Постанова

від 22.09.2015 по справі 826/1885/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1885/15 Головуючий у 1-й інстанції: Бояринцева М.А.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О.,Троян Н.М.

За участю секретаря: Савін І.В.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний комплекс «Універсал» та Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 липня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний комплекс «Універсал» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

У С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельний комплекс «Універсал» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 05.09.2014 року: форми «Р»: №0003922201 форми «Р», яким збільшено суму грошового зобов»язання з податку на додану вартість на суму 566 068 грн, в т.ч. за основним боргом на суму 452 854 грн, штрафні (фінансові) санкції в розмірі 113 214 грн; №0003912201, яким збільшено суму грошового зобов»язання з податку на прибуток на суму 508 804 грнг, із яких за основним платежем 407 043 грн, штрафні (фінансові) санкції в розмірі 101 761грн; № 0003932201 форми «С», яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в сумі 185 753; №0005152201 форми «Р» від 01.12.2014 року про збільшення суми грошового зобов»язання з податку на додану вартість на суму 79 525,75 грн, із яких: за основним платежем 63 621 грн, штрафні (фінансові) санкції у розмірі 15 904,75 грн.

Відповідно до постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 липня 2015 року позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення від 05.09.2014 року №0003932201 в частині застосування до товариства сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 175 000,48 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду першої інстанції ТОВ «Будівельний комплекс «Універсал» та ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві подали апеляційні скарги в яких: ТОВ «Будівельний комплекс «Універсал» просить постанову суду скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог у повному обсязі; ДПІ у Святошинському районі м. Києва просить скасувати постанову суду та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши осіб, що з»явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає. що апеляційна скарга ТОВ «Будівельний комплекс «Універсал» підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Будівельний комплекс «Універсал» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства у за період з 01.04.2011 року по 31.12.2013 року за результатами якої складено акт № 381/26-57-22-01-10/37588619 від 11.08.2014 року.

В акті перевірки податковим органом було зазначено виявлені під час перевірки порушення вимог чинного законодавства України, зокрема:

-пп. 14.1.27, пп.. 14.1.228 п.14.1 ст.14; п.138.1, 138.2, 138.8 ст. 138; пп..139.1.1, пп..139.1.9 п. 139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 407 043 грн, у т.ч. за 2 квартал 2012 року в сумі 19 755 грн, за 3 квартал 2012 року в сумі 48 237 грн, за 2 квартал 2013 року в сумі 79 166 грн, за 4 квартал 2013 року в сумі 259 885 грн;

-пп.192.1.1, п 192.1 ст.192; п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198; п.100.1 ст. 200 ПК України в результаті чого занижено ПДВ в розмірі 498 165 грн , у т.ч. за липень 2012 року в сумі 9 497 грн, за серпень 2012 року в сумі 9 322 грн, за жовтень 2012 року в сумі 59 939 грн, за лютий 2013 року в сумі 17 200 грн, за травень 2013 року в сумі 33 333 грн, за липень 20ё2 року в сумі 188 333 грн, за серпень 2013 року в сумі 33 967 грн, за в вересень 2013 року в сумі 101 263 грн;

-п.2.8, п.3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженої Постановою НБУ №637 від 15.12.2004 року.

На підставі вищезазначеного акта перевірки та рішення ГУ ДФС №811/20/26-15-10-05015 від 20.11.2014 року, акта перевірки №381 податковим органом прийнято наступні податкові повідомлення-рішення 05.09.2014 року:

-форми «Р»: №0003922201 форми «Р», яким збільшено суму грошового зобов»язання з податку на додану вартість на суму 566 068 грн, в т.ч. за основним боргом на суму 452 854 грн, штрафні (фінансові) санкції в розмірі 113 215 грн;

-№0003912201, яким збільшено суми грошового зобов»язання з податку на прибуток на суму 508 804 грн, із яких за основним платежем 407 043 грн, штрафні (фінансові) санкції в розмірі 101 761грн

- № 0003932201 форми «С», яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в сумі 185 753;

-№0005152201 форми «Р» від 01.12.2014 року про збільшення суми грошового зобов»язання з податку на додану вартість на суму 79 525,75 грн, із яких: за основним платежем 63 621 грн, штрафні (фінансові) санкції у розмірі 15 904,75 грн.

Крім того, судом встановлено та дана обставина підтверджується матеріалами справи, що ТОВ «БК «Універсал» відповідно до виду економічної діяльності займається будівництвом житлових і нежитлових будівель., є платником ПДВ, має відповідну ліцензію Інспекції ДАБК у м. Києві на ведення господарської діяльності у будівництві, пов»язаного із створенням об»єктів архітектури, в т.ч. ліцензію на будівництво та монтажні роботи, монтажно-інженерні мережі, будівництво транспортних мереж.

Із акта перевірки вбачається, що заниження позивачем ПДВ та податку на прибуток виникло у зв»язку із завищенням валових витрат та податкового кредиту по фінансово-господарським взаємовідносинам із ТОВ «БК «ЗІМ», ТОВ «Компанія «Комерсант 2011», ТОВ «Центрдормонтаж», ТОВ «ТКС ПОЛ», ТОВ «Віндстейт», ТОВ «Комершиал Трейд Ко», ТОВ «Торговий Дім Ортей», які на думку податкового органу, є фіктивними і дана обставина підтверджується відповідними актами про неможливість проведення зустрічних звірок із вищезазначеними контрагентами позивача.

Крім того, відповідач зазначає, що господарські операції контрагентів позивача не підтверджуються відповідними доказами, оскільки відсутні дані про їх місцезнаходження, місцезнаходження майна, даних про наявність трудових ресурсів, що свідчить про нереальність господарських операцій та нікчемність укладених між позивачем та його контрагентами договорів.

Надаючи правову оцінку доводам податкового органу щодо реальності господарських взаємовідносин позивача з його контрагентами, судова колегія враховує наступне.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з частиною 1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

За змістом ст. 228 ЦК України право чин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

З матеріалів справи вбачається, що позивач уклав договори з ТОВ «БК «ЗІМ», ТОВ «Компанія «Комерсант 2011», ТОВ «Центрдормонтаж», ТОВ «ТКС ПОЛ», ТОВ «Віндстейт», ТОВ «Комершиал Трейд Ко», ТОВ «Торговий Дім Ортей», за результатами діяльності по яких позивачем було сформовано валові витрати та податковий кредит.

Так, позивач уклав договір підряду №15/08 від 01.08.2013 року з ТОВ «БК «ЗІМ» на виконання робіт по комплексному ремонту приміщень кухні банкетного залу будівлі ресторану на першому поверсі та конференц-залу «Аудиторія» на другому поверсі будівлі ресторану готельного комплексу «Братислава», розташованого по вул. А. Малишка, 1 у м. Києві.

Крім того, між зазначеними особами було укладено договір підряду №17/8 від 20.08.2013 року д щодо проведення робіт по будівництву офісно-громадського центру з торгівельними приміщеннями сучасного рівня з підземними та прилеглим паркінгом по вул. В.Вал,10, літера А у Подільському районі м. Києва.

На підтвердження виконання умов договору №15/8 позивачем до матеріалів справи в якості доказів надано податкові накладні, акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2013 року, довідку про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) за серпень 2013 року (форма КБ-3), акт №2 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2013 року, довідку про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) за вересень 2013 року (форма КБ-3), підсумкову відомість ресурсів (витрати по факту проведених робіт).

На підтвердження виконання умов договору №17/8 позивачем надано до справи податкову накладну, акт виконаних робіт №1 за вересень 2013 року, довідку про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) за вересень 2013 року (ф.КБ-3).

Всі вищезазначені докази були досліджені судом в ході розгляду справи.

Крім того, як доказ виконання вищезазначених договорів позивачем надано виписки банку та бухгалтерські рахунки 31, 6311, з яких вбачається, що позивачем протягом серпня - жовтня 2013 року проведено оплату з розрахункового рахунку на загальну суму 811 382 грн, в т.ч. ПДВ.

Також позивачем до справи долучено журнал-ордер і відомість по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками за 01.01.11-31.12.13, що свідчить про оплату позивачем вартості робіт.

В ході апеляційного провадження позивачем додатково надано до справи докази, які були досліджені судом, зокрема платіжні доручення про оплату позивачем вартості наданих ТОВ «БК «ЗІМ» послуг на виконання вищезазначених договорів на суму 811 382 грн.

Відповідно до договору підряду №378/04-13 від 18.04.2013 року позивач уклав договір з ТОВ «Компанія «Комерсант 2011» для проведення робіт по будівництву офісно-громадського центру з торгівельними приміщеннями сучасного рівня, з підземними та підлеглим паркінгом по вул. В.Вал 10 літера А у Подільському районі м. Києва.

12.06.2013 року позивач уклав із зазначеним товариством договір підряду №506/06-13 для проведення робіт про комплексному ремонту приміщень кухні та обслуговуючих приміщень на другому поверсі в осях Ж-Л/1-12 з перенесенням обладнання кухні з першого поверху ресторану готельного комплексу «Братислава», що розташований по вул. А. Малишка 1 у м. Києві.

На виконання умов договору №378/04-13 позивачем в якості доказів було надано податкові накладні, акт виконаних робіт за липень 2013 року, довідку про вартість виконаних будівельних робіт (та витрат) за липень 2013 року (ф.КБ-3).

Виконання умов договору №5006/13 позивач підтверджує податковою накладною №130 від 23.07.2013 року, актом №1 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2013 року (ф. КБ-2в), довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) за липень 2013 року (ф. КБ-3).

Крім того, позивачем надано як доказ виконання умов договорів виписки банківської установи та бухгалтерських рахунків 31,6311, відповідно до яких позивачем на протязі травня-жовтня 2013 року здійснено оплату у розмірі 1 130 000 грн, у т.ч. ПДВ.

Також позивач надав до суду журнал-ордер і відомість по рахунку 631 розрахунки з вітчизняними постачальниками за період 01.01.2011 - 31.12.2013 року, що є свідченням оплати позивачем вартості робіт.

Для підтвердження оплати вартості робіт ТОВ «Компанія комерсант 2011» позивач додатково до апеляційної скарги надав платіжні доручення про оплату вартості послуг, що надані ТОВ «Компанія «Комерсант 2011» на виконання вищезазначених договорів на загальну суму 1 130 000 грн.

05.10.2012 року позивач уклав з ТОВ «Центрдормонтаж» договір підряду №7/18 з метою виконання взятих на себе зобов»язань з поставки послуг та відповідно до умов договору замовив у зазначеного товариства будівельні послуги, а саме роботи по будівництву офісно-громадського центру з торгівельними приміщеннями сучасного рівня, з підземним та прилеглим паркінгом по вул. Верхній Вал,10 , літера А у Подільському районі м. Києва.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем було надано податкові накладні, акти виконаних робіт № 1, 2,3,4, 5 за жовтень 2012 року, довідку про вартість виконаних будівельних (та витрати) робіт за жовтень 2012 року (ф.КБ-3), акти виконаних робіт №1,2,3,4,5 за листопад 2012 року, довідку про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) за листопад 2012 року ( ф.КБ-3).

Згідно видаткової накладної від 05.11.2012 року №РН-0000010 та податкової накладної від 05.11.2012 року №113 ТОВ «БК «Універсал» придбало у ТОВ «Центрдормонтаж» товар на загальну суму 4 222,01 грн.

Згідно видаткової накладної №РН-0000012 від 13.11.2012 року та податкової накладної від 13.11.2012 року №293 ТОВ «БК «Універсал» придбало у ТОВ «Центрдормонтаж» товар на загальну суму 2 151,90 грн.

На виконання умов договору позивачем долучено до справи виписки банківської установи та бухгалтерського обліку 31,6311, що є підтвердженням оплати позивачем протягом жовтня-грудня 2012 року з розрахункового рахунку на загальну суму 953 916 грн.

Також позивачем на підтвердження оплати надано до справи журнал-ордер і відомість по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками за період 01.01.2011 - 31.12.2013 р, що є підтвердженням факту оплати позивачем вартості робіт.

Згідно з платіжними дорученнями, що долучені позивачем до апеляційної скарги, позивач провів оплату вартості послуг, наданих ТОВ «Центрдормонтаж» на виконання вищезазначених договорів на загальну суму 953 916 грн.

Також позивачем надано до справи Журнал ордер і відомість по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками за 01.01.2011- 31.12.2013 років.

На виконання договірних зобов»язань з поставки послуг позивачем замовлено будівельні послуги у ТОВ «ТКС ПОЛ» - договір підряду №1501-01 від 15.01.2013 року - роботи по демонтажу комплексу будівель та споруд І та ІІ черги на об»єкті, який розташований по вул. А. Барбюса, 52/1 в Печерському районі м. Києва. Підрядний контракт №0402-01 від 04.02.2013 року (роботи по будівництву офісно-громадського центру з торгівельними приміщеннями сучасного рівня, з підземним та прилеглим паркінгом по вул. Верхній Вал 10, літера А в Подільському районі м. Києва.

На підтвердження виконання зазначеного договору позивач надав податкові накладні, акти виконаних робіт №1 та №2 за лютий 2013 року, довідку про вартість виконаних робіт (та витрат) за лютий 2013 року (ф.КБ-3), акт виконаних робіт №2 за березень 2013 року (ф.КБ-2в), довідку про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) за березень 2013 року (ф.КБ-3), акт виконаних робіт за березень 2013 року.

На підтвердження факту виконання умов контракту №0402-1 позивачем надано податкові накладні, що виписані ТОВ «ТКС ПОЛ», акт виконаних робіт №1 за лютий 2013 року (форма КБ-2в), довідку про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) за лютий 2013 року (ф.КБ-3), акт виконаних робіт №2 за березень 2013 року (ф.КБ-2в), довідку про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) за березень 2013 року (ф.КБ-3), акт виконаних робіт №3 за травень 2013 року (ф. КБ-2в), довідку про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) за травень 2013 року (ф.КБ-3).

Відповідно до виписок банку та бухгалтерських рахунків 31,6311 позивачем протягом лютого-травня 2013 року проведено оплату з розрахункового рахунку на загальну суму 2 367 750 грн.

Крім того, факт проведення оплати за виконану роботу підтверджується журналом-ордером і відомістю по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками за 01.01.2011 - 31.12.2013р., а також платіжними дорученнями про оплату вартості послуг наданих ТОВ «ТКС ПОЛ» на виконання вищезазначених договорів на загальну суму 2 367 750 грн.

Всі вищезазначені бухгалтерські документи оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Контрагенти, з якими позивач укладав договори, на момент здійснення господарської діяльності були зареєстровані як юридичні особи та як платники ПДВ, мали відповідні ліцензії на проведення певних видів робіт, що також підтверджується долученими до матеріалів справи копіями будівельних ліцензій, довідками ЄДРПОУ, свідоцтвами про реєстрацію платників ПДВ, копіями виписок з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, довідками форми 4-ОПП, наказами про призначення директорів, тощо.

Неможливість проведення податковим органом зустрічних звірок з контрагентами позивача, також не є доказом відсутності з боку позивача реальної господарської діяльності за результатами укладених договорів.

Закон не покладає на платника податку відповідальності за порушення його контрагентами вимог законодавства України.

Так, у справі «Булвес»АД проти Болгарії Європейський суд з прав людини визнав про платник ПДВ не повинен нести відповідальності за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Що стосується питання формування позивачем спірних валових витрат та податкового кредиту у зв»язку з господарською діяльністю з ТОВ «Віндстейт», ТОВ «Комершиал Трейд Ко» та ТОВ «Торговий Дім Ортей» колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як встановлено в ході розгляду справи договори із зазначеними товариствами позивач укладав в усній формі, що підтверджується відповідними рахунками-фактури.

Так, з ТОВ «Віндстейт» позивач уклав усний договір, рахунок-фактура №СФ-0000102 від 10.07.2012 року на придбання будівельних матеріалів на суму 42 810 грн, у т.ч. ПДВ у розмірі 7 135 грн; рахунок-фактура №0000112 від 18.07.2012 року на придбання будівельних матеріалів, сітка штукатурна, ґрунтовка, фарба-емаль, всього на загальну суму 6 860,54 грн, у т.ч. ПДВ - 1 143,42 грн.

Як доказ виконання зазначених договорів позивачем було надано виписки із банку та бухгалтерські рахунки 31,6311, які підтверджують, що позивачем на протязі липня-вересня 2012 року здійснено оплату з розрахункового рахунку 122 445,72 грн, у т.ч. ПДВ.

Крім того, факт проведення оплати підтверджується журналом-ордером та відомостями по рахунку 631- Розрахунки з вітчизняними постачальниками за 01.01.2011 - 31.12.2013р, долученими до апеляційної скарги платіжними дорученнями про оплату вартості наданих ТОВ «Віндстейт» на виконання договорів на загальну суму 122 445,72 грн.

З ТОВ «Комершиал Трейд Ко» позивачем укладено усні договори, що підтверджується рахунком-фактура №48 від 08.10.2012 року на придбання лісів будівельних на загальну суму з ПДВ 35 015,38 грн, рахунком-фактура №49 від 08.10.2012 року на придбання опалубу на загальну суму з ПДВ 67 259,52 грн, рахунком-фактура №61 від 02.11.2012 року на загальну суму з ПДВ 9 257 грн.

На підтвердження реальності зазначеної господарської операції та виконання умов договору позивачем надано до справи в якості доказів виписки банку та бухгалтерських рахунків 31, 6311 відповідно до яких протягом жовтня 2012 року проведено оплату з розрахункового рахунку на суму 111 532 грн, а також журнал-ордер і Відомость по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками за 01.01.2011 - 31.12.2013 року.

До апеляційної скарги позивачем долучено докази, які також підтверджують факт здійснення оплати за вищезазначеними рахунками-фактура, зокрема платіжні доручення на загальну суму 111 532 грн.

З ТОВ «Торговий Дім «Ортей» позивачем укладено усний договір про оренду крану, що підтверджується рахунком-фактура №СФ 0000035 від 09.07.2012 року на суму з ПДВ 7 315,20 грн.

На підтвердження факту реальності зазначеної господарської операції позивачем надано виписки банку та бухгалтерського рахунку 31,6311 відповідно до яких на протязі липня 2012 року позивачем проведено оплату з розрахункового рахунку на загальну суму 7 315,20 грн.

Крім того, підтвердженням оплати за рахунком-фактура є журнал-ордер і відомість по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками за 01.01.2011 - 31.12.2013 р., платіжними дорученнями про оплату позивачем вартості послуг наданих ТОВ «Торговий Дім «Ортей» №89 від 31.07.2012 року на суму 7 135,20 грн за оренду крана.

Згідно з частиною 1 статті 181 Господарського Кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Усна форма застосовується як виключення щодо договорів (двосторонніх і багатосторонніх правочинів), що повністю виконуються під час їх укладання (ч. 1 ст. 206 ЦК України), за винятком правочинів, що підлягають державній реєстрації та/або нотаріальному посвідченню, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Проте у такому випадку (вчинення правочину в усній формі) організації - юридичній особі, яка сплатила товари чи послуги, обов'язково іншою стороною має бути виданий документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів (ч. 2 ст. 206 ЦК України).

Враховуючи вищезазначені доводи, колегія суддів приходить до висновку, що договори між суб»єктами господарської діяльності можуть укладатися не лише у письмовій, але й в усній формі, що необхідно підтвердити відповідними бухгалтерськими документами, які свідчать про придбання товару, підстави сплати та суму одержаних грошових коштів.

В ході розгляду справи, позивач на підтвердження факту господарської діяльності з зазначеними товариства за усними договорами, надав всі необхідні первинні документи, які повністю підтверджують факт укладання таких договорів та факт їх виконання.

Також колегія суддів звертає увагу, що отримані позивачем у ТОВ «БК «ЗІМ», ТОВ «Компанія «Комерсант 2011», ТОВ «Центрдормонтаж», ТОВ «ТКС ПОЛ», ТОВ «Віндстейт», ТОВ «Комершиал Трейд Ко», ТОВ «Торговий Дім Ортей» будівельні послуги/товари, використовувались позивачем у господарській діяльності для виконання договору підряду №1651 від 24 липня 2013 року, де замовником робіт по комплексному ремонту приміщень кухні та банкетного залу будівлі ресторану та конференц-залу «Аудиторія» на другому поверсі ресторану готельного комплексу «Братислава» виступало ПАТ «Готельний комплекс «Братислава».

Отримані у ТОВ «Компанія Комерсант 2011», ТОВ «Центрдормортаж», ТОВ «Віндстейт», ТОВ «Комершиал Трейд Ко», ТОВ «Торговий дім «Ортей», ТОВ «ТКС ПОЛ» будівельні послуги/товари використовувались позивачем у господарській діяльності для виконання договору підряду №10 від 18 червня 2012 року та додаткової угоди №1 щодо виконання робіт по зміцненню фасадної стінки на об»єкті по вул. В.Вал 20, літера А у Подільському районі м. Києва , замовником якого було ТОВ «Резорт Інвест Девелопмент»; договору підряду №18 від 05 жовтня 2012 року та додатку №1до договору, додаткової угоди №1,№2, де замовником по будівництву офісно-громадського центру по вул. В.Вал,10 літера А в Подільському районі м. Києва було ТОВ «Резорт Інвест Девелопмент»; договору підряду №26 від 17 червня 2013 року та додаткової угоди №2, де замовником робіт по виконанню реставрації стіни офісно-суспільного комплексу по вул. В.Вал,10, літера А в Подільському районі м. Києва виступало ТОВ «Резорт Інвест Девелопмент»; договору підряду №30 від 15 липня 2013 року, де замовником робіт по будівництву, експлуатації та обслуговування адміністративно-господарської будівлі по вул. Панаса Мирного,22 (літ.А) у Печерському районі м. Києва також виступало ТОВ «Резорт Інвест Девелопмент.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що всі придбані у контрагентів будівельні послуги /товари позивач використав у власній господарській діяльності.

Щодо проектно-кошторисної документації, на відсутність якої послався суд першої інстанції, то колегія суддів вважає, що зазначені документи не є документами саме позивача, оскільки відповідно до умов договорів, позивач виконував підрядні роботи. Крім того зазначений документ не є первинним у розумінні вимог Закону.

Проте, до апеляційної скарги, позивачем було надано робочі проекти, зокрема конструкції будівельні, робочі креслення та інше, які свідчать, що позивачем виконувались саме ті роботи, що зазначені в умовах укладених договорів з контрагентами.

Відповідно до п. 14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов»язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу.

Собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу ІІІ цього Кодексу - витрати, що прямо пов»язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу (пп. 14.1.228, п.14.1 ст.14 ПК).

Згідно п.138.1 ст. 138 ПК України фінансовий результат до оподаткування збільшується: на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму залишкової вартості окремого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта.

Фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті; на суму залишкової вартості окремого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта; на суму дооцінки та вигід від відновлення корисності основних засобів або нематеріальних активів в межах попередньо віднесених до витрат уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності ( п.138.2 ст.138 ПК).

Відповідно до пп.139.1.1, п.139.1 ст.139 ПК України, фінансовий результат до оподаткування збільшується: на суму витрат на формування резервів та забезпечень для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечень на відпустки працівникам та інші виплати, пов'язані з оплатою праці, та резервів, визначених пунктами 139.2 - 139.3 цієї статті) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Відповідно до вимог пп.. 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат ті, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов»язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. 192.1.1, п.192.1 ст.192 ПК України якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

Постачальник має право зменшити суму податкових зобов'язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.

Підпунктом 198.1 пункту 198.1 статті 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3 ст.198 ПК).

Пунктом 200.1 ст.200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

З урахуванням вищевикладеного та з урахуванням вищезазначених норм чинного податкового законодавства України, колегія суддів приходить до висновку, що позивач, укладаючи відповідні договори зі своїми контрагентами, мав мету здійснення господарської діяльності для подальшого отримання від такої діяльності економічної вигоди та прибутку.

Щодо порушень вимог пп.192.1.1 п.192.1 ст. 192 ПК України на які послався податковий орган, колегія суддів зазначає наступне.

Коригування суми ПДВ до податкових декларацій ТОВ «Спецмежбуд 21», що підписані головним бухгалтером, було здійснено у зв»язку із зменшенням об»ємів виконаних робіт. Коригування суми ПДВ до податкових декларацій ТОВ «Резорт Інвест Девелопмент», що підписано головним бухгалтером, було здійснено у зв»язку зі зміною об»ємів виконаних робіт .

Коригування суми ПДВ до податкових декларацій ПАТ «Братислава готельний комплекс», що підписано головним бухгалтером, здійснено у зв»язку зі зміною номенклатури.

Таким чином, позивач згідно розрахунків коригувань сум ПДВ по податкових деклараціях з ПДВ за лютий 2013 року та червень 2013 року в розділі І «Коригування податкових зобов»язань» зменшив податкові зобов»язання з ПДВ по ТОВ «Спецмехбул 21», ТОВ «Резорт Інвест Девелопмент» та ТОВ «Братислава Готельний комплекс».

На підтвердження зазначених обставин позивачем до матеріалів справи надано копії податкових декларацій з ПДВ за лютий 2013 року та червень 2013 року та копії розрахунків коригувань: №1 від 28.02.2013 року з ТОВ «Спецмехбуд 21», №1 від 04.06.2013року з ТОВ «Резорт Інвест Девелопмент», №2 від 10.06.2013 року з ПАТ «Братислава Готельний Комплекс», що підписані сторонами.

Як доказ законності проведення такого коригування позивач надав до справи податкові накладні, лист від 28.02.2013 року, що направлявся на адресу ТОВ «Спецмехбуд 21», договір підряду №18 від 05.10.2012 року та додаткові угоди №1 та 2, між позивачем та ТОВ «Резорт Інвест Девелопмент», лист позивача від 04.06.2013 року на адресу ТОВ «Резорт Інвест Девелопмент», договір підряду №1524 від 20.05.2012 року між позивачем та ПАТ «Готельний Комплекс Братислава», тощо.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивач під час коригування сум ПДВ не порушив вимог чинного податкового законодавства України. зокрема ст.192 ПК України.

Щодо порушень п.2.8, п.3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України.

Так, порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами, а також окремі питання організації банками роботи з готівкою, регулюються Положенням «Про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року №637.

Відповідно до п . 2.7 Положення, виходячи з потреби прискорення обігу готівкових коштів і своєчасного їх надходження до кас банків для підприємств, що здійснюють операції з готівкою в національній валюті, установлюються ліміт каси та строки здавання готівкової виручки (готівки) відповідно до вимог глави 5 цього Положення.

Банкам і підприємцям ліміт каси та строки здавання готівкової виручки (готівки) не встановлюються.

Підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб (п.2.8).

Касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України

підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів (п. 3.1).

У разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.

Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача (п.3.5).

Приймання одержаної з банку готівки в касу та видача готівки з каси для здавання її до банку оформляються відповідними касовими ордерами (прибутковим або видатковим) з відображенням такої касової операції в касовій книзі (п.3.7).

В ході перевірки податковим органом встановлено, що одержувачем за видатковим касовим ордером №7 від 07.09.2011 року на суму 6 376,27 грн є ОСОБА_3, підпис якого як одержувача відсутній.

Дану невідповідність, як пояснив представник позивача, було усунуто під час перевірки про що надано відповідні пояснення у запереченнях на акт перевірки.

Однак, колегія суддів вважає, що відсутність підпису в графі «одержувач» не свідчить про фактичну невидачу зазначених у касових документах грошову суму із каси.

Крім того, фактичне виведення готівки з каси підприємства за даним видатковим ордером підтверджується касовою документацію, що долучена в якості доказів до справи, в якій зазначено номера видаткових касових ордерів, інформація щодо видачі та отримання коштів, суми виданих чи отриманих грошових коштів.

Таким чином, оскільки позивач надав докази, що підтверджують факт видачі готівки із каси підприємства, підстав для застосування штрафних санкцій на суму 12 752,52 грн за видатковим касовим ордером №7 від 07.09.2011 року судова колегія не вбачає.

Відповідно до ст. 198,202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Враховуючи вищевикладені доводи та встановлені в ході розгляду справи обставини, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва та ухвалення нової постанови про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160,197,198,202,205,207,212,254 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний комплекс «Універсал» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 липня 2015 року скасувати та ухвалити нову постанову наступного змісту.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.09.2014 року:

-№0003922201 форми «Р», яким збільшено суму грошового зобов»язання з податку на додану вартість на суму 566 068 грн, в т.ч. за основним боргом на суму 452 854 грн, штрафні (фінансові) санкції в розмірі 113 214грн;

-№0003912201, яким збільшено суму грошового зобов»зання з податку на прибуток на суму 508 804 грн, із яких: за основним платежем 407 043 грн, штрафні (фінансові) санкції в розмірі 101 761грн;

-№ 0003932201 форми «С», яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в сумі 185 753;

-№0005152201 форми «Р» від 01.12.2014 року про збільшення суми грошового зобов»язання з податку на додану вартість на суму 79 525 грн, із яких: за основним платежем 63 621 грн, штрафні (фінансові) санкції у розмірі 15 904,75 грн.

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Повний текст виготовлено: 25 вересня 2015 року.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.