Постанова

від 22.07.2015 по справі 826/1885/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2015 року № 826/1885/15

Окружний адміністративний суд міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 81-а, у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний комплекс "Універсал" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний комплекс "Універсал" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.09.2014 р. №0003922201, №0003912201, №0003932201 та від 01.12.2014 р. №0005152201.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті безпідставно та з порушенням вимог чинного законодавства України, у зв'язку з чим вони є протиправними та підлягають скасуванню.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, письмових заперечень проти позову не подавав.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

У період з 15.07.2014 р. по 04.08.2014 р. ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.04.2011 р. по 31.12.2013 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2013 р., за результатами якої відповідачем було складено акт №381/26-57-22-01-10/37588619 від 11.08.2014 р. (надалі - акт перевірки №381).

Згідно висновків, викладених в акті перевірки №381, позивачем, зокрема, порушено вимоги:

- пп.14.1.27 та пп.14.1.228 п.14.1. ст.14, п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138, пп.139.1.1 та пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 407 043,00 грн., у тому числі за 2 квартал 2012 року в сумі 19 755,00 грн., за 3 квартал 2012 року в сумі 48 237,00 грн., за 2 квартал 2013 в сумі 79 166,00 грн., за 4 квартал 2013 року в сумі 259 885,00 грн.;

- пп.192.1.1 п.192.1 ст.192, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 498 165,00 грн., в тому числі по періодах: за липень 2012 року в сумі 9 497,00 грн., за серпень 2012 року в сумі 9 322,00 грн., за жовтень 2012 року в сумі 59 939,00 грн., за лютий 2013 року в сумі 17 200,00 грн., за травень 2013 року в сумі 33 333,00 грн., за липень 2013 року в сумі 188 333,00 грн., за серпень 2013 року в сумі 33 967,00 грн., за вересень 2013 року в сумі 101 263,00 грн.

- п.2.8 п.3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України №637 від 15.12.2004 р. (надалі - Положення №637).

Не погоджуючись із зазначеними вище висновками податкового органу ТОВ "БК "Універсал" подало до ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві заперечення на акт перевірки податкового органа №207 від 26.08.2014 р., за результатом розгляду яких рішенням податкового органу №10042/10/26-57-22-01-21 від 02.09.2014 р. вказане заперечення залишено без задоволення.

На підставі вказаного акту перевірки №381 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0003922201 від 05.09.2014 р. (надалі - ППР №0003922201), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 566 068,00 грн., з яких 452 854,00 грн. - за основним платежем, а 113 214,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0003912201 від 05.09.2014 р. (надалі - ППР №0003912201), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 508 804,00 грн., з яких 407 043,00 грн. - за основним платежем, а 101 761,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0003932201 від 05.09.2014 р. (надалі - ППР №0003932201), яким до позивача застосовано сум штрафних (фінансових) санкцій (штраф) у розмірі 185 753,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеними вище висновками податкового органу ТОВ "БК "Універсал" подало до ГУ ДФС у м. Києві скаргу, за результатом розгляду якої рішенням податкового органу №811/10/26-15-10-05-15 від 20.11.2014 р. вказану скаргу залишено без задоволення, ППР №0003922201, ППР №0003912201 та ППР №0003932201 залишане без змін, при цьому, збільшено суму грошових зобов'язань по ППР №0003922201 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в частині основного платежу у розмірі 63 621,00 грн. та в частині штрафних санкцій у розмірі 15 904,75 грн.

На підставі зазначеного вище рішення ГУ ДФС №811/10/26-15-10-05-15 від 20.11.2014 р. та акут перевірки №381 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0005152201 від 01.12.2014 р. (надалі - ППР №0005152201), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 79 525,75 грн., з яких 63 621,00 грн. - за основним платежем, а 15 904,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Рішенням ДФС України про результати розгляду скарги №1392/6/99-99-10-01-02-25 від 23.01.2015 р. ППР №0003922201, ППР №0003912201, ППР №0003932201 та ППР №0005152201 залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.

Судом встановлено, що ТОВ "БК "Універсал" зареєстровано як юридична особа 21.03.2011 р. головним управлінням юстиції у м. Києві, з 22.03.2011 р. взято на податковий облік та станом на дату проведення перевірки перебувало на обліку в ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, зареєстровано як платник податку на додану вартість 28.03.2011 р.

З акту перевірки №381 вбачається, що заниження ТОВ "БК "Універсал" податку на додану вартість та податку на прибуток виникло у зв'язку із завищенням валових витрат та податкового кредиту по фінансово-господарським взаємовідносинам із ТОВ "БК "ЗІМ", ТОВ "Компанія "Комерсант 2011", ТОВ "Центрдормонтаж", ТОВ "ТКС ПОЛ", ТОВ "Віндстейт", ТОВ "Комершиал Трейд Ко" та ТОВ "Торговий Дім Ортей", які, на думку податкового органу, є фіктивними, що підтверджується актом ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів м. Києва від 30.01.2014 р. №36/26-53-22-03-15/37652977 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Будівельна Компанія "ЗІМ" (код ЄДРПОУ 37652977) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за вересень, жовтень, листопад 2013 року", актом ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 19.12.2013 року №2948/26-55-22-01-36527581 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Компанія "Комерсант 2011" (код ЄДРПОУ 37881603) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2013 р. по 31.10.2013 р.", актом ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 09.08.2013 р. №743/26-55-22-08/38292589 "Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрдормонтаж" (код за ЄДРПОУ 38292589) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період з 01.09.2012 року по 30.11.2012 року", актом ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 27.03.2013 р. №273/22-3/38292589 "Про результати документальної позапланової невинної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрдормонтаж" (код за ЄДРПОУ 38292589) з питань дотримання вимог податкового законодавства в результаті взаємовідносин законодавства в результаті взаємовідносин з постачальниками та покупцями за грудень 2012 р.", актом ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 29.07.2013 р. №584/26-55-22-02/38347480 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Комершиал Трейд Ко" (код ЄДРПОУ 38347480) щодо підтвердження господарських відносин з платниками за період діяльності з 01.09.2012 р. по 28.02.2013 р.", актом ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Торговий Дім "Ортей" (код ЄДРПОУ 38104696) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.03.2012 року по результатам документальної позапланової невиїзної перевірки контрагента-постачальника ТОВ "Річ Альянс" (ПН 37450227) за результатами якої складено акт №1092/22-08/37450227 від 27.11.2012 р. з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31. 10.2012 р.", актом ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 26.02.2013 р. №718/22-8/37884410 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Віндстейт" (код ЄДРПОУ 37884410) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.03.2012 року по 31.12.2012 року", актом ДПІ у м. Полтаві ГУ Міндоходів у Полтавській області "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ТКС ПОЛ" (код ЄДРПОУ 34503181) акт про неможливість проведення зустрічної звірки №252/13-01-22-09/34503181 від 14.10.2013 р.

Вирішуючи питання реальності виконання договору з метою використання отриманого за вказаним договором у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Статтею 204 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.1 ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ч.1 та ч.5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-ч.3, ч.5 та ч.6 ст.203 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.215 ЦК України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За правилами ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Частиною 3 ст.228 ЦК України визначено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених ст. 228 ЦК України, необхідними є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентом до бюджету.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч.1 ст.69 КАС України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч.1 та ч.4 ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відносно реальності правочинів позивача з ТОВ "БК "ЗІМ", ТОВ "Компанія "Комерсант 2011", ТОВ "Центрдормонтаж", ТОВ "ТКС ПОЛ", ТОВ "Віндстейт", ТОВ "Комершиал Трейд Ко" та ТОВ "Торговий Дім Ортей", за результатами яких ТОВ "БК "Універсал" було сформовано спірні валові витрати та податковий кредит, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців основним видом економічної діяльності ТОВ "БК "Універсал" є будівництво житлових і нежитлових будівель.

З матеріалів справи судом встановлено, що спірні валові витрати та податковий кредит за наслідками фінансово-господарських правовідносин з ТОВ "БК "ЗІМ", ТОВ "Компанія "Комерсант 2011", ТОВ "Центрдормонтаж", ТОВ "ТКС ПОЛ" сформовано позивачем, як замовником, за укладеними з ними, як підрядниками, договорами підряду, відповідно до умов яких підрядник зобов'язується на свій ризик, власними силами, з матеріалів замовника виконати та здати замовнику в установлені договором строки відповідні роботи (ремонтні, загально будівельні, оздоблювальні та електромонтажні роботи) відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації й в обумовлений цим договором термін, а замовник зобов'язується надати підряднику площу для проведення робіт, передати затверджену проектно-кошторисну документацію, забезпечити своєчасне фінансування робіт, прийняти об'єкт після виконання робіт і повністю сплатити вартість виконаних робіт, а саме:

- з ТОВ "БК "ЗІМ" - Договір підряду №15/08 від 01.08.2013 р. (роботи по комплексному ремонту приміщень кухні банкетного залу будівлі ресторану на 1-му поверсі та конференц-залу "Аудиторія" на 2-му поверсі будівлі ресторану готельного комплексу "Братислава", що розташований за адресою: м. Київ, вул. А. Малишка, буд.1); Договір підряду №17/8 від 20.08.2013 р. (роботи по будівництву офісно-громадського центру з торгівельними приміщеннями сучасного рівня, з підземним та прилеглим паркінгом по вул. Верхній Вал, 10, літера А в Подільському районі м. Києва);

- з ТОВ "Компанія "Комерсант 2011" - Договір підряду №378/04-13 від 18.04.2013 р. (роботи по будівництву офісно-громадського центру з торгівельними приміщеннями сучасного рівня, з підземним та прилеглим паркінгом по вул. Верхній Вал, 10, літера А в Подільському районі м. Києва); Договір підряду №506/06-13 від 12.06.2013 р. (роботи по комплексному ремонту приміщень кухні та обслуговуючих приміщень на другому поверсі в осях Ж-Л/1-12 з перенесенням обладнання кухні з першого поверху ресторану готельного комплексу "Братислава", що розташований за адресою: м. Київ, вул. А. Малишка, буд.1);

- з ТОВ "Центрдормонтаж" - Договір підряду №7/18 від 05.10.2012 р. (роботи по будівництву офісно-громадського центру з торгівельними приміщеннями сучасного рівня, з підземним та прилеглим паркінгом по вул. Верхній Вал, 10, літера А в Подільському районі м. Києва);

- з ТОВ "ТКС ПОЛ" - Договір підряду №1501-01 від 15.01.2013 р. (роботи по демонтажу комплексу будівель та споруд І та II черги на об'єкті, який розташований за адресою: вул. Анрі Барбюса, 52/1 в Печерському районі м. Києва); Підрядний контракт №0402-01 від 04.02.2013 р. (роботи по будівництву офісно-громадського центру з торгівельними приміщеннями сучасного рівня, з підземним та прилеглим паркінгом по вул. Верхній Вал, 10, літера А в Подільському районі м. Києва).

Суд звертає увагу на надані позивачем на підтвердження реальності зазначених вище договорів, укладених з ТОВ "БК "ЗІМ", ТОВ "Компанія "Комерсант 2011", ТОВ "Центрдормонтаж", ТОВ "ТКС ПОЛ" акти приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та податкові накладні, проте вважає такі докази неналежними та недостатніми, виходячи з наступного.

Так, суд звертає увагу, що згідно умов вказаних вище договорів, підрядник виконує роботи відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації, при цьому, в порушення вимог ч.1 ст.71 КАС України позивачем не було надано суду вказану проектно-кошторисну документацію, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про її відсутність як такої.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази оплати позивачем вартості робіт (послуг), наданих ТОВ "БК "ЗІМ", ТОВ "Компанія "Комерсант 2011", ТОВ "Центрдормонтаж", ТОВ "ТКС ПОЛ" за вказаними вище договорами підряду.

Суд звертає увагу, що інших належних доказів на підтвердження реальності вказаних вище договорів підряду позивачем до суду не надано.

Відносно формування позивачем спірних валових витрат та податкового кредиту за фінансово-господарськими правовідносинами з ТОВ "Віндстейт", ТОВ "Комершиал Трейд Ко" та ТОВ "Торговий Дім Ортей" суд зазначає наступне.

Суд звертає увагу, що позивачем в порушення вимог ч.1 ст.71 КАС України не було надано первинних документів на підтвердження реальності його правочинів з ТОВ "Комершиал Трейд Ко".

З матеріалів справи вбачається, що спірні валові витрати та податковий кредит за наслідками фінансово-господарських правовідносин з ТОВ "Віндстейт" та ТОВ "Торговий Дім Ортей" сформовано позивачем за наслідками Договору про надання послуг №35 від 09.07.2012 р. (ТОВ "Торговий Дім Ортей") та договорів поставки №102 від 10.07.2012 р. та №112 від 18.07.2012 р. (ТОВ "Віндстейт").

Суд звертає увагу на надані позивачем на підтвердження реальності вказаних вище договорів, укладених з ТОВ "Віндстейт" та ТОВ "Торговий Дім Ортей", акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг), видаткові накладні та податкові накладні, проте вважає такі докази неналежними та недостатніми, виходячи з наступного.

Так, суд звертає увагу, що позивачем не було надано до суду договорів, укладених з ТОВ "Віндстейт" та ТОВ "Торговий Дім Ортей", у зв'язку з чим суд критично відноситься до факту їх наявності.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази оплати позивачем вартості послуг (товарів), наданих (поставлених) ТОВ "Віндстейт", ТОВ "Комершиал Трейд Ко" та ТОВ "Торговий Дім Ортей" за вказаними вище договорами.

Суд звертає увагу, що інших належних доказів на підтвердження реальності вказаних вище договорів позивачем до суду не надано.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Суд звертає увагу, що у відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, яка викладена у його листі №742/11/13-11 від 02.06.2011р., податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Крім того, суд також звертає увагу, що оцінка господарських операцій судом під час розгляду справ, що виникають з податкових відносин, змісту господарських операцій може здійснюватися і окремо від застосування положень про цивільні правочини чи господарські зобов'язання.

Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій.

Отже, якщо цивільні правочини є сферою приватного права й можуть розглядатися лише з урахуванням норм Цивільного та Господарського кодексів, то господарські зобов'язання підприємства повинні оцінюватися, передусім, з огляду на норми податкового законодавства. При цьому дотримання норм цивільного чи господарського права не означає автоматично реальності вчинення господарської операції. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Водночас, наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведенння реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Так, згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України в листі від 02.06.2011 р. №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи те, що позивачем не було доведено реальності здійснення господарських операцій за вказаними вище договорами, укладеними з ТОВ "БК "ЗІМ", ТОВ "Компанія "Комерсант 2011", ТОВ "Центрдормонтаж", ТОВ "ТКС ПОЛ", ТОВ "Віндстейт", ТОВ "Комершиал Трейд Ко" та ТОВ "Торговий Дім Ортей", суд приходить до висновку, що позивачем було допущено порушення вимог чинного законодавства України, що призвело до заниження за вказаними правочинами податку на прибуток та податку на додану вартість.

Крім того, в акті перевірки №381 зазначено, що позивачем, в порушення вимог пп.192.1.1 п.192.1 ст.192 ПК України, занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 62 511,00 грн.

Позивач стверджував, що не спростовано відповідачем, що зазниження податкових зобов'язань виникло на підставі розрахунків коригувань кількісних і вартісних показників до податкових накладних №1 від 28.02.2013 р. (ТОВ "Спецмехбуд 21"), №1 від 04.06.2013 р. (ТОВ "Резорт Інвест Девелопмент") та №2 від 10.06.2013 р. (ПАТ "Готельний комплекс "Братислава").

Відповідно до вимог пп.192.1.1 п.192.1 ст.192 ПК України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

Суд звертає увагу, що позивачем не було надано належних доказів в обґрунтування заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 62 511,00 грн. на підставі вказаних вище розрахунків коригувань кількісних і вартісних показників до податкових накладних, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про протиправність такого заниження.

Відносно правомірності, прийнятого відповідачем, ППР №0003932201 суд зазначає наступне.

З акту перевірки №381 вбачається, що позивачем в порушення вимог п.2.8 та п.3.5 Положення №637 допущено перевищення ліміту залишку готівки в касі підприємства на загальну суму 92 876,26 грн., оскільки при встановленому ліміту залишку готівки в касі у сумі 1 000,00 грн., перевіркою встановлено, що видаткові касові ордери №2 від 20.06.2011 р. на суму 2 500,00 грн., №7 від 07.09.2011 р. на суму 6 376,26 грн., №12 від 09.12.2011 р. на суму 60 000,00 грн., №4 від 20.02.2013 на суму 25 000,00 грн. не містять підпису одержувача коштів.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою регулюється Положенням №637.

Виходячи з потреби прискорення обігу готівкових коштів і своєчасного їх надходження до кас банків для підприємств, що здійснюють операції з готівкою в національній валюті, установлюються ліміт каси та строки здавання готівкової виручки (готівки) (п.2.7 Положення №637).

Відповідно до п.2.8 Положення №637 підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки.

Відповідно до п.3.1 вказаного Положення №637 - касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо. Якщо на доданих до видаткових касових ордерів документах, заявах, рахунках тощо є дозвільний напис керівника підприємства, то його підпис на видаткових касових ордерах не обов'язковий (п.3.4 Положення №637).

Пунктом 3.5 Положення №637 встановлено, що у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.

Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Згідно з п.7.24. Положення №637 у разі виявлення під час перевірок видаткових касових ордерів або видаткових відомостей, у яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача (абзац другий пункту 3.5 цього Положення), сума готівки за такими видатковими документами додається до залишку готівки в касі виключно в день, у якому оформлено зазначені видаткові документи, і надалі зазначена сума не береться для розрахунку понадлімітних залишків готівки.

В контексті викладеного суд зазначає, що зміст наведених положень у їх системному зв'язку свідчить на користь висновку про те, що при оцінці питання дотримання суб'єктом господарювання порядку ведення касових операцій визначальне значення має встановлення факту видачі або отримання (повернення) готівкових коштів, а не тільки правильність складання та оформлення відповідних звітних документів, правова позиція щодо чого викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20.05.2011 по справі № К-6121/07 (№32/408-А).

З матеріалів справи судом встановлено, що видаткові касові ордери №2 від 20.06.2011 р. на суму 2 500,00 грн., №12 від 09.12.2011 р. на суму 60 000,00 грн., №4 від 20.02.2013 на суму 25 000,00 грн. містять підписи керівника підприємства ОСОБА_2, головного бухгалтера ОСОБА_3, при цьому підпис одержувача коштів ОСОБА_2 - відсутній.

Відтак, в даному випадку підпис отримувача коштів наявний у вказаних видаткових касових ордерах в якості керівника підприємства, який одночасно є отримувачем коштів за цими видатковими касовими ордерами.

В даному випадку сукупність вищезазначених обставин підтверджують фактичну видачу ОСОБА_2 (керівнику ТОВ "БК "Універсал") коштів у розмірі 87 500 грн., а отже і про виведення готівки з каси підприємства.

Відсутність підпису вказаної особи як одержувача та у зв'язку з цим - певна некоректність заповнення видаткового касового ордеру, при одночасній наявності її підпису у касовому ордері у графі "керівник", та при фактичному одержанні нею коштів, не свідчить про не виведення готівки з каси.

Таким чином, відповідачем було помилково встановлено перевищення позивачем ліміту залишку готівки в касі підприємства на загальну суму 87 500,00 грн. за видатковими касовими ордерами №2 від 20.06.2011 р. на суму 2 500,00 грн., №12 від 09.12.2011 р. на суму 60 000,00 грн., №4 від 20.02.2013 на суму 25 000,00 грн.

При цьому, з матеріалів справи встановлено, що одержувачем за видатковим касовим ордером №7 від 07.09.2011 р. на суму 6 376,26 грн. є ОСОБА_4, підпис якого як одержувача відсутній.

Враховуючи те, що в матеріалах відсутні належні докази фактичного одержання ОСОБА_4 коштів у сумі 6 376,26 грн. за видатковим касовим ордером №7 від 07.09.2011 р., суд, керуючись положеннями п.7.24. Положення №637, приходить до висновку що залишок готівки в касі 07.09.2011 р. склав 6 376,26 грн., у зв'язку з чим допущено перевищення встановленого ліміту каси у сумі 5 376,26 грн.

Згідно абз.2 ст.1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" №436/95 від 12.06.1995 р. (в редакції на час виникнення правовідносин) установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

Враховуючи вищезазначене, сума штрафної санкції відносно ТОВ "БК "Універсал" за перевищення встановленого ліміту каси у сумі 5 376,26 грн. повинна складати 10 752,52 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку про часткову протиправність ППР №0003932201, а саме в частині застосування до позивача сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 175 000,48 грн.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст.71 КАС України).

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог.

Згідно з положеннями ч.3 ст.94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 487,20 грн., а тому, керуючись вимогами ч.3 ст.94 КАС України, судові витрати у вигляді судового збору підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України в частині, а саме, у розмірі 121,80 грн..

Керуючись статтями 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний комплекс "Універсал" задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві №0003932201 від 05.09.2014 р. в частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний комплекс "Універсал" сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 175 000,48 грн.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Стягнути судовий збір в сумі 121 (сто двадцять одна) грн. 80 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний комплекс "Універсал" (код ЄДРПОУ 37588619) за рахунок Державного бюджету України .

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя М.А. Бояринцева