Рішення

від 23.04.2009 по справі 41/71пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048,

м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

23.04.09 р.                                                                                                      

Справа № 41/71пн                              

Суддя господарського суду Донецької

області      Гончаров С.А.         

при секретарі судового засідання

Говор О.С.

розглянув у відкритому судовому

засіданні господарського суду справу

за позовом: Прокурора Петровського

району м. Донецька в інтересах держави в особі Донецької міської ради, м.

Донецьк

до відповідача: Фізичної особи -

підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк

про зобов'язання звільнити

самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0002 га за адресою: м. Донецьк,

вул.. Удальцова, 68, та привести вказану земельну ділянку в придатний для

використання стан.

За участю представників сторін:

від позивача: Бренець Д.О. -

довіреність № 01/43-4778 від 05.08.2008 року

від відповідача: ОСОБА_1- особисто

в засіданні брали участь: прокурор

Пономарьов А.О. - посвідчення № 2644

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор Петровського району м.

Донецька в інтересах держави в особі Донецької міської ради, звернувся до

господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи - підприємця

ОСОБА_1 про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею

0,0002 га за адресою: АДРЕСА_1та привести вказану земельну ділянку в придатний

для використання стан.

В обґрунтування позовних вимог

прокурор посилався на те, що в ході перевірки відповідача встановлено, що

відповідач у Петровському районі міста Донецька самовільно, без

правовстановлюючих документів використовує земельну ділянку площею 0,0002 га із

земель житлової та громадської забудови під розміщення частини металевого

кіоску.

Позивачем позов прокурора

підтримано.

Відповідач у судове засідання

з'явився, проти позовних вимог заперечив, але відзиву на позовну заяву не

подав, вимоги суду не виконав. Враховуючи, що наявних в матеріалах справи

документів та пояснень достатньо для прийняття рішення, суд вважає за можливе

відповідно до ст.75 ГПК України вирішити спір по суті.

Розглянувши матеріали справи,

вислухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ: 

Державним інспектором - головним

спеціалістом Донецького регіонального відділу з контролю за використанням та

охороною земель 10.10.2008 року проведено перевірку відповідача відповідно до

вимог статей 6, 10 Закону України „Про державний контроль за використанням та

охороною земель” з питання дотримання вимог земельного законодавства,

результати якої викладені в акті перевірки від 10.10.2008 року.

Перевіркою встановлено та в акті

перевірки зафіксовано, що на час проведення перевірки відповідачем самовільно

використовується земельна ділянка площею 0,0002 га із земель житлової та

громадської забудови під розміщення частини металевого кіоску по АДРЕСА_1на

території Петровського району м. Донецька без правовстановлюючих документів

(без встановлення її меж в натурі (на місцевості), одержання документа, що

посвідчує право на неї та його державної реєстрації), що є порушенням ст.ст.

125, 126 Земельного кодексу України.

За результатами перевірки Донецьким

регіональним відділом з контролю за використанням та охороною земель

відповідачу 10.10.2008 року видано припис № 021648, яким відповідачу приписано

усунути виявлені порушення.

Одночасно 10.10.2008 року Державним

інспектором - головним спеціалістом Донецького регіонального відділу з контролю

за використанням та охороною земель складено протокол № 011019 про

адміністративне правопорушення, вчинене відповідачем та передбачене ст. 531

Кодексу України про адміністративні правопорушення та ст. 211 Земельного

кодексу України.

Постановою начальника державного

інспектора - головного спеціаліста Донецького регіонального відділу з контролю

за використанням та охороною земель про накладення адміністративного стягнення

від 13.10.2008 року відповідача визнано винним у скоєнні адміністративного

правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 531 Кодексу України про

адміністративні правопорушення.

02.12.2008 року здійснено повторну

перевірку відповідача з питання виконання вимог припису № 021648 від 10.10.2008

року, якою встановлено, що на час проведення перевірки відповідачем не виконано

вимоги припису № 021648 від 10.10.2008 року, порушення не усунено. За

результатами перевірки 02.12.2008 року відповідачу видано припис № 028409, яким

приписано усунути виявлені порушення.

Одночасно 02.12.2008 року Державним

інспектором - головним спеціалістом Донецького регіонального відділу з контролю

за використанням та охороною земель складено протокол № 008567 про адміністративне

правопорушення, вчинене відповідачем та передбачене ст. 1885 Кодексу України

про адміністративні правопорушення та ст. 211 Земельного кодексу України.

Постановою начальника державного

інспектора - головного спеціаліста Донецького регіонального відділу з контролю

за використанням та охороною земель про накладення адміністративного стягнення

від 03.12.2008 року відповідача визнано винним у скоєнні адміністративного

правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 1885 Кодексу України

про адміністративні правопорушення.

Господарський суд вважає вимоги

позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на

наступне.

Основним законом, яким регулюються

земельні відносини, є Конституція України. Крім цього, земельні відносини

регулюються іншими, прийнятими відповідно до Конституції законами і

підзаконними актами, а саме законами України "Про землеустрій",

"Про державний контроль за використанням та охороною земель",

"Про місцеве самоврядування" та іншими законами, також Земельним кодексом

України, прийнятим Верховною Радою України 25.10.2001 року, який набув чинності

з 01.01.2002 року.

Відповідно до частини першої статті

13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу,

від імені якого це право здійснюють органи державної влади і органи місцевого

самоврядування в межах, визначених цією Конституцією, іншими законодавчими

актами України.

Cтаттею 2 Земельного Кодексу

України передбачено, що земельні 

відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і

розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні

особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Завданням земельного законодавства

є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян,

юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та

охорони земель.

Стаття 12 Земельного кодексу

України встановлює повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі

земельних відносин. Зокрема, до їх повноважень належить: розпорядження землями

територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель

комунальної власності відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою;

здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності;

додержання земельного та екологічного законодавства.

Підстави набуття права на землю

передбачені статтею 116 Земельного кодексу України. У цій статті врегульовані

відносини щодо набуття громадянами та юридичними особами права власності та

права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної

власності. Підставою набуття права на землю у таких випадках є рішення органів

виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень,

визначених  цим  Кодексом 

або  за  результатами аукціону.

На підставі рішень сільських,

селищних, міських рад, а в окремих випадках -районних і обласних рад, земельні

ділянки передаються у власність громадян і юридичних осіб із земель комунальної

власності шляхом відведення їх в натурі (на місцевості) та оформлення

відповідних правовстановлюючих документів.

Порядок надання у постійне

користування земельних ділянок встановлений статтею 123 Земельного кодексу

України. Так, згідно ч. 1 цієї статті надання 

земельних  ділянок  державної  

або   комунальної власності  у 

користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади

або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на  підставі 

проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі зміни

цільового призначення земельних ділянок; надання в   користування 

земельних  ділянок,  межі 

яких  не встановлені в натурі (на

місцевості).

Надання у   користування   земельної  

ділянки,   межі   якої встановлені  в 

натурі  (на  місцевості), 

без  зміни її цільового

призначення,  здійснюється на підставі

технічної  документації  із землеустрою   щодо  

складання   документа,   що 

посвідчує  право користування земельною

ділянкою.

Відповідно ст. 123 Земельного

кодексу України особа,  зацікавлена в

одержанні у  користування  земельної ділянки  із земель державної або комунальної власності

за проектом її  відведення,  звертається 

з  клопотанням   про  

вибір   місця розташування

земельної ділянки до відповідної сільської, селищної, міської, районної,

обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів   Автономної  

Республіки   Крим,   місцевої  

державної адміністрації.

Умови і строки розроблення проектів

відведення земельних ділянок визначаються договором ,  укладеним замовником з виконавцем цих  робіт 

відповідно  до  типового договору.

Розроблений    проект   

відведення    земельної   ділянки погоджується з територіальним

органом виконавчої  влади  з 

питань земельних   ресурсів,  органом 

містобудування  і  архітектури 

та охорони     культурної      спадщини,      природоохоронним  і санітарно-епідеміологічним  органами,  

а   також   з 

відповідним територіальним органом виконавчої  влади 

з  питань  лісового 

або водного  господарства (у разі

вилучення (викупу),  надання,  зміни цільового   призначення  

земельних   ділянок   лісогосподарського призначення чи водного

фонду). Погоджений   проект  відведення 

земельної  ділянки  після одержання позитивного висновку

державної землевпорядної експертизи у 

випадках,  передбачених

законом,  подається разом з клопотанням

про   надання   земельної  

ділянки   до   відповідної  

державної адміністрації, 

Ради  міністрів  Автономної 

Республіки  Крим  або сільської,  селищної, 

міської,  районної,  обласної  

ради,   які розглядають його  в 

місячний  строк  і в межах своїх повноважень, визначених цим

Кодексом,  приймають рішення про

надання  земельної ділянки у

користування.

Рішенням  про надання земельної ділянки у користування

за проектом її відведення здійснюється: затвердження проекту відведення

земельної ділянки; вилучення (викуп) 

земельних  ділянок   у  

землекористувачів (землевласників)  

із   затвердженням   умов  

вилучення  (викупу) земельних ділянок

(у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з  визначенням категорії  земель та її використання і затвердженням

умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування  втрат сільськогосподарського    та   

лісогосподарського    виробництва,

встановлення обґрунтованих граничних термінів забудови  земельної ділянки.

Згідно статті 125 Земельного

кодексу України право власності та право постійного користування на земельну

ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що

посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою,

та його державної реєстрації. Лише така реєстрація надає документам

легітимності.

Право на оренду земельної ділянки

виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Приступати до використання

земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання

документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації

забороняється   (п. 3 ст. 125 Земельного

кодексу України).

Відповідно до ст. 126 Земельного

кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного

користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми

державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Право   оренди  

землі   оформляється   договором,  

який реєструється відповідно до закону.

Визначення терміну „самовільне

зайняття земельних ділянок” наведене в ст. 1 Закону України „Про державний

контроль за використанням та охороною земель”. За приписами цієї статті,

самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне

використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу

виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність

або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо

такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є

правомірними.

Виходячи з матеріалів справи,

рішення позивача про передачу відповідачу у власність спірної земельної ділянки

або надання її у користування (оренду), відсутнє, в матеріалах справи відсутні

вчинені відповідачем правочини щодо спірної земельної ділянки.

Відповідно до ст. 33 Господарського

процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини

справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом встановлено, що спірна земельна

ділянка використовується відповідачем самовільно, з порушенням земельного

законодавства, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, актами перевірки

дотримання вимог земельного законодавства від 10.10.2008 року та від 02.12.2008

року.

Тобто, матеріалами справи

підтверджується самовільне заволодіння відповідачем спірною земельною ділянкою,

що не спирається на закон і відбувається з порушенням визначеного порядку

надання земельних ділянок, що здійснюється без наявності відповідного рішення

та/або вчинення правочину щодо спірної земельної ділянки.

Відповідачем не надано суду

документів, що підтверджують право відповідача на користування земельною

ділянкою площею 0,0002 га за адресою: м. Донецьк, вул. Удальцова, 68.

Заходів щодо усунення порушень земельного

законодавства відповідачем не вжито, самостійно земельну ділянку відповідачем

не звільнено.

Згідно статті 212 Земельного

кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню

власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за

час незаконного користування ними. Підприємства, установи, організації та

громадяни, винні у самовільному зайнятті земель, зобов'язані самостійно (за

власний рахунок) привести ділянку до стану, придатного для використання,

відновити порушені межові знаки, знести самовільно зведені будівлі.

Відповідно до ч.3 ст.212 цього

Кодексу повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за

рішенням суду.

Таким  чином, суд вважає позовні вимоги

обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати згідно ст. 49

Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача.

На підставі викладеного та

керуючись ст. 13 Конституції України, ст.ст. 2, 12, 116, 123, 125, 126, 212

Земельного кодексу України, ст. 16 Закону України „Про оренду землі”, ст. 1

Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель”

ст.ст. 1, 2, 22, 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу

України суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Прокурора Петровського

району м. Донецька в інтересах держави в особі Донецької міської ради до

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про зобов'язання звільнити самовільно

зайняту земельну ділянку площею 0,0002 га за адресою: АДРЕСА_1та привести

вказану земельну ділянку в придатний для використання стан - задовольнити.

Зобов'язати Фізичну особу -

підприємця ОСОБА_1(АДРЕСА_1ІПН НОМЕР_1) звільнити самовільно зайняту земельну

ділянку площею 0,0002 га за адресою: АДРЕСА_1та привести вказану земельну

ділянку в придатний для використання стан.

Стягнути з Фізичної особи -

підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1ІПН НОМЕР_1) на користь Державного бюджету

України  державне  мито  в  розмірі 85 грн.

Стягнути з Фізичної особи -

підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1ІПН НОМЕР_1) на користь Державного бюджету

України  (розрахунковий рахунок №

31216259700004 у ГУ ДКУ у Донецькій області, МФО 834016, отримувач: код ЄДРПОУ

34686537, державний бюджет м. Донецьк, Ворошиловський район; призначення

платежу: код бюджетної класифікації 22050000) витрати з інформаційно-технічного

забезпечення розгляду справ у судах в розмірі 118 грн.

               Суддя                                                                                                           

Гончаров С.А.