 392/100/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1693/15 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Єгорова С. М.

РІШЕННЯ

Іменем України

22.07.2015 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі: головуючого судді - Єгорової С.М.

суддів: Дуковського О.Л., Карпенко

за участю секретаря: Липи А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання договору оренди землі і стягнення орендної плати, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 14.05.2015 року, -

ВСТАНОВИЛА:

В січні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про розірвання договору оренди землі і стягнення орендної плати

Зазначав, що він є власником земельної ділянки площею 4,05 га, яка розташована на території Злинської сільської ради. В 2011 році між ними укладено договір оренди земельної ділянки, строком на 49 років, державна реєстрація договору проведена 11.06.2012 року. Відповідач не виконує належним чином пункт 9 укладеного договору в частині виплати орендної плати, не виплатив орендну плату за 2013 - 2014 роки, внаслідок чого заборгував кошти в сумі 5174 гривні 10 копійок.

Позивач, посилаючись на вказані обставини, просив припинити договір оренди земельної ділянки шляхом його розірвання та стягнути з відповідача на його користь зазначений розмір невиплаченої орендної плати, відшкодувати судові витрати.

Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 14.05.2015 року ОСОБА_2 було відмовлено у задоволенні позову до ОСОБА_3 про розірвання договору оренди землі і стягнення орендної плати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Зазначає, що висновки суду не відповідають доказам, що містяться у матеріалах справи, не враховано те, що відповідач порушував взяті на себе зобов"язання і не дотримувався умов договору при нарахуванні та виплаті орендної плати, обчислював її без урахування індексів інфляції та зміни грошової оцінки орендованої землі.

В судовому засіданні апеляційного суду представники позивача підтримали заявлені вимоги, посилаючись на вищевикладені обставини, просили задовольнити апеляційну скаргу.

Відповідач в судове засідання не з"явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням з підписом про вручення судової повістки (а.с.61), його неявка відповідно до ст. 305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, пояснення представників позивача, вивчивши матеріали справи, перевіривши у межах, передбачених ст. 303 ЦПК України, законність і обгрунтованість судового рішення, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач виконував свій обовязок зі сплати орендної плати за землю, в жовтні 2012 року однією сумою наперед сплатив орендну плату за 2012, 2013 роки у розмірі, передбаченому договором, та частково - за 2014 рік, решту перерахував поштовим переказом у лютому 2015 року, тому відсутні підстави для висновку про систематичність несплати орендної плати та дострокового розірвання договору оренди земельної ділянки, а також суд вважав необгрунтованими вимоги про стягнення визначеного позивачем розміру орендної плати в сумі 5174 грн. 10 коп.

Проте повністю з такими висновками суду погодитись не можна.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Ці вимоги закону при ухваленні судом рішення не враховані.

Судом встановлено, що відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про спадщину за заповітом від 16.10.2007 року реєстр. № 2-1340, ВЕХ № 439326 є власником земельної ділянки № 713, кадастровий номер 3523181600:02:000:0713, площею 4,05 га, розташованої на території Злинської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 4).

Між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір оренди землі від 2011 року, який зареєстровано у відділі Держкомзему у Маловисківському районі 11.06.2012 року за № 352318164002343, згідно якого орендодавець передав належну йому на праві власності вищевказану земельну ділянку, а орендар її прийняв в строкове платне користування на 49 років в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується копією договору і акту приймання-передачі (а.с. 5-9).

За умовами договору сторони визначили, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п. 42 Договору); нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 01.01.2011 року становить 49088 грн. (п. 5); орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: 3% від грошової оцінки земельної ділянки, що складає 1472 грн. 67 коп.; обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексації та інфляції (п.10); орендна плата вноситься до 31 грудня поточного року; розмір орендної плати переглядається кожного року у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендної земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом (п.13); орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати, збільшення розмірів орендної плати з підстав, передбачених законодавством та договором (п. 27), орендар зобов'язаний своєчасно сплачувати орендну плату (п. 30 Договору).

Відповідно до наданого в 2012 році Державним підприємством «Кіровоградський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» уточненого розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка передана у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Злинської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області ОСОБА_2, нормативна грошова оцінка земельної ділянки № 713 в цінах 1995 року становить 26948 грн., а проіндексована нормативна грошова оцінка станом на 01.01.2012 року становить 86235 грн., коефіціент індексації - 3.20 (а.с. 10)

27.10.2012 року ОСОБА_4, яка діяла від імені ОСОБА_2 на підставі довіреності від 19.09.2012 року, отримала від ОСОБА_3 гроші в сумі 4000 грн. в рахунок орендної плати за земельний пай № 713 відповідно договору оренди, зареєстрованого 11.06.2012 року за № 352318164002343, що підтверджується розпискою (а.с. 34).

04.02.2015 року на адресу ОСОБА_2 було здійснено поштовий переказ в сумі 432 грн 20 коп., що підтверджується квитанцією (а.с. 34). Проте, зазначені кошти позивачем не отримані і були повернуті на адресу відповідача, що визнано сторонами в судовому засіданні в суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" № 161-XIV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі ст. 21 Закону № 161-XIV орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Отже, розмір та умови оплати, указані в договорі, не можуть суперечити чинному на час укладення договору законодавству.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач, посилався на розписку представника позивача та платіжну квитанцію про поштовий переказ, стверджуючи про сплату орендодавцеві ОСОБА_2 орендної плати в жовтні 2012 року за 2012, 2013 та частково за 2014 рік з розрахунку 1472 грн. 67 коп. за один рік, виходячи із зазначеної в договорі грошової оцінки землі.

Суд першої інстанції погодився з такими доводами відповідача і вважав, що ним було виконано своє зобов"язання по сплаті орендної плати у встановленому сторонами договору розмірі за 2012 рік, в тому числі авансом за 2013 та частково за 2014 роки, що не суперечить умовам договору та не заборонено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Згідно п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Тобто, відповідно до вказаних норм матеріального права договір оренди землі може бути розірваний за умов систематичної несплати орендної плати.

Указаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року № 6-146цс12 і відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів України.

Тому, суд першої інстанції правомірно відмовив у дострокому розірванні договору оренди, оскільки вказані позивачем обставини щодо систематичної несплати відповідачем орендної плати не знайшли свого підтвердження.

В той же час при визначенні розміру орендної плати, що підлягала сплаті за 2012, 2013 і 2014 роки, суд першої інстанції не врахував погоджені сторонами умови договору щодо необхідності обчислення орендної плати у розмірі 3 % від грошової оцінки землі з урахуванням індексації.

Враховуючи уточнену на 01.01.2012 року грошову оцінку спірної земельної ділянки - 86235 грн., орендна плата за користування цією земельною ділякою у 2012, 2013, 2014 роках повинна складати - 2587,05 грн., що відповідає 3% від грошової оцінки земельної ділянки у відповідний період, що всупереч вимогам законодавства та умов договору не було враховано відповідачем при визначенні розміру орендної плати.

Фактично заборгованість відповідача виникла внаслідок недостатньо чіткого визначення розміру орендної плати у тексті договору та відмінності у тлумаченні його змісту сторонами, а не у зв"язку з ухиленням відповідача від виконання договірних зобовo"язань, а отже до стягнення з відповідача підлягає заборгованість яка виникла у останнього за 2013-2014 роки в сумі 3761 грн. 15 коп. через недоплату частково за 2013 рік та повністю за 2014 рік, з урахуванням виплачених 4000 грн. в 2012 році, в тому числі авансом (2587,05 грн. х 3 - 4000 грн.).

Це залишилось поза увагою суду першої інстанції, внаслідок чого при ухваленні рішення зроблено помилковий висновок про відсутність заборгованості по сплаті орендної плати за користування спірною земельною ділянкою.

Колегія суддів, вважає, що рішення суду першої інстанції в цій частині з підстав, передбачених п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст.309 ЦПК України, підлягає скасуванню через недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків встановленим обставинам та дослідженим доказам, порушення норм матеріального права з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості з орендної плати за користування спірною земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України підлягають компенсації за рахунок відповідача понесені позивачем судові витрати пропорційно до задоволених вимог - 139 грн. 97 коп. у відшкодування сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2задовольнити частково.

Рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 14.05.2015 рокув частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення орендної сплати скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення орендної плати задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 3761 грн. 15 коп. заборгованості по орендній платі за користування земельною ділянкою та 139 грн. 97 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з наступного дня.

Головуючий суддя:

Судді: