Постанова

від 23.07.2015 по справі 820/5643/15

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

23 липня 2015 р. № 820/5643/15

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Тітова О.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Костіної А.В.,

представників сторін:

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів в Харківській області, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення від 28.11.2014р. № НОМЕР_1 (податок на додану вартість - 37 068,00 грн., санкція - 18 534,00 грн.).

В обґрунтування позову позивач вказав на ті обставини, що Індустріальною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів в Харківській області на підставі п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та відповідно до наказу від 29.10.2014р. №1839 проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «ПРЕСТИЖ 10» (п.н. 37093991), ТОВ «ТРІАЛ ГРУП» (п.н. 39156639) за період з 01.05.2014 по 31.07.2014 рік, за результатами якої складено акт № 3428/20-36-17-02-12/НОМЕР_2 від 14.11.2014р. (далі за текстом Акт перевірки) та встановлені порушення п.198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 195 086,00 грн., в т.ч. за липень 2014р. - 195 086,00 грн., та ст.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 158 018,00 грн., в т.ч. за липень 2014р. - 158 018,00 грн.. За наслідками вказаної перевірки було прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 28.11.2014р. № НОМЕР_1.

Вважаючи зазначене рішення податкового органу протиправним, позивач звернувся до суду із відповідним позовом.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити адміністративний позов з підстав та мотивів, викладених в ньому.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримав правову позицію, викладену у запереченнях на адміністративний позов, та просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Як було встановлено в судовому засіданні, відповідачем, Індустріальною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів в Харківській області (далі - ОДПІ, відповідач), на підставі п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та відповідно до наказу від 29.10.2014р. №1839 проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «ПРЕСТИЖ 10» (п.н. 37093991), ТОВ «ТРІАЛ ГРУП» (п.н. 39156639) за період з 01.05.2014 по 31.07.2014 рік, за результатами якої складено акт № 3428/20-36-17-02-12/НОМЕР_2 від 14.11.2014р. (далі за текстом Акт перевірки) та встановлені порушення п.198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 195 086,00 грн., в т.ч. за липень 2014р. - 195 086,00 грн., та ст.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 158 018,00 грн., в т.ч. за липень 2014р. - 158 018,00 грн.. За наслідками вказаної перевірки було прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 28.11.2014р. № НОМЕР_1.

Висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства, які викладені в Акті перевірки, обґрунтовуються тим, що в ході перевірки документально не підтверджено реальність здійснення позивачем господарських відносин з ТОВ «ТРІАЛ ГРУП» по придбанню товару та послуг та подальшої реалізації товару на адресу ТОВ «ХЗСМ» Астор». З цих підстав зроблено висновки про те, що позивач неправомірно задіяв в складі податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість витрати по взаємовідносинам з вказаними контрагентами.

Як зазначає Позивач, ТОВ «ТРІАЛ ГРУП», який здійснює господарську діяльність у м. Києві, надавав послуги з технічного обслуговування, ремонту та фарбуванню безпосередньо на майданчику, який належить на праві власності ФО-П ОСОБА_3.

На підтвердження наявності нерухомого майна позивач надав договір купівлі - продажу від 15.07.2015р. частини складу та залізобетонної конструкції відкритого типу. Проте, відсутні документальні, що засвідчують технічну та технологічну можливість об'єктів нерухомості для проведення робіт фарбуванню, ремонту автотранспорту (КАМАЗ, МАЗ), перебування робітників на території майданчика протягом липня 2014 року.

Також, позивач не надав документальних доказів необхідності замовлення послуг з ремонту, відсутні дефектні відомості, акти обстеження автотранспорту, або інші документи, які б засвідчували дану обставину. Зі змісту документів, що містяться в матеріалах справи не можливо встановити на підставі чого визначалась вартість на кожну окрему, погодження позивачем договірної ціни не надано.

Крім того, позивачем не надано підтверджень проведення розрахунків з контрагентом.

За договором поставки автозапчастин № 07/01-2 від 01.07.2014 року, умовами якого визначено (п.1.1, 2.1), що Продавець зобов'язаний в строк та на умовах договору, передати у власність Покупця відповідно до його заявки, а Покупець зобов'язаний прийняти та оплатити товар. Отже, асортимент, кількість, ціна автозапчастин, що підлягають поставці узгоджуються сторонами та мають бути визначені заявками, які ані до перевірки, ані до суду не надані. Також, пунктом 3.2 договору визначено, що товар поставляється не пізніше 10 днів з моменту отримання замовлення.

Всупереч вимог ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зі змісту видаткової накладної не можливо ідентифікувати особу уповноважену на отримання товару (відсутні посилання на довіреності), місця складання та реквізитів договору на виконання якого її виписано.

Відповідно до пункту 3.1 Покупець здійснює вивіз товару своїм транспортом. Відсутні і документи, що засвідчують факт фізичного переміщення автозапчастин у просторі (ТОВ «ТРІАЛ ГРУП» - м. Київ, ФО-П ОСОБА_3 - м. Харків). Зі змісту документів, що містяться в матеріалах справи не можливо встановити місця отримання товару за договором № 07/01-2 від 01.07.2014 року.

Підтвердження проведення розрахунків з контрагентом до суду також надано не було.

За договором поставки піску № 07/01-3 від 01.07.2014 року, умовами якого визначено (п.1.1, 2.1), що Продавець зобов'язаний в строк та на умовах договору, передати у власність Покупця відповідно до його заявки, а Покупець зобов'язаний прийняти та оплатити товар. З огляду на зазначене, асортимент, кількість, ціна автозапчастин, що підлягають поставці узгоджуються сторонами та мають бути визначені заявками, які ані до перевірки, ані до суду не надані. Також, пунктом 3.2 договору визначено, що товар поставляється не пізніше 10 днів з моменту отримання замовлення.

Видаткові накладні не містять інформації щодо реквізитів договору на виконання якого їх виписано, відомостей про осіб уповноважену на отримання товару (відсутні посилання на довіреності), місця складання.

Так само, відсутні документальні докази транспортування піску з міста Києва до міста Харкова та проведення вантажо - розвантажувальних робіт.

Підтвердження проведення розрахунків з контрагентом за договором № 07/01-3 від 01.07.2014 року в матеріалах справи відсутні.

Щодо подальшого використання піску у господарській діяльності ФО-П ОСОБА_3. Відповідно до пояснень позивача, пісок було реалізовано на адресу ТОВ «ХЗСМ» Астор» на виконання умов договору від 01.03.2011 року, загальний об'єм поставки 20 000 м. куб. Разом з цим, позивач не надав пояснень та їх документальних підтверджень відносно поставки товару на адресу ТОВ «ХЗСМ» Астор» раніше ніж його було отримано від ТОВ «ТРІАЛ ГРУП» (розбіжності у датах та об'ємах). Крім того, загальний об'єм придбаного товару менший ніж об'єм реалізованого.

За приписами ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

За змістом абзацу 1 п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України факт ненадання документів, що підтверджують показники податкової звітності, до закінчення перевірки, слід кваліфікувати як відсутність таких документів на час складання податкової звітності. Вказане кореспондується і з положеннями абзацу 2 п. 44.6 ст. 44 та п. 44.7 ст. 44 Податкового кодексу України, в котрих наведено виключні випадки, за яких ненадані при проведенні перевірки документи мають бути враховані органом державної податкової служби при прийнятті рішення та можуть впливати на його правомірність. В інших, не визначених законодавством, випадках, в тому числі у випадку надання первинних документів лише в ході судового оскарження, факт наявності таких документів не може свідчити про неправомірність прийнятого органом державної податкової служби рішення, що оскаржується. Документи, котрі не надавались в ході проведення перевірки та до винесення податкового повідомлення-рішення за висновками такої перевірки не є допустимими доказами в розумінні ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, в частині допустимості доказів.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.051995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складено документ, назва документа (форми), код форми, місце складання, зміст господарської операції, та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568 (далі за текстом-Правила перевезення), товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу.

Пунктом 11.6. Правил перевезення визначено, що перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику. З огляду на вказану обставину, в будь-якому разі один примірник товарно-транспортної накладної має бути у позивача, безвідносно до умов договору поставки про зобов'язану сторону щодо доставки товару. Зазначене відповідає позиції Вищого адміністративного суду викладеній в ухвалі від 21.11.2013р. по справі № 2-а-3098/10/1070 та ухвалі від 12.12.2013р. по справі № 2а-8783/10/1570.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, суд дійшов до висновку що податковим органом було правомірно прийняте податкового повідомлення - рішення від 28.11.2014р. № НОМЕР_1.

Відповідно до ч. 1 статті 2 КАС України, метою адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Також, згідно статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Суд вважає, що оскаржуване рішення відповідача відповідає даним критеріям оскільки прийняте та вчинене на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 160 - 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (код НОМЕР_2, адреса: АДРЕСА_1, 61045) на користь Державного бюджету України (р/р 31217206784011, отримувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, код 37999628, банк ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011) суму недоплаченого судового збору у розмірі 1644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) грн. 30 коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 28 липня 2015 року.

Суддя Тітов О.М.