Ухвала

від 23.07.2015 по справі 235/1414/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 235/1414/15-ц Номер провадження 22-ц/775/326/2015

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2015 року м. Артемівськ

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого-судді Мальованого Ю.М.

суддів Кішкіної І.В., Новосьолової Г.Г.

при секретарі Кіпрік Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Красноармійського району Донецької області на заочне рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 31 березня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Красноармійського району Донецької області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв’язку з затримкою виконання судового рішення по справі про поновлення на роботі, -

В С Т А Н О В И В :

У березні 2015 року позивачка звернулась до суду з позовом до відповідача, Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Красноармійського району Донецької області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв?язку з затримкою виконання судового рішення про поновлення на роботі за період часу з 19 липня 2014 року по 31 січня 2015 року у розмірі 12815 грн. 76 коп.

Заочним рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 31 березня 2015 року позов задоволено повністю.

На вказане рішення відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить заочне рішення суду скасувати, та винести нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19 липня 2014 року по 31 січня 2015 року з урахуванням суми допомоги по безробіттю та залишку вихідної допомоги при скороченні, що були виплачені позивачці Красноармійським центром зайнятості у розмірі відповідно 6456 грн. 12 коп. та 1734 грн. 85 коп.

Вислухавши суддю-доповідача, представників апелянта ОСОБА_2 і ОСОБА_3, які наполягали на апеляційній скарзі, ОСОБА_1, яка проти скарги заперечувала, просила рішення суду залишити без змін, дослідивши матеріали цивільної справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами та надав їм належну оцінку.

При розгляді справи по суті судом було встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з Територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Красноармійського району Донецької області з 22 липня 1999 року, працюючи з 13 січня 2011 року заступником завідуючої відділення соціальної допомоги територіального центру (а.с. 3-4).

Наказом № 18-к від 31 березня 2014 року ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади за ст. 40 п. 1 КЗпП України, у зв'язку з скороченням посади заступника завідуючого відділення соціальної допомоги вдома (а.с. 7).

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 18 липня 2014 року визнано незаконним та скасовано п. 1 Наказу № 2-п від 29 січня 2014 року «Про скорочення штату», в частині, що стосується посади заступника завідуючого відділенням соціальної допомоги вдома, яку ОСОБА_1 займала, визнано незаконним та скасовано Наказ № 8-к від 30 січня 2014 року «Про попередження про звільнення» в частині, що стосується посади заступника завідуючого відділенням соціальної допомоги вдома, визнано незаконним та скасовано Наказ № 18-к від 31 березня 2014 року про її звільнення; позивачку поновлено на попередньому місці роботи на посаді заступника завідуючого відділення соціальної допомоги вдома в Територіальному центрі соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Красноармійського району Донецької області з 31 березня 2014 року; стягнуто з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 квітня 2014 року по 18 липня 2014 року в розмірі 6981 грн. 72 коп. та моральну шкоду з розмірі 2000,00 грн., вирішено питання судового збору. (а.с. 11-12). Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на попереднє місце роботи та стягнення середнього заробітку в межах суми платежу за один місяць допущено негайне виконання.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 28 січня 2015 року апеляційну скаргу відповідача було відхилено, а рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 18 липня 2014 року по цій справі залишено без змін.

На виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на попередньому місці роботи наказом відповідача від 30 січня 2015 року № 17-к було: скасовано наказ від 31 березня 2014 року № 18-п про звільнення ОСОБА_1, поновлено позивачку на посаді заступника завідуючого відділенням соціальної допомоги вдома з 01 квітня 2014 року, бухгалтерію зобов’язано виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 квітня 2014 року по 18 липня 2014 року включно в розмірі 6 981 грн. 72 коп., моральну шкоду в розмірі 2 000 грн. Оплату за час вимушеного прогулу за період з 19 липня 2014 року по 31 січня 2015 рік зобов’язано провести в межах фонду оплати праці на 2015 рік відповідно до помісячного розпису (а.с. 8).

Однак, наказом від 27 лютого 2015 року № 32-к відповідач скасував п. 3.1.3. наказу від 30 січня 2015 року № 17-к «Про поновлення на посаді ОСОБА_1Д.», згідно якого оплату праці позивачу за час вимушеного прогулу за період з 19 липня 2014 року по 31 січня 2015 року мало бути проведено в межах фонду оплати праці на 2015 рік відповідно щомісячного розпису. В наказі від 27 лютого 2015 року вказано про відсутність ухвали суду, як необхідної підстави для оплати середньої зарплати за час вимушеного прогулу з 19 липня 2014 року по 31 січня 2015 року (а.с. 9).

Ухвалюючи заочне рішення про задоволення позову, суд першої інстанції зазначив, що позивачка має право на отримання середнього заробітку за час затримки відповідачем виконання судового рішення про поновлення на роботі.

Відповідач не заперечує , що рішення про поновлення позивачки на роботі було виконано з затримкою.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу

Згідно ст. 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Таким чином суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про задоволення вимог позивачки з посиланням на ст.ст. 235,236 КЗпП України.

Довід апеляційної скарги щодо зменшення стягнутого на користь позивачки середнього заробітку на суму сплаченої їй Красноармійським центром зайнятості грошової допомоги не ґрунтується на законі, оскільки ст. 236 КЗпП України передбачена можливість зменшення розміру середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення лише у разі незаконного переведення працівника на іншу роботу на різницю в заробітку.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Виходячи з наведеного, та враховуючи доводи апеляційної скарги позивача, рішення суду відповідає вимогам діючого законодавства і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 308, 315 ЦПК України,апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Красноармійського району Донецької області відхилити.

Заочне рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 31 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий:

Судді: