Постанова

від 21.07.2015 по справі 805/2071/15-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2015 р. Справа №805/2071/15-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

час прийняття постанови:

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 - довір. від 01.07.2015 року № 13

від відповідачів - не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Приватного підприємства «Лана Ойл»

до відповідача ОСОБА_2 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Донецькій області

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень - рішень

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Лана Ойл» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_2 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Донецькій області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень - рішень:

- від 22.05.2015 року № 0000222200/4865 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 473419 грн. та 236710 грн. за штрафними санкціями,

- від 22.05.2015 року № 0000252200/4868 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку прибуток в розмірі 453985 грн. та 226993 грн. за штрафними санкціями

- від 22.05.2015 року № 0000242200/4867 про зменшення розміру від'ємного значення податку на прибуток в розмірі 1520 грн.

- від 22.05.2015 року № 0000232200/4866 про збільшення суми грошового зобов'язання за штрафними санкціями з екологічного податку в сумі 850 грн.

Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що, як вважає позивач, податкові повідомлення - рішення, які оскаржуються, винесені відповідачем з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством з питань оподаткування.

Вказує на те, що правомірність включення сум ПДВ до складу податкового кредиту позивачем підтверджена фактичним отриманням товарів, наявністю у платника податку належним чином оформлених податкових накладних та інших документів, передбачених чинним законодавством.

Вважає неправомірним посилання податкового органу на відсутність реальності господарських операцій з контрагентами, оскільки фактичне виконання договорів, укладених з суб'єктами господарювання, підтверджене первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, та, крім того, як вважає позивач, порушення норм законодавства його контрагентами не може нести для нього жодних негативних наслідків.

Зазначає, що відповідачем неправомірно нарахована штрафна санкція з екологічного податку, оскільки позивач листом від 03.09.2015 року № 58.09 повідомив податковий орган про завершення торгівельної діяльності підприємства з 21.08.2013 року та просив анулювати торговий патент.

Враховуючи наведене, просить позовну заяву задовольнити у повному обсязі.

В запереченнях на позовну заяву відповідач вказав на її безпідставність та зазначив, що податкове повідомлення - рішення, яке оскаржується, винесене податковим органом в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством з питань оподаткування.

Вказує на те, що під час перевірки року податковим органом встановлений факт порушення підприємством вимог чинного законодавства, як зазначено в акті про результати перевірки, факт здійснення фінансово - господарської діяльності ПП «Лана Ойл» поза межами правового поля, оскільки фінансово - господарські взаємовідносини з ПП «Сайтек», ТОВ «ОСОБА_3А.», ТОВ «Промснаб - 2010», ТОВ «ПТР-Ресурс», ТОВ «МКГ - Бізнес» та правочини, укладені з зазначеними суб'єктами господарювання не спричинили реального настання юридичних наслідків та економічних вигод.

Зазначає, що заява про відсутність у позивача у звітному році об'єкта обчислення екологічного податку до податкового органу не надавалась.

Враховуючи наведене, просив в задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні доводи позовної заяви підтримав, просив позовні вимоги задовольнити з підстав, викладених в адміністративному позові.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяву про розгляд справи за участю його представника не надав.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, заперечень, суд встановив.

ПП «Лана Ойл» зареєстроване в якості юридичної особи, включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (ЄДРПОУ 34766795), місцезнаходження юридичної особи: 85032, Донецька область, м. Добропілля, вул. Промислова - 2, буд. 1Б, перебуває на обліку як платник податків у ОСОБА_2 ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області, зареєстрований в якості платника ПДВ (а.с. 8).

ОСОБА_2 ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області здійснена документальна позапланова перевірка ПП «Лана Ойл» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2012 року по 20.04.2015 року, за результатами якої складений акт від 13.05.2015 року № 205/23/34766795 (а.с. 23-38).

Під час перевірки податковим органом встановлені порушення ПП «Лана Ойл» вимог чинного законодавства, а саме:

- п.138.2, п. 138.8, п. 138.10.1 ст. 138, п.п. 139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлене заниження податку на прибуток за 2013 рік в сумі 453985 грн.

- п.138.2, п. 138.8, п.п. 139.1.9, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого встановлене заниження об'єкту оподаткування з податку на прибуток в сумі 1520 грн. за 2014 рік;

- п. 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого безпідставно завищена сума податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 473418 грн. 64 коп.;

- п. 250.2 та п. 250.9 ст. 250 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим збільшена сума грошового зобов'язання з екологічного податку.

На підставі акту перевірки ОСОБА_2 ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області прийняла податкові повідомлення - рішення:

- від 22.05.2015 року № 0000222200/4865 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 473419 грн. та 236710 грн. за штрафними санкціями,

- від 22.05.2015 року № 0000252200/4868 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку прибуток в розмірі 453985 грн. та 226993 грн. за штрафними санкціями

- від 22.05.2015 року № 0000242200/4867 про зменшення розміру від'ємного значення податку на прибуток в розмірі 1520 грн.

- від 22.05.2015 року № 0000232200/4866 про збільшення суми грошового зобов'язання за штрафними санкціями з екологічного податку в сумі 850 грн.

Висновок податкового органу про порушення підприємством вимог чинного законодавства зроблений на підставі встановлених під час перевірки, як зазначено в акті про результати перевірки, фактів здійснення фінансово - господарської діяльності ПП «Лана Ойл» поза межами правового поля, оскільки фінансово - господарські взаємовідносини з ПП «Сайтек», ТОВ «ОСОБА_3А.», ТОВ «Промснаб - 2010», ТОВ «ПТР-Ресурс», ТОВ «МКГ - Бізнес» та правочини, укладені з зазначеними суб'єктами господарювання не спричинили реального настання юридичних наслідків та економічних вигод.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не заперечується сторонами у справі, 21.06.2013 року між ПП «Лана Ойл» та ТОВ «Промснаб - 2010» укладений договір № 71, за умовами якого покупець приймає та оплачує, а продавець постачає нафтопродукти (том 1 - а.с. 113 - 114).

10.01.2013 року між ПП «Лана Ойл» та ПП «Сайтек» укладений договір № 3/01, за умовами якого покупець приймає та оплачує, а продавець постачає нафтопродукти (том 1 - а.с. 121 - 123).

12.08.2013 року між ПП «Лана Ойл» та ТОВ «МКГ - Бізнес» укладений договір № 128, за умовами якого покупець приймає та оплачує, а продавець постачає нафтопродукти (том 1 - а.с. 132-133).

25.06.2013 року між ПП «Лана Ойл» та ТОВ «ПТР-Ресурс» укладений договір № 25/06/13, за умовами якого покупець приймає та оплачує, а продавець постачає нафтопродукти (том 1 - а.с. 145-146).

10.04.2013 року між ПП «Лана Ойл» та ТОВ «ОСОБА_3А.» укладений договір № 10.04, за умовами якого покупець приймає та оплачує, а продавець постачає нафтопродукти (том 1 - а.с. 159-160).

Виконання умов договорів підтверджене наданими до матеріалів справи видатковими накладними, товарно - транспортними накладними, актами виконаних робіт, актами здачі - прийняття робіт, картками послідовності виконання робіт, випискою з журналу обліку нафтопродуктів, які надійшли на ПП «Лана Ойл», податковими накладними:

- від 18.04.2013 року № 869 на суму ПДВ в розмірі 228375 грн.;

- від 26.04.2013 року № 1237 на суму ПДВ в розмірі 236250 грн.;

- від 22.05.2013 року № 1136 на суму ПДВ в розмірі 228375 грн.;

- від 14.05.2013 року № 573 на суму ПДВ в розмірі 234951 грн. 48 коп.;

- від 18.04.2013 року № 869 на суму ПДВ в розмірі 228375 грн. (том 1 - а.с. 113-196).

Крім того, як встановлено судом, підтверджене матеріалами справи та не заперечується позивачем, ПП «Лана Ойл» звернулось до ОСОБА_2 ОДПІ ГУ Міндоходів з листом від 03.09.2013 року про анулювання торгового патенту від 29.04.2011 року серії ТПВ № 046441, у зв'язку з припиненням торгової діяльності.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, позивач вважає неправомірним висновок податкового органу про порушення ним вимог Податкового кодексу України, тому просить визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення - рішення.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби, є органи державної податкової служби.

Таким чином, відповідач у справі - суб'єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п. 15.1. Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків.

Таким чином, на позивача у справі покладений обов'язок щодо складання звітності, що стосується обчислення і сплати податків.

Суд вважає помилковим висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п.138.2, п. 138.8, п. 138.10.1 ст. 138, п.п. 139.1.9 ст. 139, 138.2, п. 138.8, п.п. 139.1.9, п. 139.1 ст. 139, п. 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України, з наступних підстав.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України до складу витрат не включаються такі витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними й іншими первинними документами, обов'язковість ведення і збереження яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку і нарахування податку.

Пунктом 135.2 статті 135 Податкового кодексу України визначено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують одержання платником податків доходів, обов'язковість ведення і збереження яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, визначених розділом II цього Кодексу.

Згідно п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України дохід від реалізації товарів визначається по даті переходу права власності на такий товар покупцеві.

Дохід від надання послуг і виконання робіт визначається по даті складання акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог діючого законодавства, що підтверджує їхнє виконання або надання.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподатковування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податків витрат, обов'язковість ведення і збереження яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, визначених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Розділ V Податкового кодексу України регулює порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, визначає платників податку, встановлює порядок реєстрації в якості платників ПДВ, визначає об'єкти оподаткування та розміри ставок податку, операції, які звільнені від оподаткування, а також, правила віднесення сум до складу податкового кредиту.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Тобто, отримавши податкові накладні від контрагентів, у позивача виникло право на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Статтею 44 Податкового кодексу України визначені вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, відповідно до п.44.1 якої для цілей оподатковування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподатковування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів (документи, створені в письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозвіл адміністрації (власника) на їхнє проведення ); регістрів бухгалтерського обліку (носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм і т.п., призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування й узагальнення інформації з первинних документів, прийнятих до обліку ); фінансової звітності (бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період); інших документів, зв'язаних з вирахуванням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених вищевказаними документами.

Згідно п.44.2 ст.44 Податкового кодексу України для визначення (розрахунку) об'єкта оподатковування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів і витрат з урахуванням положень цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно ст. 1 цього Закону господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до статті 4 вказаного Закону бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на основних принципах, серед яких превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно частини 1 статті 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, визначає, що первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, визначені п. 2.4 Положення: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства; зміст і обсяг господарської операції, одиницю її виміру; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дозволяють ідентифікувати особу, що брала участь у здійсненні господарської операції.

Форми облікових регістрів, порядок записів у них, обробка і використання необхідної інформації визначаються відповідними нормативними документами про порядок їх застосування.

Відповідно до п. 3.7 Положення інформація про господарські операції підприємства за звітний період (місяць, квартал, рік) з облікових регістрів переноситься в згрупованому вигляді в бухгалтерські звіти, порядок складання яких установлюється відповідними нормативно-правовими актами.

Згідно ч. 1 ст. 11 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова звітність підприємства складається на підставі даних бухгалтерського обліку і підписується керівником і бухгалтером підприємства.

Фінансова звітність підприємства (крім бюджетних установ і суб'єктів малого підприємництва) складається з: балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до звітів.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не спростоване відповідачем, в підтвердження реальності господарських операцій та правомірності включення сум до складу податкового кредиту з ПДВ та до складу валових витрат, позивачем надані до матеріалів справи документи бухгалтерського та податкового обліку, а саме, договори, податкові накладні, акти виконаних робіт, що є підтвердженням реальності господарських операцій та правомірності включення сум до складу податкового кредиту з ПДВ.

Згідно п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.6 ст. 200 Податкового кодексу України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Тобто, чинним законодавством України, зокрема, Податковим кодексом України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладений обов'язок здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника; за будь-якими із сторін правочину не передбачено зобов'язання та не визначено права здійснення контролю показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності заявленими іншою стороною правочину, при цьому такий платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, яка стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватися на інших осіб, у тому числі на його контрагентів.

Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, тобто, до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник та притягнення до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та нормам чинного законодавства.

Виходячи з позицій, висловлених Європейським Судом з прав людини у рішеннях по справах «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», «Булвес» АД проти Болгарії», позицій Верховного Суду України, Вищого адміністративного суду України, викладених в Інформаційному листі від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», наголошено на індивідуальному характері відповідальності особи та відсутності підстав для притягнення платника податків до відповідальності у зв'язку з порушенням податкової дисципліни його контрагентами.

Щодо збільшення суми грошового зобов'язання сумі в 850 грн. за штрафними санкціями з екологічного податку, суд враховує наступне.

Згідно п. 250.9 ст. 250 Податкового кодексу України якщо платник податку з початку звітного року не планує здійснення викидів, скидів забруднюючих речовин, розміщення відходів, утворення радіоактивних відходів протягом звітного року, то такий платник податку повинен повідомити про це відповідний контролюючий орган за місцем розташування джерел забруднення та скласти заяву про відсутність у нього у звітному році об'єкта обчислення екологічного податку. В іншому разі платник податку зобов'язаний подавати податкові декларації відповідно до цієї статті Кодексу.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не спростовано позивачем, заява про відсутність об'єктів оподаткування екологічним податком підприємством до податкового органу не надавалась, а тому позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення рішення від 22.05.2015 року № 0000232200/4866 про збільшення суми грошового зобов'язання сумі в 850 грн. за штрафними санкціями з екологічного податку задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду жодного доказу правомірності висновків про порушення позивачем норм чинного законодавства з питань оподаткування в розумінні зазначеної норми Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Пунктом 1 частини 2 зазначеної норми Закону визначено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Оскільки під час розгляду справи встановлена протиправність висновків органу владних повноважень про порушення позивачем норм чинного законодавства з питань оподаткування, суд вважає позовні вимоги, в частині оскарження податкових повідомлень рішень від 22.05.2015 року № 0000222200/4865 такими, що підлягають задоволенню, а податкові повідомлення - рішення - скасуванню.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Враховуючи наведене, суд стягує з позивача решту суми судового збору.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, ст. 2, ст. 7 - 15, ст. 17-20, ст. 69-72, ст. 86, ст. 94, ст. 124-154, ст. 158 - 163, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Лана Ойл» до ОСОБА_2 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Донецькій області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень - рішень від 22.05.2015 року № 0000222200/4865 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 473419 грн. та 236710 грн. за штрафними санкціями, від 22.05.2015 року № 0000252200/4868 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку прибуток в розмірі 453985 грн. та 226993 грн. за штрафними санкціями, від 22.05.2015 року № 0000242200/4867 про зменшення розміру від'ємного значення податку на прибуток в розмірі 1520 грн., від 22.05.2015 року № 0000232200/4866 про збільшення суми грошового зобов'язання за штрафними санкціями з екологічного податку в сумі 850 грн. - задовольнити частково.

Податкове повідомлення - рішення ОСОБА_2 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Донецькій області від 22.05.2015 року № 0000222200/4865 про збільшення Приватному підприємству «Лана Ойл» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 473419 грн. та 236710 грн. за штрафними санкціями - скасувати.

Податкове повідомлення - рішення ОСОБА_2 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Донецькій області від 22.05.2015 року № 0000252200/4868 про збільшення Приватному підприємству «Лана Ойл» суми грошового зобов'язання з податку прибуток в розмірі 453985 грн. та 226993 грн. за штрафними санкціями - скасувати.

Податкове повідомлення - рішення ОСОБА_2 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Донецькій області від 22.05.2015 року № 0000242200/4867 про зменшення Приватному підприємству «Лана Ойл» розміру від'ємного значення податку на прибуток в розмірі 1520 грн. - скасувати.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства «Лана Ойл» на користь Державного бюджету України витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в сумі 730 грн. 80 коп.

Постанова Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У судовому засіданні 21.07.2015 року проголошена вступна та резолютивна частини постанови, повний текст постанови виготовлений 24.07.2015 року.

Суддя Давиденко Т.В.