Постанова

від 27.10.2010 по справі 2а-2893/10/1170

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2010 року Справа № 2а-2893/10/1170

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Сагуна А.В.;

при секретарі -Джебко А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді адміністративну справу за позовом Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції до приватного підприємства „Дол -ВВ» про скасування державної реєстрації та визнання установчих документів недійсними,-

ВСТАНОВИВ:

Кіровоградська об'єднана державна податкова інспекція (далі по тексту - Кіровоградська ОДПІ) звернулась в суд з адміністративним позовом до приватного підприємства „Дол -ВВ» (далі по тексту - ПП „Дол-ВВ» ), в якому просила скасувати державну реєстрацію і визнати установчі документи, первинні документи, свідоцтво про державну реєстрацію, статут, свідоцтво платника ПДВ відповідача недійсними з моменту реєстрації, а первинні та фінансово-господарські -після проведення реєстрації.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовано тим, що засновник підприємства ОСОБА_1 при державній реєстрації не мали наміру створювати юридичну особу і її не створювала, підприємницькою діяльністю не займалася, а тому підприємство створено формально і з суттєвими порушеннями процедури державної реєстрації. В дійсності приватне підприємство створено з метою ухилення від сплати податків і господарською діяльністю ніколи не займалось. Тому податковий орган, посилаючись на положення ст. ст. 42, 62, 63, 65 ГК України, Закону України „Про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності юридичних осіб та фізичних осіб-підприємцівВ» , вважає, що юридична особа зареєстровано всупереч інтересам держави та з порушенням норм чинного законодавства, і, відповідно, запис про реєстрацію підприємства та установчі документи підлягають визнанню недійсними. Відповідно, на підставі п. 2 ст. 234 ЦК України первинні та фінансово-господарські документи також є фіктивними.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечили проти адміністративного позову, пославшись на те, що підприємство створено у законному порядку, займалось і займається господарською діяльністю. А тому позовні вимоги є безпідставними.

Заслухавши сторони, дослідивши у судовому засіданні докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що у задоволенні позову належить відмовити повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що приватне підприємство „Дол-ВВ» зареєстровано 08 листопада 2006 року виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради Кіровоградської області та внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, код ЄДРПОУ 34724268, місцезнаходження підприємства - АДРЕСА_1, зазначені обставини підтверджуються наданими суду копіями довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 15).

Як вбачається з наданої суду копії статуту ПП „Дол-ВВ» та реєстраційної картки засновником підприємства була ОСОБА_1 (а.с. 13, 16, 17-21). 24 лютого 2010 року зареєстровано зміни до статуту підприємства заміну засновника і керівника на ОСОБА_3, а 06 вересня 2010 року замінено на ОСОБА_4 ( а.с. 11, 35).

Як вбачається з позовної заяви висновок органу податкової служби про те, що ПП „Біглайт-2000В» зареєстровано на підставну особу, яка не мала наміру здійснювати підприємницьку діяльність, та висновок про те, що державна реєстрацію проведена з порушеннями діючого законодавства зроблено податковим органом на підставі того, що засновник підприємства - ОСОБА_1 стосовно реєстрації пояснила: що її знайома ОСОБА_5 запропонувавала надити паспорт для реєстрації приватного підприємства, пообіцявши їй гарну роботу та винагороду. Вона надала їй свій паспорт і через деякий час ОСОБА_5 повідомила про реєстрацію на її ім'я ПП „Дол-ВВ» . Ніяких дій щодо реєстрації в органах податкової служби не вчиняла, договорів від імені підприємства не укладала, бухгалтерських та податкових документів не підписувала, печатки не має, рахунків підприємства в банках не відкривала (а.с. 8-9).

Однак, суд вважає, що пояснення засновника підприємства не можуть бути єдиним та достатнім доказом обґрунтованості заявлених позовних вимог, та ці пояснення не можуть бути визнані належними доказами у розумінні ст. 70 КАС України, оскільки суду надано інші письмові пояснення ОСОБА_1, в яких вона спростовує зазначені вище пояснення (а.с. 65).

Частина 4 ст. 50 КАС України встановлює, що громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень:

1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;

2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;

3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України;

4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо);

5) в інших випадках, встановлених законом.

Як передбачено п. 4 ч. 1 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в УкраїніВ» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднанні державні податкові інспекції здійснюють у межах своїх повноважень контроль за законністю валютних операцій, додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, що видають ці документи, за наявністю торгових патентів.

Права органів державної податкової інспекції закріплені ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу в УкраїніВ» , зокрема, п. 17 ч. 1 ст. 11 встановлює право органів державної податкової служби звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.

За вимогами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідний обов'язок закріплює і ч. 1 ст. 13 Закону України „Про державну податкову службу в УкраїніВ» , відповідно до якої посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Частина 2 ст. 38 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємцівВ» визначає підстави для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є:

· визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути;

· провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом;

· невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону;

· неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону;

· наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Аналіз вищевикладених норм права свідчить про те, що чинним законодавством не передбачено право органів державної податкової служби на звернення до суду з вимогами про визнання недійсними установчих документів юридичної особи (статуту, свідоцтва про державну реєстрацію, довідки про включення до Єдиного державного реєстру, визнання недійсним реєстрації платника податку на додану вартість, анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість, визнання недійсними всіх бухгалтерських документів та інших фінансово-господарських документів з моменту їх складення та реєстрації).

Крім цього, під час розгляду даної справи судом встановлено, що податковий орган в обґрунтування вимог про припинення юридичної особи ПП „Дол-ВВ» посилається на те, що підставою для припинення юридичної особи - ПП „Дол-ВВ» є неправдиві відомості щодо наміру займатись підприємницькою діяльністю подані для проведення державної реєстрації чим допущено порушення закону, які не можна усунути.

Але такі висновки податкового органу безпідставні та не ґрунтуються на законі з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 110 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа ліквідується:

1) за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами;

2) за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.

А частиною 2 цієї статті передбачено, що вимога про ліквідацію юридичної особи на підставах, зазначених у пункті 2 частини першої цієї статті, може бути пред'явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, а також учасником юридичної особи.

Частиною 1 ст. 27 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємцівВ» передбачено, що підставами для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи є:

· невідповідність відомостей, які вказані в реєстраційній картці на проведення державної реєстрації юридичної особи, відомостям, які зазначені в документах, що подані для проведення державної реєстрації юридичної особи;

· невідповідність установчих документів вимогам частини третьої статті 8 цього Закону;

· порушення порядку створення юридичної особи, який встановлено законом, зокрема:

наявність обмежень на зайняття відповідних посад, встановлених законом щодо осіб, які зазначені як посадові особи органу управління юридичної особи;

невідповідність відомостей про засновників (учасників) юридичної особи відомостям щодо них, які містяться в Єдиному державному реєстрі;

наявність обмежень щодо вчинення засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженою ними особою юридичних дій, які встановлені абзацом четвертим частини другої статті 35 цього Закону;

наявність в Єдиному державному реєстрі найменування, яке тотожне передбачено, що відмова у проведенні державної реєстрації юридичної особи з найменуванню юридичної особи, яка має намір зареєструватися;

використання у найменуванні юридичної особи приватного права повного чи скороченого найменування органу державної влади або органу місцевого самоврядування, або похідних від цих найменувань, або історичного державного найменування, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Частиною 2 цієї статті інших підстав не допускається.

Проаналізувавши вищенаведені правові норми, суд приходить до висновку, що перелік підстав для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає і чинним законодавством не встановлено будь-якого обов'язку державного реєстратора засвідчуватися у справжності наміру засновників підприємства займатися підприємницькою діяльністю та сплачувати податки . Запис про проведення державної реєстрації (перереєстрації) юридичної особи може бути визнаний недійсним у випадках наступного з'ясування обставин, що згідно зі ст. 27 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємцівВ» були підставою для відмови у державній реєстрації, тобто підстави, які унеможливлюють засвідчення факту створення юридичної особи.

Позивачем у судовому засіданні не підтверджено належними доказами наявність порушень при державній реєстрації відповідача щодо фіктивного підприємництва. В супереч цьому, в матеріалах справи містять податкові декларації, правочини та інші документи, які підтверджують здійснення відповідачем господарської діяльності. Також, позивачем біла проведена планова виїзна перевірка ПП „Дол-ВВ» за результатами якої складено акт від 06.04.2009 року №46/2300/34724268 з якого слідує, що встановлене фактичне місцезнаходження відповідача, виявлено порушення податкового законодавства при здійснення господарської діяльності тощо (а.с. 65-120). Зазначене свідчить про здійснення відповідачем підприємницької діяльності, а посилання позивача на порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_5 за ознаками ч. 2 ст. 205 КК України не може служити беззаперечним доказом фіктивного підприємництва до постановляння обвинувального вироку.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, а тому у задоволенні адміністративного позов належить відмовити.

Судових витрат, які підлягали б відшкодуванню на користь відповідача, судом не встановлено.

Керуючись ст.ст.94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі відкладення складання постанови в повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, -впродовж десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі - __.10.2010 року

Суддя (підпис) А.В.Сагун

З оригіналом згідно.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду ОСОБА_6