Ухвала

від 20.07.2015 по справі 637/722/14-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №637/722/14-к

Провадження № 11кп/790/918/15 Головуючий у суді 1 інстанції

Категорія: ч.1 ст.382 КК України ОСОБА_1

У Х В А Л А

Іменем України

20 липня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого, судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

з участю прокурора ОСОБА_6 ,

представника потерпілого ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

здійснивши у місті Харкові, у приміщенні суду, у відкритому судовому засіданні апеляційний розгляд у кримінальному провадженні №12013220450000044 за апеляційними скаргами прокурора ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_10 на вирок Шевченківського районного суду Харківської області від 4 березня 2015 року стосовно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Самшвільдо Тетрицькарайського району Грузії, громадянина України, приватного підприємця, жителя АДРЕСА_1 , в силу ст.89 КК України судимості не має, який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.197-1, ч.1 ст.382 КК України, -

В с т а н о в и л а:

4 березня 2015 року Шевченківський районний суд Харківської області ухвалив вирок стосовно ОСОБА_8 , якого визнав винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.197-1 КК України, а також згідно резолютивної частини вироку - ст.382 КК України. Обвинуваченому призначено покарання: за ч.1 ст.197-1 КК України штраф у розмірі 4 тисяч 250 гривень, за ч.1 ст.382 КК України позбавлення волі на 2 роки, а в силу ст.70 КК України остаточне покарання позбавлення волі на строк 2 роки.

Згідно ст.ст.75,76 КК України ухвалено звільнити ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання з випробуванням на 1 рік, зобов`язавши його повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи, періодично з`являтися для реєстрації в цю інспекцію. Також постановлено стягнути з обвинуваченого 11 тисяч 280 гривень процесуальних витрат. В задоволенні цивільних позовів відмовлено.

Як вбачається із формулювання обвинувачення, визнаного судом першої інстанції доведеним, ОСОБА_8 , зареєстрований як фізична особа-підприємець, самовільно зайняв земельні ділянки за таких обставин.

Так, відповідно до договорів оренди від 31 серпня 2012 року Шевченківська районна державна адміністрація Харківської області передала в оренду на 25 років товариству з обмеженою відповідальністю «Золотой Вєк-2012» чотирнадцять земельних ділянок, загальною площею 99,6147 гектарів, розташованих за межами населеного пункту Безм`ятежненської сільської ради Шевченківського району Харківської області, а саме: ділянку № 425, за кадастровим номером 6325781500:06:000:0001; № 426 - 6325781500:06:000:0002; № 427 - 6325781500:06:000:0003; № 428 - 6325781500:06:000:0004; № 429 - 6325781500:06:000:0005; № 430 - 6325781500:06:000:0006; № 431 - 6325781500:06:000:0007; № 432 - 6325781500:06:000:0008; № 434 - 6325781500:06:000:0010; № 435 - 6325781500:06:000:0011; № 436 - 6325781500:06:000:0012; № 438 - 6325781500:06:000:0054; № 600 - 6325781500:06:000:0113; № 602 - 6325781500:06:000:0115 відповідно.

Проте ОСОБА_8 незаконно, без правовстановлюючих документів, не набувши у встановленому законом порядку права користування зазначеними земельними ділянками, усвідомлюючи відсутність у нього права на ці ділянки, самовільно зайняв їх і використовував з 31 серпня 2012 року до кінця 2014 року. У зв`язку з протиправними діями ОСОБА_8 орендар ТОВ «Золотой Вєк-2012» не користується вказаними земельними ділянками і йому завдано значної матеріальної шкоди на загальну суму 95 тисяч 811 гривень 21 копійку.

Крім того, на виконанні Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції Харківської області знаходилося виконавче провадження по виконанню наказу №922/191/13-р, виданого 22 лютого 2013 року, про зобов`язання ОСОБА_8 звільнити згадані земельні ділянки та повернути їх державі. 3 червня цього ж року винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, копія якої 11 червня вручена обвинуваченому.

18 та 26 червня 2013 року ВДВС здійснював виїзди на місце знаходження ділянок, попереджував ОСОБА_8 про відповідальність, також Господарський суд Харківської області відмовив обвинуваченому у задоволенні його заяви про відстрочку виконання судового рішення, але останній станом на 30 березня 2014 року умисно так і не виконав рішення суду про звільнення земельних ділянок, загальною площею 99, 6147 гектарів.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_10 , посилаючись на те, що суд дослідив не всі обставини, за яких ОСОБА_8 користувався земельними ділянками, не дав належної оцінки доказам, залишив без уваги дані, які спростовують обвинувачення, в тому числі щодо неможливості виконання рішення господарського суду, а з цих причин висновки про самовільне зайняття обвинуваченим земельних ділянок і умисне невиконання судового рішення не ґрунтуються на достовірних доказах, наполягає на скасуванні вироку і закритті кримінального провадження.

Що стосується апеляції прокурора, то він просить колегію суддів скасувати судове рішення і ухвалити свій вирок, визнати ОСОБА_8 винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.197-1, ч.1 ст.382 КК України, та призначити йому покарання за ч.1 ст.197-1 Кк України штраф у розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за ч.1 ст.382 КК України позбавлення волі на строк 3 роки, а на підставі ч.1 ст.70 КК України остаточне покарання - позбавлення волі на строк 3 роки, від відбування якого обвинуваченого звільнити згідно ст.75 КК України з випробуванням на 3 роки, також задовольнити цивільний позов прокурора про стягнення 95811 гривень 21 копійки.

Як стверджує цей апелянт, самовільним зайняттям земельних ділянок обвинувачений заподіяв шкоду не ТОВ «Золотой Вєк-2012», а державі, якій і повинен відшкодувати матеріальні збитки. Крім того, на думку прокурора, необхідно врахувати, що ОСОБА_8 заперечував свою вину у злочинах, намагався ввести суд в оману, відсутні обставини, які б пом`якшували покарання.

Вислухавши доповідь судді, доводи обвинуваченого щодо необхідності задоволення апеляційної скарги захисника, думку прокурора та представника потерпілого про потребу скасувати судове рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши обґрунтування апеляційних вимог, колегія суддів вбачає підстави для скасування вироку.

Так, ст.9 КПК України встановлено, що під час кримінального провадження суд повинен неухильно дотримуватися вимог Конституції України, КПК України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства; також в силу ст.30 КПК України правосуддя здійснюється судом згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбачену цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, що витікає із змісту п.6 ст.22 КПК України. На підставі положень ст.ст.20, 42 КПК України обвинувачений має низку прав, в тому числі він має право знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його обвинувачують, а суд зобов`язаний забезпечити можливість здійснення цих прав.

Згідно ч.1 ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив і мета кримінального правопорушення.

Окрім цього, в силу ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Що ж до змісту вироку, то у разі визнання особи винуватою в його мотивувальній частині поряд з іншими відомостями зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із відображенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення ч.3 ст.374 КПК України.

Проте при здійсненні кримінального провадження стосовно ОСОБА_8 суд порушив наведені норми кримінального процесуального закону.

Так, формулювання обвинувачення, яке суд зазначив в мотивувальній частині вироку і визнав доведеним, викладено нечітко та неоднозначно. Із формулювання обвинувачення не вбачається місце знаходження спірних земельних ділянок та час їх самовільного зайняття ОСОБА_8 , в чому були виражені дії останнього, пов`язані із зайняттям цих ділянок, яку саме шкоду було завдано орендарю. Не наведені чіткі дані стосовно судового рішення, в умисному невиконанні якого обвинувачувався ОСОБА_8 .

Ці недоліки судового розгляду обмежують можливості ОСОБА_8 захищатись передбаченими законом засобами від обвинувачення, порушили право обвинуваченого на захист, свідчать про недотримання судом положень підпункту «а» пункту 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Також висновки суду містять істотні суперечності, як і допущено судом цілу низку інших істотних порушень кримінального процесуального закону.

Зокрема, мотивуючи наявність в діях ОСОБА_8 складу злочину, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, суд вказує, що останній умисно не виконав рішення господарського суду Харківської області від 20 грудня 2012 року. На той же час згідно обвинувального акта ОСОБА_8 не обвинувачувався у невиконанні рішення суду від 20 грудня 2012 року, крім того у формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним, відсутні дані про це судове рішення.

Всупереч вимогам ст.337 КПК України суд вийшов за межі висунутого ОСОБА_8 обвинувачення, зазначивши, що обвинувачений самовільно використовував земельні ділянки до кінця 2014 року, хоча вже 26 червня 2014 року слідчий склав обвинувальний акт, а прокурор його затвердив; 8 липня 2014 року це процесуальне рішення надійшло до суду.

Кримінальне провадження в суді під час судового провадження фіксувалося з порушенням ст.108 КПК України. Секретар судового засідання вела спільний журнал судового засідання у підготовчому провадженні і під час судового розгляду. При укладанні журналу не дотримано вимог щодо зазначення реквізитів кримінального провадження; часу та найменування процесуальних дій, що проводилися під час судового засідання; переданих суду під час процесуальних дій документів і протоколів слідчих дій; ухвал, постановлених судом без виходу до нарадчої кімнати.

Зокрема, у журналі судового засідання не зазначені ухвали за результатами розгляду клопотань учасників судового провадження, про долучення до матеріалів кримінального провадження великої кількості документів, визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження.

Як свідчить технічний запис судового засідання, головуючий під час підготовчого провадження порушив вимоги щодо об`єктивності та неупередженості суду, адже на підставі ст.ст.314 316 КПК України підготовче судове засіданні повинно проводитися з дотриманням процедури, встановленої цими нормами закону. Проте у провадженні стосовно ОСОБА_8 головуючий отримав у підготовчому судовому засіданні від сторони захисту документи на спростування обвинувачення, потім, з`ясовуючи обставини, які відносяться до події кримінального правопорушення, досліджував ці джерела доказів та заслуховував пояснення обвинуваченого, а перед виходом до нарадчої кімнати об`явив, що справа буде призначена до розгляду по суті.

Відповідно до положень ч.7 ст.27, ч.1 ст.376 КПК України судове рішення, ухвалене у відкритому судовому засіданні, проголошуються прилюдно негайно після виходу суду з нарадчої кімнати. На той же час за результатами підготовчого судового засідання від 25 липня 2014 року головуючий проголошував ухвалу, яка за змістом не відповідає ухвалі, яка знаходиться у матеріалах кримінального провадження (т.1, а.с.39).

Після виконання зазначених у статтях 342 та 343 КПК України дій головуючий, не дотримавшись вимог ст.ст.344, 348 КПК України, не оголошував склад суду, прізвище прокурора та секретаря судового засідання, а в подальшому не роз`яснював обвинуваченому суть обвинувачення. Поряд з цим під час судових дебатів головуючий одночасно з`ясовував обставини обвинувачення, досліджував докази.

Вирок було проголошено тільки частково. Так, не озвучувались зазначені у судовому рішенні дані про особу ОСОБА_8 і частина формулювання обвинувачення ( т.3, а.с.37), яке торкається опису всіх 14 договорів оренди. Резолютивна частина долученого до матеріалів кримінального провадження вироку доповнена реченням - «У задоволенні цивільних позовів прокурора та ТОВ «Золотий Вєк-2012»-відмовити».

Колегія суддів також звертає увагу на те, що резолютивна частина вироку суперечить положенням ч.4 ст.374 КПК України, оскільки нечітко зазначені норми закону України про кримінальну відповідальність, за якими суд визнав обвинуваченого винуватим: ОСОБА_8 обвинувачувався за ч.1 ст.197-1, ч.1 ст.382 КК України, а суд визнав його винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.197-1 та ст.382 КК України.

Таким чином, у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_8 має місце не тільки невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, але й допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, в тому числі порушено право обвинуваченого на захист.

Отже, всупереч ст.370 КПК України судове рішення не є законним, обґрунтованим та вмотивованим, згідно ч.2 ст.404, ч.1 ст.409, ст.412, ч.1 ст.415 КПК України підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

Що ж до інших вимог апелянтів та їх обґрунтувань, то колегія суддів позбавлена можливості зробити відповідні висновки у порушених питаннях, оскільки обвинувальний вирок скасовується і буде здійснюватися новий судовий розгляд. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.376, 405, 407, 409, 415, 419 КПК України, колегія суддів,

П о с т а н о в и л а:

Вирок Шевченківського районного суду Харківської області від 4 березня 2015 року стосовно ОСОБА_8 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_11