Рішення

від 06.04.2009 по справі 37/93пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157,

тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

06.04.09

р.                                                                                                      

Справа № 37/93пд                              

Господарський

суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового

засідання Паліводі Ю,В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за

позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „НОВІ ВІКНА”, м.

Донецьк,  ідентифікаційний код 34583555

до

Відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк, ідентифікаційний

номер НОМЕР_1

про:

визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення №02-03/2009 від

02.03.2009р.

та за

зустрічним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк,

ідентифікаційний номер НОМЕР_1

до

Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „НОВІ ВІКНА”, м.

Донецьк,  ідентифікаційний код 34583555

про:

визнання права власності на нежитлове приміщення, літ.А-IV, загальною площею

96,5кв.м., тамбур № 1, вітрина ІІ, ганок, розташоване у житловому будинку за

адресою: Донецька область, м. Горлівка, вул. Чорного-Діденка Ю.Л., будинок №12,

номер 33 та визнання договору оренди нежитлового приміщення №02-03/2009р. від

02.03.2009р. дійсним.

за

участю:

представника

Позивача (за первісним позовом) - Черноштан П.П. (за довіреністю № б/н від

02.03.2009р.);

представника

Відповідача (за первісним позовом) - ОСОБА_2 (за довіреністю № 433 від

05.03.2009р.)

Відповідно

до вимог ст.4-4 ГПК України, п.7 ст. 129 Конституції України судовий розгляд

здійснювався з фіксацією технічними засобами аудиозапису.

СУТЬ

СПРАВИ:

Товариство

з обмеженою відповідальністю „НОВІ ВІКНА”, м. Донецьк (далі - Позивач)  звернулось до Господарського суду Донецької

області з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк

(далі - Відповідач) про визнання недійсним договору оренди нежитлового

приміщення №02-03/2009 від 02.03.2009р., укладеного між ними.

В

обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що право власності

Відповідача на передане в оренду за спірним договором приміщення за ним не

оформлювалось та не зареєстровано в Єдиному державному реєстрі прав на нерухоме

майно, у зв'язку із чим Відповідач не мав права передавати відповідне нежитлове

приміщення в оренду Позивачу, а також - на заперечення Відповідачем нікчемності

спірного договору, про що було зазначено Позивачем у листі  від 04.03.2009р. разом із вимогою про

прийняття приміщення назад.

На

підтвердження вказаних обставин Позивач надає договір оренди №02-03/2009р. від

02.03.2009р., лист б/н від 04.03.2009р., правоустановчі документи.

Нормативно

свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 182, 203, 215, 761 Цивільного кодексу

України. 

Відповідач,

заперечуючи проти позовних вимог, 02.04.2009р. звернувся до Господарського суду

Донецької області із зустрічним позовом №3-01 від 01.04.2009р. (а.с.а.с.23-26)

до первісного Позивача, в якому просив у задоволенні вимог останнього відмовити

у повному обсягу, натомість визнати за фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1

право власності на нежитлове приміщення, літ.А-IV, загальною площею 96,5кв.м.,

тамбур № 1, вітрина ІІ, ганок, розташоване у житловому будинку за адресою:

Донецька область, м. Горлівка, вул. Чорного-Діденка Ю.Л., будинок №12, номер

33. та визнати договір оренди нежитлового приміщення №02-03/2009р. від

02.03.2009р. дійсним.

Ухвалою

суду від 02.04.2009р. зустрічний позов прийнято до спільного провадження із

первісним.

В

обґрунтування зустрічних позовних вимог Відповідач посилається на придбання ним

на підставі двох договорів купівлі-продажу жилих двокімнатних квартир загальною

площею 42,9кв.м. та 46,1 кв.м., які були визнанні Рішенням Виконавчого комітету

Горлівської міської ради від 20.08.2008р. №1037 непридатними для проживання та

виведені із житлового фонду; здійснення подальшої реконструкції вказаних

нежилих приміщень під магазин з організацією окремого входу згідно із дозволом

на реконструкцію, наданим Рішенням Виконавчого комітету Горлівської міської

ради від 15.10.2008р. № 1314 за ескізним проектом, виконаним ТОВ „Антрополюс”

та із дотриманням будівельних норм та правил, яку (реконструкцію) фактично

закінчено; отримання технічного паспорту БТІ на реконструйоване приміщення  та зміни адреси у зв'язку із об'єднанням

квартир №№1,2 у нежитлове приміщення №33.

Нормативно

свої вимоги Відповідач обґрунтовує ст.7 Житлового кодексу Української РСР,

ст.ст.41, 42 Конституції України, ст.ст.317-319, 332, 392 Цивільного кодексу

України.

На

підтвердження вказаних обставин Відповідач надає договір купівлі-продажу квартири

від 26.91.2008р. №1784, договір купівлі-продажу квартири від 16.11.2006р. №9565

з витягами з Державного реєстру правочинів про їх реєстрацію, заявами

попередніх власників щодо відсутності будь-яких матеріальних претензій до

покупця та витягами про державну реєстрацію права власності на вказані

квартири; рішення Виконавчого комітету Горлівської міської ради від

20.08.2008р. № 1037; ескізний проект реконструкції, виконаний ТОВ „Антрополюс”;

рішення Виконавчого комітету Горлівської міської ради від 15.10.2008р. №1314;

протокол засідання архітектурно-містобудівної ради № 41 від 11.09.2008р.,

довідку КП „Горлівське міське бюро технічної інвентаризації” від 13.02.2009р.

№150 та технічний паспорт на нежитлове приміщення №33 від 12.02.2009р.;

технічний висновок АТЗТ „Проектно-виробниче підприємство „Донбасреконструкція.

Позивач

у судовому засіданні 06.04.2009р. надав заперечення б/н від 03.04.2009р.

(а.с.а.с.84-85) на зустрічний позов, в якому вимоги Відповідача не визнав з

підстав, наведених у первісному позові.

У

судовому засіданні представники сторін підтримали свою позицію, викладену

письмово.

Суд

вважає за можливе розглянути спір за наявними у справі документами, оскільки їх

цілком достатньо для правильної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши

у судовому засіданні представників учасників справи, дослідивши матеріали

справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського

процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

16.11.2006р.

між ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5(Продавці) та Відповідачем (Покупець) був

укладений договір купівлі-продажу (а.с.а.с.34-35), згідно п.1.1. якого Продавці

передають у власність Покупця квартиру №2, яка складається з двох кімнат,

загальною площею 46,1кв.м. у жилому будинку №12 по вул. Чорного-Діденка Ю.Л. у

м. Горлівка.

26.01.2008р.

між Товариством з обмеженою відповідальністю „МВА”, м. Донецьк (Продавець) та

Відповідачем (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу (а.с.30), згідно

п.1.1. якого Продавець  передає у

власність, а Покупець приймає у власність квартиру №1, яка складається з двох

кімнат, загальною площею 42,9кв.м. у жилому будинку №12 по вул. Чорного-Діденка

Ю.Л. у м. Горлівка.

Вказані

договори були посвідчені нотаріально та 

зареєстровані у Державному реєстрі правочинів за №2654526 та №1720349

відповідно, що вбачається із відповідних витягів (а.с.а.с.31, 36).

Згідно

із нотаріально складених заяв (а.с.а.с.32,37) Позивач виконав всі грошові

зобов'язанні перед попередніми власниками квартир, у зв'язку із чим останні

підтвердили відсутність матеріальних претензій.

20.11.2006р.

та 07.02.2008р. відповідно право власності на вказані квартири було

зареєстровано КП „Горлівське бюро технічної інвентаризації” за Відповідачем, що

вбачається із відповідних витягів (а.с.а.с.33, 38).

Рішенням

Виконавчого комітету Горлівської міської ради від 20.08.2008р. №1037 (а.с.39),

вказані квартири, придбані Відповідачем, визнані непридатними для проживання та

виведені із житлового фонду м. Горлівка.

На

замовлення Відповідача ТОВ „Антрополюс” був виконаний ескізний проект

(а.с.а.с.40-54) реконструкції нежилих приміщень зазначених колишніх квартир під

магазин.

11.09.2008р.

архітектурно-містобудівна рада протоколом № 41 ухвалила погодити

можливість  реконструкції нежитлового

приміщення під магазин згідно зазначеного ескізного проекту.

Рішенням

Виконавчого комітету Горлівської міської ради від 15.10.2008р. №1314 (а.с.55)

Відповідачеві наданий дозвіл на будівництво, реконструкцію, перепланування та

переобладнання не житлових приміщень зазначених квартир під магазин з

організацією окремого входу.

Як

вбачається із свідоцтва про державну реєстрацію Відповідача (а.с.77), останній

18.12.2008р. набув статусу підприємця

За

результати здійсненої Відповідачем реконструкції, факт завершення якої

підтверджується технічним паспортом від 12.02.2009р. (а.с.а.с.58-65) відбулося

об'єднання нежилих приміщень колишніх квартир №№1,2 у єдине нежитлове

приміщення, якому згідно із довідкою КП „Горлівське міське бюро технічної

інвентаризації” від 13.02.2009р. №150 встановлена адреса: вул. Чорного-Діденка,

будинок №12, нежитлове приміщення №33.

Згідно

технічного висновку (а.с.а.с.66-75) за результатами обстеження конструкцій

нежитлового приміщення №33 (магазин) в жилому будинку №12 по вул.

Чорного-Діденка виконане перепланування нежитлового приміщення із облаштуванням

окремого входу, добудовою тамбуру та вітрини у житловому будинку №12 не

погіршили несучу властивість конструкції будівлі, а відповідне нежитлове

приміщення придатне для подальшої експлуатації.

02.03.2009р.

між Позивачем (Орендар) та Відповідачем (Орендодавець) був укладений договір

оренди №02-03/2009 (а.с.а.с.7-10), згідно п.п.1.1., 10.1 якого Орендодавець

зобов'язується  передати Орендарю у

платне користування вказане нежитлове приміщення загальною площею 96,5 кв.м.

строком до 31.12.2009р. включно, а Орендар зобов'язується його прийняти у таке

користування та сплачувати плату за оренду.

Листом

б/н від 04.03.2009р. (а.с.11) Позивач, посилаючись на передачу приміщення в

оренду без належних правових підстав через відсутність документів, підтверджуючих

право власності на об'єкт оренди, зазначив про недійсність договору оренди з

цих підстав та запропонував з метою оформлення припинення орендних зобов'язань

підписати акт приймання-передачі майна.

За

таких обставин Позивач звернувся до суду з вимогами про визнання спірного

договору оренди недійсним.

Відповідач,

заперечуючи проти позову, заявив зустрічні вимоги (а.с.а.с.23-26) про визнання

його власником об'єкту оренди, а спірного договору у зв'язку із цим - дійсним.

Виходячи

з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи,

суд вважає вимоги первісного Позивача такими, що не підлягають задоволенню, а

зустрічний позов - таким, що підлягає задоволенню частково, враховуючи

наступне:

Як

вбачається із матеріалів справи та змісту позовних заяв, сутність

розглядуваного спору полягає у встановлені наявності або відсутності права

власності на приміщення, яке є об'єктом оренди за спірним договором та оцінка

такого договору у світлі цієї обставини.

Відповідно

до абз. 2 п. 2 Постанови Пленуму ВСУ „Про судову практику в справах про

визнання угод недійсними” від 28.04.1978р. № 3, вирішуючи спір про визнання

угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з

якими закон пов'язує визнання угод недійсним і настання відповідних правових

наслідків. Беручи це до уваги, та враховуючи критерії обґрунтованості судового

рішення, визначені  в абз. 3 п. 1

Постанови Пленуму ВСУ „Про судове рішення” від 29.12.1976р. № 11, предметом

судової оцінки, спрямованої на з'ясування законності спірного договору

оренди,  мають бути фактичні обставини

спірних правовідносин учасників справи.

Зважаючи

на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3

Господарського кодексу України регламентуються його положеннями та іншими

актами законодавства, зокрема - Цивільним кодексами України, у світлі яких

судом і розглядається питання дійсності спірного договору.

За

змістом ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності

правочину, яким у розумінні ч. 2 ст. 202 Цивільного кодексу України є спірний

договір, є недодержання в момент його 

вчинення вимог ч.ч.1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Виходячи

із наведених  Позивачем підстав позову

у  розумінні їх визначення в абз. 2 п.

3.7. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики

застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.1997р. №

02-5/289, останній стверджує, що спірний договір є недійсним, оскільки

Відповідач не є власником об'єкту оренди, права якого зареєстровані у

встановленому порядку, а, відтак - і наймодавцем у розумінні ст. 761 Цивільного

кодексу України, що зумовлює відсутність необхідного обсягу цивільної

дієздатності як обов'язкової  умови

чинності правочину.

Таким

чином,  оскільки підставою первісного

позову є предмет вимог за зустрічною заявою, остільки оцінка правомірності та

обґрунтованості такої підстави зумовлює необхідність первісного дослідження

обставини наявності або відсутності права власності у Відповідача на об'єкт

оренди. 

Відповідно

до  ч. 2 ст. 41 Конституції України право

власності набувається в порядку, визначеному законом. В свою чергу, ст. 328

Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається зокрема

із правочинів.

Згідно

ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України права та обов'язки виникають зокрема

з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського

кодексу України.

Виходячи

із змісту позовної заяви та наявних матеріалів справи, наявність спірного права

Позивачем обґрунтовується посиланням на договори купівлі-продажу

(а.с.а.с.30,34-35) приміщень.

Укладання

Відповідачем договорів купівлі-продажу квартир, у сукупності із доказами їх

(договорів) державної реєстрації та реєстрації права власності на придбані

квартири  (а.с.а.с.33,38) у світлі

неспростованих в межах цієї справи презумпцій, встановлених ст. 204 та ч. 2 ст.

328 Цивільного кодексу України, щодо правомірності правочину і набуття права

власності, зумовлюють висновок суду про виникнення у Відповідача права

власності на придбані за цими договорами квартири у розумінні ст. 334

Цивільного кодексу України, з чим, власне, погоджується і Позивач.

Наявність

у Відповідача статусу власника квартир передбачає і наявність відповідних

повноважень із здійснення прав власника, передбачених ст.ст. 317, 319

Цивільного кодексу України з володіння, користування та розпорядження своєю

власністю.

Рішення

Виконавчого комітету Горлівської міської ради від 20.08.2008р. №1037 за змістом

ст. 7 Житлового кодексу Української РСР унеможливило використання об'єктів

власності за первісним призначенням - як жилих квартир, що, водночас, у світлі

гарантій щодо здійснення права власності, його непорушності та визначеності

підстав для його припинення, встановлений ч.ч.1,4 ст. 41 Конституції України  та ст.ст.321, 346 Цивільного кодексу України

не мало і не могло мати своїм наслідком припинення або обмеження прав власності

Відповідачі на придбане майно.

Відповідно

до ч. 1 ст. 42 Основного закону України 

кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом,

а положення ст. 320 Цивільного кодексу України визначають можливість

використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності.

Відтак,

в контексті викладених положень діючого законодавства, Відповідач, не маючи

можливість використовувати придбані квартири за призначення у  зв'язку із їх виведенням з житлового фонду,

цілком правомірно міг розраховувати на використання цієї власності як

нежитлового приміщення при здійсненні підприємницької діяльності, що вимагало

проведення відповідного пристосування (переобладнання та реконструкції) квартир

під потреби такої діяльності.

Здійснення

переобладнання хоча і охоплюється повноваженнями власника майна, встановленими

ст.ст. 317, 319 Цивільного кодексу України, проте потребує дотримання певного

порядку, зокрема - погодження із уповноваженими органами та відповідність

реконструкційних робіт технічним вимогам.

Наразі,

як вбачається із наданих до матеріалів справи документів, Відповідач отримав

погодження (дозвіл) органів місцевого самоврядування на здійснення

реконструкції згідно розробленого ескізного проекту, що передбачав об'єднання

колишніх квартир в єдине нежитлове приміщення із окремим входом.

В

свою чергу, встановлена технічним висновком 

АТЗТ „Проектно-виробниче підприємство „Донбасреконструкція”  відповідність проведеної реконструкції

будівельним вимогам, а технічним паспортом від 12.02.2009р. (а.с.а.с.58-65) та

довідкою КП „Горлівське міське бюро технічної інвентаризації” від 13.02.2009р.

№150 (а.с.57) - адреса, індивідуалізуючи ознаки (літери, площа) та походження

(внаслідок об'єднання двох квартир) 

нежитлового приміщення №33 у будинку №12 по вул. Чорного-Діденка, у м.

Горлівка - зумовлюють висновок про здійснення Відповідачем перероблення

власного майна у інший об'єкт.

Переробка

власного ж майна у світлі положень ст. 332 Цивільного кодексу України, яка

передбачає можливість, за певних умов, набуття особою, яка здійснила переробку

речі, приналежної іншій особі, права власності на відповідну нову річ, виключає

у розглядуваному випадку можливість набуття права власності на створене

нежитлове приміщення будь-якою іншою, ніж Відповідач особою, що у повній мірі

узгоджується із змістом права мирного володіння своїм майном, встановленим ст.

1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини

1950р., ратифікованого Законом України від 17.07.1997р. № 475/97-ВР.

Приймаючи

до уваги, що створене за результатами реконструкції, здійсненої із дотриманням

технічних вимог та із дозволу органів місцевого самоврядування, приналежних

Відповідачеві квартир, виведених з житлового фонду, нежитлове приміщення у

повній мірі відповідає ознакам об'єкту нерухомості, встановленим ст. 181

Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про наявність у Відповідача

права власності на таке приміщення як на складну річ у розумінні ст. 188

Цивільного кодексу України, що утворена із приналежних Позивачеві об'єктів

нерухомості.

За

змістом ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу

України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, необхідною

умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена

належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України

доказами, певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та порушення

(невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача, а також

- належності обраного способу судового захисту.

З

огляду на обраний Відповідачем у зустрічному позові спосіб захисту свого права,

в контексті приписів ст. 392 Цивільного кодексу України, до предмету

доказування, а, відповідно, і судової оцінки у розглядуваній справі, крім

наявність у заявника таких вимог  права

власності на спірне майно, відноситься також і факт порушується (не визнається

або оспорюється) такого права іншою особою - первісним Позивачем.

Приймаючи

до уваги, що факт невизнання Товариством з обмеженою відповідальністю „НОВІ

ВІКНА” за   фізичної

особою-підприємцем  ОСОБА_1 статусу

власника відповідного нежитлового приміщення - об'єкту оренди за спірним договором,

покладений (факт) в основу первісного позову та безпосередньо вбачається із

змісту листа б/н від 04.03.2009р. (а.с.11), суд вважає за можливе погодитися із

заявником зустрічного позову про правомірність застосування такого способу

судового захисту, як визнання його власником об'єкту оренди, що відповідає

критеріям належність та адекватність, як складовими елементами права на

ефективний судовий захисту, гарантоване ст. 13 Конвенції про захист прав і

основоположних свобод людини 1950р.

Таким

чином, зустрічний позов в цій частині підлягає задоволенню судом.

В

свою чергу, висновок суду про наявність у Відповідача статусу власника об'єкту

суборенди знецінює посилання Позивача не недостатність обсягу цивільної

дієздатності для вчинення спірного договору оренди та вказують на дотримання

приписів ст. 761 Цивільного кодексу України щодо вимог до наймодавця.

За

таких обставин, вимоги первісного позову задоволенню не підлягають як юридично

неспроможні.

Водночас,

інша вимог зустрічного позову - щодо визнання спірного договору дійсним, також

не може бути задоволена, оскільки за змістом ст. 220 Цивільного кодексу України

відповідний спосіб судового захисту підлягає застосуванню виключно  у разі наявності сукупності таких обставин:

-          відповідний договір підлягає

нотаріальному посвідченню;

-          він був повністю або частково

виконаний сторонами;

-          одна із сторін ухиляється від його

нотаріального посвідчення.

Між

тим, враховуючи строк дії спірного договору, встановлений у   п. 10.1 (менше одного року) у світлі

приписів приписи ч. 2 ст. 793 Цивільного кодексу України, а також відсутність

будь-яких доказів існування домовленості сторін в порядку ч. 4 ст. 639

Цивільного кодексу України щодо необхідності нотаріального посвідчення такого

договору, відсутні будь-які підстави стверджувати, що спірний договір мав

посвідчуватися нотаріально.

Зазначена

обставина об'єктивно унеможливлює і існування ухилення від нотаріального

посвідчення, яке від Позивача не вимагає ані закон, ані Відповідач, та зумовлює

висновок про юридичну неспроможність цієї вимоги зустрічного позову.

При

цьому, суд вважає за необхідне зауважити, що на спірний договір

розповсюджується презумпція правомірності, встановлена ст. 204 Цивільного

кодексу України.

Відповідно

до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за

первісним позовом відносяться на рахунок Позивача у повному обсягу, а за

зустрічним позовом - стягуються з Позивача на користь Відповідача в частині, що

відповідає задоволеній вимозі.

На

підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 58,

60, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.

Відмовити у задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю

„НОВІ ВІКНА”, м. Донець (ідентифікаційний код 34583555) до Фізичної особи -

підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про визнання

недійсним договору оренди нежитлового приміщення №02-03/2009 від 02.03.2009р. у

повному обсягу.

2.

Зустрічні позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк

(ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Товариства з обмеженою відповідальністю

„НОВІ ВІКНА”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 34583555) про визнання права

власності на нежитлове приміщення, літ.А-IV, загальною площею 96,5кв.м., тамбур

№ І, вітрина ІІ, ганок, розташоване у житловому будинку за адресою: Донецька

область, м. Горлівка, вул. Чорного-Діденка Ю.Л., будинок №12, номер 33 та

визнання договору оренди нежитлового приміщення №02-03/2009р. від 02.03.2009р.

дійсним задовольнити частково.

3.

Визнати за Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний

номер НОМЕР_1) право власності на нежитлове приміщення, літ.А-IV, загальною

площею 96,5кв.м., тамбур № І, вітрина ІІ, ганок, розташоване у житловому будинку

за адресою: Донецька область, м. Горлівка, вул. Чорного-Діденка Ю.Л., будинок

№12, номер 33.

4. У

задоволенні зустрічних вимог про визнання договору оренди нежитлового

приміщення №02-03/2009р. від 02.03.2009р. дійсним відмовити.

5.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „НОВІ ВІКНА”, м. Донець

(ідентифікаційний код 34583555) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1,

м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) компенсацію судових витрат:

державного мита 583грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення - 59грн.

Видати

наказ після набрання рішенням законної сили.

6.

Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його

підписання, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного

подання протягом зазначеного строку - після розгляду справи апеляційною

інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

За

згодою сторін у судовому засіданні 06.04.2009р. оголошено вступну та

резолютивну частину судового рішення.

Повний

текст судового рішення підписано 06.04.2009р.

7.

Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в

апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його підписання або в

касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання ним законної сили.

               Суддя                                                                                                           

Попков Д.О.